Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9978/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2016. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.07.2016Справа №910/9978/16
		за позовом          Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської
		міської ради
		до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача          Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Груп"
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс"
		Про          зобов'язання вчинити дії
		 
		Суддя Отрош І.М.
		 
		Представники: 
		Прокурор:                    Бондарчук І.П. - представник на підставі посвідчення № 026128 від
		13.05.2014;
		від позивача:          Візір А.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1929 від 13.06.2016;
		від відповідача:          Глущенко М.М. - представник за довіреністю № 05 від 15.06.2015.
		від третьої особи 1:          Перепелицін К.М. - представник за довіреністю б/н від 08.02.2016;
		від третьої особи 2:          не з'явились;
		від третьої особи 3:          Братікова О.П. - представник за довіреністю № 06 від 01.03.2016.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		31.05.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" про зобов'язання вчинити дії.
		Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що всупереч вимогам чинного законодавства України, без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, відповідачем для розміщення, експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської використовується земельна ділянка, площею 0,04 га, розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської. 
		За таких обставин, оскільки відповідач користується земельною ділянкою площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, заступник прокурора міста Києва на підставі ст. 212 Земельного кодексу України просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" повернути спірну земельну ділянку площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2016 порушено провадження у справі № 910/9978/16 та справу призначено до розгляду на 17.06.2016.
		У судовому засіданні 17.06.2016 представник відповідача подав суду заперечення по справі, відповідно до яких зазначив, що відповідач на підставі договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс", набув у платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), на яких і розміщено спірний газово-заправний пункт та тимчасова споруда - операторська. Вказані місця для паркування Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" було отримано в користування та експлуатацію на підставі договору №10-15/02 від 01.10.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Груп", яке, в свою чергу, дані місця для паркування отримало у користування та експлуатацію на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування від 31.12.2014, укладеного з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс». Так, з огляду на те, що згідно з п. 17.3.2. Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок, відповідач вважає, що він правомірно користується паркувальними майданчиками з метою експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, що, на думку відповідача, виключає можливість застосування ст. 212 Земельного кодексу України щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Окрім того, як зазначає відповідач, останнім було отримано усі необхідні погодження щодо розміщення спірного газо-заправного пункту, зокрема, листом від 11.11.2015 №7/17-13301 Мінрегіонбуд схвалив Концепцію щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику) за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»). З огляду на вищенаведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2016 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс"; розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 08.07.2016.
		07.07.2016 відділом діловодства суду отримано від прокурора отримано пояснення по справі, відповідно до яких зазначено про те, що земельна ділянка за адресою м. Київ, Святошинський район, перетин вул. Уборевича - Чорнобильська знаходиться у комунальній власності міста, повноваженнями щодо розпорядження якою наділена Київська міська рада. Водночас, як зазначає прокурор, відповідачем не надано суду правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, так само як і не надано доказів у підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо їх отримання. В той же час, прокурор вважає, що договір №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс", так само як і лист від 11.11.2015 №7/17-13301 Мінрегіонбуду щодо схвалення Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику) за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), не є підставою для виникнення у відповідача права користування даною земельною ділянкою.
		У судове засідання 08.07.2016 з'явились прокурор, а також представники позивача, відповідача та третіх осіб 1 та 3. Прокурор та позивач підтримали позов, позивач подав відповідні пояснення, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях, поданих суду 17.0.2016, треті особи 1 та 3 подали суду письмові пояснення. 
		Так, представник третьої особи 3 подав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що отримання від Мінгеріонбуду схвалення Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику) за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська, а також погоджень Департаменту містобудування та архітектури та висновку експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації від 29.02.2016, наданого ДП «Черкаський експертно-технічний центр держпраці», свідчить про законність експлуатації та обслуговування відповідачем спірного автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику).
		Представник третьої особи 1 у даному судовому засіданні також подав суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтвердив факт передачі третій особі 2 у користування та експлуатацію 33 фіксованих місць для паркування на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування від 31.12.2014, внаслідок чого третя особа 2 набула право експлуатувати вказані місця з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила паркування транспортних засобів» від 03.12.2009 №1342, рішень Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про Правила благоустрою м. Києва» та від 23.06.2001 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві та акцизного податку».
