Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/32008/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Одержання хабара.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		Справа № 11-кп/796/1248/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Категорія ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		14 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 рокуу кримінальному провадженні № 42014000000001650 щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_8 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 в 
		м. Оріхів Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, 
		за участю: прокурора  ОСОБА_9 
		зацікавленої особи  ОСОБА_7 
		представника зацікавленої особи  ОСОБА_6  
		захисника  ОСОБА_10 
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року затверджено угоду від 04 грудня 2014 року, укладену між заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 та підозрюваним ОСОБА_8 , про визнання винуватості;  ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади державного службовця на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладені обов`язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
		 
		Як встановив суд у вироку, кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_8 за таких обставин. Так, 05 жовтня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі  ФДМУ) по Миколаївській області в особі першого заступника начальника регіонального відділення   ОСОБА_12 та ТОВ «Техно-торгівельний центр Електроніка-Н» в особі директора ОСОБА_13 укладено договір оренди № 635 єдиного майнового комплексу техно-торгівельного центру «Електроніка», зокрема, приміщення площею 79,8 м.кв., розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 100, (надалі  ЄМК), який, перебував на балансі Державного підприємства «Миколаївський техно-торгівельний комплекс «Електроніка», яке, в свою чергу, входило до структури Міністерства промислової політики України (далі  Мінпромполітики України). Термін дії указаного договору закінчувався 05 жовтня 2010 року. Відповідно до умов даного договору склад і вартість ЄМК визначено у розмірі 71 800 грн. згідно зі зведеним актом інвентаризації майна ЄМК та балансу, складеного станом на 30 червня 2007 року, а також акту оцінки вартості ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», складеного станом на 30 червня 2007 року і затвердженого 04 жовтня 2007 року ОСОБА_14 .
		Надалі вказаний договір оренди було пролонговано договором від 04 жовтня 
		2010 року № 1 про внесення змін до договору оренди ЄМК від 05 жовтня 2007 року 
		№ РОФ-635, відповідно до якого термін оренди ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» продовжено до 04 жовтня 2015 року.
		У зв`язку з укладанням договору оренди, наказом Мінпромполітики України від 
		27 листопада 2007 року № 660, прийнято рішення про припинення юридичної особи  ДП «Миколаївський державний техно-торгівельний центр «Електроніка» шляхом реорганізації через приєднання до орендаря тобто до ТОВ «Техно-торгівельний центр Електроніка-Н». При цьому, власником ЄМК залишилась держава, а уповноваженим органом управління  Мінпромполітики України.
		У подальшому директор ТОВ «Техно-торгівельний центр Електроніка-Н» 
		ОСОБА_13 звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області із заявою від 13 червня 2014 року про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка».
		В свою чергу, оскільки відповідно до вимог «Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», яка затверджена Законом України від 13 січня 2012 року № 4335-УІ, та ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», включення об`єктів малої приватизації до переліків зазначених у частині першій цієї статті, а саме переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні та продажу за конкурсом, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління або покупця, Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області до Мінпромполітики України направлено лист № 11/723 від 118 червня 2014 року про необхідність розгляду питання надання згоди на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 100, до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
		27 червня 2014 року цей лист надійшов до Мінпромполітики України та згідно з резолюцією заступника Міністра промислової політики України лист передано 01 липня 2014 року на розгляд як першому виконавцю начальнику управління реформування власності Мінпромполітики України   ОСОБА_7 , якого наказом Міністра промислової політики України № 88-к від 16 вересня 2013 року призначено на посаду начальника управління реформування власності Мінпромполітики України. 
		У відповідності з п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у 
		ст.ст. 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України  службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст.ст. 368, 369 і 382 цього Кодексу є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно з ст. 25 Закону України «Про державну службу», віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Згідно з ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХП від 16 грудня 1993 року посади начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відносяться до третьої категорії посад державних службовців.
