Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/5972/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2016. Зареєстровано: 13.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.
Дата набрання законної сили: 07.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" липня 2016 р.                                                                           Справа № 922/5972/15  
		 
		Колегія   суддів    у  складі:   головуючий   суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
		при секретарі  Міракові Г.А.,
		за участю представників:
		від позивача - ОСОБА_1  за довіреністю від 23.11.2015р.,
		від 1-го відповідача - ОСОБА_2  за довіреністю від 15.05.2014р. № 010-01/3139,
		від 2-го відповідача - арбітражний керуючий ОСОБА_3 (ліквідатор)  на підставі свідоцтва від 26.02.2013р. № 361,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (вх.№718 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15,
		за позовом Приватної фірми "Яна", с. Затишшя, Харківська область, 
		до 1-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" філія АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків, 
		2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", м. Харків, 
		про встановлення нікчемності правочину,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Встановлено, що Генеральна угода № 6807N4 від 27.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс - є нікчемним правочином. Встановлено, що Кредитний договір № 6808К21 від 06 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс - є нікчемним правочином. Встановлено, що договір № 6807К17 від 27 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс - є нікчемним правочином. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (АТ Укрексимбанк) філія АТ Укрексімбанк в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160) на користь Приватної фірми Яна (код ЄДРПОУ 30592330, вул. Комунальна 20, с. Затишшя, Харківського р-ну, Харківської області) - 1827,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс (код ЄДРПОУ 25173776, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 83-Г) на користь Приватної фірми Яна (код ЄДРПОУ 30592330, вул. Комунальна 20, с. Затишшя, Харківського р-ну, Харківської області) - 1827,00 грн. судового збору.
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову; стягнути з позивача судові витрати, які повязані із поданням апеляційної скарги.
		В обґрунтування заявлених апеляційних вимог ПАТ Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" зазначає на наступні обставини справи:
		- позивач, який не є стороною оспорюваних правочинів та особою права та інтереси якої порушують спірні кредитні договори, не може бути позивачем у даній справі;
		- факт видачі банком грошових коштів ТОВ "Тімекс" є доказом підтвердження вчинення цих кредитних договорів, а також відсутність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними із посиланням на висновок експерта від 26.01.2016р. № 26;
		- судом першої інстанції призначено технічну експертизу документів без визначення обсягі необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, що підлягають направлення на експертизу, оскільки призначена з копій кредитних договорів без належного встановлення місцезнаходження оригіналів цих документів;
		- факт чинності кредитних зобовязань ТОВ "Тімекс" за кредитними договорами, які були предметом судового дослідження у справах №Б-48/25-10 та №53/325-09, у звязку з чим місцевим господарським судом в порушення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не прийнято до уваги факти, встановлені іншими судовими рішеннями. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
		У відзиві на апеляційну скаргу  арбітражний керуючий ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові задовольнити як таку, що підлягає задоволенню в повному обсязі (вх.№ 3934 від 12.04.2016р.). В обґрунтування своєї позиції у справі ТОВ "Тімекс" зазначає, що господарським судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення всупереч приписам статті 35 Господарського процесуального кодексу України неправомірно не прийнято до уваги факти, встановлені в межах розгляду справи №Б-48/25-10 щодо наявності кредитних зобовязань ТОВ "Тімекс" перед АТ "Укрексімбанк", які виникли на підставі спірних кредитних договорів.
		Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" надано докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 0,40 грн. (вх.№ 3936 від 12.04.2016р.).
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. відкладено розгляд справи.
		Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" надано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 4198 від 19.04.2016р.), в яких 1-й відповідач зазначає про наявність факту перерахування на виконання договору від 27.03.2007р. № 6807К17 та від 06.10.2008р. № 68608К21 грошових коштів позичальнику (ТОВ "Тімекс"), що в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України також встановлено в межах судової справи №635/6831/14-ц про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, апелянт вказує на наявність нотаріально посвідчених копій спірних кредитних договорів, вчинених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, які, на його думку, є доказом існування на момент вчинення нотаріальної дії оригіналів таких договорів.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.04.2016р. у звязку перебуванням судді Бородіної Л.І. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В., судді  Шутенко І.А.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
		У відзиві на апеляційну скаргу Приватна фірма "Яна" просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі № 922/5972/15  залишити без змін (вх.№ 4407 від 25.04.2016р.). Також, Приватною фірмою "Яна" надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи (вх.№ 26.04.2016р.).
		В обґрунтування своєї позиції у справі позивач з посиланням на обставини передання оригіналів кредитних договорів до господарського суду Харківської області в межах розгляду судової справи, зазначає, що 1-м відповідачем не спростовано факт передання на вирішення судової експертизи саме тих документів, які ПАТ "Укрексімбанк" було надано на вимогу суду слідчому судді Московського районного суду м.Харкова у якості оригіналів.
		Крім того, позивач зазначає, що Приватна фірма "Яна", яка не є стороною спірних договорів, в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України є заінтересованою особою стосовно спірних правовідносин, оскільки саме в забезпечення виконання даних договорів уклав договори іпотеки. Так, позивач зазначає, що оскільки речові права на майно, яке є предметом договорів іпотеки, обтяжені зазначеною іпотекою та щодо нього можливі обмеження у вигляді заборони відчуження, які є похідними від іпотеки, вирішення питання щодо визначеного предмету спору впливає на його права, у з чим останній, має право на звернення до суду з даним позовом.
		Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" надано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 5312 від 25.05.2016р.), в яких селян як на підставу несвоєчасного подання до суду нотаріально засвідчених копій кредитних договорів посилається на передчасне призначення у справі технічної експертизи документів.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.06.2016р. у звязку з перебуванням судді Шевель О.В. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді  Шутенко І.А.
		ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 5685 від 03.06.2016р.).
		Також ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" разом з поданими додатковими письмовими поясненнями у справі надано додаткові документи у справі (вх.№ 6411 від 21.06.2016р.).
		Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області подано лист-відповідь щодо обставин передання оригіналів спірних кредитних договорів до СВ Київського РА ХМУ ГУМВС України в Харківській області (вх.№ 6589 від 29.06.2016р.).
		Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" надано додаткові письмові пояснення щодо передання в рамках генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4 позичальнику кредитні кошти в розмірі 1282183 доларів 77 центів США (вх.№ 6853 від 05.07.2016р.).
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.07.2016р. у звязку з перебуванням судді Шутенко І.А. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді  Плахова О.В.
		Київським районним відділом Харківського міського управління ГУМВС в Харківській області надано лист-відповідь від 07.07.2016р. за вих. № 07.07.2016р. щодо обставин місцезнаходження оригіналів спірних договорів (вх.№ 6822 від 07.07.2016р.).
		В судовому засіданні представники відповідачів підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
		Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи явку сторін та інших учасників судового процесу в судове засідання, а також надання ними пояснень з приводу заявлених вимог та заперечень, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		27.03.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно - імпортний банк України (іпотекодержатель) та Приватною фірмою Яна (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір за № 6807Z59 (т.1, а.с. 40-43).
		У відповідності до п. п. 1.1 договору визначено, що цим договором забезпечується всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із: - Генеральної угоди № 6807N4 від 27.03.2007 року, укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс (боржник).
		Відповідно п.п. 1.3 договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в угоді зобов'язань боржника, є нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кірова, 1-Б (один літер Б).
		27.03.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно - імпортний банк України (іпотекодержавтель) та Приватною фірмою Яна (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 680Z60 (т.1, а.с. 44-46).
		У відповідності до п. п. 1.1 договору визначено, що цим договором забезпечується всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із Генеральної угоди №6807N4 від 27.03.2007 року, укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс (боржник).
