Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5017/3699/2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано судом: 19.07.2016. Зареєстровано: 20.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2016.
Дата набрання законної сили: 31.10.2016
Результат оскарження 31.10.2016 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"11" липня 2016 р.Справа № 5017/3699/2012
		За позовом: Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району; 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінету міністрів України та Оперативного командування "Південь";
		до відповідачів: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області;
		2. Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва";
		про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки
		 
		Головуючий - Щавинська Ю.М.
		Судді - Малярчук І.А.
		Петренко Н.Д.
		Представники:
		 
		прокурор: Галісевич О.О.  посвідчення № 035497 від 07.09.2015р.;
		від позивача (Міністерства оборони України): Добров Ю.А.  довіреність № 4 від 04.01.2016р.
		від позивача (Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району): 
		Оксенчук С.С. - довіреність № 37 від 21.04.2016р.; 
		від відповідача 1: Кюссе І.Г., довіреність № 01/01-17/2028 від 15.12.15 р.;
		від відповідача 2: Яровий Д.І.  довіреність № б/н від 01.02.2016р.
		Шукляр А.Ю.  довіреність № б/н від 01.02.2016р.
		від третьої особи (КМУ): Ткач В.В. - довіреність № 907/9/32-15 від 28.12.2015р.; та №03-39/72 від 06.01.2016р.
		від третьої особи (Оперативного командування "Південь"): Гуртовий Є.О.  довіреність № 1/4614 від 12.04.2016р.
		 
		Суть спору: 18.12.2012р. заступник Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Відкритого акціонерного товариства "ім. Чапаєва", яке в подальшому було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство, в якій просив суд визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 27.12.2007р.  об`єкт оренди  земельна ділянка площею 1800 га, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Відкритим акціонерним товариством "ім. Чапаєва", та витребувати з чужого незаконного володіння  з володіння Відкритого акціонерного товариства "ім. Чапаєва" вказану земельну ділянку.
		В обґрунтування заявленого позову прокурор посилався, зокрема, на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року, скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005р. та п. 1 Розпорядження від 14.12.2005 року № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", як такі що не відповідають вимогам закону.
		Саме на підставі зазначених розпоряджень Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області було припинено право землекористування земельною ділянкою площею 23 253,17 га з переведенням її до земель запасу. При цьому, предметом спірного договору є земельна ділянка площею 1800 га, яка є частиною вищевказаної земельної ділянки. Приймаючи до уваги, що адміністративним судом встановлено, що вилучені землі відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування, а Тарутинська РДА перевищила межі наданих їй повноважень та незаконно розпорядилася вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, прокурор і звернувся до суду із відповідним позовом.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2012р. було порушено провадження у справі №5017/3699/2012 (суддя Власова С.Г).
		Під час розгляду справи позовні вимоги були уточнені прокурором шляхом додання до них вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 04.05.06 р. № 179/А-2006 в частині надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди ВАТ ім. Чапаєва; та визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 28.12.07 р. № 398/А-2007 в частині затвердження ВАТ ім. Чапаєва проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі ВАТ ім. Чапаєва земельної ділянки площею 1800,00 га ріллі в короткострокову оренду строком на 5 років.
		В подальшому 25.04.13р. прокурор у заяві про уточнення позову просив розглянути позовні вимоги в їх первинній редакції.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2013р. у задоволенні позовних вимог Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері, який звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва", про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки відмовлено.
		Приймаючи рішення, суд виходив з того, що на момент розгляду справи, розпорядження Тарутинської райдержадміністрації №333/А-2006 від 15.12.2006 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ "ім. Чапаєва" земельної ділянки на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради, на підставі якого укладено спірний договір оренди, є чинним. 
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2013р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому суд зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.13 р. по справі № 916/876/13 визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 28.12.07р. №398/А-2007 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення, зокрема ВАТ ім.Чапаєва земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради, проте на день прийняття рішення у справі №5017/3699/2012 (15.11.13 р.) вищезазначене рішення господарського суду не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 27.12.07р., укладеного між Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області та ВАТ ім. Чапаєва. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. у справі №5017/3699/2012 та рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2013р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
		Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 06.08.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справу №5017/3699/2012 розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.
