Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2016. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2016.
Дата набрання законної сили: 07.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2016 року Справа № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши   касаційні скаргиДержавної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 рокуу справі Господарського суду№ 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080   Одеської областіза заявоюОСОБА_5доДержавної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"провизнання банкрутомкеруючий санацієюЛахненко Є.М.у судовому засіданні взяли участь представники :
		 ОСОБА_5: не з'явилися, Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство":Косянчук В.В. (довіреність), Шульга І.В. (довіреність),Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues":адвокат Суржикова-Гібнер В.І. (довіреність 11.06.2015 року),  Романчук Г.М. (довіреність від 03.07.2015 року),Міністерства інфраструктури України:Ігнатенко Т.Б. (довіреність від 22.06.2016 року),Генеральної прокуратури України:Томчук М.О. (посвідчення №000606 від 01.08.2012 року).
		В С Т А Н О В И В  :
		ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року за заявою ОСОБА_5 (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 1 - 2).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2003 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 841 618, 10 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 3 - 6).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2004 року затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 7 - 10).
		Справа перебуває на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Іванова В.М.; план санації боржника затверджено ухвалою місцевого господарського суду від 19.08.2008 року (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 11- 36).
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2011 року керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Хайла М.В., продовжено строк процедури санації на шість місяців.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2014 року, поряд з іншим, продовжено строк процедури санації боржника на три місяці до 16.01.2015 року; звільнено арбітражного керуючого Хайла М.В. від виконання повноважень керуючого санацією боржника. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року та Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року ухвалу місцевого господарського суду від 15.10.2014 року в зазначеній частині залишено в силі; постановою касаційного суду від 21.07.2015 року справу в частині призначення керуючого санацією боржника передано на розгляд до суду першої інстанції та покладено виконання обов'язків керуючого санацією на арбітражного керуючого Бойко Т.О. до призначення місцевим господарським судом у встановленому законом порядку керуючого санацією у даній справі (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 39 - 44, 48 - 52, 163 - 169). 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 15.03.2016 року, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Лахненка Є.М. (том 2 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 50 - 61, том 100, а.с. 117 - 124).
		29.05.2015 року до місцевого господарського суду надійшла скарга Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" (далі - скаржник, адвокатська фірма) на дії керуючого санацією (заява про грошові вимоги та включення до реєстру кредиторів) №HG-UA 04/15 від 27.05.2015 року, в якій заявник просив задовольнити скаргу на дії керуючих санацією Хайла М.В. та Бойко Т.О. щодо відмови у включенні до реєстру поточних вимог кредиторів її вимог до боржника, що виникли за умовами укладених договорів про надання юридичної допомоги та мирової угоди від 30.05.2012 року; просила визнати поточні грошові вимоги кредитора - Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" до боржника - Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на суму 371 228, 16 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 8 689 411, 70 грн., з яких 181 828, 07 євро основного боргу за договорами про надання адвокатських послуг №BLASCO/UA-APE/2005 від 17.12.2005 року та №BLASCO/UA-UAE/2006 від 21.02.2006 року, а також 189 400, 09 євро процентів за прострочку оплати основної суми боргу; зобов'язати керуючого санацією включити її грошові вимоги до реєстру вимог поточних кредиторів (вх. №3-838/15) (том 94, а.с. 73 - 179).
		                    Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року (суддя Антощук С.І.) припинено розгляд скарги Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" в частині оскарження дій керуючого санацією Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" Хайла Миколи Володимировича; в іншій частині скарги Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" відмовлено (том 98, а.с. 18 - 23). 