		Згідно з п. 4.3.1 положення про управління реформування власності Мінпромполітики України, затвердженого Міністром промислової політики України 16 вересня 2013 року начальник Управління має право: підписувати документи і матеріали, що готуються Управлінням відповідно до адресованих йому доручень керівництва Міністерства; в межах повноважень приймати рішення та підписувати службові і доповідні записки з питань, що виникають у сфері діяльності Управління; видавати розпорядження (доручення) по Управлінню з питань організаційного характеру, у тому числі щодо визначення працівника (ів), відповідальних за ведення діловодства (контролю), а також скликати наради з питань, які віднесені до компетенції Управління; п. 4.3.2 визначено обов`язки начальника Управління, а саме: здійснення керівництва діяльністю Управління; розподіл обов`язків між керівниками відділів, очолювання та контролювання їх роботи, надання обов`язкових до виконання працівниками Управління доручень; організація взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади з виконання завдань, віднесених до компетенції Управління.
		Отже начальник управління реформування власності Мінпромполітики України   ОСОБА_7 є службовою особою, тобто особою, яка постійно обіймає в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
		Згідно з п. 1.2 положення про управління реформування власності Мінпромполітики України, затвердженого Міністром промислової політики України 16 вересня 2013 року, Управління утворено з метою забезпечення виконання покладених на Міністерство завдань, пов`язаних з формуванням та реалізацією державної промислової політики в сфері управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, в частині вирішення відповідно до законів питань, що стосуються реформування власності та майнових відносин; п. 2.1 основним завданням Управління є забезпечення виконання завдань Міністерства, пов`язаних з реформуванням державної власності, майновими відносинами в державному секторі економіки, питаннями управління об`єктами державної власності (у тому числі корпоративними правами держави), зокрема: організація роботи та опрацювання питань щодо відчуження, списання, оренди, іпотеки, застави, передачі в концесію об`єктів державної власності, суб`єктом управління яких є Міністерство, а також укладання договорів про спільну діяльність за участю таких об`єктів; п.п. 10 та 21 п. 2.2 функціями управління серед інших є: здійснення підготовки установленому порядку проектів рішень про списання та відчуження об`єктів державної власності, що перебувають у сфері управління Міністерства, про передачу їх в оренду, управління, концесію, щодо укладання договорів про інвестиційну діяльність тощо; здійснення підготовки разом із структурними підрозділами Міністерства пропозицій та висновків щодо приватизації об`єктів державної власності, суб`єктом управління яких є Міністерство; пропозицій щодо правлінських рішень з питань розпорядження майном, у тому числі оренди об`єктів державної власності.
		Таким чином, начальник управління реформування власності Мінпромполітики України   ОСОБА_7 є державним службовцем та службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		ОСОБА_13 , дізнавшись про фактичне надходження листа № 11/723 від 18 червня 2014 року із його заявою від 13 червня 2014 року до управління реформування власності Мінпромполітики України, звернувся до ОСОБА_14 з проханням з`ясувати, діючи як офіційна посадова особа, про стан розгляду цього листа в Мінпромполітики України.
		Після здійснення ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_13 телефонного дзвінка до начальника управління реформування власності Мінпромполітики України 
		   ОСОБА_7 , у останнього виник злочинний умисел на одержання для себе неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за організацію позитивного розгляду вказаних документів та надання згоди з боку Мінпромполітики України на включення ЄМК техно-торгівельний центр «Електроніка» до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. У зв`язку з цим, з метою реалізації свого злочинного умислу,    ОСОБА_7 на початку липня 2014 року через ОСОБА_14 передав вимогу ОСОБА_13 щоб останній зателефонував йому особисто.
		Виконуючи вимогу   ОСОБА_7 , ОСОБА_13 зателефонував йому і під час телефонної розмови   ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13 про те, що якщо останній бажає вирішити питання погодження Міністерством приватизації майна, то має особисто приїхати до   ОСОБА_7 у м. Київ. Не вбачаючи законних підстав для виконання цієї вимоги   ОСОБА_7 , ОСОБА_13 відмовився від зустрічі.
