Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1915/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2016. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.
Дата набрання законної сили: 19.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           07 липня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/10255/16 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
		суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
		розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Трейдінг Україна" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №813/1915/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Трейдінг Україна" до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та повернення коштів, -
		в с т а н о в и л а :
		У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Трейдінг Україна" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про відмову у внесенні змін до митних декларацій за заявами позивача від 18.02.2015-20.02.2015 та 23.02.2015 та поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість (далі - ПДВ) за заявами від цих же дат; визнати протиправною бездіяльність Митниці з невнесення змін до митних декларацій за вказаними вище заявами та неповерненні надміру сплаченого ПДВ в загальному в сумі 6 787 249,38грн; стягнути з Державного бюджету України через ГУДКС на користь ТОВ сплачені ним до бюджету кошти в сумі 6 787 249,38грн..
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення товарів, які ним ввозилися на територію України, при заповненні митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування ПДВ позивачем помилково зазначена ставка оподаткування вища аніж було необхідно, оскільки предметом митного оформлення були медичні вироби, а саме, жіночі гігієнічні прокладки «Always», які оподатковуються за ставкою 7%, а не як було сплачено 20%, що призвело відповідно до надмірної сплати ПДВ. Проте, Митниця незважаючи на його неодноразові звернення протиправно відмовила йому у внесені відповідних змін та поверненні коштів, що на думку підприємства є протиправним та порушує чинні норми митного та податкового законодавства.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.
		Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Трейдінг Україна" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		В запереченнях на касаційну скаргу Львівська митниця Державної фіскальної служби України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, які ухвалені відповідно норм діючого законодавства. 
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ є юридичною особою, що зареєстрована 25.06.2007, перебуває на податковому обліку з 26.06.2007. Основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, а також парфумними, косметичними та фармацевтичними товарами.
		У період з 01.07.2014 по 09.09.2014 позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) товару (жіночі гігієнічні прокладки «Always»), митне оформлення якого здійснювалось ТОВ через Митницю, із застосуванням 20% ставки ПДВ для оподаткування вказаних операцій.
		При цьому, вказана ставка ПДВ була визначена позивачем самостійно за 106 митними деклараціями, які прийняті митним органом та за якими належним чином було сплачено усі митні платежі, включаючи ПДВ.
		В подальшому ТОВ, вважаючи, що такі товари (жіночі гігієнічні прокладки Always), повинні були оподатковуватися ним ПДВ за пільговою ставкою 7%, а не 20%, звернулося до Митниці із заявами від 18.02.2015-20.02.2015 та 23.02.2015 про внесення змін до митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов'язань та просило повернути помилково сплачені кошти подавши заяви від аналогічних дат.
		Однак, Митниця відмовила у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні ТОВ надміру сплачених сум ПДВ листами від 06.03.2015 №13-70-25/36-2527, 11.03.2015 №№13-70-25/36-2707 та 13-70-25/36-2709, 13.03.2015 №13-70-25/36-2892 відповідно.
		Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивачем не враховано, що реєстрація виробу як медичного не є достатньою підставою для звільнення від оподаткування такого, оскільки обов'язковою умовою є відповідність такого виробу вимогам наведеним у «Переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 01.07.2014 №216 (далі - Перелік №216). Більше того, у митного органу були відсутні правові підстави для внесення змін до митних декларацій та повернення сплаченого ПДВ, оскільки підстави з яких позивач просив здійснити такі не передбачені чинним законодавством.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
		Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
		Пунктом 190.1 ст.190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) визначено, що базою оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
		Відповідно до пп.«в» п.193.1 ст.193 ПК ставки податку встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		На виконання пп.«в» п.193.1 ст.193 ПК постановою КМУ від 23.04.2014 №118 затверджений «Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», який діяв до 01.07.2014 р..
		Вказаний перелік встановлював, що згідно з УКТЗЕД коду 9619 00* відповідає найменування виробу «Пелюшки для немовлят, підгузки», «*» - вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування.
		Тобто до 02.07.2014 р. товар, який ввозився ТОВ, а саме жіночі гігієнічні прокладки Always не входив до переліку медичних виробів, операції з постачання та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7 відсотків.
		З 02.07.2014 набрав законної сили Перелік №216, затверджений постановою КМУ від 01.07.2014 р. №216, який діяв до 10.09.2014 р..
		Так, ст.57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. 
		Набрання чинності актами КМУ врегульовано ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», якою визначено, що постанови КМУ, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
		Статтею 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 №503/97, до офіційних друкованих видань віднесено «Офіційний вісник України» та газету «Урядовий кур'єр». 
		Тобто, постанови КМУ, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних виданнях - «Офіційному віснику України» та газеті «Урядовий кур'єр», крім тих, що мають гриф «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості» або «Для службового користування». Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше.
		Постанова КМУ від 01.07.2014 №216, якою затверджений Перелік №216, була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» №116 - 02.07.2014 р., а відтак саме із вказаної дати набрала законної сили.
