Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/583/15-Ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У х в а л а
		іменем    україни
		  13 липня 2016 року  м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		Головуючого: Луспеника Д.Д.
		 
		суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.
		             
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення суми, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, -
		в с т а н о в и л а:
		 
		У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що  12 липня 2012 року вона внесла до відокремленого підрозділу ПАТ КБ «ПриватБанк» - філії «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний вклад на суму 100 001 грн, строком до 12 липня 2013 року, під 17 % річних з щомісячною виплатою процентів, з автоматичним продовженням строку депозиту на 12 місяців у разі його закінчення. 
		15 серпня 2013 року вона розмістила у відповідача депозитний вклад на суму 189 875 грн 42 коп., строком до 15 серпня 2014 року, під 17 % річних з щомісячною виплатою процентів, з автоматичним продовженням строку депозиту на 12 місяців у разі його закінчення.
		23 листопада 2013 року вона розмістила у відповідача депозитний вклад на суму 355 тис. грн, строком до 23 листопада 2014 року, під 17 % річних з щомісячною виплатою процентів, з автоматичним продовженням строку депозиту на 12 місяців у разі його закінчення.
		Позивач зазначала, що починаючи з 15 березня 2014 року відповідач тимчасово, а згодом і взагалі припинив роботу своїх відділень на території Автономної республіки Крим, внаслідок чого повністю було заблоковано рахунки та закрито банківські відділення, що позбавило її можливості користуватися належними їй коштами, які були нею внесені відповідачу в вигляді депозитних вкладів. Вона неодноразово зверталася до відповідача з заявою про повернення коштів, однак коштів їй не повернуто, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь кошти по депозитним вкладам у розмірі 644 876 грн 42 коп., відсотки у розмірі 253 699 грн 47 коп., інфляційні нарахування у розмірі 458 004 грн 84 коп. та 3 % річних у розмірі 33 696 грн 58 коп., а також судові витрати по справі.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, позов задоволено частково.
		Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу з відсотками в розмірі 727 637 грн 01 коп.
		У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та другої інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких  підстав.
		Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивачем було доведено суду ту обставину, що між ним та банком існують договірні відносини, відповідно до умов яких, позивачем було внесено кошти, які банк позивачу не повертає та не може довести суду, що між ним та позивачем не укладалися договори банківського вкладу, не відкривалися рахунки за цими договорами та не надходили кошти.
		Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, та зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам ст. 10 ЦПК України про змагальність сторін і ст. 60 ЦПК України про обов'язки доказування і подання доказів.
		Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна. 
		Судом установлено, що 12 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, оформлений заявою № SAMDN25000727138812 на оформлення вкладу у розмірі 100 001 грн, строком до 12 липня 2013 року з автоматичним продовженням строку на 12 місяців, з процентною ставкою 17%.
		15 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, оформлений заявою № SAMDN 25000737129100 на оформлення вкладу у розмірі 189 875 грн 42 коп., строком до 15 серпня 2014 рокуз автоматичним продовженням строку на 12 місяців, з процентною ставкою 17%.
		23 листопада 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, оформлений заявою № SAMDNWFD 0070021018900 на оформлення вкладу у розмірі 355 тис. грн, строком до 23 листопада 2014 року з автоматичним продовженням строку на 12 місяців, з процентною ставкою 17%.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		У ч. 1 ст. 1068 ЦК України зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до положень пп. 1.8, 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України                               від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
		Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.
		Пункт 7.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачає, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються, зокрема, готівкова валюта, внесена/ переказана власником рахунку або його довіреною особою.
		Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
		Згідно з п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Згідно зі ст. ст. 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.
		Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, яка згідно зі                ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
		Згідно із ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
		Закриття рахунку здійснюється відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
		Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.
		У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.
		Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		У ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог не було надано суду оригіналу договору та будь-якого іншого документа у розумінні положень вищевказаних норм законодавства, що підтверджувало б внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.
		Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу                  (ч. 2 ст. 64 ЦПК України). 
		Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року (а.с. 202г-202ґ) внесено виправлення в рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року, якою 15 та 16 абзаци мотивувальної частині рішення викладено в наступній редакції: «Оригінали зазначених договорів не були надані суду для огляду в судовому засіданні. Виконання позивачем умов договорів щодо внесення коштів на загальну суму 644 876 грн 42 коп. підтверджуються копіями квитанцій (а.с. 31)».
		З матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання, вбачається, що апеляційний суд оглянув оригінали вказаних заяв (а.с. 28-30) та квитанцій про приймання готівки банком, проте суд не зазначив, що наявні в матеріалах справи копії відповідають оглянутим ним оригіналам, не посвідчив такі копії та не дав оцінки тому чи відповідають представлені стороною документи вимогам «Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» та «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах».
		Разом з тим частина наявних в матеріалах справи ксерокопій квитанцій (а.с. 31), які не посвідчені судом, відтворені таким чином, що при їх огляді не вбачається за можливе встановити їх змісту, ким і кому вони видані, і що є підставою для їх видачі.
		На порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України суд не вказав, які норми права передбачають вирішення справи про правовідносини з банківського вкладу на підставі копій договорів та копій квитанції про внесення коштів, належним чином не посвідчених.
		Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		  Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:                                                              Д.Д. Луспеник  Судді:                                                           В.І. Журавель   С.Ф. Хопта   В.А. Черненко    С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...