Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14553/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 червня 2016 року                                                                                                                               м. Київ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А.,                      Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до Конституційного Суду України (далі - КСУ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання надати публічну інформацію,
		 
		 
		в с т а н о в и л а: 
		У вересні 2013 року представник позивача ОСОБА_8 -                   ОСОБА_9 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому зазначила, що 30 червня 2013 року позивач звернувся до КСУ із запитом про отримання публічної інформації відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації»     (далі - Закон № 2939-VІ), а саме: завірених копій декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 та 2012 роки суддів КСУ ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у задоволенні якого було відмовлено. Посилаючись на неправомірність такої відмови, просила суд визнати її протиправною та зобов'язати відповідача надати запитувану інформацію.
		Суди встановили, що на запит ОСОБА_8 про надання копій декларацій суддів КСУ листом від 4 липня 2013 року керівник Секретаріату КСУ повідомив позивача про неможливість задоволення запиту, оскільки декларація містить відомості, що належать до персональних даних, які відповідно до абзацу другого частини другої статті 12 Закону України від               7 квітня 2011 року № 3206-VІ «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон № 3206-VІ) є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають. 
		Також відповідно до Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16, декларації зберігаються в особових справах суддів КСУ (пункт 2), які віднесені до документів, що містять службову інформацію (розпорядження голови КСУ від 30 серпня 2011 року № 57/2011).
		Крім того, суди встановили, що з урахуванням обмежень щодо поширення персональних даних у «Віснику Конституційного Суду України» за 2012 та 2013 роки оприлюднені відомості з декларацій суддів і вони є у відкритому доступі.
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 жовтня   2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовив. 
		Вищий адміністративний суду України ухвалою від 21 жовтня                2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
		Не погоджуючись із таким рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_8 звернувся із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування частини другої статті 22 Закону № 2939-VІ. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від                 21 жовтня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про - задоволення позову. 
		На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2014 року, 26 травня та                  29 липня 2015 року (справи №№ К/800/25119/14, К/800/23903/14, К/800/41647/14 відповідно). 
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
		Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог про надання копій декларацій суддів КСУ, оскільки відповідач як розпорядник інформації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру суддів здійснив заходи, спрямовані на забезпечення прозорості та відкритості своєї діяльності шляхом оприлюднення інформації, яка є у його володінні, із урахуванням вимог Закону № 3206-VІ. 
		У рішенні від 30 липня 2014 року, наданому на порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу у наданні інформації щодо відомостей з декларацій міністра внутрішніх справ України, міністра енергетики та вугільної промисловості України, міністра екології та природних ресурсів України, міністра охорони здоров'я України та їх заступників за 2011 та 2012 роки з тих підстав, що така інформація оприлюднена в засобах масової інформації та є загальнодоступною, відповідачі порушили вимоги Закону № 2939-VІ.
		В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 травня               2015 року, наданій на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що при розгляді інформаційного запиту про надання статусу вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензії ВНЗ та додатків до неї, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, правил прийому до ВНЗ у 2013 році, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, плану роботи та графіка засідань приймальної комісії ВНЗ, дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ, встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій осіб, відповідач не дотримався вимог Закону № 2939-VІ, оскільки посилання про можливість ознайомитися із запитуваною інформацією на офіційному сайті є неправомірною відмовою у наданні інформації. 
		Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29 липня 2015 року, наданій на порівняння, дійшов висновку про безпідставність відмови відповідачів у наданні інформації щодо: земельних ділянок комунальної форми власності у межах Суворовського, Київського та Малиновського районів                   м. Одеси, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову; внесення такої інформації до містобудівного і державного земельного кадастрів, наявності такої інформації взагалі; земельних ділянок комунальної власності, які у період з 1 січня 2010 року по 1 червня 2013 року безоплатно надавались громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд у межах м. Одеси із зазначенням їх місця розташування, розміру тощо. 
		Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. 
		Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. 
		Відповідно до частини першої статті 244 КАС відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                          О.Б. ПрокопенкоСудді:О.Ф. Волков  М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко І.Л. Самсін                           О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...