		Представник третьої особи 2 у судове засідання 08.07.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення з ухвалою суду від 17.06.2016 не вручене третій особі 2 під час доставки.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
		Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи 2 у судовому засіданні 08.07.2016 до суду не надходило.
		Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 08.07.2016 за відсутності представника третьої особи 2, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
		У судовому засіданні 08.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб 1 та 3, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		На запит прокуратури міста Києва № 05/2/3-66-вих-16 від 10.05.2016 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Більовським І.В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, копія якого долучена до позову.
		Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, що обстежувалась, не обліковується; під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою було встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,04 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (відповідач) для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської; рішення стосовно відведення вказаної земельної ділянки за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право оренди (власності) на земельну ділянку, у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані, вбачається самовільне зайняття земельної ділянки.
		Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531 «Про внесення змін до таблиці №1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» вирішено таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» викласти у новій редакції. Так, відповідно до Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, якою визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», п. 34 передбачено, що за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» закріплено паркувальний майданчик за адресою вул. Уборевича/вул. Чорнобильська (кількість машиномісць - 33, загальна площа 825,0, технічне облаштування - дорожні знаки) (копія рішення Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531 та Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 долучено відповідачем до заперечень, поданих 17.06.2016).
		Судом встановлено, що 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (сторона 1, третя особа 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (сторона 2, відповідач) було укладено договір №01/01/16-Б-ДЛ, за яким в порядку та на умовах цього договору сторона 1 надає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської (копія договору долучена відповідачем до заперечень на позов).
		За змістом п. 2.1. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, об'єкт передається стороною 1 та приймається стороною 2 за актом приймання передачі в день підписання даного договору (копія акту приймання-передачі місць для паркування транспортних засобів до договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, відповідно до якого сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської (момент передачі - 01.01.2016), долучена до заперечень відповідача, поданих 17.06.2016).
		Згідно з п. 3.1. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016 строк дії договору та строк користування та експлуатації, на який передається об'єкт за цим договором, встановлюється з дати підписання договору та триває до 31.12.2016. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередила про його розірвання, то він вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах на кожен наступний рік.
		При цьому, як зазначено в п. 1.2. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, сторона 1 набула право надавати послуги з експлуатації платних паркувальних місць на паркувальному майданчику на підставі договору 10-15/02 від 01.10.2015.
		Судом встановлено, що 01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Груп» (сторона 1, третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (сторона 2, третя особа 3) було укладено договір №10-15/02, за яким в порядку та на умовах цього договору сторона 1 надає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А») (копія договору долучена відповідачем до заперечень на позов).
		За змістом п. 2.1. договору №10-15/02 від 01.10.2015, об'єкт передається стороною 1 та приймається стороною 2 за актом приймання передачі в день підписання даного договору (копія акту приймання-передачі місць для паркування транспортних засобів до договору №10-15/02 від 01.10.2015, відповідно до якого сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А») (момент передачі - 01.10.2015), долучена до заперечень відповідача, поданих 17.06.2016).
		Згідно з п. 3.1. договору №10-15/02 від 01.10.2015, строк дії договору та строк користування та експлуатації, на який передається об'єкт за цим договором, встановлюється з дати підписання договору та триває до 31.12.2018. 
		При цьому, як зазначено в п. 1.2. договору №10-15/02 від 01.10.2015, сторона 1 набула право надавати послуги з експлуатації платних паркувальних місць на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська на підставі договору від 31.12.2014 №ДНП-2015-01/11.
		Судом встановлено, що 31.12.2014 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1, третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Груп» (сторона 2, третя особа 2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-01/11, за яким сторона 1 за плату надає стороні 2 право на організацію та експлуатацію 30 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними чи фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (копія договору долучена відповідачем до заперечень, поданих 17.06.2016, а також третьою особою 1 до пояснень, поданих 08.07.2016).
		За змістом п. 6.1. договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-01/11 від 31.12.2014, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2015 і діє до 31.12.2017.