		В свою чергу, начальник управління реформування власності Мінпромполітики України    ОСОБА_7 бажаючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , вирішив умисно створити умови, за яких ОСОБА_13 буде вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Для цього ОСОБА_7 було організовано підготовку, підписання від імені заступника Міністра промислової політики України та відправлення до Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області листа № 14/3-3-642 від 30 липня 2014 року, яким Мінпромполітики України, посилаючись на те, що відповідно до матеріалів перевірок виконання орендарем умов договору оренди, наданих Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області, капітальний ремонт та невід`ємні поліпшення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» орендарем не здійснювались, запропонувало Регіональному відділенню ФДМУ по Миколаївській області після закінчення строку дії договору оренди повернути вказаний ЄМК у власність держави в порядку передбаченому законодавством України, чим фактично відмовило у включенні ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
		Одночасно, 30 липня 2014 року через відсутність відповіді з Мінпромполітики України щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_13 , Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області направлено лист № 11/881 від 30 липня 2014 року щодо прискорення розгляду питання надання згоди на приватизацію ЄМК.
		06 серпня 2014 року лист Мінпромполітики України № 14/3-3-642 від 30 липня 
		2014 року надійшов до Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області. Цього ж дня, дізнавшись про цей лист, ОСОБА_13 зателефонував   ОСОБА_7 та спитав про причини відмови Мінпромполітики України у наданні згоди на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.  ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, призначив ОСОБА_13 зустріч на 07 серпня 2014 року в м. Києві біля будівлі Мінпромполітики України.
		07 серпня 2014 року приблизно в період часу з 11.00 до 13.00 год. ОСОБА_13 прибув до м. Києва, де неподалік будівлі Мінпромполітики України по вул. Сурікова, 3, зустрівся з начальником управління реформування власності Мінпромполітики України ОСОБА_7 , який, продовжуючи створювати умови за яких ОСОБА_13 буде вимушений надати йому неправомірну вигоду, під час бесіди повідомив ОСОБА_13 , що причиною відмови у наданні згоди на приватизацію ЄМК стала відмова ОСОБА_13 приїхати до м. Києва, як наполягав   ОСОБА_7 під час їхньої попередньої телефонної розмови, та навмисно повідомив, що не бачить підстав для позитивного вирішення питання погодження Міністерством приватизації. Проте, бажаючи одержати неправомірну вигоду,   ОСОБА_7 дозволив ОСОБА_13 зателефонувати йому з цього приводу пізніше.
		08 серпня 2014 року до Мінпромполітики України надійшов вказаний лист Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області № 11/881 від 30 липня 2014 року, який згідно з резолюцією заступника Міністра промислової політики України 11 серпня 
		2014 року передано для розгляду як першому виконавцю начальнику управління реформування власності Мінпромполітики України    ОСОБА_7 , який, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди та продовжуючи створювати умови за яких ОСОБА_13 буде змушений надати йому неправомірну вигоду, організував підготовку, підписання від імені заступника Міністра промислової політики України та відправлення до Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області листа № 14/3-3-707 від 21 серпня 2014 року, в якому зазначалось, що позиція Міністерства щодо погодження приватизації ЄМК висловлена у попередньому листі, тобто у погодженні відмовлено.
		Поряд з цим, ОСОБА_13 звернувся до Регіонального відділення ФДМУ із заявою від 13 серпня 2014 року № 178 щодо клопотання посприяти в перегляді Мінпромполітики України відмови у наданні згоди на приватизацію ЄМК. В свою чергу, Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області листом № 14-01-01706 від 14 серпня 2014 року звернулось до ФДМУ з питанням сприяння в роботі з Мінпрополітики України по погодженню приватизації ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», мотивуючи цю ініціативу тим, що Мінпромполітики України відмовило у наданні згоди на приватизацію об`єкту листом від 30 липня 2014 року № 14/3-3-642 без достатніх підстав. В результаті, ФДМУ листом № 10-20-12353 від 12 вересня 2014 року звернувся до Мінпромполітики України щодо погодження приватизації ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка».
		В період часу з 03 вересня 2014 року по 09 вересня 2014 року в ході телефонних розмов, а також під час особистої зустрічі біля будівлі ФДМУ в м. Києві по вул. Кутузова, 18/9, зі своїм раніше знайомим заступником начальника управління державним майном та орендних відносин ФДМУ ОСОБА_8 ,  ОСОБА_7 повідомив його про свій злочинний умисел щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 та домовився з ним про спільне вчинення кримінального правопорушення, а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди від ОСОБА_13 у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. При цьому,   ОСОБА_8 повинен був безпосередньо зустрітись зі ОСОБА_13 та висловити йому вимогу та умови передачі для  ОСОБА_7 і    ОСОБА_8 неправомірної вигоди, тобто виконати роль пособника вчиненню кримінального правопорушення ОСОБА_7 . Розмір неправомірної вигоди був визначений ОСОБА_7 в сумі 80 000 грн., із розрахунку 1 000 грн. за 1 м.кв. площі приміщення ЄМК, яка становить 80 м.кв. (округлена до цілого фактична площа приміщення ЄМК 79,8 м.кв.), яке входить до складу ЄМК техно-торгівельний центр «Електроніка».