		Ухвалою суду від 11.08.2014р. вказану справу було прийнято суддею Щавинською Ю.М. до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду 10.09.2014р.
		08.09.2014р. до канцелярії суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення по справі (т.4 а.с.8-12), згідно яких останній зауважує про не прийняття ні КМУ, ні Міністерством оборони України жодних рішень щодо передачі Тарутинській районній державній адміністрації земель військового містечка №11 (Тарутинського полігону), де саме розташовані спірні земельні ділянки. Водночас, позивач наполягає на тому, що спірні землі відповідно до ст. 77 ЗК України та ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони належали до категорії земель оборони.
		Представник позивачів у поданих поясненнях, посилаючись на постанову ОААС від 14.06.2012р. у справі № 2-а-3436/08/1570, яка була залишена в силі ухвалою ВАСУ від 17.04.2014р.; постанову ООАС від 12.06.2013р. по справі №1570/7450/2012, залишену в силі ухвалою ОААС від 30.01.2014р.; рішення ГСОО від 24.04.2014р. у справі №916/650/14, залишене в силі постановою ОАГС від 24.06.2014р., вказує на те, що вказаними судовими рішеннями визнано належність земель Тарутинського загальновійськового полігону, в межах якого знаходиться спірна земельна ділянка, до земель оборони і до сфери управляння Міністерства оборони України.
		З урахуванням вказаного, представник позивачів вважає, що укладання відповідачем 1 оспорюваного прокурором договору оренди землі з відповідачем 2 було здійснено незаконно з порушенням цільового використання земель оборони.
		Ухвалою суду від 10.09.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, було залучено Кабінет міністрів України.
		Вказаною ухвалою у зв`язку із таким залученням, а також нез`явленням в судове засідання представника відповідача 1, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи та з огляду на неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 01.10.2014р.
		01.10.2014р. до суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови ВГСУ від 15.07.2014р. (т.4 а.с.62-71), згідно яких останній вказує на те, що все державне майно, яке було закріплено за військовою частиною А-1366 на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району згідно розпорядження КМУ від 08.07.2006р. № 390-р „Про передачу майнових комплексів військових містечок, було передано в сумісну власність територіальних громад району.
		Відповідач 1 стверджує, що оскільки позивачі визнають, що спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначання, то відповідно вона не може бути такою, що віднесена до категорії земель оборони.
		В підтвердження вказаної позиції, зокрема, зауважує також і на відсутності на спірній земельній ділянці будь-якого військового майна. 
		Відповідач 1 наполягає на тому, що прокурором та позивачами не доведено порушення інтересів держави, а також у поданих поясненнях вказує на необхідність призначення судом, який здійснює новий розгляд справи, судової земельно-технічної експертизи, а також зауважує про те, що позивачі у справі є неналежними, оскільки ними не було отримано права постійного користування спірною земельною ділянкою.
		На думку Тарутинської райдержадміністрації, спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу державної власності на території Веселодолинської сільської ради і її власником є держава в особі КМУ та місцевих органів виконавчої влади, а не Міністерство оборони України. Крім того, відповідач 1 звертає увагу, що ніхто з позивачів не є стороною оспорюваного договору.
		В засіданні суду 15.10.2014р. представником третьої особи (КМУ) було надано письмові пояснення по справі (т.5 а.с.1-5), згідно яких останній вказує, що у відповідності до ст. 95 ЗК України Міністерство оборони, як центральний орган виконавчої влади може приймати рішення стосовно земель оборони в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки.
		Так, КМУ вказує, що Одеським апеляційним адміністративним судом в рамках справи №2а-3436/08-1570, постанова якого була залишена в силі згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р., було встановлено, що право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних депутатів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946. Крім того, зауважує, що вказаним судом встановлено, що спірні земельні ділянки площею 23 253,17 га є землями оборони, а власником земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства, є держава в особі КМУ.
