Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/2575/13-к : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		 
		головуючого-суддіОСОБА_1 ,суддів прокурора захисника виправданихОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 липня 2016 року матеріали кримінальної справи за касаційними скаргами прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які брали участь у розгляді справи судами першої і апеляційної інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від17грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		 Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, -
		визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.366, ч. 4 ст. 368 КК України та по суду виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, раніше не судиму, -
		визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України та по суду виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.
		 Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17грудня 2015 року вирок місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.366 КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині повернуто на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимаганні та одержанні хабара в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні за попередньою змовою групою осіб вимаганні та одержанні хабара в особливо великому розмірі за наступних обставин.
		Рішенням першої сесії VI скликання Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про визнання повноважень і обрання сільського голови» від 13.11.2010 року, б/н визнано повноваження та обрання сільським головою Віта-Поштової сільської ради ОСОБА_6 .
		Будучи керівником органу місцевого самоврядування, ОСОБА_6 , відповідно дост. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зобов`язаний у межах наданих законом повноважень забезпечувати органами виконавчої влади на відповідній території додержанняКонституціїта Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовувати в межах, визначених Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснювати керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; підписувати рішення ради та її виконавчого комітету; скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради і головувати на пленарних засіданнях ради; бути розпорядником бюджетних коштів, використовувати їх лише за призначенням, визначеним радою; представляти територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами; укладати від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства. Сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
		ОСОБА_6 як керівник органу місцевого самоврядування, наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов`язками, має 7 ранг 4 категорію службової особи органу місцевого самоврядування, атому згідно Примітки 1 дост. 364 КК України та Примітки 2 дост. 368 ККУкраїни, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Розпорядженням № 45 від 04.07.2003 року Віта-Поштового сільського голови Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_6 . ОСОБА_7 призначено на посаду головного бухгалтера сільської ради.
		Таким чином, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду Віта-Поштового сільського голови Києво-Святошинського району Київської області, будучи керівником органу місцевого самоврядування, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою з головним бухгалтером цієї сільської ради ОСОБА_7 вимагав та одержав хабара в особливо великому розмірі від ОСОБА_10 за вирішення питання про надання земельної ділянки площею 0,98 га у власність ОСОБА_11 . 
		Так, 21.09.2011 року ОСОБА_10 , представляючи інтереси свого батька ОСОБА_11 , подав від його імені до Віта-Поштової сільської ради заяву від 20.09.2011 року про виділення йому у власність земельної ділянки площею 0,98 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району.
		При особистій розмові ОСОБА_10 з Віта-Поштовим сільським головою ОСОБА_6 , що відбулась у серпні 2011 року, останній, прагнучи використати займану посаду для особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, поставив ОСОБА_10 вимогу про те, що за прийняття депутатами сільської ради та видачу рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,98 га у власність ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства на території с. Віто-Поштова ОСОБА_10 повинен передати йому хабар у розмірі 50 000 доларів США.
		Бажаючи реалізувати законні права свого батька ОСОБА_11 на безоплатне виділення земельної ділянки у власність, ОСОБА_10 був змушений погодитися з вимогами ОСОБА_6 , але розуміючи їх незаконність, звернувся до УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області з заявою про вимагання хабара.
		Не бажаючи бути викритим правоохоронними органами у своїй злочинній діяльності, ОСОБА_6 вирішив залучити до процесу отримання хабара від ОСОБА_10 головного бухгалтера Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району ОСОБА_7 , вступивши з нею в злочинну змову на вимагання та одержання хабара в особливо великому розмірі. Маючи на меті завуалювати одержання хабара під господарську операцію, ОСОБА_6 надав ОСОБА_7 вказівку підготувати рахунок-фактуру, за яким ОСОБА_10 мав перерахувати на рахунок TOB «Градбуд Будівельне Виробництво» грошові кошти в сумі 200 000 грн. нібито, як оплату за поставлену металочерепицю та водовідвідну систему.
