Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1644/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2016. Зареєстровано: 12.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2016.
Дата набрання законної сили: 12.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/44110/14 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Швеця В.В., 
		Загороднього А.Ф.,
		Ситникова О.Ф.,
		 
		провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
		 
		за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
		 
		провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС України) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року,   
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області, в якому просив скасувати наказ тимчасово виконувача обов'язки начальника ГУ МВС України № 692 від 13 грудня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УБОЗ». 
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він не порушував вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а тому спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, вказав на порушення відповідачем положень статті 16 Дисциплінарного статуту, а саме накладення стягнення пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, позовні  вимоги задоволено.  Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконувача обов'язки начальника ГУ МВС України № 692 від 13 грудня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УБОЗ».
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та прийняття нової постанови  про відмову  в  задоволенні  позову.
		 
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		          
		Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу у званні майор міліції на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією ОБОЗ ГУ МВС України в місті Києві.
		 
		Наказом тимчасово виконувача обов'язки начальника ГУ МВС України в місті Києві № 692 від 13 грудня 2013 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог статті 1, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний, виходив з обґрунтованості вимог позивача про визнання протиправним та скасування спірного наказу про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності. 
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. 
		 
		Відносини, пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в органах внутрішніх справ, регулюються, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XI «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
		 
		Згідно зі статтею 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XI «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша). 
		 
		Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		 
		Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. 
		 
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		 
		Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
		 
		Як встановлено судами, спірний наказ прийнято на підставі висновку службового розслідування від 25 листопада 2013 року № 3/1-2987 дск по факту закриття оперативно-розшукової справи на підставі пункту 7 статті 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		 
		Службовим розслідуванням встановлено, що в матеріалах справи відсутні вказівки керівництва відділу спрямовані на проведення оперативно-розшукових заходів по справі та виконання вказівок керівництва та прокуратури, внаслідок чого позивачем не вжито достатніх заходів щодо пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність фігурантів та своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочину, що свідчить про неналежне виконання статті 1, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		 
		Відтак, порушення статті 1, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» фактично допущено у зв'язку відсутністю вказівок керівництва відділу спрямованих на проведення оперативно-розшукових заходів по оперативно-розшуковій справі. 
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
		 
		Згідно зі статтею 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані: 
		1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень; 
		2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді, суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів; 
		3) виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна;
		4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов'язані з службовою діяльністю посадових осіб; 
		5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів; 
		6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб; 
		7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт. 
		 
		Статтею 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.
		 
		При цьому, частиною першою статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що при наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
		 
		Відповідно до статті 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» про закриття оперативно-розшукової справи складається вмотивована постанова, що затверджується посадовою чи службовою особою, якій згідно зі статтею 9 цього Закону надано право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно-розшукової справи. Про закриття оперативно-розшукової справи у триденний строк письмово повідомляється відповідний прокурор, який протягом 10 діб з моменту одержання повідомлення перевіряє додержання законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності у цій справі. До завершення такої перевірки забороняється знищення оперативно-розшукової справи. Якщо у такій справі здійснювалися оперативно-розшукові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається також до цього суду у триденний строк.
		 
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фактично оперативно-розшукова справа заводиться та закривається на підставі постанови керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника за погодженням з посадовою особою визначеною статтею 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». 
		 
		Вимогами вказаного закону саме на керівника відповідного оперативного підрозділу, в даному випадку відділу боротьби з корупцією ОБОЗ ГУ МВС України в місті Києві, покладено відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
		 
		Оскільки висновком службового розслідування встановлено, що саме тимчасово  виконувачем обов'язки начальника відділу боротьби з корупцією ОБОЗ ГУ МВС України в місті Києві та його заступником допущено неналежний контроль за станом здійснення оперативно-розшукових заходів по справі та виконання вказівок прокуратури, то, відповідно до вказаних вище норм Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» саме керівник відділу боротьби з корупцією ОБОЗ ГУ МВС України в місті Києві, відповідає за порушення вимог Закону.
		 
		Як встановлено, висновком службового розслідування причинами порушення вимог статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є саме відсутність вказівок керівництва відділу спрямованих на проведення оперативно-розшукових заходів, внаслідок чого не вжито достатніх даних для пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність фігурантів, а тому твердження відповідача про порушення саме позивачем вимог статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є необґрунтованими.
		 
		Крім того, відповідно до статті 19 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів здійснюється керівниками міських, районних, міжрайонних, районних в містах та прирівняних до них прокуратур, а також призначені ними прокурорами. 
		 
		Прокурор в межах своєї компетенції, зокрема, скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону; вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності; опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.
		 
		Як вже зазначалось, про прийняття постанови про закриття оперативно-розшукової справи на підставі пункту 7 статті 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проінформовано Прокуратуру міста Києва, проте в матеріалах справи відсутні докази, що така постанова в порядку нагляду скасована або вжито інші заходи щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності.
		 
		З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем статті 1, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» спростовується матеріалами справи, інших обставин, які б свідчили про наявність у діях (бездіяльності) позивача дисциплінарного проступку, не виявлено. 
		 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 13 грудня 2013 року № 692 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УБОЗ». 
		 
		Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року -  залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                В.В. Швець 
		 
		А.Ф. Загородній                              
		О.Ф.Ситников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...