		Не погоджуючись з результатом розгляду скарги на дії керуючих санацією боржника Хайла М.В. та Бойко Т.О., 21.12.2015 року адвокатська фірма звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї від 29.12.2015 року та пояснень щодо розрахунку суми заявлених до боржника грошових вимог від 12.02.2016 року), в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2015 року, задовольнити її скаргу на дії керуючих санацією Хайла М.В. та Бойко Т.О. щодо відмови у включенні до реєстру поточних вимог кредиторів її вимог до боржника, що виникли за умовами укладених договорів про надання юридичної допомоги та мирової угоди від 30.05.2012 року, в тому числі процентів, нарахованих боржнику на суму основного боргу за період з 31.05.2012 року по 27.05.2015 року; визнати поточні грошові вимоги кредитора - Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" до боржника на суму 370 939, 06 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 8 682 644, 77 грн., з яких 181 828, 07 євро основного боргу та 189 110, 99 євро процентів за прострочку оплати основної суми боргу; зобов'язати керуючого санацією боржника включити її грошові вимоги до реєстру вимог поточних кредиторів (вх. №3222/15 від 24.12.2015 року, №100/16 від 05.01.2016 року та №106/16 від 15.02.2016 року) (том 2 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 3 - 34, 36 - 77, 137 - 158).
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Воронюка О.Л., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" задоволено частково; ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року скасовано; скаргу на дії керуючого санацією Бойко Т.О. задоволено; визнано поточні кредиторські вимоги Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" до боржника Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на суму 370 939, 06 євро, з яких 181 828, 07 євро основного боргу та 189 110, 99 євро процентів за прострочку оплати основної суми боргу, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.05.2015 року складає 8 682 644, 77 грн.; в іншій частині у задоволенні скарги на дії керуючого санацією боржника відмовлено (том 100, а.с. 63 - 69).
		                    Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Перший заступник прокурора Одеської області Жученко О. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного суду від 26.02.2016 року, а ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2015 року залишити в силі, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 11, 12, 16, 17, 23, 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статті 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 1 Закону України "Про судову експертизу", статей 41, 41, 43, 65, 99, 101, 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржники вважають передчасними висновки апеляційного суду про визнання адвокатської фірми поточним кредитором боржника на стадії санації, так як поточні вимоги можуть бути заявлені лише в ліквідаційній процедурі боржника, та зазначають про необґрунтованість нарахування поточним кредитором процентів на суму основного боргу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, зважаючи на їх правову природу як штрафних санкцій, що розраховані за кожен день прострочення виконання боржником основного зобов'язання щодо оплати вартості наданих адвокатських послуг. 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 колегією суддів у складі: головуючого Панової І.Ю., суддів: Коваленка В.М., Погребняка В.Я. касаційні скарги боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року прийнято до провадження та призначено їх розгляд у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 21.06.2016 року о 10 год. 00 хв. (том 3 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 159).
		Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/2276 від 22.06.2016 року у зв'язку із задоволенням самовідводу суддів Панової І.Ю., Коваленка В.М., Погребняка В.Я., відповідно до пункту 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 (том 4 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 24).
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2016 року, для розгляду справи №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 сформовано колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г., яка ухвалою від 29.06.2016 року прийняла справу №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 з касаційними скаргами боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О. до провадження та призначила їх розгляд у судовому засіданні на 06.07.2016 року о 15 год. 10 хв. (том 4 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 26, 31 - 32).
		У засіданні касаційного суду від 06.07.2016 року після оголошення головуючим складу колегії суддів, встановлення наявних відводів присутніх у судовому засіданні учасників та наявності інших клопотань до початку розгляду касаційних скарг по суті представником адвокатської фірми адвокатом Суржиковою В.І. подано клопотання про збільшення кількісного складу колегії суддів до 7 суддів (вх. ВГСУ №5443Д11/12781 від 06.07.2016 року).
		У засіданні суду касаційної інстанції від 06.07.2016 року оголошувалася перерва з 17 год. 30 хв. до 18 год. 15 хв. для розгляду клопотання про збільшення кількісного складу колегії суддів головою Вищого господарського суду України. 
		Після поновлення розгляду справи, відповідно до поданого клопотання представника адвокатської фірми Романчук Г.М. про фіксування судового процесу за допомогою звукозапису, розгляд справи продовжено із здійсненням звукозапису та оголошено відповідь голови ВГСУ про відсутність підстав, які унеможливили б розгляд справи визначеною автоматичним розподілом у встановленому порядку колегією у складі трьох суддів від 06.07.2016 року №04-21/196.