		Відповідно п. п. 1.3 даного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в угоді зобов'язань боржника, є нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Комунальна, буд. 22.
		Іпотечні Договори було підписано філією ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові та  ОСОБА_5, як директором Приватної фірми Яна.
		Як зазначає позивач, що при підписанні зазначених вище іпотечних договорів директор Приватної фірми Яна не був ознайомлений з текстом та умовами Генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитного договору від 06.10.2008р. № 6808К21 та кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17,  укладених між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс.
		Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 27.09.2015р. директору Приватної фірми Яна при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12012220470000719 від 11.12.2012 року та експертним висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.10.2015р. № 412 стало відомо, що оригінали генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитного договору від 06.10.2008р. № 6808К21 та кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17, укладених між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс", не підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс та не містять відтиску печатки товариства, оскільки підпис та рукописні записи відтворені способом струминного друку, а не виконані пишучими приладами, зображення всіх відтисків печаток у даних документах відтворені способом струминного друку, а не нанесені печатними формами.
		Зважаючи на те, що генеральну угоду від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитний договір від 06.10.2008р. № 6808К21 та кредитний договір від 27.03.2007р. № 6807К17 не підписані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс, що свідчить про недотримання сторонами вказаних договорів письмової форми їх укладення, як обовязкової вимоги закону, Приватна фірма «Яна», як іпотекодавець, звернулась до господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав з позовом про визнання кредитних договорів нікчемними правочинами.
		Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно п. п. 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України).
		За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
		Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 
		Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. 
		Отже, звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту. Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача, тому у випадку предявлення такого факту вона підлягає розгляду у загальному порядку та при з'ясуванні, що оспорюваний правочин є нікчемним, в резолютивній частині рішення зазначається про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання - відмову в задоволенні позову.
		Крім того, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа       має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист  це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
		До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
		Законодавче обмеження можливості захисту права судом шляхом обмеження матеріально-правових способів захисту прав суперечить ст. ст. 55, 124 Конституції України.
		Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать субєктам цивільного права.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Загальні принципи ст. 3 Цивільного кодексу України про право звернення до суду за захистом і відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України. 
		За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Зокрема, відповідно до проведеного Верховним Судом України аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. 
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_6 проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
		Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Судова колегія зазначає, що в даному випадку слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Також, відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України.
		Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Як вже було зазначено вище, між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно - імпортний банк України та Приватною фірмою Яна було укладено іпотечний договір від 27.03.2007р. № 6807Z59 та від 27.03.2007р. №680Z60. Вказаними договорами забезпечуються всі вимоги Відкритого акціонерного товариства Державний експортно - імпортний банк України, що випливають з Генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс. 
		Речові права на майно, яке є предметом договорів іпотеки, обтяжені зазначеною іпотекою та щодо нього можливі обмеження у вигляді заборони відчуження, які є похідними від іпотеки. 
		Зазначене впливає на права позивача, оскільки іпотекодержатель у випадку  невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання за укладеними кредитними договорами має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.
		Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться справа № 635/1964/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приватного підприємства "Яна", за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_10, про визнання права іпотеки та звернення стягнення на нерухоме майно. 
		Предметом даного судового розгляду є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові щодо визнання права іпотеки на комплекс нежитлових будівель, які є предметом іпотеки за іпотечним договором від 27.03.2007р. №6807Z60, та належить на праві власності Приватному підприємству "Яна" (т.2, а.с. 126-129). 
		Зважаючи на вказані обставини, Приватна фірма "Яна", яка не є стороною кредитних договорів, які є предметом судового розгляду, разом з тим є особою, майно якої є предметом забезпечення визначених в них зобовязань, у звязку з чим є заінтересованою особою в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України щодо чинності спірних договорів, оскільки вчинення даних правочинів впливає на її права та законні інтереси. 
		Матеріалами справи підтверджується, що Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заперечується факт нікчемності оспорюваних кредитних договорів, на який посилається позивач, що свідчить про наявність між даними особами спору стосовно їх чинності. 