		При цьому зазначає, що судами було встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, укладання Тарутинською РДА оспорюваного прокурором договору оренди землі з ПАТ „Ім. Чапаєва здійснено незаконно. Власником земель оборони є держава, а право розпорядження ними належить КМУ.
		Проте зауважує, що будь-яких рішень щодо припинення права постійного користування Міністерством оборони України спірною земельною ділянкою КМУ не приймалось. 
		З урахуванням викладеного, КМУ вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню законному землекористувачу  Міністерству оборони України, а вимоги прокурора є такими, що підлягають задоволенню.
		Ухвалою суду від 20.10.2014р. справу №5017/3699/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
		Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 20.10.2014р. призначено автоматичний розподіл справи №5017/3699/2012 для визначення складу колегії, за результатами якого вказану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Погребна К.Ф.
		Ухвалою суду від 20.10.2014р. справу №5017/3699/2012 було прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду.
		Ухвалою суду від 17.12.2014р. провадження у справі №5017/3699/2012 було зупинено до закінчення розгляду господарським судом Одеської області справи №916/876/13.
		22.01.2016р. до канцелярії суду від представника Міністерства оборони України, з огляду на усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі, надійшло клопотання про поновлення розгляду справи № 5017/3699/2012.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2016р., у зв`язку із закінченням повноважень у члена колегії судді Погребної К.Ф., а також з врахуванням необхідності поновлення провадження по справі, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №5017/3699/2012, за результатами якого дану справу розподілено головуючому судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М. судді Малярчук І.А. та судді Волкову Р.В.
		Ухвалою суд від 03.02.2016р. справу №5017/3699/2012, прийнято у вказаному складі суду, провадження у справі було поновлено із призначенням розгляду справи в засіданні суду 22.02.2016р.
		Ухвалою суду від 22.02.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Оперативне командування "Південь", розгляд справи було відкладено на 16.03.2016р.
		24.02.2016р. до канцелярії суду від представника Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача (т.5 а.с.134-137), згідно яких останній посилається на факти, що були встановлені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. у справі № 916/876/13, зокрема, щодо встановлення факту належності спірної земельної ділянки до земель оборони, а також щодо встановлення відсутності доказів на підтвердження того, вищевказане міністерство добровільно відмовилось від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону або надало свою згоду на передачу вказаної ділянки.
		Позивач також зазначає, що аналогічних висновків щодо належності спірної земельної ділянки Тарутинського військового полігону до земель оборони дійшов і Вищий господарський суд України у постановах по справах №916/650/14 від 08.07.2015р. та №5017/3700/2012 від 20.08.2014р., а також Вищий адміністративний суд України згідно ухвали від 17.04.2014р. по справі № К/9991/43671/12.
		Щодо заявлених відповідачем 1 клопотань про застосування строку позовної давності вказує, що вони є необґрунтованими, оскільки про існування укладених між відповідачами договорів прокурору та Міністерству оборони України стало відомо лише 10.08.2012р. з отриманого листа Деркомзему у Тарутинському районі Одеської області від 06.08.2012р. за вих. № 23-01-32/1781.
		Вказаними поясненнями представник Міністерства оборони України просить задовольнити заявлені прокурором позовні вимоги. 
		15.03.2016р. до суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі (т.5 а.с.145-152), згідно яких основним аргументом останнього є те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель оборони, а докази, які могли б засвідчити наявність накладення меж земельних ділянок відсутні.