		Представником адвокатської фірми Романчук Г.М. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неналежним повідомленням адвокатської фірми про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 29.06.2016 року за адресою місцезнаходження представника Романчук Г.М. в Україні, недостатністю часу для підготовки до касаційного розгляду, оскільки ухвала суду від 29.06.2016 року про прийняття справи до провадження отримана представником Романчук Г.М. за 2 дні до дати призначеного засідання (06.07.2016 року) та бажанням власника адвокатської фірми бути присутнім у засіданні суду та давати пояснення особисто стосовно об'єму наданих ним послуг та первинних документів, які їх обґрунтовують. Також, Романчук Г.М. подано заяву про повідомлення адвокатської фірми у справі з дотриманням вимог Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, ратифікованої Україною 19.10.2000 року (далі - Конвенції). 
		У засіданні суду касаційної інстанції від 06.07.2016 року оголошувалася перерва до 07.07.2016 року 14 год. 00 хв. 
		У судове засідання Вищого господарського суду України від 07.07.2016 року з'явилися представники Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" - адвокат Суржикова-Гібнер В.І. та адвокат Романчук Г.М., Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" - Косянчук В.В. та Шульга І.В., Міністерства інфраструктури України - Ігнатенко Т.Б., а також прокурор Генеральної прокуратури України Томчук М.О., розгляд справи продовжено із здійсненням звукозапису судового засідання.
		Судом оголошено про продовження розгляду касаційних скарг боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О. на постанову апеляційного суду від 26.02.2016 року та про відмову у задоволенні усного клопотання представника адвокатської фірми Романчук Г.М. про відкладення розгляду справи.
		Відмовляючи у задоволенні усного клопотання представника адвокатської фірми Романчук Г.М. про відкладення розгляду справи, колегія суддів касаційного суду приймає до уваги те, що касаційне провадження за касаційними скаргами боржника та органу прокуратури на постанову суду апеляційної інстанції від 26.02.2016 року про визнання адвокатської фірми поточним кредитором боржника було порушено ухвалою суду касаційної інстанції від 30.05.2016 року з повідомленням її за місцезнаходженням у Федеративній Республіці Німеччина, 31.05.2016 року представник адвокатської фірми Романчук Г.М. ознайомилась з матеріалами справи, про що на обкладинці матеріалів справи (том 3 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080) є її власноручний запис, представники адвокатської фірми в Україні Суржикова-Гібнер В.І. та Романчук Г.М. були присутні в судовому засіданні від 21.06.2016 року, призначеному попереднім складом суду, подавали відвід попередньому складу суду та їм було оголошено про прийняття ухвали про самовідвід колегії суддів у складі: Панової І.Ю. - головуючого, Коваленка В.М., Погребняка В.Я. з передачею справи на повторний автоматизований розподіл судової справи №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, що підтверджує їх повноважну участь в суді касаційної інстанції у даній справі. 
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає належним повідомленням про час та місце судового засідання надіслання ухвали суду касаційної інстанції про прийняття справи до провадження та призначення розгляду в судовому засіданні за адресою місцезнаходження уповноваженого за довіреністю представника Романчук Г.М. в Україні як таке, що відповідає вимогам статті 28 ГПК України, статті 15 Конвенції, Практичному керівництву із застосування Конвенції, розробленому Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, роз'яснення якого розтлумачено Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України №1092/5/54 від 27.06.2008 року та абзацом 13 пункту 8  Роз'яснення Президії ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" №04-5/608 від 31.05.2002 року. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника скаржника Романчук Г.М. про відкладення розгляду справи для надання їй додаткового часу для підготовки в засіданні касаційного суду з огляду на ознайомлення нею з матеріалами справи 31.05.2016 року та її особисте представництво інтересів адвокатської фірми з моменту порушення касаційного провадження 30.05.2016 року в суді касаційної інстанції, що покладає на адвоката, як учасника процесу, обов'язок добросовісно користуватися наданими йому правами учасника провадження у справі. Доводи представника скаржника Суржикової-Гібнер В.І. про бажання особистої участі засновника адвокатської фірми Харальда Гібнера прийняти участь у засіданні касаційного суду з метою підтвердження дійсності наданих юридичних послуг боржнику, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд касаційної інстанції не здійснює оцінки та переоцінки доказів у справі, а явка в судове засідання двох повноважних представників скаржника в Україні (Романчук Г.М. та Суржикової-Гібнер В.І.) створює всі умови для належного захисту інтересів скаржника в суді касаційної інстанції. 