		В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства України, без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, відповідачем для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської використовується земельна ділянка, площею 0,04 га, розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської. 
		За таких обставин, оскільки відповідач користується земельною ділянкою площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, заступник прокурора міста Києва на підставі ст. 212 Земельного кодексу України просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" повернути спірну земельну ділянку площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному  фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх  захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на  захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту розміщення, експлуатації та обслуговування відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської на земельній ділянці, площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської.
		Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
		Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
		Оскільки вказана земельна ділянка, що, як зазначає прокурор, обліковується як землі, не надані у власність чи користування, та на якій, за твердженням прокурора, було протиправно розміщено газово-заправний пункт та тимчасову споруду - операторську, яка експлуатується та обслуговується відповідачем, знаходиться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.
		За таких обставин, оскільки позов обгрунтовано порушенням інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, та захист цих інтересів не здійснює уповноважений орган місцевого самоврядування - Київська міська рада, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.
		За змістом ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
		Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.
		За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.
		Пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 «Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.
		Як встановлено судом, на запит прокуратури міста Києва № 05/2/3-66-вих-16 від 10.05.2016 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Більовським І.В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, копія якого долучена до позову.
		Так, як встановлено судом, відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва, що обстежувалась, не обліковується; під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою було встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,04 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (відповідач) для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської; рішення стосовно відведення вказаної земельної ділянки за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право оренди (власності) на земельну ділянку, у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані, вбачається самовільне зайняття земельної ділянки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. 
		Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
		Так, як зазначає відповідач у підтвердження правомірності розміщення газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської на спірній земельній ділянці, на підставі договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс", відповідач набув у платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), на яких і розміщено спірний газово-заправний пункт та тимчасова споруда - операторська, які експлуатуються та обслуговуються відповідачем. Вказані місця для паркування Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" було отримано в користування та експлуатацію на підставі договору №10-15/02 від 01.10.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Груп", яке, в свою чергу, дані місця для паркування отримало у користування та експлуатацію на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування №ДНП-2015-01/11 від 31.12.2014, укладеного з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
		Суд зазначає, що відповідно до розділу XVII «Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.
		Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531 «Про внесення змін до таблиці №1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» вирішено таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» викласти у новій редакції. Так, відповідно до Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, якою визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», п. 34 передбачено, що за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» закріплено паркувальний майданчик за адресою вул. Уборевича/вул. Чорнобильська (кількість машиномісць - 33, загальна площа 825,0, технічне облаштування - дорожні знаки) (копія рішення Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531 та Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 долучено відповідачем до заперечень, поданих 17.06.2016).
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» є оператором (уповноваженою організацією) в розумінні Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051.
		Згідно з п. 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
		Як встановлено судом, 31.12.2014 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1, третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Груп» (сторона 2, третя особа 2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-01/11, за яким сторона 1 за плату надає стороні 2 право на організацію та експлуатацію 30 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними чи фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (копія договору долучена відповідачем до заперечень, поданих 17.06.2016, а також третьою особою 1 до пояснень, поданих 08.07.2016).
		За змістом п. 6.1. договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-01/11 від 31.12.2014, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2015 і діє до 31.12.2017.
		Як встановлено судом, 01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Груп» (сторона 1, третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (сторона 2, третя особа 3) було укладено договір №10-15/02, за яким в порядку та на умовах цього договору сторона 1 надає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А») (копія договору долучена відповідачем до заперечень на позов).
		За змістом п. 2.1. договору №10-15/02 від 01.10.2015, об'єкт передається стороною 1 та приймається стороною 2 за актом приймання передачі в день підписання даного договору (копія акту приймання-передачі місць для паркування транспортних засобів до договору №10-15/02 від 01.10.2015, відповідно до якого сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А») (момент передачі - 01.10.2015), долучена до заперечень відповідача, поданих 17.06.2016).
		Згідно з п. 3.1. договору №10-15/02 від 01.10.2015, строк дії договору та строк користування та експлуатації, на який передається об'єкт за цим договором, встановлюється з дати підписання договору та триває до 31.12.2018. 