		У поданих поясненнях позиція адміністрації також зосереджена на таких моментах:
		- право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 20 000 га у Одеського військового округу Збройних сил СРСР було автоматично припинено після припинення його діяльності, з 24.08.1991р.;
		- створений у 1991р. Одеський військовий округ Збройних сил України та переформований в 1998р. в Південне оперативне командування не отримували права постійного користування земельними ділянками відповідно до вимог ст. ст. 122,123, 125 ЗК України, Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень;
		- Південне оперативне командування не є правонаступником будь-яких юридичних осіб. Міністерство оборони України згідно Положення про нього не є землекористувачем земельних ділянок взагалі, а лише здійснює управління такими ділянками, які в установленому ЗК України порядку надані підприємствам, установам або організаціям Збройних сил України, а відповідні органи КЕЧ лише здійснюють облік таких ділянок;
		- з моменту припинення діяльності Одеського військового округу Збройних сил СРСР земельна ділянка, яка використовувалась для потреб оборони на території Веселодолинської сільської ради, знаходилася в статусі такої, яка не надана у власність чи користування, тобто не закріплена за відповідними військовими частинами та установами Збройних сил України. 
		Водночас, відповідач 1 стверджує, що позивачі не є особами, яким належить право оперативного управління спірною земельною ділянкою.
		Вказаними поясненнями райдержадміністрації повторно наполягає на застосуванні судом строку позовної давності.
		Про таке застосування відповідач 1 в черговий раз заявив у клопотанні, яке було надано ним до суду 15.03.2016р. (т.5 а.с.159-162). 
		Відповідач-1, зокрема вважає, що позивач з 01.07.2008р., а прокурор з 11.07.2008р. були цілком обізнані про наявність землекористувачів  юридичних осіб (орендарів), перелік яких уточнювався в рамках адміністративного процесу до 10.04.2009р. та більше не змінювався.
		Ухвалою суду від 16.03.2016р., з огляду на необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 01.04.2016р. 
		Розпорядженням керівника апарату суду від 01.04.2016р., приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Волкова Р.В. з 24.03.2016р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, у зв`язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5017/3699/2012, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Малярчук І.А., суддя Петренко Н.Д.
		Ухвалою суду від 01.04.2016р. справу №5017/3699/2012 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду.
		21.04.2016р. до канцелярії суду від представника Міністерства оборони України надійшли заперечення на клопотання щодо застосування строків позовної давності (т.6 а.с.59-62), згідно яких він зосереджує увагу на тому, що про існування оспорюваних договорів йому стало відомо лише з наданих прокуратурою документів, зокрема, з вищевказаного листа Деркомзему у Тарутинському районі від 6.08.2012р., отриманого прокуратурою лише 10.08.2012р.
		Вищевикладені обставини відповідача 1 щодо такої обізнаності набагато раніше повністю спростовує.
		25.04.2016р. від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі (т.6 а.с.71-76), згідно яких останній знову ж таки наполягає на не доведенні того, що вищевказане міністерство є власником або користувачем спірних земельних ділянок.
		В цей же день, 25.04.2016р. представником відповідача 1 було надано чергове клопотання про застосування строків давності щодо позірних вимог (т.6 а.с.95-98).
		12.05.2016р. Публічне акціонерне товариство "ім. Чапаєва" звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права постійного користування землею припиненим.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2016р. по справі № 5017/3699/2012 у прийнятті зустрічної позовної заяви було відмовлено на підставі п. 1 ч.1 ст. 62 ГПК України.
		13.05.2016р. до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Ім. Чапаєва" на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.05.2016р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2016 року провадження у справі було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва" на ухвалу господарського суду Одеської області.
		Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року прийнято відмову ПАТ "Ім. Чапаєва" від апеляційної скарги, апеляційне провадження за апеляційною скаргою вказаного товариства на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.05.2016р. припинено. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2016р. провадження у справі, з огляду на усунення обставин, які спричинили його зупинення, було поновлено із призначенням розгляду в засіданні суду 11.07.2016р.
		11.07.2016р. до канцелярії суду від відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Ім. Чапаєва" надійшла заява про визнання позову (т.7 а.с.15), згідно якої останній визнає заявлений прокурором позов в повному обсязі.
		В свою чергу, 11.07.2016р. до суду від представника відповідача 1 - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшли письмові пояснення по справі (т.7а.с.16-23), у відповідності до яких останній, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що прокурором та позивачами не надано жодного доказу на підтвердження належності земельної ділянки, яка передана в оренду ПАТ "Ім. Чапаєва", Міністерству оборони України та Білгород  Дністровської КЕЧ на праві власності або постійного користування.