		Відтак, нарахування та сплата ПДВ за митними деклараціями №№209140000/2014/020866, 209140000/2014/020909 та 209140000/2014/020915, які оформлені та подані ТОВ 01.07.2014 р., мало проводитися за ставкою, визначеною у пп.«а» п.193.1 ст.193 ПК, а саме 20% бази оподаткування.
		Відповідно до п.1 Переліку №216 до такого належать медичні вироби, для визначення яких вживається, зокрема термін «медичний виріб» - у значенні, наведеному у пп.9 п.2 «Технічного регламенту щодо медичних виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013р. №753 (далі - Технічний регламент).
		Відповідно до пп.9 п.2 Технічного регламенту (в редакції чинній, на час виникнення спірних відносин), медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для:  застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання; діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації; дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу; контролю процесу запліднення; та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.
		У відповідності до п.3 Переліку №216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є: 
		1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу (далі - Свідоцтво) або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку; 
		2) декларація про відповідність - для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом, «Технічним регламентом щодо медичних виробів для діагностики in vitro», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №754 (далі - Технічний регламент №754), та «Технічним регламентом щодо активних медичних виробів, які імплантують», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №755 (далі - Технічний регламент №755); 
		3) заява про медичні вироби особливого призначення - для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до Технічного регламенту, Технічного регламенту №754 та Технічного регламенту №755.
		При цьому, листом Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 №2316/7/99-99-19-03-02-17 роз'яснено платникам податків, що Перелік №216 набрав чинності з 02.07.2014, при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, ПДВ нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.
		Отже, у період чинності Переліку №216 оподаткування всіх медичних виробів в розумінні Технічного регламенту, які пройшли державну реєстрацію, мало здійснюватись за ставкою 7%. При цьому, обов'язковою умовою для застосування 7% ставки ПДВ було надання митному органу при митному оформленні Свідоцтва або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку.
		Так, у ТОВ є в наявності та подавались при митному оформленні кожної партії товару Свідоцтва від 09.10.2013 №13163/2013, 09.11.2012 №12023/2012, 13.07.2012 №11661/2012, 19.09.2013 №8163/2008, 11.10.2012 №10854/2011, 10.02.2012 №11199/2012 та 09.10.2013 №12752/2013 (а.с.29-42 т.2).
		Відповідно до «Положення про Державну службу України з лікарських засобів», затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №440/2011 саме Держлікслужба України наділена повноваженнями щодо визначення приналежності відповідного виробу до медичного, оскільки відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює контроль за дотриманням вимог технічних регламентів щодо медичних виробів, здійснює державний контроль та нагляд за дотриманням вимог стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні та використанні лікарських засобів, у тому числі, імунобіологічних препаратів та медичних виробів, відбирає в установленому порядку зразки лікарських засобів і медичних виробів для перевірки їх якості, здійснює державну реєстрацію медичних виробів та ін.
		Механізм проведення державної реєстрації медичної техніки та медичних виробів визначає «Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення», затверджений постановою КМУ від 09.11.2004 р. №1497 (далі - Порядок №1497).
		Згідно пунктів 11 та 12 цього Порядку на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації Держлікслужба приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів за зразком згідно з додатком. Свідоцтво може мати додатки, у яких зазначаються модифікації медичних виробів та комплектувальні вироби.
		Пунктом 2 Порядку №1497 передбачено, що термін «медичні вироби», що використовуються у цьому Порядку, має таке значення - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, в тому числі інвазивні медичні вироби; медичні вироби для діагностики in vitro; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів; контролю процесу запліднення;
		Аналогічним чином визначено термін «медичні вироби» також у «Переліку медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в Україні», затвердженому наказ Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ) 02.07.2012 №478.
		Вказане визначення терміну «медичні вироби» є тотожним тому, що зазначений у пп.9 п.2 Технічного регламенту, за тим лише винятком, що являється навіть вужчим аніж останнє, оскільки не містить положення щодо підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, яке зазначено в Технічному регламенті.
		Загалом, проаналізувавши Перелік №216, чітко прослідковуються, що підставою для постачання та ввезення на митну територію України медичних виробів, які підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 7 відсотків, є Свідоцтво, оскільки саме воно є документам, який підтверджує належність продукції до медичних виробів, зокрема у розумінні пп.9 п.2 Технічного регламенту.
		Зазначене підтверджується також листом МОЗ від 03.07.2014 р. №18.02-05/10/1050-14/3755/18333, яким стверджується, що належність продукції до категорії «медичний виріб» згідно Переліку №216, буде підтверджуватись документом, який відповідно до законодавства України дозволяє обіг медичного виробу. В подальшому листом від 10.07.2014 р. №18.02-04/4041/1563-ф-14 МОЗ уточнив, що таким документом слід вважати Свідоцтво.