		З урахуванням вищевикладеного, оскільки до господарського суду звернулась особа, яка є заінтересованою стосовно предмету позову, а також наявності між спору з приводу наявності правових підстав для визнання Генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитного договору від 06.10.2008р. № 6808К21 та кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17,  укладених між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс нікчемними правочинами, судова колегія дійшла висновку про наявність права Приватного підприємства "Яна" на звернення до суду з даним позовом.
		 
		Щодо спірних правовідносин, які є предметом судового спору, судова колегія зазначає наступне.
		Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України полягає саме у праві сторін вільно вирішувати питання укладення договору, вибору контрагентів та погодження умов договору.
		Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Статтею 208 Цивільного кодексу України визначено правочини, які належить вчиняти в письмовій формі.
		У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
		Відповідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства , або за письмовою згодою, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Відповідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належать вчиняти правочини між юридичними особами, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 1055 Цивільного Кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. 
		Зважаючи на це, до форми кредитного договору застосовуються загальні правила щодо письмової форми, які визначені статтями 207, 639 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України письмова форма правочину можу бути виражена як шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, у якому викладено зміст правочину, так і кількох документів, листів, телеграм, якими обмінялись сторони. При цьому, у відповідності до ч. 2 вказаної статті такий правочин повинен бути підписаний його сторонами.
		Як встановлено в ході розгляду даної справи, слідчий СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 в ході здійснення кримінального провадження від 11.12.2012р. №12012220470000719 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з клопотанням про надання доступу до речей і документів, а саме до інформації, яка становить банківську таємницю клієнта ПАТ Укрексімбанк.
		Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2013р. у справі №643/16520/13-к (т.2, а.с. 167) клопотання про доступу до речей і документів задоволено частково, надано слідчому СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 доступ до речей і документів, зокрема, до оригіналів договорів ПАТ Укрексімбанк МФО 351618 код ЄДРПОУ 19362160 та ТОВ Тімекс ЄДРПОУ 25173776, які знаходяться у відділенні Харківська регіональна дирекція ПАТ Укрексімбанк за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 11, з можливістю їх вилучення працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
		Відповідно до тексту вказаної ухвали доступ надано саме до оригіналів договорів, укладених між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Тімекс", які знаходяться у відділенні "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "Укрексімбанк".
		Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів є обов'язковою для виконання особами, яких вона стосується. 
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2013р. (т.2, а.с. 169) слідчому були надані наступні документи: 
		- генеральна угода від 27.03.2007р. №6807N4, укладена між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс";
		- кредитний договір від 27.03.2007р. №6807К17, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс";
		- кредитний договір від 06.10.2008р. №68608К21, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс".
		Зважаючи на те, що вказаний протокол на містить відміток щодо надання банком копій зазначених у ньому договорів, слід дійти висновку щодо ПАТ "Укрексімбанк" на вимогу ухвали суду було надано слідчому Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області саме оригінали документів.
		Вказаний факт також підтверджується тим, що 1-м відповідачем у справі в ході розгляду даної справи як господарським судом першої, так і апеляційної інстанції, не надано інших оригіналів спірних кредитних договорів, ніж ті, що були вилучені на підставі ухвали суду від 18.10.2013р. у справі №643/16520/13-к.
		ПАТ "Укрексімбанк" також під час розгляду даної справи місцевим господарським судом було заявлено клопотання про виклик слідчого Київського відділу поліції ГКНП в Харківській області в судове засідання для встановлення місцезнаходження оригіналів (вх.№ 49757 від 14.12.2015р., т.1, а.с. 195), в якому підтверджує факт вилучення саме оригіналів оспорюваних договорів на підставі ухвали суду Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2013р. 
		Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		В ході здійснення кримінального провадження від 11.12.2012р. №12012220470000719 вилучені оригінали кредитних договорів визнані речовими доказами та на підставі постанови свідчого Слідчого відділу Київського РВ ХМУ ГУМВС України від 15.10.2015р. про призначення судової технічної експертизи документів були предметом судової технічної експертизи документів, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (т.1, а.с. 155-160).
		В подальшому на виконання ухвали суду від 23.11.2015р. у справі №922/5972/15 вказані договори були надані господарському суду Харківської області листом начальника СВ Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 02.12.2015р. за вих.№ 61/523 для дослідження в межах вказаної господарської справи (т.1, а.с. 118).
		Судовою колегією встановлено, що договори, надані Київським відділом поліції ГУНП в Харківській області на вимогу ухвали господарського суду, містять відмітки "речовий доказ", що дає підстави для висновку про те, що вказані документи є саме тими оригіналами договорів, які були надані слідству 1-м відповідачем на вимогу ухвали Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2013р. у справі №643/16520/13-к (т.1, а.с. 119-151).
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2015р. у справі №922/5972/15 задоволено клопотання Приватного підприємства "Яна" про призначення по справі №922/5972/15 судової експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; зобов'язано Московський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надати до суду вилучені слідчим СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - ОСОБА_6, на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18.10.2013 року у справі №643/16520/13-к у  АТ "Укрексімбанк" оригінали доказів, а саме: генеральну угоду від 27.03.2007р. №6807N4, кредитний договір від 27.03.2007р. №6807К17, кредитний договір  від 06.10.2008р. №68608К21, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс"; експертний висновок Науково дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.10.2015р. №412.
		Як вбачається з матеріалів справи, старшим слідчим Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 листом від 04.01.2016р. за вх. №146 було повідомлено місцевий господарський суд про те, що матеріали кримінального провадження №12012220470000719 були передані до СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (т.1, а.с. 204-206).
		Зокрема, вказаний факт підтверджується наданим до матеріалів справи супровідним листом від 25.12.2014р. за вих.№ 04-33-3824-15, відповідно до якого прокуратурою Московського району міста Харкова  в порядку статті 218 КПК України направлено начальнику СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області матеріали кримінального провадження № 12012220470000719 для подальшого досудового розслідування (т.1, а.с. 206).
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" філія АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано факт існування інших оригіналів спірних договорів, ніж ті, які були вилучені СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в межах кримінального провадження №12012220470000719 та в подальшому передані Київському відділу поліції ГУНП в Харківській області та господарському суду Харківської області в межах розгляду судової справи № 922/5972/15.
		Також, господарським судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України також було перевірені зазначені вище обставини, шляхом направлення на адресу Слідчого управління національної поліції в Харківській області, Московського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, Київського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області запити про надання письмових пояснень щодо місцезнаходження оригіналів генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17, кредитного договору від 06.10.2008р. № 68608К21 та додаткових угод до кредитних договорів, укладених між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс", які було вилучено 18.11.2013р. на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів слідчим СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 в межах досудового розслідування кримінального провадження №12012220470000719 від 11.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.
		Так, відповідно до наданого Московським районним відділом Головного управління МВС України в Харківській області  листа від 22.06.2016р. за вих. №23328/119-67/06 матеріали кримінального провадження №12012220470000719 були передані до СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. 
		Відповідно до листа Київського районного відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 07.07.2016р. за вих.№ 61/6450 (т.4, а.с. 23) згідно листа від 02.12.2015р. начальник СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області вих.№ 61/523, визначені ухвалами суду від 23.11.2015р. у справі № 922/5972/15 договори, а також висновок НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 412 від 23.10.2015р., направлені до господарського суду Харківської області. До теперішнього часу вказані документи до Київського ВП ГУ НП в Харківській області не надходили. Інші, зазначені в ухвалі суду оригінали та копії генеральної угоди від 27.03.2007р. № 6807N4, кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17, кредитного договору від 06.10.2008р. № 68608К21 та додаткових угод до кредитних договорів, укладених між ТОВ "Тімекс" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в матеріалах кримінального провадження №12012220470000719 відсутні.