		При цьому відповідач 1 зауважує, що форми статистичної звітності, картка обліку земельних ділянок в КЕЧ також не є належними доказами на підтвердження факту віднесення спірних земельних ділянок до земель оборони.
		Водночас, вказує, що земельні ділянки, які позивачі вважають землями оборони, не сформовані в порядку, встановленому ст. 79-1 ЗК України, і, відповідно, не можуть бути об`єктами цивільних та земельних правовідносин.
		Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області вказує, що Міністерство оборони України не є тією особою, якій має бути повернута земельна ділянка.
		Так, в обґрунтування такої позиції вказує, що серед повноважень вказаного міністерства, визначених в п. 4 Положення „Про міністерство оборони України, відсутнє визначення його функцій, як органу виконавчої влади, через який відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, держава реалізовує право державної власності на землю. 
		Між тим, відповідач 1 зауважує, що на час укладення спірних договорів, земельна ділянка не перебувала в оперативному управлінні будь-якої військової частини та не була закріпленою за нею. 
		Водночас, вказує, що Білгород-Дністровська КЕЧ району наділена повноваженнями, виключно, з обліку усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, і не є органом виконавчої влади, через який держава реалізує повноваження власника землі.
		З урахуванням вказаного, стверджує, що вказане міністерство не може бути позивачем у спорі щодо вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ПАТ „Ім. Чапаєва. 
		У поданих пояснення відповідач 1, посилаючись на розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації № 376/А-2007 від 21.12.2007р. „Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради, вказує, що результати інвентаризації підтверджують належність спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення.
		Крім того, адміністрація, посилаючись, на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі „Стретч проти Об`єднаного Королівства, зазначає, що самі по собі порушення, допущені органами виконавчої влади, не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої особи, яка є орендарем земельних ділянок.
		При цьому вказує, що ПАТ „Ім. Чапаєва є добросовісним орендарем земельної ділянки, і його право оренди підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 65), рішення ЄС з прав людини „Рисовський проти України.
		Відповідач 1 також зауважує, що розпорядження Тарутинської райдержадміністрації щодо припинення права користування земельними ділянками колишнього полігону було скасовано лише в 2014р., тобто більш ніж через шість років після укладення спірних договорів.
		Між тим Тарутинська районна державна адміністрація, у разі встановлення судом факту порушення прав позивачів, просить застосувати строки позовної давності, мотивуючи такий пропуск тим, що з моменту укладення оспорюваних договорів (в грудні 2007р.) до звернення прокурора до суду з позовом (в грудні місяці 2012р.) сплинуло п`ять років.
		У судовому засіданні 11.07.2016р. під час розгляду справи по суті прокурор в повному обсязі підтримав заявлений позов, наполягав на його задоволенні.
		Представники позивачів та третіх осіб повністю підтримали позицію прокурора, також просили суд задовольнити заявлений ним позов.
		Представники відповідача 2 визнали позов, просили суд задовольнити його у відповідності до поданої до суду заяви від 11.07.2016р.
		В свою чергу представник відповідача 1 - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, заявах про застосування строку позовної давності, та письмових поясненнях, що неодноразово подавалися до суду під час розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та представників третіх осіб, наданих в ході судового розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов наступних висновків: 
		В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
		Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.
		Встановивши наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора направлені на визнання недійсним договору оренди землі б/н від 27.12.2007 року (т.1 а.с.15-16), укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Відкритим акціонерним товариством "Імені Чапаєва" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Імені Чапаєва"), об`єктом якого є земельна ділянка загальною площею 1800 га ріллі.
		Як встановлено судом у судовому засіданні 11.07.2016р. прокурор також підтримує позовні вимоги у первісній редакції та просить витребувати вказану земельну ділянку із чужого незаконного володіння ПАТ „ім.Чапаєва.