		У засіданні суду касаційної інстанції від 07.07.2016 року представником адвокатської фірми Суржиковою-Гібнер В.І. заявлено усне клопотання про припинення касаційного провадження за касаційними скаргами боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О. на постанову апеляційного суду від 26.02.2016 року у даній справі, як помилково порушеного попереднім складом суду касаційної інстанції. Адвокат Суржикова-Гібнер В.І. вважає, що органом прокуратури не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави шляхом оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції про визнання адвокатської фірми поточним кредитором боржника, у зв'язку з чим касаційну скаргу прокурора слід вважати такою, що подана особою, яка не мала права на її подання. Також, представник адвокатської фірми Суржикова-Гібнер В.І. зазначила про невідповідність вимогам статті 111 ГПК України касаційної скарги боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. на постанову апеляційного суду від 26.02.2016 року, з огляду на ненадання скаржником доказів надсилання її копії арбітражному керуючому Хайлу М.В. як попередньому керуючому санацією боржника.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необгрунтованим клопотання представника адвокатської фірми Суржикової-Гібнер В.І. про припинення касаційного провадження за зазначеними касаційними скаргами з огляду на таке.
		Частиною 4 статті 29 ГПК України передбачено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Отже, прокурор, який приймав участь у справі про банкрутство до внесення змін до частини 1 статті 29 ГПК України Законом України №335-VІІІ від 21.04.2015 року, який набрав чинності 15.07.2015 року, користується правами учасника провадження, зокрема правом на касаційне оскарження ухвал (постанов) у справі про банкрутство.
		Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови №09/146 від 09.06.2009 року у справі №2-3/8484-2007.
		Згідно з пунктами 8.5., 11.4. Наказу Генерального прокурора України "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" №6гн від 28.05.2015 року, обов'язок щодо внесення касаційних скарг покладено на керівників прокуратур обласного рівня, працівники яких брали участь у розгляді справ в апеляційній інстанції або виявили незаконні судові рішення, постановлені без участі прокурора. Організацію участі прокурорів у розгляді справ у касаційній інстанції, зокрема, у Вищому господарському суді України покладено на управління представництва інтересів громадян та держави в суді та інші структурні підрозділи Генеральної прокуратури України відповідно до їх компетенції.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 10 та частини 3 статті 11 Закону України "Про прокуратуру", прокуратуру області очолює її керівник - прокурор області, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У разі відсутності керівника прокуратури області його повноваження здійснює перший заступник керівника прокуратури області.
		Положеннями статті 811 ГПК України передбачено, що у протоколі судового засідання зазначаються, зокрема, відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки.
		Матеріалами справи підтверджується, що засідання судів першої та апеляційної інстанцій з розгляду скарги адвокатської фірми на дії керуючих санацією боржника відбулися за участю прокурора прокуратури Одеської області Коломійчук І.О., що відображено у протоколах судових засідань від 16.12.2015 року та від 26.02.2016 року (том 98, а.с. 1 - 17, том 2 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 186 - 188).
		                    Отже, процесуальними повноваженнями на звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року у справі про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" наділений керівник прокуратури Одеської області (його перший заступник), працівник якої (прокурор Коломійчук І.О.) брала участь у розгляді скарги адвокатської фірми на дії керуючих санацією боржника у даній справі в судах першої та апеляційної інстанцій.