		При цьому, як зазначено в п. 1.2. договору №10-15/02 від 01.10.2015, сторона 1 набула право надавати послуги з експлуатації платних паркувальних місць на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, вул. Уборевича - Чорнобильська на підставі договору від 31.12.2014 №ДНП-2015-01/11.
		Як встановлено судом, 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (сторона 1, третя особа 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (сторона 2, відповідач) було укладено договір №01/01/16-Б-ДЛ, за яким в порядку та на умовах цього договору сторона 1 надає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської (копія договору долучена відповідачем до заперечень на позов).
		За змістом п. 2.1. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, об'єкт передається стороною 1 та приймається стороною 2 за актом приймання передачі в день підписання даного договору (копія акту приймання-передачі місць для паркування транспортних засобів до договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, відповідно до якого сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованому за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської (момент передачі - 01.01.2016), долучена до заперечень відповідача, поданих 17.06.2016).
		Згідно з п. 3.1. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016 строк дії договору та строк користування та експлуатації, на який передається об'єкт за цим договором, встановлюється з дати підписання договору та триває до 31.12.2016. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередила про його розірвання, то він вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах на кожен наступний рік.
		При цьому, як зазначено в п. 1.2. договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016, сторона 1 набула право надавати послуги з експлуатації платних паркувальних місць на паркувальному майданчику на підставі договору 10-15/02 від 01.10.2015.
		За таких обставин, відповідач вважає, що він набув право на розміщення, експлуатацію та обслуговування АГЗП модульного типу та операторської на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська (вул. Командарма Уборевича 26 біля будівлі за адресою вул. Командарма Уборевича, 19д літ «А»), на території п'яти місць для паркування, право на експлуатацію яких було отримано ним на підставі договору №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016.
		З цього приводу суд зазначає, що за змістом п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами (п. 17.3.2. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051).
		Наведені вище положення Правил благоустрою міста Києва дають підстави для висновку, що землі, визначені як місця для паркування, наділені особливою специфікою їх правового режиму, що, зокрема, виражається у відсутності необхідності у розробленні проектів їх відведення. Така спрощена процедура їх використання, на думку суду, пов'язана з тими обставинами, що надання водієві місця для паркування автомобіля не є користуванням земельною ділянкою в розумінні норм Земельного кодексу України, а фактично є наданням послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України) з паркування автомобіля.
		Такі висновки суду ґрунтуються, в тому числі, на тому, що за змістом п. п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.
		В той же час, як встановлено судом, відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, під час обстеження земельної ділянки, що розташована на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва площею 0,04 га, було встановлено, що вказана земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (відповідач) для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, власне, відповідач не заперечував проти даних обставин. 
		Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
		Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
		Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із    землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.
		Суд зазначає, що експлуатуючи та обслуговуючи газово-заправний пункт та тимчасову споруду - операторську, що розміщені на місці майданчика для паркування, відповідач фактично використовує земельну ділянку під такими об'єктами, тобто здійснює користування земельною ділянкою в розумінні Земельного кодексу України, натомість таке використання землі не може вважатись використанням місць для паркування в розумінні Правил благоустрою міста Києва, оскільки, як встановлено вище, під використанням місця для паркування, відповідно до змісту даних Правил, слід розуміти не буквальне використання земельної ділянки, на якій де-юре знаходиться місце для паркування, а виключно надання послуг з паркування, без будь-яких альтернативних варіантів можливого здійснення на таких місцях діяльності.
		За таких обставин, доводи відповідача про те, що за умови отримання в експлуатацію місць для паркування, відсутні підстави для оформлення прав на землю з метою здійснення діяльності з експлуатації та обслуговування розміщеного на ній об'єкту, судом не приймаються, так як зміст поняття «використання місця для паркування», з огляду на специфічність правового режиму такого об'єкту, вичерпується наданням можливості розміщення на такому місці транспортного засобу (надання послуг з паркування), тобто будь-яке інше використання так званого «місця для парування», яке, по суті, є землею, підпадає під поняття здійснення користування земельною ділянкою, правовий режим якого визначається нормами Земельного кодексу України.