		В силу вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Так, в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Кабінет Міністрів України та Південне оперативне командування, до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіса", Публічне акціонерне товариство "Імені Чапаєва", Фермерське господарство "Таврія-К", Фермерське господарство "Колос-2006", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазур-ЮГ", Відкрите акціонерне товариство Імені Калініна, Приватне підприємство "Фетіца", Приватне підприємство "Роман", Одеська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним розпорядження. 
		За результатами розгляду даної справи рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. по справі №916/876/13, було визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "Імені Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ ім. Калініна, ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".
		Вказане рішення було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р., у задоволенні позову було відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. було скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. по справі №916/876/13 було залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 6.07.2016р. постанову Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. скасовано, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. залишено без змін.
		Як вбачається зі змісту вказаної постанови Верховного Суду, розпорядження Тарутинської РДА № 398/А-2007, згідно з яким зазначеним підприємствам передано в оренду земельні ділянки, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. 
		Незважаючи на висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, вказаним рішенням суду були встановлені наступні обставини, які мають значення для даної справи.
		Як встановлено судом, згідно постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 р. № 2002/063 „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районив, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО, що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. № 742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі (в межах, визначених у схемі, що додавалась). При цьому Ізмаїльський облвиконком було зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки що відводиться в натурі.
		Прийнятою Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У постановою від 12.02.1946 р. № 53/9-ОП О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.12.1945 года за № 2002/063 регулювався порядок виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 р. №2002/063, яке полягало у відселенні селянських господарств, що до цього розміщувались на території відведення. 
		В подальшому 10 червня 1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946р. №53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Так, вказаним актом констатувалось відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому в акті від 10 червня 1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акту. 
		Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. 
		Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2004р. №15 "Про розформування військової частини НОМЕР_1 Південного оперативного командування" та наказом Командувача військами Південного оперативного командування від 16.02.2004 р. №67 "Про розформування військової частини А-1366 Південного оперативного командування" згідно директиви Міністерства оборони України від 29.01.2004 року №115/1/01 та директиви командувача військами Південного оперативного командування від 04.02.2004 р. №6/1/017 сплановано розформування військової частини НОМЕР_1 Південного оперативного командування. З метою своєчасного та якісного проведення організаційного заходу по розформуванню було наказано Військову частину НОМЕР_1 розформувати до 30.06.2004 року, а правонаступником військової частини НОМЕР_1 вважати військову частину НОМЕР_2 .
		Разом з тим наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 р. № 401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки" встановлено, що земельні ділянки полігонів, що тимчасово не використовуються і придатні для сінокосіння, випасу скота та посіву сільськогосподарських культур, необхідно передати у тимчасове користування військовим радгоспам Південного оперативного командування: Військовому радгоспу „Чорноморський всі землі військового полігону „Тарутинський в кількості 23944 га. Взаєморозрахунки по спільній обробці землі за договором між в/ч НОМЕР_1 та комерційними структурами за 2003-2004 роки здійснити через військовий радгосп „Чорноморський.
		Згідно акту прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військової частини НОМЕР_1 військовому радгоспу „Чорноморський від 26.08.2004 року вказаному радгоспу були передані землі площею 23944 га.
		Відповідно до листа Заступника командувача військ Південного ОК з будівництва та розквартирування військ від 12.04.2005 р. № 31/1/282 у зв`язку з тим, що наказ командувача військ Південного ОК від 11.03.2004 року № 401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки втратив чинність, та крім того, у військовому радгоспу „Чорноморський відсутні правовстановлюючі документи на всю земельну ділянку полігону, всі укладені договори на земельні ділянки, які раніше закріплювались за сторонніми землекористувачами (військова частина НОМЕР_1 , Південна регіональна організація ТВМР ЗС України) вважаються недійсними.