		Окрім Свідоцтв, позивачем в підтвердження того, що жіночі гігієнічні прокладки «Always» в дійсності відповідають визначенню «медичний виріб» у значенні вжитому в пп.9 п.2 Технічного регламенту, надано зокрема: узагальнений звіт щодо клінічних (доклінічних) досліджень (випробувань) та технічних експертиз на підставі яких прийняті рішення про реєстрацію медичних виробів Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» від 16.10.2015 №01-4/602 (а.с.162 т.5), яким встановлено, що жіночі прокладки Always призначені для профілактики шкірних захворювань жінок, а також для підтримування анатомії і фізіологічних процесів (пп.9 п.2 Технічного регламенту); лист Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України від 18.09.2015 №3/8-А-5105 (а.с.161 т.5), яким встановлено, що заявлена продукція відповідає усім обов'язковим вимогам нормативних документів: Технічного регламенту та ТУ У 21.2-01528476-002:2005; декларацію про відповідність медичних виробів, а саме прокладок гігієнічних «Always», які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом; протокол клінічного оцінювання медичних виробів від 10.09.2015, яким встановлено призначення медичного виробу як підтримування фізіологічних процесів.
		Вказані документи стосуються прокладок гігієнічних «Always», що не відповідають модифікації медичного виробу, що ввозився ТОВ у спірний період, однак враховуючи обставини справи, такі не можуть бути не взяті до уваги судом, оскільки додатково підтверджують приналежність такого роду виробу до медичного в розумінні пп.9 п.2 Технічного регламенту.
		Алогічним є покликання Митниці на те, що згідно п.2 Переліку №216 визначення терміна «медичний виріб», наведені в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не можуть застосовуватися для віднесення виробу до цього переліку, оскільки як було встановлено, таке визначення у Порядку №1497, повністю відповідає наведеному у пп.9 п.2 Технічного регламенту, а отже не вказане застереження у цьому випадку не застосовується.
		Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - МК) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		Відповідно до п.20 ст.4 МК митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
		Статтею 264 МК визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
		З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
		Відповідно до ст.269 МК за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
		Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.
		Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається КМУ.
		На виконання положень ст.269 МК постановою КМУ від 21.05.2012 №450 затверджене «Положення про митні декларації» (далі - Положення №450), яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.
		Відповідно до п.37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
		Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. 
		Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.
		Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.
		Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.
		Аналогічно, згідно «Порядку оформлення аркуша коригування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145, передбачено внесення відомостей про товари, не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів, а лише в разі їх доплати (повернення).
		Отже, внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у п.37 Положення №450 підстав. Зокрема:
		- наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін,
		- якщо зміни стосуються саме відомостей про товари,
		- якщо ці відомості про товари не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.
		Заявлені позивачем зміни у митні декларації стосуються числових значень вже перерахованих (здійснених) митних платежів, які у разі внесення підлягатимуть перерахунку, що свідчить про те, що зазначені ТОВ відомості не є підставою для внесення змін до митної декларації.
		Статтею 46 ПК передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
		Згідно п.56.11 ст.56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
		Відповідно до п.49.16 ст.49 ПК незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не дозволяється внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією.
		Слід зазначити, що згідно ст.90 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV зміна, доповнення чи відкликання митної декларації могли бути здійснені лише до моменту прийняття таких митним органом до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення взагалі не допускалося.
		Проте, враховуючи, що такий підхід приносив значні незручності для осіб, що ввозили або перевозили на митну територію України відповідні товари в силу можливих помилок, які могли ними бути допущені щодо відомостей про такі товари, які виявлялися лише після митного оформлення, законодавцем надано можливість вносити відповідні зміни у митні декларації щодо відомостей про товар, однак не передбачено внесення змін, що стосуються або ж можуть стати підставою для перерахунку сплачених за такими митними деклараціями митних платежів. Такий підхід покликаний полегшити можливість внесення змін у митні декларації, однак одночасно встановлює стабільність у відносинах пов'язаних із митним оформленням товару та підвищує відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності та громадян при визначенні ними митного режиму та вартості товарів, що ними ввозиться.
		Як встановлено судами, позивач самостійно визначив ставку ПДВ, який підлягає сплаті за товар, що ним ввозився на митну територію України за відповідними деклараціями, без коригувань та рішень митного органу, суми платежів були за цими митними деклараціями сплачені на відповідний рахунок ДБУ.
		Зміна про яку просить позивач, має наслідком зміну ставки ПДВ з 20% на 7%, та перерахунок митних платежів, що сплачені до бюджету за оформленими раніше митними деклараціями.
		При цьому, слід також вказати, що позивач не надав відповідачу документи, із яких би випливало, що відомості, зазначені у митних деклараціях необхідно змінювати, та не надано документів, щодо підтвердження необхідності внесення змін.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності відмови Митниці у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій шляхом складання аркушів коригування, оскільки такі зміни призведуть до перерахунку митних платежів, що не допускається.
		Безпідставними також є вимоги ТОВ щодо стягнення з ДБУ 6787249,38грн помилково сплачених коштів, оскільки відповідні митні платежі за митними деклараціями про повернення яких йдеться у справі, не є надміру сплаченими, оскільки відповідають сумі самостійно нарахованих ТОВ податкових (грошових) зобов'язань, які вважаються узгодженими. Не є такі кошти і помилково сплаченими, оскільки помилково сплачені грошові зобов'язання, за правилами пп.14.1.182 п.14.1ст.14 ПК, це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
		Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
		Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд  касаційної  інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу  і залишає рішення без змін,  якщо відсутні підстави  для  скасування судового рішення.
		Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Трейдінг Україна" відхилити.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...