		Після цього, 09 вересня 2014 року під час телефонної розмови,   ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13 , що для вирішення його питання останньому необхідно звернутись до заступника начальника управління державним майном та орендних відносин ФДМУ    ОСОБА_8 , контактні дані якого можливо отримати у Регіональному відділенні ФДМУ по Миколаївській області.
		19 вересня 2014 року до Мінпромполітики України надійшов вищевказаний лист ФДМУ № 10-20-12353 від 12 вересня 2014 року, який згідно з резолюцією заступника Міністра промислової політики України 22 вересня 2014 року передано на розгляд начальнику управління реформування власності Мінпромполітики України   ОСОБА_7 .
		В свою чергу, ОСОБА_13 , виконуючи умови    ОСОБА_7 , звернувся до ОСОБА_14 з проханням організувати йому зустріч з ОСОБА_8 , що останньою і було зроблено.
		Під час зустрічі, яка відбулась 02 жовтня 2014 року приблизно в період часу з 16.00 до 17.00 год. біля приміщення Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20,   ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , виступаючи його пособником та реалізовуючи розроблену останнім злочинну схему щодо отримання неправомірної вигоди за надання згоди на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, висловив вимогу ОСОБА_13 про те, що для позитивного вирішення вказаного питання останній має передати   ОСОБА_7 за посередництва    ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 80 000 грн., із розрахунку 1 000 грн. за 1 м.кв. площі приміщення ЄМК, яка становить 80 м.кв., яке входить до складу ЄМК техно-торгівельний центр «Електроніка».
		ОСОБА_13 з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів був вимушений погодитись надати неправомірну вигоду   ОСОБА_7 та   ОСОБА_8 .
		Також, під час даної зустрічі між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 було досягнуто домовленості про те, що першу частину неправомірної вигоди у розмірі 40 000 грн. ОСОБА_13 передасть    ОСОБА_8 до вирішення питання щодо надання Міністерством письмової згоди на включення ЄМК до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, а другу частину у розмірі 40 000 грн. після отримання відповідного листа-погодження щодо включення до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 100.
		Після цієї зустрічі, цього ж дня, біля 18.00 год.    ОСОБА_8 в телефонному режимі доповів   ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_13 погодився виконати їх вимогу про передачу неправомірної вигоди в сумі 80 000 грн.
		Дізнавшись, що ОСОБА_13 погодився виконати вимогу щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 було організовано підготовку та підписання від імені заступника Міністра промислової політики України, а також реєстрацію в Мінпромполітики України листа № 14/3-3-833 від 06 жовтня 2014 року, як відповідь на лист ФДМУ 
		№ 10-20-12353 від 12 вересня 2014 року, яким Мінпромполітики України надало згоду на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Проте, начальник управління реформування власності Мінпромполітики України    ОСОБА_7 продовжуючи створювати умови за яких ОСОБА_13 буде змушений надати неправомірну вигоду, не здійснив фактичне відправлення цього підписаного та зареєстрованого листа, бажаючи спочатку фактично отримати від ОСОБА_13 в повному розмірі неправомірну вигоду в сумі 80 000 грн.