		Разом з тим в рішенні Тарутинської районної ради Одеської області „Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону від 05.05.2005 року № 206-IV зазначено, що у відповідності до абзацу першого пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2002 року, усі юридичні особи, які мають у постійному користування земельні ділянки, повинні були у встановленому порядку здійснити переоформлення права власності або права оренди на них до 01.01.2005 року, однак за 2002-2004 року ця процедура землекористувачами проведене не була, що підтверджує бездіяльність Міністерства оборони України щодо оформлення правоустановчих документів (в першу чергу державного акта) на право постійного користування землею полігону. До того ж всупереч вимогам статті 4 Закону України „Про використання земель оборони Міністерство оборони України в особі командувача військами Південного оперативного командування самостійно змінювало цільове призначення земель полігону і здійснювало надання в користування або в оренду земель полігону без погодження з органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади, зокрема військовому радгоспу „Чорноморський, Південній регіональній раді військових мисливців та рибалок Збройних сил України та іншим особам. Це підтверджується також актом прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військового радгоспу „Чорноморський до ДП „Укроборонпостачальник площею 23,9 тис. га, затвердженого 19.01.2005 року. Також районною радою зазначено, що згідно з директивою Міністерства оборони України від 29.01.2004 року № 115/1/01 військову частину НОМЕР_1 , за якою були закріплені землі Тарутинського полігону, розформовано, у зв`язку з чим територія полігону для проведення військових навчальних заходів з цього часу не використовуватиметься зовсім. Так, вказаним рішенням райрада запропоновувала Тарутинській райдержадміністрації розглянути питання щодо припинення користування земельною ділянкою загальновійськового полігону площею 23944 га військовою частиною НОМЕР_1 та іншими землекористувачами, звернутись до Верховної ради України, Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням щодо сприяння у приведенні землекористування у відповідність до норм чинного законодавства, а також у ліквідації Тарутинського загальновійськового полігону та зміні цільового призначення його земель. 
		Поряд з цим 05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 р. "Про розформування військової частини НОМЕР_1 " було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.
		Вказане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано вищенаведене розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".
		Приймаючи судове рішення у вказаній адміністративній справі, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., про які зазначалося вище по тексту даної постанови. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. 
		У зв`язку із викладеним та на підставі статті 116 Конституції України, статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України, статей 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 3, 4, 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, пункту 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Одночасно суд зазначив, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.
		Отже, з урахуванням встановлених Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 обставин, господарським судом був зроблений висновок щодо приналежності земель Тарутинського загальновійськового полігону до земель оборони та щодо виникнення у Одеського військового округу права постійного землекористування землями Тарутинського загальновійськового полігону згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945 р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 р., яке залишається за Міністерством оборони України.
		Разом з тим розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" затверджено подані ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також передано ТОВ "Тіса" земельну ділянку площею 750 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "ім.Чапаєва" земельну ділянку площею 1800 га ріллі в довгострокову оренду строком на 5 років; ФГ "Таврія-К" земельну ділянку площею 450 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ФГ "Колос-2006" земельну ділянку площею 300га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ТОВ "Мазур-ЮГ" земельну ділянку площею 100га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; ВАТ "Калініна" земельну ділянку площею 885 га ріллі в довгострокову оренду строком на 30 років; ПП "Фетіца" земельну ділянку площею 223 га ріллі в довгострокову оренду строком на 25 років; ПП "Роман" земельну ділянку площею 350 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років. Одночасно зобов`язано керівників ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ "Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією. 
		При цьому Судом було встановлено, що доказів, які б засвідчували добровільну відмову Міністерства оборони України від користування земельною ділянкою Тарутинського загальновійськового полігону або задокументовану згоду на передачу земельних ділянок Тарутинського загальновійськового полігону іншим особам матеріали справи №916/876/13 не містили.
		Разом з тим, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позову, виходячи з того, що розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 28.12.2007р. №398/А-2007 по  перше, вичерпало свою дія після його реалізації, по  друге, не стало правової підставою для виникнення у суб`єктів господарювання , які є учасниками цієї справи, речового права.
		За таких обставин, суд вважає, що встановлений Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570, а також Одеським апеляційним господарським судом у справі №916/876/13 факт належності спірної земельної ділянки до земель оборони має преюдиціальне значення, і є обов`язковим для господарського суду при вирішенні даної справи по суті.
