Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1557/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2016. Зареєстровано: 14.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2016.
Дата набрання законної сили: 20.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"12" липня 2016 р.                             м. Київ                                        К/800/39821/15 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
		Малиніна В.В.,
		                Швеця В.В.,
		розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бориспільський міський відділ Головного  управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області  про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Бориспільський міський відділ Головного  управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області  про визнання дій неправомірними, скасування наказів відповідача № 2725 від 17.12.2014 та № 39 о/с від 23.01.2015 та поновлення на займаній посаді.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено. 
		Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 2725 від 17.12.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Бориспільського МВ» та № 39о/с від 23.01.2015 р. «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.
		Поновлено ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориспільського міського відділу (з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
		Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не погодилось  з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового  рішення.
		Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2014 відповідачем було винесено наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Бориспільського МВ», відповідно до ч.3 резолютивної частини якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. З змісту даного наказу слідує, що фактичними підставами для застування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення були наступні обставини, встановлені раніше у висновку службового розслідування від 17.12.2014.
		В порядку виконання дисциплінарного наказу від 17.12.2014, відповідачем було винесено наказ по особовому складу. Так 23.01.2015 відповідачем було винесено наказ №39 о/с (по особовому складу) з якого слідує, що позивача звільнено з 26.01.2015 у запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на підставі наказу відповідача від 17.12.2014 №2725, протоколу засідання кадрової комісії відповідача від 20.01.2015.
		Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вищевказаних  наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 2725 від 17.12.2014 та № 39 о/с від 23.01.2015.
		Відмовляючи у задоволенні позову,  суд першої інстанції, дійшов висновку, що при прийнятті вищевказаних  наказів Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області дотримані   вимоги Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції щодо порядку проведення службових розслідувань.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку та задовольнив позовні вимоги, з посиланням на те, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення не відповідає тяжкості проступку та обставинам, за яких його скоєно.
		Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне. 
		Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать: Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV.
		Відповідно до пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Згідно зі статтею 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.
		Статтею 12 цього статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»   при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
		Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.91 № 552 при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
		При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
		Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
		Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 вищевказаної Інструкції, обов'язком виконавця є те, що після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.
		Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 Дисциплінарного статуту.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 
		15.12.2014 під час моніторингу працівниками відповідача Інтернет  мережі «Facebook» виявлено публікацію розміщену від імені Генерального директора ТОВ «Спадщина-Капітал» (юридична адреса: вул. Золотоустівська, 10\12 м. Київ) ОСОБА_7 про неправомірні дії окремих працівників міліції Бориспільського MB (з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району) ГУМВС України в Київській області, що виявилось у порушенні службової дисципліни, Конституції України та Етичного кодексу працівника правоохоронних органів. Інформація викладена в Інтернет мережі зареєстрована до ЖЄО ГУ за №2115.
		У публікації вказано, що поведінка певних посадових осіб Бориспільського MB наділених владними повноваженнями зводить нанівець всі зусилля уряду Держави щодо встановлення та відновлення довіри до правоохоронних органів. Зокрема автор повідомляє, що до Товариства потрапили фотознімки зроблені 20.11.2013, за день до початку «Революції Гідності» оперуповноваженим СКР Бориспільського MB лейтенантом міліції ОСОБА_8 на власний мобільний телефон, на яких зафіксовано, як працівники цього ж міськвідділу роздягли затриманого нижче поясу, потім у такому вигляді принижуючи його гідність, заламуючи йому руки водили по міськвідділу та осміхаючись били його. 
		У ході службового розслідування відповідачем під час вивчення фотознімків викладених в Інтернет  мережі «Facebook» встановлено, що на них зафіксовані оперуповноважені СКР Бориспільського MB (з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району) ГУМВС України в Київській області, серед яких зокрема - лейтенант міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, в органах внутрішніх справ працює з 2009 року, на займаній посаді - з 2013 року.
		Крім того у ході службового розслідування встановлено, що 23.08.2013 в звязку з наданням ОСОБА_4 допуску до державної таємниці він підписав зобовязання, на згоду в обмеженні його прав, відповідно до ст. 29 Закону України «Про державну таємницю» зокрема обмеженого виїзду за межі держави.
		8.11.2014 позивач звернувся до керівництва Бориспільського MB з рапортом про надання йому додаткової відпустки за 2014 рік в звязку з сімейними обставинами з 11.08.2014 по 20.08.2014. В рапорті позивач повідомив, що відпустку буде проводити за адресою: АДРЕСА_1 та не вказав, що має намір виїжджати за кордон. 
		Однак в порушення ч.6 ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та п. п. 651 та 652 Порядку організації та забезпечення режиму секретності у державних органах місцевого самоврядування на підприємствах в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №1561-12 ОСОБА_4 без погодження з керівництвом відповідача та відповідних документів здійснив виїзд з 12.08.2014 по 20.08.2014 до м. Анталія (Турція).
		З пояснень представника позивача встановлено, що позивач одружився і з нагоди цієї події отримав у подарунок путівку до Анталії. Про свій від'їзд він нікого з керівництва Бориспільського MB не інформував, рапорт щодо виїзду за кордон не погоджував.
		Відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну таємницю»,  громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. 
		Службовим розслідуванням встановлено, що 23.08.2013 в зв'язку з наданням ОСОБА_4 допуску до державної таємниці він підписав зобов'язання, на згоду в обмеженні його прав, відповідно до Закону України «Про державну таємницю», зокрема обмеженого виїзду за межі держави. 
		На підставі висновку від 17.12.2014 було видано вищезазначений дисциплінарний наказ відповідача, яким за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-ХІІ та ст. 116 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державі, органах місцевого самоврядування підприємствах, установах, організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, а саме, не дотримання обов'язку щодо збереження державної таємниці, - оперуповноваженого сектора карного розшуку Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		З огляду на наведені обставини, враховуючи характер порушення, обставини, за яких воно було вчинене та наслідки, до яких воно призвело, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів та застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, оскільки таке дисциплінарне стягнення є співрозмірним із тяжкістю вчиненого позивачем проступку та не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати наказ незаконним.
		Оскільки позивача правомірно звільнено з органів внутрішніх справ, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача лейтенанта міліції на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Бориспільського MB ГУМВС України в Київській області.
		За таких обставин судова колегія визнає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,- 
		 
		УХВАЛИВ :
		Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - задовольнити
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року - залишити в силі.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                  О.Ф. Ситников 
		 
		 
		 
		                                                            В.В. Малинін 
		 
		 
		 
		                                                            В.В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...