Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/2844/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		іменем   україни
		13 липня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого Савченко В.О.,
		суддів: Євтушенко О.І., Завгородня І.М., Попович О.В., Ситнік О.М.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2016 року, 
		в с т а н о в и л а:
		У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_1 грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту за договором від 02 жовтня 2008 року, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню, як з боржника, так і з поручителів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2016 року, позов задоволено.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь           ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0396/08/15-Z від 02 жовтня 2008 року станом на 22 липня 2015 року в розмірі                      1 839,74 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом,                   7 212 доларів США - поточної заборгованості за кредитом, 1 134,64 доларів США - простроченої заборгованості за процентами, 71,28 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 20 187 грн - пені та     5 000 грн - штрафу.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь          ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0396/08/15-Z від 02 жовтня 2008 року станом на 22 липня 2015 року в розмірі                      1 839,74 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом,                   7 212 доларів США - поточної заборгованості за кредитом, 1 134,64 доларів США - простроченої заборгованості за процентами, 71,28 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 20 187 грн - пені та     5 000 грн - штрафу.
		Вирішено питання про судові витрати.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені в справі судові рішення в частині стягнення пені та штрафу скасувати й передати справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідачів утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника і з кожного окремо поручителя, які зобов'язалися відповідати перед кредитором за належне виконання зобов'язань боржника.
		Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду, зазначивши про відповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права.
		Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.
		За вимогами ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. 
		Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
		Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
		За правилами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
		Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
		Судами встановлено, що 02 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0396/08/15-Z, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 20 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 02 жовтня 2018 року.
		У забезпечення вказаного договору того ж дня між банком та  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки за      № 0396/08/15-Z (П-1) та № 0396/08/15-Z(П-2) відповідно.
		Через неналежне виконання грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту станом на 22 липня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 257,66 доларів США, яка складається з 1 839,74 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 7 212 доларів США - поточної заборгованості за кредитом,            1 134,64 доларів США - простроченої заборгованості за процентами,       71,28 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 20 187 грн - пені та 5 000 грн - штрафу.
		Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
		Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, прийнятій за результатами розгляду справи            № 6-2003цс15.
		Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору, а саме п. 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
		Разом з тим, згідно з п. 4.4 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього договору в розмірі 5 000 грн.
		Крім того, указом Президента України від 14 квітня 2014 року             № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
		Згідно зі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. 
		Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
		15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. 
		Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		На виконання ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 5 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив всі банки про необхідність неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.
		Також на виконання ч. 5 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
		Проте вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 304, 315 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів відповідачів щодо неможливості нарахування банком суми пені та штрафу через їх проживання у зоні проведення антитерористичної операції належним чином не перевірив, не дослідив наданого позивачем розрахунку заборгованості, а саме періоду складання та всіх його складових, й взагалі не врахував, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, унаслідок чого не визначився з дійсним обсягом відповідальності відповідачів та дійшов передчасного висновку про відповідність рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача суми пені та штрафу вимогам матеріального та процесуального права.
		Отже, апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених          ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України, не з'ясував усіх дійсних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного її вирішення й не надав мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, згідно вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь      ПАТ «Банк Форум» нарахованих суми пені та штрафу і направлення справи в зазначеній частині на новий судовий розгляд до апеляційної інстанції.
		В іншій частині ухвалені в справі судові рішення не оскаржуються та відповідно не є предметом касаційного перегляду.
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2016 року в частині вирішення вимог публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми пені в розмірі 20 187 грн та           5 000 грн - штрафу скасувати, справу в зазначеній частині передати на новий апеляційний розгляд.
		У решті рішення суду залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В.О. Савченко    
		Судді:                                                                       О.І. Євтушенко
		                                                                                   І.М.Завгородня
		                                                                                   О.В.Попович
		                                                                                   О.М.Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...