Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/473/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		8 червня 2016 року                                                                                                                      м. Київ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ та ВРУ, в якому просив: 
		- визнати протиправними дії та бездіяльність ВРЮ щодо неналежного виконання доручення голови ВРУ від 7 липня 2015 року, непризначення додаткової перевірки щодо прийняття рішення ВРЮ від 11 лютого 2014 року № 92/0/15-14 (далі - рішення від 11 лютого 2014 року), повторного направлення до ВРУ рішення  від 11 лютого 2014 року без додаткової перевірки та без розгляду цього питання ВРЮ;
		- зобов'язати ВРЮ відкликати з ВРУ рішення від 11 лютого 2014 року, організувати додаткову перевірку щодо прийняття зазначеного рішення, внести на засідання ВРЮ питання щодо доручення голови ВРУ від 7 липня 2015 року  та перевірки рішення від 11 лютого 2014 року;
		- визнати протиправними дії ВРУ щодо реєстрації проекту постанови від 9  листопада 2015 року № 1756 (далі - проект постанови № 1756) в частині звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді;
		- зобов'язати ВРУ виключити із проекту постанови № 1756 пропозицію про звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді.
		На обґрунтування позову, зокрема, зазначив, що після повернення ВРУ до ВРЮ матеріалів щодо звільнення позивача з посади судді за порушення присяги ВРЮ не виконала вимоги ВРУ та не провела додаткову перевірку та повторний розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_9 з посади судді на засіданні ВРЮ, а ВРУ безпідставно зареєструвала проект постанови № 1756 в частині звільнення позивача з посади судді, оскільки повторно надіслані матеріали не відповідали закону у зв'язку з тим, що були розглянуті неналежною особою (головою ВРЮ замість ВРЮ).
		Одночасно ОСОБА_9 просив поновити строк звернення з цим позовом до суду. 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 січня 2016 року поновив строк звернення до суду із зазначеним позовом. 
		Постановою від 29 лютого 2016 року Вищий адміністративний суд України у задоволенні позову відмовив. 
		Рішення мотивовано тим, що оскільки ВРУ як орган державної влади не вчиняла жодних дій щодо реєстрації проекту постанови № 1756 в частині звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді, а також те, що норми Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), не містять положень щодо можливості виключення певних частин з проекту акта, то позовна вимога щодо зобов'язання ВРУ виключити з проекту постанови № 1756 пропозицію про звільнення ОСОБА_9 із посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді не ґрунтується на положеннях законодавства. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		ОСОБА_10 у своїй заяві просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року та прийняти нове рішення - про задоволення позову. 
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з огляду на наведене нижче. 
		Як установив Вищий адміністративний суд України, 17 лютого 2014 року ВРЮ на підставі рішення від 11 лютого 2014 року внесла до ВРУ подання № 12/0/12-14 про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді. 
		Голова ВРУ листом від 7 липня 2015 року № 01-6/174 (171530) подання ВРЮ щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, у тому числі і щодо ОСОБА_9, повернув, оскільки воно було внесено минулим складом, повноваження якого припиненно відповідно до  Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
		16 жовтня 2015 року ВРЮ листом № 6353/0/9-15 повторно направила до ВРУ подання від 17 лютого 2014 року № 12/0/12-14 на підставі рішення від 11 лютого 2014 року про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді, мотивуючи це тим, що вказане рішення не визнано в установленому чинним законодавством порядку незаконним та залишається чинним.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 19 червня 2014 року у справі № 800/148/14 у задоволенні позову ОСОБА_9 про скасування рішення від 11 лютого 2014 року відмовив. Верховний Суд України постановою від 9 грудня 2014 року (№ 21-354а14) у задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовив.
		Відповідно до вимог статті 19 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України.
		Згідно з пунктом третім статті 116 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1> (далі - Закон № 22/98-ВР).
		Відповідно до  статті другої Закону № 22/98-ВР повноваження, організація і порядок діяльності ВРЮ визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом ВРЮ. 
		Конституційне повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України належить до відання ВРЮ.
		Це повноваження ВРЮ конкретизується положеннями статей 31, 32 Закону №  22/98-ВР, які врегульовують розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно. За правилами частини першої статті 32 цього Закону розгляд питання про звільнення судді за особливими обставинами, однією з яких є порушення суддею присяги, можливий після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою. 
		Наведені норми матеріального права встановлюють повноваження ВРЮ щодо внесення за власною ініціативою подання про звільнення суддів з посади за порушення суддею присяги до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду за власною ініціативою питання про звільнення суддів з цієї підстави, що відповідає положенням статті 131 Конституції України. 
		Аналіз вищезазначених норм права, а також те, що ні Конститицією України, ні Законом №  22/98-ВР, ні Регламентом ВРЮ (в редакціях, чинних як на час внесення ВРЮ подання до ВРУ 17 лютого 2014, так і на час його повторного направлення до ВРУ 16 жовтня 2015 року) не передбачено перегляду прийнятих на підставі відповідної рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішень ВРЮ про внесення подання про звільнення судді з посади у зв'язку з порушенням присяги, зокрема, з підстави прийняття рішення складом ВРЮ, повноваження якого припинені, дозволяє дійти висновку, що рішення від 11 лютого 2014 року є чинним. 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України про те, що, направляючи повторно вказане рішення про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді до ВРУ, ВРЮ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		За змістом статті 122 Закону № 2453-VІ  <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5710/ed_2015_12_25/pravo1/T102453.html?pravo=1>порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом ВРУ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні ВРУ без висновку комітетів ВРУ та будь-яких перевірок.
		У частині другій статті 216 Регламенту ВРУ, зазначено, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних ВРУ безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях ВРУ організовує Голова ВРУ, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови ВРУ.
		Відповідно до частини третьої статті 216-1 Регламенту ВРУ подання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, вноситься до ВРУ ВРЮ. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України. 
		За змістом статті 93 Конституції України та статті 89 Регламенту ВРУ право законодавчої ініціативи у ВРУ належить, зокрема, Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. 
		Враховуючи наведене, ВРУ не є суб'єктом права законодавчої ініціативи, а тому як орган законодавчої влади не може самостійно ініціювати питання реєстрації, розгляду і прийняття проекту постанови про звільнення судді з посади. 
		Відповідно до пунктів першого та п'ятого Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови ВРУ від 25 серпня 2011 року № 769, Апарат ВРУ є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності ВРУ, її органів та народних депутатів України. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
		Отже, Апарат ВРУ є допоміжним органом із власними повноваженнями і функціями, який самостійно виступає стороною у справах адміністративної юрисдикції.
		Вищий адміністративний суд України, ретельно перевіривши й інші доводи позивача щодо порушеня, на його думку, ВРЮ та ВРУ чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що ВРЮ та ВРУ діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведені у заяві ОСОБА_10 доводи не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року є незаконною.
		Отже, висновок Вищого адміністративного суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9  слід відмовити. 
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		постановила: 
		У задоволенні заяви представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 відмовити.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий                                                 О.Б. ПрокопенкоСудді:                          О.Ф. Волков                        М.І. Гриців                                    О.А. Коротких                        О.В. Кривенда                                    В.Л. Маринченко                        П.В. Панталієнко                                    О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...