		Зважаючи на встановлені в межах судової справи обставини у господарського суду апеляційної інстанції, як і господарського суду попередньої інстанції, не має підстав для сумніву щодо передання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до слідчих органів в межах кримінального провадження №12012220470000719, та в подальшому до господарського суду Харківської області саме тих оригіналів спірних кредитних договорів, які знаходились у відділенні.
		Крім того, судовою колегією встановлено, що з березня 2010р. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі про банкрутство № Б-48/25-10.
		В межах розгляду даної справи № Б-48/25-10 встановлено, що ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_10 27.10.2010р. видано наказ №1 про проведення інвентаризації та складено інвентаризаційний опис основних засобів №1 від 27.10.2010р. (основні засоби на загальну суму 2401876,82 грн.), інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей №1 від 29.10.2010р. (товари в обороті фактично відсутні);  інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.10.2010р. (кошти в касі відсутні), інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.10.2010р. (розмір коштів на рахунках  12214,43 грн.), акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами №1 від 27.10.2010р., довідка до акту інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами від 27.10.2010р.
		Ліквідатором  направлено лист (№18/11-10 від 18.11.2010р.) до генерального директора ТОВ Тімекс ОСОБА_11 відносно передачі первинної бухгалтерської документації та договорів банкрута в повному обсязі, на що отримано відповідь про виявлену генеральним директором ТОВ Тімекс пропажу папки з бухгалтерськими документами, жорсткого диску об`ємом 80 Гб та векселів строком до пред`явлення восьмирічної давності та звернення з відповідною заявою до Московського РВ ХМУ ГУМВС України з метою їх розшуку.
		Згідно постанови Московського РВ ХМУ ГУМВС України від 05.08.2010 р. в порушенні кримінальної справи по заяві гр. ОСОБА_11 відмовлено за відсутністю складу злочину, передбаченого статтею 357 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Під час розгляду справи № 922/5972/15 діючий ліквідатор ТОВ "Тімекс" арбітражний керуючий ОСОБА_3 повідомив суд про неможливість надання оригіналів спірних договорів, укладених з ПАТ "Укрексімбанк", зважаючи на те, що вказані документи не були передані йому попереднім ліквідатором, а також не були виявлені на підприємстві банкрута.
		Щодо посилання апелянта на наявність нотаріально засвідченні копій спірних кредитних договорів, які є предметом судового розгляду, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		Судова колегія зазначає, що скаржником в порушення вказаного положення закону не надано належних обґрунтувань наявності обєктивних причин неможливості вчасного подання нотаріально засвідчених копій спірних кредитних договорів до господарського суду першої інстанції. 
		Разом з тим, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість прийняття наданих скаржником нотаріально засвідчених копій договорів в якості доказів у справі, у звязку з чим вказані документи були оглянуті в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції.  
		Як вбачається з наданих 1-м відповідачем письмових пояснень (т.2, а.с. 35-37) до надання ПАТ "Укрексімбанк" 18.11.2013р. доступу до оригіналів кредитних договорів слідчому СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6, яким здійснено вилучення оригіналів цих кредитних договорів відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 18.11.2013р. на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 18.10.2013р. у справі № 643/16520/13-к, на вимогу апелянта приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14.11.2013р. вчинено посвідчувальні написи, якими засвідчені вірності фотокопій з оригіналів кредитних договорів та зареєстровані в реєстрі за наступними номерами: № 1932 від 14.11.2013р., № 1931 від 14.11.2013р., № 1929 від 14.11.2013р. 
		Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
		Відповідно до п. 2 гл. 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус зобовязаний особисто звіряти копію документу з його оригіналом. Разом з тим, нотаріусами не проводиться експертизи оригіналу документа, що може мати місце введення останнього в оману щодо автентичності документа.