		На виконання вказівки ОСОБА_6 ОСОБА_7 28.09.2011 року підготувала та передала ОСОБА_10 рахунок-фактуру № БВ-0000036 від 21.09.2011 року, згідно якої на рахунок TOB «Градбуд Будівельне Виробництво» треба перерахувати кошти в сумі 200 000 грн.
		В подальшому, на виконання узгодженого плану злочинних дій ОСОБА_7 в період з 29.09.2011 року по 06.10.2011 року телефонувала ОСОБА_10 з вимогою сплати грошових коштів в сумі 200 000 грн. на рахунок «TOB «Градбуд Будівельне Виробництво».
		06.10.2011 року, виконуючи вимогу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_10 вніс грошові кошти згідно наданого йому рахунку-фактури №БВ-0000036 від 21.09.2011 року в сумі 200000 грн. до Шевченківського відділення Київського регіонального управління ПАТ КБ «Надра» для перерахування їх на рахунок TOB «Градбуд Будівельне Виробництво».
		Після цього ОСОБА_10 прибув до Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, розташованої у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області по вул. Боярській, 4, де звернувся до бухгалтера сільської ради ОСОБА_7 та пред`явив їй квитанцію №99/6/17 від 06.10.2011 року про перерахування грошових коштів в сумі 200000 грн. на рахунок TOB «Градбуд Будівельне Виробництво».
		В свою чергу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_10 про те, що в цей день відбудеться сесія сільської ради, на якій буде розглянуто питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,98 га у власність ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства на території с. Віта-Поштова, після закінчення якої він повинен сплатити другу частину обумовленої суми хабара в розмірі 200 000 грн.
		Обурений цим ОСОБА_10 спробував переконати ОСОБА_6 зменшити суму хабара, однак той не погодився та повторив свою вимогу про передачу йому хабара за видачу вказаного рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою і запевнив ОСОБА_10 , що вказане рішення той зможе отримати 06.10.2011 року після закінчення сесії Віта-Поштової сільської ради.
		Того ж дня 06.10.2011 року близько 20 години ОСОБА_10 прибув до приміщення Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району по вул. Боярська, 4, с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району, де звернувся за отриманням необхідного йому рішення до головного бухгалтера сільської ради ОСОБА_7 .
		Виконуючи вказівку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надала ОСОБА_10 копію рішення Віта-Поштової сільської ради від 06.10.2011 року, б/н, яким ОСОБА_11 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,98 га для ведення особистого селянського господарства, зазначивши, що оригінал цього рішення він отримає після сплати другої обумовленої частини хабара, тобто 200 000 грн. При цьому ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7 про те, що має при собі готівкою грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, що є еквівалентом обумовлених 200 000 грн., на що остання сказала, що їй необхідно порадитись з ОСОБА_6 .
		Дізнавшись від ОСОБА_7 , що ОСОБА_10 має при собі готівку в сумі 25 000 доларів США, ОСОБА_6 дав вказівку останній одержати у ОСОБА_10 вказані грошові кошти в обмін на оригінал рішення Віта-Поштової сільської ради від 06.10.2011 року, яке передав їй у своєму службовому кабінеті, розташованому на другому поверсі приміщення Віта-Поштової сільської ради.
		Повернувшись до свого службового кабінету, діючи з відома та за вказівкою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 близько 19.30 год. одержала від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 25 000 доларів США в якості другої частини хабара, одразу передала ОСОБА_10 оригінал рішення Віта-Поштової сільської ради від 06.10.2011 року, підписаний ОСОБА_6 з відтиском гербової печатки сільської ради, яким ОСОБА_11 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,98 га для ведення особистого селянського господарства, розташованій у АДРЕСА_1 . Сума 25000 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 06.10.2011 року, становила 199317,5 грн. Таким чином, загальна сума отриманого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хабара становила 399 317,5 грн., яка у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому згідно Примітки 1 дост. 368 КК Україниє особливо великим розміром.