		У подальшому, 09 жовтня 2014 року біля 13 год. 30 хв. за попередньою телефонною домовленістю, між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 відбулась зустріч в приміщенні кафе у підземному торгівельному центрі, розташованому біля готелю «Салют», за адресою: 
		м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б, під час якої ОСОБА_13 , виконуючи вимогу 
		   ОСОБА_7 та    ОСОБА_8 , передав, а    ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , виступаючи як пособник одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, одержав грошові кошти у сумі 
		40 000 грн., як першу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 
		80 000 грн. за надання листа погодження Мінпромполітики України щодо включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, 
		вул. Космонавтів, 100, до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. При цьому, ОСОБА_13 здійснив передачу вказаних грошових коштів, упакованих в поліетиленовий пакет рожевого кольору, поклавши їх в шкіряну сумку темного кольору    ОСОБА_8 
		13 жовтня 2014 року в період часу з 13.00 до 14.00 год. біля будівлі Мінпромполітики України, розташованої в м. Києві по вул. Сурікова, 3,   ОСОБА_7 зустрівся з 
		ОСОБА_8 та під час зустрічі отримав від останнього у паперовому конверті білого кольору 35 000 грн. як частку від першої частини неправомірної вигоди  40 000 грн., одержаної 09 жовтня 2014 року від ОСОБА_13 . При цьому,   ОСОБА_8 передав вказані грошові кошти    ОСОБА_7 , поклавши їх в портфель останнього. Частку в сумі 5 000 грн.    ОСОБА_8 залишив собі згідно з домовленістю із ОСОБА_7 .
		Під час цієї ж зустрічі   ОСОБА_7 , виконуючи обумовлені неправомірною вигодою дії, передав   ОСОБА_8 оригінал та копію листа за підписом заступника Міністра промислової політики України № 14/3-3-833 від 06 жовтня 2014 року, як відповідь на лист ФДМУ № 10-20-12353 від 12 вересня 2014 року, яким Мінпромполітики України надавало згоду на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. При цьому,   ОСОБА_7 , продовжуючи вчинення вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , обумовив, що лист має бути відвезений ОСОБА_8 до ФДМУ лише після одержання від ОСОБА_13 другої частини неправомірної вигоди.
		20 жовтня 2014 року під час телефонної розмови    ОСОБА_8 домовився із ОСОБА_13 про зустріч 21 жовтня 2014 року в м. Києві для передачі другої частини неправомірної вигоди. Після цієї домовленості, переконавшись у дійсності намірів ОСОБА_13 щодо передачі другої частини неправомірної вигоди, ОСОБА_8 передав вказаний лист № 14/3-3-833 від 06 жовтня 2014 року до канцелярії ФДМУ на реєстрацію.
		21 жовтня 2014 року в період з 13.00 до 14.00 год. згідно з попередньою телефонною домовленістю, між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 відбулась зустріч в приміщенні фойє будівлі Мінпромполітики України, за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3, під час якої 
		     ОСОБА_8 , діючи за попередньою мовою із ОСОБА_7 , виступаючи як пособник одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою собою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а виконуючи обумовлені неправомірною вигодою дії, передав ОСОБА_13 копію листа за підписом заступника Міністра промислової політики України № 14/3-3-833 від 
		06 жовтня 2014 року на адресу ФДМУ щодо розгляду листа фонду № 10-20-12353 від 
		12 вересня 2014 року та про надання згоди на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку об`єктів до приватизації на виконання програми приватизації на 2012-2014 роки, а також додатково роздруківку витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна щодо ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка». Після цього, ОСОБА_13 , виконуючи вимоги   ОСОБА_7 та      ОСОБА_8 , передав, поклавши в шкіряну сумку темного кольору  ОСОБА_8 , а останній одержав, упаковані в паперовий конверт білого кольору грошові кошти в сумі 40 000 грн., як другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 80 000 грн. за надання листа-погодження Мінпромполітики України щодо включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 100, до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
		Цього ж дня, біля 18.00 год.   ОСОБА_8 прибув до будинку АДРЕСА_3 на зустріч з начальником управління реформування власності Мінпромполітики України ОСОБА_7 , під час якої передав  ОСОБА_7 з рук в руки у паперовому конверті білого кольору 30 000 грн., як частку від другої частини неправомірної вигоди  40 000 грн., одержаної 21 жовтня 2014 року від ОСОБА_13 . При цьому, частку в сумі 10 000 грн.   ОСОБА_8 залишив собі за попередньою домовленістю із ОСОБА_7 . Після цього,   ОСОБА_7 та    ОСОБА_8 були затримані працівниками правоохоронних органів.