		Факт надання в оренду ПАТ „Ім. Чапаєва земельних ділянок, які входять до складу земель колишнього загальновійськового полігону з достовірністю встановлено судом та сторонами не спростований.
		Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.
		Крім того, пунктом "б" частини третьої статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Відповідно абзацу 3 частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
		З урахуванням встановлених у справі обставин, суд зазначає, що Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, уклавши спірний договір оренди землі, не маючи законних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1800 га, всупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України самовільно і незаконно розпорядилась землями оборони, що дає підстави для визнання спірного договору недійсним.
		Приймаючи до уваги встановлений судом факт належності права на земельну ділянку Міністерству оборони України, а також положення Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011року №795, та знаходження спірної земельної ділянки на обліку Білгород Дністровської КЕЧ району, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки, а також довідкою № 1162 від 07.08.2012р., суд доходить висновку про наявність у позивачів відповідного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов.
		При цьому, судом відхиляється клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про пропуск позивачами та прокурором строку позовної давності на пред`явлення даного позову з огляду на наступне. 
		Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. 
		За твердженнями Тарутинської районної державної адміністрації, прокуратура та позивачі брали участь у справі №2-а-3436/08/1570, а тому повинні були знати про факт укладення спірних договорів із ПАТ „Ім.Чапаєва, оскільки в судовому засіданні 28.05.2008р. до участі у адміністративній справі були залучені усі особи, які є орендарями земельних ділянок, наданих в оренду за рахунок земель колишнього Тарутинського полігону.
		Разом з тим, суд вважає, що лише після закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням  постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2а-3436/08/1570 прокурор отримав можливість звернення до суду із відповідним позовом, а зворотні посилання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області є недоведеними належними доказами.
		Судом також не приймаються посилання відповідача-1 на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі „Стретч проти Об`єднаного Королівства, твердження, що ПАТ „Ім. Чапаєва є добросовісним орендарем земельної ділянки, і його право оренди підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 65), рішення ЄС з прав людини „Рисовський проти України, оскільки, по-перше, обставини, встановлені у справах Європейського суду, не є ідентичними обставинам у даній справі, а, по-друге, зважаючи на подану відповідачем-2 заяву про визнання позову, суд вважає посилання на порушення його прав недоречними.
		Щодо вимог в частині витребування земельної ділянки, суд вказує наступне.
		Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		При цьому, на застосуванні реституції має право наполягати виключно сторона правочину. 
		В той же час, відповідно ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. 
		Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		За таких обставин, земельна ділянка загальною площею 1800,00 га, що була передана Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором оренди від 27.12.2007р. в користування ВАТ „ім.Чапаєва, підлягає витребуванню від відповідача-2 та поверненню державі в особі Міністерства оборони України. Викладене має наслідком необхідність задоволення заявленого прокурором позову у повному обсязі.
		Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів.
		 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 1. Позов задовольнити.
		 
		2. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 27.12.2007р.  об`єкт оренди  земельна ділянка площею 1800 га, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Косовського, 1, код ЄДРПОУ 04056894) та Відкритим акціонерним товариством "ім. Чапаєва" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чапаєва, б. 15, код ЄДРПОУ 05414700).
		 
		3. Витребувати з чужого незаконного володіння  з володіння Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чапаєва, б. 15, код ЄДРПОУ 05414700) земельну ділянку, передану Відкритому акціонерному товариству "ім. Чапаєва" за договором оренди землі б/н від 27.12.2007р.  об`єкт оренди - земельну ділянку площею 1800 га.
		 
		4. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Косовського, 1, код ЄДРПОУ 04056894) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1073 /одна тисяча сімсот три/ грн. 00 коп. судового збору.
		 
		5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чапаєва, б. 15, код ЄДРПОУ 05414700) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1073 /одна тисяча сімсот три/ грн. 00 коп. судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Повне рішення складено 18 липня 2016 р. 
		 
		 
		Головуючий суддя Ю.М. Щавинська 
		 
		Суддя І.А. Малярчук
		 
		Суддя Н.Д. Петренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...