		                    Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що ухвалою від 30.05.2016 року попередній склад колегії суддів Вищого господарського суду України зобов'язав боржника в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. надати суду касаційної інстанції докази направлення копії поданої ним касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 26.02.2016 року арбітражному керуючому Хайлу М.В.; на виконання зазначеної ухвали та з метою усунення недоліків щодо форми поданої ним касаційної скарги, керуючий санацією боржника Лахненко Є.М. звернувся до касаційного суду з клопотанням (вх. ВГСУ №5443 Д7/11795 від 17.06.2016 року) про долучення до матеріалів справи фіскального чека №7503 від 15.06.2016 року та опису вкладення у цінний лист про надіслання на адресу арбітражного керуючого Хайла М.В. копії касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 26.02.2016 року у даній справі (том 3 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 159, 212 - 214).
		                    Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, вислухавши представників Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" - Косянчука В.В. та Шульгу І.В., прокурора Генеральної прокуратури України Томчук М.О., представників Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" - адвоката Суржикову-Гібнер В.І. та адвоката Романчук Г.М., а також представника Міністерства інфраструктури України - Ігнатенко Т.Б., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.
		                    Частиною 9 статті 16 ГПК України, яка діє з 19.01.2013 року, до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд майнових спорів, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу
		Положеннями статті 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, яка застосовується в процедурі банкрутства Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на стадії процедури санації, передбачено, що кредитором, зокрема, є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		Положеннями статей 23, 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року визначено право кредиторів, вимоги яких до боржника виникли під час проведення процедур банкрутства (поточні кредитори), на пред'явлення таких вимог в межах ліквідаційної процедури боржника та повноваження ліквідатора на заявлення в установленому порядку заперечень щодо вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями боржника, які є неоплаченими, включення поточних вимог до реєстру кредиторів на стадії ліквідаційної процедури.
		При цьому, частиною 6 статті 17 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року на керуючого санацією покладено обов'язок з розгляду вимог кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації.
		Отже, у разі подання кредитором, вимоги якого мають поточний характер, заяви з грошовими вимогами до боржника на стадії санації, керуючий санацією зобов'язаний розглянути такі вимоги по суті та прийняти рішення про можливість їх задоволення у процедурі санації. У випадку безпідставної відмови у визнанні таких вимог дії керуючого санацією можуть бути оскаржені поточним кредитором у справі про банкрутство відповідно статті 31 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року та з огляду на віднесення до виключної підсудності всіх майнових спорів з вимогами до боржника з 19.01.2013 року судів, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство відповідно до частини 9 статті 16 ГПК України. При цьому, визнані вимоги поточного кредитора, які не були задоволені в ході санації керуючим санацією, включаються до реєстру вимог кредиторів боржника лише в ліквідаційній процедурі боржника, оскільки законодавством про банкрутство не передбачено можливості ведення окремого реєстру поточних вимог боржника на стадії санації.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів.
		Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
		Відповідно до частин 4, 7 статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. 
		Отже, за змістом статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після його введення ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому, неустойка (штраф, пеня) за порушення боржником грошових зобов'язань (їх невиконання чи неналежне виконання) та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не нараховуються в силу прямої заборони законом (положеннями частини 4 статті 12 зазначеного Закону) незалежно від часу їх виникнення (до чи після порушення щодо боржника справи про банкрутство). 
		Відтак, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, як конкретного проміжку часу, не нараховуються штраф, пеня та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань боржника як перед конкурсними, так і поточними кредиторами, що узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №12/079 від 18.12.2012 року у справі №5/34-09, Постанови №13/011 від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011 та Постанови №13/033 від 01.10.2013 року у справі №28/5005/3240/2012.
		Положеннями частини 1 статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до статті 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
		Отже, для іноземних суб'єктів господарювання передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам України, зокрема, справ про банкрутство згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 ГПК України.
		Відповідно до частини 1 статті 4 та частини 1 статті 6 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
		При цьому, частиною 1 статті 14 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
		Виходячи з положень частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Отже, при розгляді вимог поточного кредитора боржника - адвокатської фірми, яка є резидентом ФРН, підлягають застосуванню положення ГПК України та Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, які є імперативними нормами права України, що регулюють порядок розгляду в господарських судах України справ про банкрутство, в тому числі кредиторських вимог іноземних суб'єктів господарювання, заявлених до боржника.
		Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, кредитор зобов'язаний довести перед судом належними, достатніми та допустимими доказами у справі обґрунтованість заявлених ним грошових вимог до боржника.
		Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 11.07.2003 року за заявою ініціюючого кредитора порушено справу про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року; ухвалою суду від 02.09.2003 року введено процедуру розпорядження майном боржника; ухвалою суду від 23.11.2004 року затверджено реєстр конкурсних вимог кредиторів боржника (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 1 - 10). 
		Судами встановлено обставини введення процедури санації боржника ухвалою суду від 24.02.2006 року та затвердження плану санації боржника ухвалою суду від 19.08.2008 року; кандидатури керуючих санацією у даній справі про банкрутство неодноразово змінювалися місцевим господарським судом; ухвалою суду першої інстанції від 15.10.2014 року звільнено арбітражного керуючого Хайла М.В. від виконання повноважень керуючого санацією боржника, постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року покладено виконання обов'язків керуючого санацією у даній справі на арбітражного керуючого Бойко Т.О.; ухвалою місцевого господарського суду від 12.02.2016 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції згідно постанови від 15.03.2016 року, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Лахненка Є.М. (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 11- 36, 39 - 44, 48 - 52, 163 - 169, том 2 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.02.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 50 - 61, том 100, а.с. 117 - 124).
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.05.2015 року до місцевого господарського суду надійшла скарга Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" на дії керуючого санацією (заява про грошові вимоги та включення до реєстру кредиторів) №HG-UA 04/15 від 27.05.2015 року, в якій заявник просив задовольнити скаргу на дії керуючих санацією Хайла М.В. та Бойко Т.О. щодо відмови  у визнанні та включенні до реєстру поточних вимог кредиторів його вимог до боржника, що виникли за умовами укладених договорів про надання юридичної допомоги та мирової угоди від 30.05.2012 року; просив визнати поточні грошові вимоги кредитора - Адвокатської фірми "Harald Giebner & Colleagues" до боржника - Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на суму 371 228, 16 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 8 689 411, 70 грн., з яких 181 828, 07 євро основного боргу договорами про надання адвокатських послуг та 189 400, 09 євро процентів за прострочку оплати основної суми боргу; зобов'язати керуючого санацією включити його грошові вимоги до реєстру вимог поточних кредиторів (том 94, а.с. 73 - 179).
		Апеляційним судом встановлено, що за результатами розгляду спірних вимог адвокатської фірми виконуючою обов'язки керуючого санацією боржника Бойко Т.О. у їх визнанні було відмовлено з огляду на обставини пред'явлення поточних вимог на стадії санації, непідтвердження спірних вимог первинними документами виникнення грошових зобов'язань та зазначено про право поточного кредитора на звернення з грошовими вимогами до боржника лише в ліквідаційній процедурі (том 94, а.с. 172 - 174).
		Розглядаючи скаргу поточного кредитора на дії керуючих санацією у засіданні від 16.12.2015 року, місцевий господарський суд встановив обставини припинення діяльності Хайла М.В., як арбітражного керуючого, у зв'язку з чим розгляд скарги адвокатської фірми в частині оскарження його дій, як попереднього керуючого санацією, який відмовляв у визнанні скаржника поточним кредитором боржника, було припинено. 
		Відмовляючи у задоволенні скарги в частині оскарження дій виконуючої обов'язки керуючого санацією Бойко Т.О. суд першої інстанції виходив з того, що поточний кредитор звернувся з грошовими вимогами до боржника на стадії санації, у зв'язку з чим такі вимоги не можуть бути предметом розгляду господарського суду, як спірні, до введення ліквідаційної процедури у справі, а невизнання боржником поточних вимог адвокатської фірми в добровільному порядку свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в окремому позовному провадженні, відповідно до практики розгляду спорів в редакції Закону про банкрутство до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, під час апеляційного провадження з перегляду ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2015 року про розгляд скарги на дії арбітражних керуючих, адвокатською фірмою (заявником апеляційної скарги) подано пояснення щодо розрахунку суми пред'явлених до боржника грошових вимог від 12.02.2016 року, згідно з яким поточний кредитор просив визнати його грошові вимоги до боржника на суму 370 939, 06 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 8 682 644, 77 грн., з яких 181 828, 07 євро основного боргу та 189 110, 99 євро процентів за прострочку оплати основної суми боргу, та зобов'язати керуючого санацією боржника включити його грошові вимоги до реєстру вимог поточних кредиторів (том 2 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080, а.с. 137 - 158).