		Зважаючи на предмет даного судового розгляду, а також факти, які повинні бути доведені сторонами у справі, нотаріально завірена копія документа має менш значиму юридичну цінність, ніж оригінал, зважаючи на положення ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, яке вимагає обовязкового надання оригіналів документів у разі, коли певні обставини можуть бути засвідчені тільки такими документами.
		Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання оригіналів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами.
		Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт, що вилучені у 1-го відповідача кредитні договори після проведення експертиз виявилися виготовленими струменевим способом, які за зовнішнім виглядом можливо сприйняти за власноручно підписані оригінали документів, а також те, що 1-м відповідачем не надано доказів на підтвердження надання нотаріусу інших договорів, ніж ті, які було вилучено слідчими органами на вимогу ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що надані для огляду суду апеляційної інстанції нотаріально посвідчені копії спірних кредитних договорів, поряд з іншими доказами, наданими учасниками судового процесу, не можна вважати  самостійним належним доказом існування оригіналів таких договорів, власноручно підписаними обома сторонами договору та скріплених їхніми печатками.
		Відповідно до п. 2.5.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови).
		Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, статтями 547, 981, 1055, 1059, 1107 ЦК України. У зазначених випадках правочин є нікчемним.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
		Так, відповідно до експертного висновку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 23.10.2015р. № 412,  наданого в межах здійснення кримінального провадження за № 12012220470000719 від 11.12.2012р., встановлено, що оригінали генеральної угоди від 27.03.2007р. №6807N4, кредитного договору від 06.10.2008р. № 6808К21 та кредитного договору від 27.03.2007р. № 6807К17, укладених між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімекс, не підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю Тімекс, та не містять відтиску печатки ТОВ Тімекс, бо підпис та рукописні записи відтворені способом струминного друку, а не виконані пишучими приладами; зображення всіх відтисків печаток у даних документах відтворені способом струминного друку, а не нанесені печатними формами.
		Також, за результатами поведеної в межах розгляду судової справи №922/5972/15 судово-почеркознавчої експертизи судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру було надано висновок від 26.01.2016р., відповідно до якого у наданих на дослідження документах: кредитному договорі від 06.10.2008р. № 6808К21, укладений між ВАТ Державний експортно-імпортний банк (ВАТ Укрексімбанк") та ТОВ Тімекс з додатками на 11 аркушах, генеральній угоді від 27.03.2007р. №6807К17, укладена між ВАТ  Державний експортно-імпортний банк  (ВАТ Укрексімбанк) та ТОВ Тімекс з додатками на 11 аркушах, кредитному договорі від 27.03.2007р. №6807К17, укладений між ВАТ  Державний експортно-імпортний банк  (ВАТ  Укрексімбанк) та ТОВ Тімекс з додатками на 12 аркушах - всі зображення підписів та рукописних записів - відтворені способом струминного друку, а не виконані пишучими приладами; зображення всіх відтисків печаток у даних документах відтворені способом струминного друку, а не нанесені печатними формами (т.1, а.с. 225-229). 
		Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
		Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що висновок судового експерта є належним письмовим доказом у даній справі враховуючи той факт, що експертиза здійснена належним спеціалістом, який має кваліфікацію судового експерту з правом проведення судових економічних експертиз, а також з дотриманням встановленого процесуальним законодавством порядку.
		Крім того, зважаючи на встановлені в межах даної судової справи обставини вилучення оригіналів спірних кредитних договорів та подальшого їх передання до господарського суду, посилання апелянта на передчасність проведення судової експертизи у справі є необґрунтованими.
		Враховуючи, що господарським судом під час розгляду даної справи встановлення відсутність укладення між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс" генеральної угоди від 27.03.2007р. №6807N4, кредитного договору від 27.03.2007р. №6807К17, кредитного договору від 06.10.2008р. №68608К21 без додержання письмової форми, як того вимагає положення ст. 1055 Цивільного кодексу України, відповідно, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо  визнання нікчемності зазначених кредитних договорів.
