Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/205/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2016. Зареєстровано: 13.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.
Дата набрання законної сили: 19.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.07.2016Справа №905/205/15
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд»до1. Державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» 2. Міністерства інфраструктури Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаУправління державного казначейства у місті Донецькупростягнення 111 473 707,25 грн.           Суддя  Босий В.П. 
		Представники сторін:
		від позивача:Малакшанідзе З.З.від відповідача 1: не з'явивсявід відповідача 2:Бельмас Л.О., Ігнатенко Т.Б.від третьої особи:не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляді господарського суду Донецької області перебувала справа №905/205/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» (надалі - «Товариство») до Державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» (надалі - «Підприємство») та Міністерства інфраструктури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державного казначейства у місті Донецьку, про стягнення 111 473 707,25 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним підприємством «Донецька дирекція будівництва метрополітену» неналежним чином виконано зобов'язання з оплати підрядних робіт за контрактом №2 від 12.01.1998 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення солідарно з відповідачів суми основного боргу у розмірі 66 045 683,07 грн., 3% річних у розмірі 3 795 508,14 грн. та інфляційних у розмірі 41 632 516,04 грн.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2015 р. справу №905/205/15 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від        06.07.2015 р. справу №905/205/15 передано на розгляд судді Босому В.П.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, розгляд справи зупинено.
		24.12.2015 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 09.07.2015 р. експертиза не проведена у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів, а відтак матеріали справи №905/205/15 повернуто до господарського суду міста Києва.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2016 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, розгляд справи зупинено.
		27.04.2016 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 01.02.2016 р. експертиза не проведена у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів, а відтак матеріали справи №905/205/15 повернуто до господарського суду міста Києва.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2016 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.06.2016 р. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 1, третьої особи та неподанням витребуваних доказів.
		Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		В судове засідання представники відповідача 2 з'явилися, надали суду додаткові пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на що відповідач 2 не є стороною спірного договору та не несе відповідальності за зобов'язаннями відповідача 1, який є самостійною юридичною особою та зобов'язаною стороною за контрактом №2 від 12.01.1998 р.
		Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені шляхом розміщення інформації про час та місце розгляду справи на інтернет-сторінці суду.
		Київська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Укрпошта) надіслала суду лист від 18.03.2015 р. № 50-06/249, в якому повідомила про те, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 р. №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (зі змінами), Укрпоштою не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області до/з міста обласного значення Донецьк (аналогічна інформація, викладена у листі Укрпошти від 23.07.2014 р. № 50-06/620).
		Відповідно до пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу (поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення) - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. 
		Стосовно строку розгляду даної справи суд відзначає наступне.
		Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
		З огляду на наявність згоди представників сторін та неможливість розгляду даної справи у встановлені приписами Господарського процесуального кодексу України строки, справа була розглянута в межах розумного строку, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		12.01.1998 р. між Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник) був укладений контракт на будівництво об'єктів метрополітену у м. Донецьк №2 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2 якого підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені заказом роботи, здає об'єкт в експлуатацію замовнику, усуває недоліки, що виникли в межах гарантійних строків експлуатації об'єкта внаслідок неякісно виконаних робіт.
		Пунктом 3.1 Договору визначено, що договірна ціна робіт, отриманих до виконання підрядником, складає 701 млн. грн.
		Відповідно до п. 5.2 Договору замовник здійснює щомісячні проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт надається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа поточного місяця. Уповноважений представник протягом трьох дні перевіряє реальність акту та підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт. Несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія в їх реальності прирівнюється до неоплати робіт.
		Пунктом 5.1.7 Договору в редакції додаткової угоди №80-ДС від 21.12.2011 р. визначено, що фінансування будівництва об'єкту в 2011 році здійснюється з наступних джерел та в наступних обсягах: 
		- Донецький міський бюджет - 10 323 438 грн.;
		- Державний бюджет України - 9 767 794 грн.
		На виконання умов Договору у період з 2011 року по 2014 рік позивачем виконувались, а відповідачем 1 приймалися та частково оплачувалися будівельні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013 р.
		Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем 1 зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 66 045 683,07 грн.
		Договір є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §3 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
		Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Згідно із ст. 875 Цивільного кодексу України а договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору у період з 2011 року по 2014 рік позивачем виконувались, а відповідачем 1 приймалися та частково оплачувалися будівельні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013 р.
		При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.
		Судом встановлено, а відповідачем 1 не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем підрядних робіт, передбачених Договором.
		Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач 1 вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за Договором.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.
		Стосовно відсутності підпису відповідача 1 на деяких актах приймання виконаних будівельних робіт за спірний період суд відзначає, що роботи за такими актами вважаються прийнятими на підставі п. 5.2 Договору з огляду на ненадання відповідачем 1 доказів існування претензій до Товариства стосовно обсягу та якості виконаних робіт.
		Крім того, в матеріалах справи наявні листи Підприємства за період з травня 2012 року по грудень 2014 року, в яких відповідач 1 повністю визнав обсяг виконаних позивачем підрядних робіт та вказував на те, що несплата ним вартості виконаних робіт спричинена відсутністю бюджетного фінансування.
		Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п. 5.2 Договору замовник здійснює щомісячні проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт надається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа поточного місяця. Уповноважений представник протягом трьох дні перевіряє реальність акту та підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт. Несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія в їх реальності прирівнюється до неоплати робіт.
		Таким чином, заборгованість відповідача 1 за виконані позивачем роботи становить 66 045 683,07 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. 
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 66 045 683,07 грн. на підставі Договору за виконані роботи. 
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідачем 1 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
		Щодо відсутності бюджетного фінансування для здійснення розрахунків відповідача 1 з позивачем суд відзначає таке.
		За змістом ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до   статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» вбачається, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника.
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 66 045 683,07 грн. є правомірними та обґрунтованими.
		Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 3 795 508,14 грн. та інфляційних у розмірі 41 632 516,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 19.01.2012 р. по 01.05.2015 р.
		Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача 1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 3 795 508,14 грн. та інфляційних у розмірі 41 632 516,04 грн.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 66 045 683,07 грн., 3% річних у розмірі 3 795 508,14 грн. та інфляційних у розмірі             41 632 516,04 грн.
		Стосовно позовних вимог Товариства до Міністерства інфраструктури України суд відзначає наступне.
		Обґрунтовуючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості, 3% річних та інфляційних позивач вказує на те, що відповідач 2 в силу чинного законодавства України здійснює функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ організацій, що належать до сфери його управління (в тому числі, і Підприємство), а відтак має нести солідарну відповідальність за невиконання відповідачем 1 умов Договору.
		Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.
		При цьому, норми чинного цивільного і господарського законодавства України не містять винятків про зміну чи нівелювання зобов'язань при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.
		Підприємство є самостійною юридичною особою, яка укладаючи Договір з позивачем діяла на власний ризик та брала на себе зобов'язання, які в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України мали бути ним виконані.
		В той же час, Міністерство інфраструктури України не є стороною Договору, а також не є зобов'язаною особою у правовідносинах з Товариством щодо сплати вартості виконаних за таких договором будівельних робіт.
		Крім того, позивачем не наведено суду жодного чинного нормативно-правового акту України, який би передбачав обов'язок Міністерство інфраструктури України як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, до сфери управління якого входить Підприємство, нести матеріальну відповідальність за зобов'язаннями такої юридичної особи, які виникають на підставі укладених нею господарських договорів.
		Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
		За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Суд відзначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту існування у Міністерства інфраструктури України солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань, які виникли у Підприємства як замовника за Договором, а відтак у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 необхідно відмовити.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» (83068, м. Донецьк, вул. Горького, 52; ідентифікаційний код 20375618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-А; ідентифікаційний код 24656975) заборгованість у розмірі 66 045 683 (шістдесят шість мільйонів сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 3 795 508 (три мільйони сімсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 14 коп., інфляційні у розмірі 41 632 516 (сорок один мільйон шістсот тридцять дві тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.  Видати наказ.
		3.          В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 08.07.2016 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...