		 У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції просить судові рішення щодо виправдання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 368 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, посилаючись на те, що висновки суду про виправдання обвинувачених належним чином не вмотивовані, доводи обвинувачення не спростовані, вирок містить формулювання, що ставлять під сумнів невинуватість виправданих. При цьому прокурор посилається на те, що суд не дав належної оцінки ряду обставин, і зокрема: зміні показань свідка ОСОБА_11 про те, що гроші він передавав на розвиток села, а не у якості хабара; показанням ОСОБА_12 та і ОСОБА_13 про умови отримання ОСОБА_11 рішення сільської ради; іншим показання ОСОБА_13 щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_14 та передачі ним грошей; показанням свідка ОСОБА_15 про обставини виготовлення рішення сільської ради для ОСОБА_14 ; показанням свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших щодо надання благодійної допомоги селу Проніним; документам та листу про відсутність замовлення будівельних матеріалів Віто-Поштовою сільською радою і відсутністю заборгованості цієї ради перед будівельною організацією. У касаційній скарзі також наведені показання свідка ОСОБА_19 , які на думку прокурора, судом проігноровано, як і ряд інших доказів та обставин, що свідчать про відсутність будь-яких замовлень будівельних матеріалів з боку сільської ради та заборгованості за виконані роботи. Прокурор також вважає, що судом не з`ясовані суперечності в показаннях свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які у судове засідання не викликалися і не допитувалися. Також прокурор вважає, що суд не звернув увагу на попередні рішення апеляційного суду і не виконав викладені у них вказівки, на що не звернув увагу і апеляційний суд, який доводи апеляції прокурора також не спростував. Посилається також на порушення судом вимог статей 87, 88 КПК України 1960 року, які чим також вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. 
		 У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , яка брала участь у розгляді справи апеляційним судом, просить судові рішення щодо виправдання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 368 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, навівши доводи, аналогічні доводам попередньої касаційної скарги. Крім того прокурор вважає, що суд мав застосувати кримінальний закон, інкримінований обвинуваченим, чим порушив вимоги п. 1.ч. 1 ст. 371 КПК України.
		 Виправдана ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_25 направили касаційному суду заперечення, у якому просять відмовити у задоволенні касаційних скарг прокурорів.
		Заслухавши доповідача, пояснення захисника та виправданих, які заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурорів, думку прокурора про обґрунтованість касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурорів підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Виправдувальний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст.364 та ч. 1 ст. 366 КК України апеляційним судом скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд і в касаційних скаргах прокурорами не оскаржується, тому в цій частині судові рішення перегляду не підлягають.
		Що ж стосується доводів касаційних скарг про скасування виправдувального вироку за ч. 4 ст. 368 КК України щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , то перевіркою матеріалів справи встановлено, що до постановлення оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_27 -Святошинським районним судом Київської області щодо вищезазначеного обвинувачення вже двічі постановлювалися виправдувальні вироки, зокрема, від 3 грудня 2012 року та від 25 вересня 2014 року за відсутністю їх діях складу злочину.
		Разом з тим, перший виправдувальний вирок місцевого суду від 3 грудня 2012 року ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2013 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суддів. Підставою скасування цього вироку стало те, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_12 та ОСОБА_26 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, належним чином не вмотивовані, доводи обвинувачення не спростовані, а вирок містить формулювання, що ставить під сумнів невинуватість виправданих. При цьому апеляційний суд послався на суперечливість оцінки показань свідка ОСОБА_10 , відсутність належної оцінки дій ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , пов`язаних з отриманням коштів від ОСОБА_10 , а також дій ОСОБА_12 , пов`язаних із визначенням правового статусу землі, щодо якої було прийнято рішення місцевої ради. Крім того апеляційний суд дійшов висновку й про те, що суд першої інстанції не дав оцінки ряду доказів щодо закупівлі будівельних матеріалів та наявності заборгованості за виконані будівельні роботи, а також не дав юридичної оцінки діям ОСОБА_12 та ОСОБА_26 щодо отримання останньою за вказівкою ОСОБА_12 25000 доларів США від ОСОБА_10 6 жовтня 2011 року.