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , вважаючи вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року незаконним та необґрунтованим, постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, просить його скасувати, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014000000001013 щодо ОСОБА_8 з угодою про визнання винуватості від 04 грудня 2014 року між заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_11 та підозрюваним ОСОБА_8 направити до Генеральної прокуратури України для здійснення досудового розслідування у загальному порядку.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що затверджена вироком суду угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_8 порушує права та інтереси ОСОБА_7 , оскільки в обвинувальному акті, угоді та вироку суду стверджується про вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення у співучасті, не дивлячись на те, що ОСОБА_7 не є стороною угоди та оспорює в суді свою винуватість, а тому суд першої інстанції, в порушення загального порядку судового провадження на підставі угоди, передбаченого ст. 474 КПК України, не перевіривши угоду на відповідність вимогам закону, фактично обмежив можливість ОСОБА_7 захищатися від пред`явленого обвинувачення, що є несумісним з гарантіями, передбаченими ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		За доводами апелянта, недотримання вимог ч. 4 ст. 374 КПК України перешкодило суду першої інстанції постановити законний та обґрунтований вирок, а тому згідно з ч. 1 ст. 415 КПК України є істотним порушенням, яке тягне за собою скасування вироку, водночас та обставина, що угода між прокурором та ОСОБА_8 про визнання винуватості, з огляду на зміст сформульованого в обвинувальному акті та угоді обвинувачення, порушує права та інтереси ОСОБА_7 , відсутні, як вважає апелянт, законні підстави для її затвердження та постановлення за таких обставин обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 . 
		Крім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції у резолютивній частині вироку не вказав за якою редакцією кримінального закону засуджено ОСОБА_8 , що є порушенням вимог ст.ст. 4, 5 КК України та можна розцінювати як порушення права особи на захист у частині, що стосується права засудженого знати у вчиненні якого злочину його визнано винним. До того ж, у мотивувальній частині вироку суд указав про звільнення ОСОБА_8 від покарання у виді обмеження волі, а в резолютивній його частині - про звільнення від покарання у виді позбавлення волі, тобто мотивувальна та резолютивна частина вироку містить суперечності у застосованому до ОСОБА_8 виді покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
		 
		У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вважає вирок суду щодо ОСОБА_8 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.
		 
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи адвоката ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 на підтримку апеляційних вимог, пояснення прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 , котрі заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		 
		Згідно з п. 3 ч. 1ст. 409 КПК Українипідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ч. 1ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції (п. 7 ч. 2ст. 412 КПК України), яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд, ухвалення та проголошення судового рішення (ст. 3 КПК України).
		Відповідно до ч. 1ст. 376 КПК Українисудове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу з нарадчої кімнати, при цьому головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
		Проголошення судового рішення є обов`язковою складовою судового провадження та полягає у зачитуванні його повного тексту. 
		Законність вироку передбачає крім іншого, дотримання встановленої законом процедури його складання та проголошення.
		 
		Разом з тим, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 вказаних вимог закону не дотримано.
		 
		Так, вивченням матеріалів судового провадження колегією суддів встановлено, що вирок, постановлений за результатами затвердження між прокурором та обвинуваченим  ОСОБА_8 угоди про визнання винуватості, ухвалено судом першої інстанції 19 грудня 2014 року.
		У журналі судового засідання від 19 грудня 2014 року, що міститься у матеріалах провадження (т.4 а.с.51-53), зазначено, що о 10.27 19 грудня 2014 року головуючий після виходу із нарадчої кімнати проголошує вирок, роз`яснює його суть, порядок та строк оскарження, після чого о 10.34 закриває судове засідання. Проте на технічному носії інформації відсутня фіксація проголошення вироку.
		 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, і таке порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення з призначенням у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України нового розгляду в суді першої інстанції.
		Враховуючи положення ч. 2ст. 415 КПК України, доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що умови угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , порушують права, свободи та інтереси ОСОБА_7 , а тому зазначена угода не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, що відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України є перешкодою для її затвердження судом, підлягають перевірці під час нового розгляду в суді першої інстанції.
		На підставі викладеного, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок на підставі угоди Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 
		2014 року, постановлений у кримінальному провадженні № 42014000000001650 стосовно ОСОБА_8 , скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		Судді:
		 
		_______________ _______________ _______________
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...