		Так, зі змісту ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що правовою підставою здійснення користування земельною ділянкою є її набуття за відповідним рішенням уповноваженого на її розпорядження органу.
		В той же час, як зазначає прокурор, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016, земельна ділянка на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва площею 0,04 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування. Власне, вказані обставини не спростовано відповідачем, останнім не надано суду доказів у підтвердження набуття ним у порядку ст. 116 Земельного кодексу України відповідних прав на земельну ділянку на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва площею 0,04 га, на якій здійснюється експлуатація та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, власне, правомірність такого розміщення відповідач обґрунтовує використанням місць для паркування, одержаних в експлуатацію за договором №01/01/16-Б-ДЛ від 01.01.2016.
		При цьому, судом не приймаються доводи відповідача стосовно неналежності акту обстеження земельної ділянки № 16-0894-08 від 18.05.2016 як доказу у підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з огляду на ті обставини, що підставами позову у даній справі є обставини користування відповідачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а отже до предмету доказування входить факт знаходження відповідача (ведення господарської діяльності) на відповідній земельній ділянці, який, власне, відповідачем не заперечується.
		З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, всупереч зазначеним вище нормам законодавства України, здійснює користування земельною ділянкою, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської у Святошинському районі міста Києва площею 0,04 га, для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської без достатніх правових підстав, що дає підстави для кваліфікації такого використання спірної земельної ділянки відповідачем як самовільне її зайняття, з урахуванням також тих обставин, що відповідачем не надано суду жодних доказів у підтвердження вжиття ним заходів до оформлення права на спірну земельну ділянку у порядку, встановленому чинним земельним законодавством.
		При цьому, доводи відповідача та третьої особи 3 стосовно того, що факт отримання від Мінгеріонбуду схвалення Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику) за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Уборевича - Чорнобильська, а також погоджень Департаменту містобудування та архітектури та висновку експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації від 29.02.2016, наданого ДП «Черкаський експертно-технічний центр держпраці», свідчить про законність експлуатації та обслуговування відповідачем спірного автомобільного заправного пункту модульного типу на території автостоянки (паркувального майданчику), судом не приймаються з огляду на ті обставини, що дані погодження не спростовують існування у особи, що має намір використовувати земельну ділянку, обов'язку з оформлення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому земельним законодавством.
		Так, як зазначено у п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011, ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		За таких обставин, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" повернути земельну ділянку площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, Київській міській раді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо викладеної в прохальній частині позову вимоги про приведення самовільно зайнятої ділянки площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, у придатний для використання стан, суд зазначає таке.
		За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. 
		В той же час, позовна заява в даній справі не містить жодних доводів стосовно шляхів необхідних, на думку прокурора, для приведення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки у придатний для використання стан, у зв'язку з чим дані вимоги не є чітко сформульованими та однозначними (із відповідними вказівками на конкретні дії, які, на думку прокурора, приведуть до придатного для використання стану земельної ділянки, як-от знесення об'єктів, що розташовані на земельній ділянці/ її звільнення від таких об'єктів тощо), у зв'язку з чим у задоволенні даної вимоги судом відмовлено.
		Таким чином, прокурор/позивач не позбавлені права на звернення до суду з чітко визначеними вимогами щодо порядку і способу приведення земельної ділянки у придатний до використання стан.
		Суд зазначає, що у випадку використання земельної ділянки іншою особою без належних правових підстав, власник (інша особа, що має речові права на вказану земельну ділянку) має право на захист своїх прав шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема, шляхом знесення споруд, які розміщені на такій земельній ділянці, особою, яка використовує таку земельну ділянку без наявності відповідних на це прав (по суті, даний спосіб захисту конкретизовано у ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).
		Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді    в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, судові витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Громової, буд. 56; ідентифікаційний код: 21506169) повернути земельну ділянку, площею 0,04 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, на перетині вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди-операторської, Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141).
		3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Громової, буд. 56; ідентифікаційний код: 21506169) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору
		4.          В іншій частині позову відмовити.
		5.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		 
		 
		Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
		 
		Повне рішення складено: 13.07.2016
		 
		 
		Суддя                                                                                                    І.М. Отрош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...