		Другий виправдувальний вирок щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_26 від 25 вересня 2014 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2014 року. Підставою скасування цього виправдувального вироку апеляційний суд зазначив порушення місцевим судом вимог ст. 334 КПК України 1960 та невиконання вимог, передбачених ст. 374 цього Кодексу, тобто попередніх вказівок апеляційного суду при повторному розгляді справи по суті, а також порушення вимог статей 306 та 323 цього Кодексу щодо необхідності допиту свідка ОСОБА_19 . При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, які полягали в безпосередньому недослідженні доказів, що мали істотне значення для правильного вирішення справи.
		Незважаючи на скасування апеляційним судом двох попередніх виправдувальних вироків щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_26 та не виконавши вказівок апеляційного суду, Києво-Святошинський районний суд втретє 10 вересня 2015 року постановив виправдувальний вирок щодо них за відсутністю в їхніх діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року в цій частині був залишений без зміни.
		При цьому суд першої інстанції не виконав вказівок апеляційного суду, викладених в попередніх ухвалах цього суду, які відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України 1960 року, є обов`язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи, не з`ясував та не дав належної оцінки суперечностям в показаннях свідка ОСОБА_10 , у тому числі й щодо походження грошей, які досудовим слідством визнавалися предметом злочину, безпосередньо не допитав як свідка ОСОБА_11 , обмежившись оголошенням його показань під час досудового слідства, а також нотаріально засвідченої заяви, не допитав свідка ОСОБА_19 , також обмежившись оголошенням його показань під час досудового слідства, не дав належної оцінки показанням вказаних свідків та документам щодо оплати ОСОБА_10 будівельних матеріалів і відсутності заборгованості сільської ради за виконані будівельні роботи, а також факту отримання ОСОБА_26 за вказівкою ОСОБА_12 грошей в сумі 25000 доларів США від ОСОБА_10 в приміщенні сільської ради після прийняття рішення щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою про виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_11 . Крім того, суд залишив без належної уваги та юридичної оцінки законність сплати ОСОБА_10 грошових коштів в рахунок оплати будівельних матеріалів в сумі 200000 грн. та передачу 25000 доларів США як таких, що мали піти на оплату виконаних будівельних робіт та оплату будівельних матеріалів в майбутньому, оскільки отримання цих коштів не узгоджуються з положеннями Закону України від 25.06.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (з наступними змінами та доповненнями), що також не заперечували ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_26 як при розгляді справи по суті, так і при розгляді цієї ж справи в касаційному суді, оскільки були обізнані про незаконність отримання будь-яких коштів від фізичних та юридичних осіб в непередбачений вказаним Законом спосіб. Зазначені обставини були безпідставно залишені без належної уваги та належної оцінки і з боку апеляційного суду.
		Оскільки виправдувальний вирок за ч. 4 ст. 368 КК України щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_26 постановлено з порушенням вимог ст. 323, п. 2 ст. 324 та ч. 4 ст. 327 КПК України 1960 року, що також залишено без належної уваги та оцінки апеляційного суду, цей виправдувальний вирок підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року з направленням справи на новий судовий розгляд у зв`язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.
		При новому судовому розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_26 за ч. 4 ст. 368 КК України суду першої інстанції слід всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати належну юридичну оцінку встановленим у цій справі фактичним обставинам та мати на увазі, що постановлення виправдувального вироку можливе лише у разі, коли інкриміноване особі діяння взагалі не містить будь-якого складу злочину, передбаченого кримінальним законом.
		На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційні скарги прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити.
		Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу щодо них направити на новий судовий розгляд.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		С У Д Д І :
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_28 АА.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...