		Стосовно посилань першого відповідача на те, що факт чинності кредитних договорів, укладених з ТОВ "Тімекс", був предметом судового дослідження в межах розгляду інших судових справ, та в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2010 у справі № Б-48/25-10, якою затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника ТОВ "Тімекс", до складу якого включені вимоги АТ "Укрексімбанк" на загальну суму 18605417,46 грн., та рішенням господарського суду Харківської області у справі №53/325-09, судова колегія зазначає наступне.
		Як вбачається з судових рішень у зазначених вище справах, спірні правовідносини, які були визначені предметом судового розгляду, повязані саме з зобовязаннями, які обумовлені визначеними умовами кредитних договорів. 
		Разом з тим, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		Господарськими судами в межах розгляду судових справ №Б-48/25-10 та №53/325-09 не досліджувалися питання нікчемності або оспорюваності зазначених кредитних договорів, обставини власноручного підписання сторонами їх оригіналів, у звязку з чим відповідні питання не були предметом судового дослідження.
		Судова колегія зазначає, що зважаючи на презумпцію правомірності правочину, а також відсутності вирішення питання щодо чинності спірних кредитних договорів в межах розгляду інших судових справ між цими ж сторонами, факти, встановлені під час розгляду справ №Б-48/25-10 та №53/325-09, не підтверджують ті обставини, на які посилається апелянт, та не мають преюдиційного значення стосовно предмету позову, який розглядається.
		 
		Разом з тим, господарським судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено факт передання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на виконання спірних договорів кредитні кошти в розмірі 1282183 доларів 77 центів США (т.4, а.с. 19,20), що підтверджуються банківськими виписками по кредитному рахунку № 20737000120091, меморіальним ордером від 14.10.2008р. №41, випискою за поточним рахунком № 26009000120091, відповідно до яких встановлено отримання та розпорядження кредитними коштами відповідно до цілі кредиту за кредитним договором № 68608К21 від 06.10.2008р.; банківською випискою по кредитному рахунку № 20634000320091, № 29006000120091, що підтверджують отримання кредитних коштів за кредитним договором від 27.03.2007р. № 6807К17. 
		Крім того, відповідні факти також були встановлені в мажах розгляду судових справ №Б-48/25-10 та № 635/1964/14-ц між тими ж сторонами.
		Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
		Згідно з ч.1 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
		Відповідно до ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Так, в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).
		Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Отже, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони сформульовано в даній нормі як право суду. 
		Водночас, правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
		Враховуючи встановлення наявними матеріалами справи фактичне передання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" за спірними кредитними договорами, які в судовому порядку визнані нікчемними, а також наявності відкритого провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (позичальника), яке знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків визнання недійсності нікчемного правочину шляхом зобовязання останнього повернути отримані ним грошові кошти в розмірі 1282183 доларів 77 центів США. 
		Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до частини другої статті 533 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Враховуючи, що станом на момент винесення апеляційним господарським судом рішення у даній офіційний курс долара становить 24,84 грн. за 1 долар США, гривневий еквівалент суми кредиту, наданого в іноземній валюті, яка підлягає стягненню з 2-го відповідача у справі, складає 31849444,84 гривень.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" не підлягає задоволенню.
		Зважаючи на те, що господарським судом застосовано наслідки нікчемності кредитних договорів, рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 підлягає зміні.
		Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
		Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016р. у справі №922/5972/15 змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту:
		Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (61123, м.Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 83-г, код ЄДРПОУ 25173776) повернути на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160, п/р НОМЕР_1) 1282183 доларів 77 центів США, розмір яких станом на 07.07.2016р. складає 31849444,84 гривень.
		В решті рішення залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.     
		Повний текст постанови складено 12.07.2016р.
		 
		Головуючий суддя                                                    В.В. Лакіза
		 
		Суддя                                                                           Л.І. Бородіна 
		 
		Суддя                                                                           О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...