		Матеріалами справи підтверджується та судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування поточних кредиторських вимог адвокатська фірма зазначила про укладення з боржником договорів про надання адвокатських послуг №BLASCO/UA-APE/2005 від 17.12.2005 року та №BLASCO/UA-UAE/2006 від 21.02.2006 року (з урахуванням додаткових угод до них від 29.12.2006 року), за умовами яких боржник доручив адвокату представляти та захищати його правові інтереси на території Арабської Республіки Єгипет, Об'єднаних Арабських Еміратів, а також за необхідності на території інших держав перед судовими та виконавчими органами, органами державної влади та управління, прокуратури, юридичними та фізичними особами, Єгипетською компанією "Банкомар" по справі, пов'язаній зі скасуванням рішення суду м. Порт-Саїд про визнання на території Єгипту рішення суду м. Шарджа (ОАЕ) про стягнення з боржника на користь Єгипетської компанії "Банкомар" 11 000 000 доларів США, а також по справі пов'язаній з оскарженням рішення суду першої інстанції №53/1998 м. Шарджа (ОАЕ) від 29.06.1998 року про стягнення з боржника 11 000 000 доларів США (пункти 1.1. договорів) (том 94, а.с. 95 - 98, 122 - 126).
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, пунктами 4.1., 4.2. спірних договорів передбачено обов'язок боржника перерахувати адвокату авансовий платіж за його послуги та витрати, передбачені пунктами 3.1., 3.2. зазначених договорів, в розмірі відповідно 10 000 та 30 000 євро до 10.01.2006 року (до 10.03.2006 року); після виконання послуг на зазначену суму, адвокат надає боржнику акт виконаних робіт; невиплачена сума гонорару адвокату, що залишилась на момент закінчення справи та/або невідшкодовані витрати, перераховуються боржником адвокату впродовж 5-ти банківських днів після отримання рахунку на гонорар.
		Матеріалами справи підтверджуються та апеляційним судом встановлено обставини надання адвокатською фірмою послуг підприємству-боржнику на суму 98 790, 70 євро за договором про надання адвокатських послуг №BLASCO/UA-APE/2005 від 17.12.2005 року та на суму 174 606, 40 євро за договором про надання адвокатських послуг №BLASCO/UA-UAE/2006 від 21.02.2006 року, про що сторонами (кредитором та боржником) складено акти виконаних робіт станом на 13.08.2009 року; в цей же день адвокатською фірмою виставлено рахунки боржнику на зазначені суми, а всього на суму 273 397, 10 євро (том 94, а.с. 116 - 120, 154 - 158). 
		З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2009 року сторонами спірних договорів проведено залік зустрічних однорідних вимог, що мало наслідком зменшення суми основної заборгованості боржника до 181 828, 07 євро, що відповідає розміру основного боргу заявленого поточним кредитором у дану справу про банкрутство (том 94, а.с. 160 - 161).
		З огляду на встановлені апеляційним судом обставини надання адвокатською фірмою первинних документів (зокрема, договорів про надання адвокатських послуг, актів виконаних робіт, рахунків на оплату вартості наданих послуг, копій рішень судів Єгипту та ОАЄ, завірених компетентними органами цих держав та з перекладом на українську мову) на підтвердження грошових вимог до боржника на суму 273 397, 10 євро наданих адвокатських послуг, які було прийнято боржником за актами виконаних робіт, з подальшим припиненням основного зобов'язання боржника на суму 91 569, 03 євро шляхом заліку зустрічних однорічних вимог з кредитором, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про визнання адвокатської фірми поточним кредитором боржника з вимогами на суму неоплаченої частини наданих адвокатських послуг в розмірі 181 828, 07 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 4 256 107, 07 грн.
		Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду за результатами розгляду поточних вимог адвокатської фірми в частині процентів, нарахованих боржнику за прострочку оплати суми основного боргу та зазначає про таке. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, пунктами 4.4. спірних договорів про надання адвокатських послуг боржник та кредитор визначили, що у разі прострочки оплати рахунків адвоката більш як на 5 банківських днів клієнт сплачує адвокату штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки; оплата штрафних санкцій не звільняє клієнта від оплати суми рахунку (том 94, а.с. 97, 124). 
		Матеріалами справи підтверджуються обставини нарахування адвокатською фірмою боржнику процентів за спірними договорами про надання адвокатських послуг на загальну суму 189 400, 09 євро за кожен день прострочення виконання основного зобов'язання за період з 07.12.2009 року по 27.05.2015 року, виходячи із облікової ставки НБУ не в національній валюті України, а в валюті договору (євро) (том 94, а.с.  175).
		Визнаючи адвокатську фірму поточним кредитором боржника за вимогами по процентах, апеляційний суд виходив з того, що частину заборгованості перед кредитором по процентах боржник визнав за умовами мирової угоди від 30.05.2012 року, тоді як іншу частину суми процентів поточний кредитор нарахував за період з 31.05.2012 року по 27.05.2015 року з огляду на невиконання боржником основного зобов'язання після укладення мирової угоди. 
		При цьому, суд апеляційної інстанції не досліджував правової природи зазначених процентів, які нараховувалися боржнику за кожен день прострочення погашення основного боргу, як фінансових санкцій чи неустойки (пені) в розумінні статті 549 ЦК України з огляду на умови пунктів 4.4. спірних договорів, та ототожнив їх з процентами за користування чужими грошовими коштами, що передбачені положеннями статті 536 ЦК України.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що сторони спірних договорів про надання юридичних послуг визначили правову природу процентів як штрафних санкцій за прострочення виконання договору, що відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону про банкрутство (в редакції, яка застосовується до боржника) виключає можливість їх нарахування в період дії мораторію у справі про банкрутство, а отже, і визнання керуючим санацією поточними вимогами до боржника.
		Зазначене узгоджується з положеннями статей 536, 549 ЦК України, частини 4 статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року та правовою позицією Верховного Суду України згідно висновків, викладених у Постановах №14/002 від 24.12.2013 року у справі №8/5025/1402/12, №14/038 від 01.07.2014 року у справі №5010/1575/2012-20/83 та №14-039 від 01.07.2014 року у справі №11/5026/1925/2012 у подібних правовідносинах.
		При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що укладення сторонами цивільно-правового договору (мирової угоди) з метою узгодження розміру заборгованості не змінює суті зобов'язання (як основного, так щодо сплати штрафних санкцій). Відтак, укладення кредитором та боржником мирової угоди від 30.05.2012 року не змінило правової природи нарахованих боржнику за період з 07.12.2009 року по 30.05.2012 року процентів на суму основного боргу за спірними договорами про надання адвокатських послуг, як штрафних санкції, а їх визнання боржником за умовами мирової угоди не може бути підставою для їх визнання як поточних вимог у справі про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", в якій діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою місцевого господарського суду від 11.07.2003 року та імперативна норма про заборону нарахування пені, штрафу та застосування інших фінансових санкцій до боржника по всіх його зобов'язаннях, в тому числі й поточних.
		З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 в частині визнання процентів за прострочку оплати основної суми боргу на суму 189 110, 99 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 4 426 537, 70 грн. як такої, що прийнята в цій частині з невірним застосуванням норм матеріального права, а зокрема, положень статей 536, 549 ЦК України та статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційні скарги Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та Першого заступника прокурора Одеської області Жученка О. задовольнити частково.
		                              2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 скасувати в частині визнання процентів за прострочку оплати основної суми боргу на суму 189 110, 99 євро, що по курсу НБУ станом на 27.05.2015 року складає 4 426 537, 70 грн.
		                                  В решті Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 залишити в силі.
		 
		 
		Головуючий                                                                              Л.Й. Катеринчук
		 
		Судді                                                                                      О.В. Білошкап
		 
		                                                                                                              Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...