Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/41/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2016. Зареєстровано: 21.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" липня 2016 р.                                                                              Справа № 922/41/16  
		 
		 
		Колегія  суддів   у   складі:   головуючий  суддя  Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,
		при секретарі Фільшиній Н.І.,
		за участю представників:
		від позивача  не зявився,
		від 1-го відповідача  ОСОБА_1  за довіреністю від 20.11.2015р. № 01/11-1441,
		від 2-го відповідача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, 2-го апелянта) - ОСОБА_2  за довіреністю від 01.10.2015р. № 1,
		від 3-го відповідача  не зявився, 
		від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (1-го апелянта)  не зявився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України (вх.№1575 Х/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (вх.№1636 Х/2) 
		на рішення господарського суду Харківської області від "29" березня 2016 р. у справі № 922/41/16, 
		за позовом Первинної організації профспілки працівників Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м. Красноармійськ,
		до 1) Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Красноармійськ, м. Родинське,
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Красноармійськ,
		3) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім - ресурс, м.Харків,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  Державна служба геології та надр України, м.Київ,
		про визнання недійсним дозволу,
		та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги  - Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м. Красноармійськ, м.Родинське,
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманська, м.Красноармійськ,
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім - ресурс, м.Харків,
		3) Державної служби геології та надр України, м. Київ,
		про визнання недійсними угод та зобов`язання вчинити певні дії,  
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. (суддя Аюпова Р.М.) відмовлено в задоволені позову первинної організації профспілки працівників Державного підприємства ВК Краснолиманська. Задоволено позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ДП ВК Краснолиманська. Визнано недійсним спеціальний дозвіл № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін), оформлений на імя ТОВ Краснолиманське (ідентифікаційний код 32281519), визнано недійсною угоду № 3316 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013, укладену між ТОВ Краснолиманське та Державною службою геології та надр України, що є додатком до спеціального дозволу № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін), визнано недійсними накази Державної служби геології та надр України № 174 від 28.04.2012 та № 440 від 30.08.2013 в частині продовження ТОВ Краснолиманське строку дії спеціального дозволу № 3316 на користування надрами, визнано право ДП ВК Краснолиманська  на користування надрами в межах шахтного поля діючої шахти Краснолиманська, пласти: m42, l3, k5+k5B, визнано недійсним договір № 30/12-06 щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське при будівництві обєктів нового блоку від 30.12.2013, укладений між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, визнано недійсною додаткову угоду від 27.12.2013 до договору № 287/05 щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське при будівництві обєктів нового блоку від 13.05.2005, укладену між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, визнано недійсним договір підряду № 01/10-3 від 01.10.2014, укладений між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, визнано недійсним договір субпідряду № 09/11-1 від 09.11.2015, укладений між ДП Вугільна компанія Краснолиманська та ТОВ Торгівельний Дім-Ресурс. Зобовязано Державну службу геології та надр України анулювати спеціальний дозвіл  № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін), оформлений на імя ТОВ Краснолиманське (ідентифікаційний код 32281519), у звязку із визнанням недійсним  спеціального дозволу  № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін), оформленого на імя ТОВ Краснолиманське (ідентифікаційний код 32281519).
		Місцевий господарський суд дійшов висновку, що надання надр у користування ТОВ "Краснолиманське" на підставі спеціального дозволу № 3316 на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції 2013 року (внесення змін) було здійснено з порушенням Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615, постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин", а також в порушення прав та інтересів ДП "ВК "Краснолиманська" та держави, у звязку з чим визнав спеціальний дозвіл № 3316 разом з угодою про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013р. № 3316 недійсними та зобовязав Державну службу геології та надр України здійснити анулювання його дії.
		Крім того, господарський суд першої інстанції, зазначаючи, що оспорювані договори правомірні в межах дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого на ім'я ТОВ "Краснолиманське", який визнано судом недійсним, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення інших заявлених третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовних вимог.
		 
		Державна служба геології та надр України з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання недійсним спеціального дозволу № 3316 на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції від 2013 року (внесення змін), оформленого на імя ТОВ Краснолиманське; визнання недійним наказів Державної служби геології та надр України № 174 від 28.04.2012р. та № 440 від 30.08.2013р. в частині продовження ТОВ Краснолиманське строку дії спеціального дозволу №3316 на користування надрами; зобов`язання Державної служби геології та надр України анулювати спеціальний дозвіл № 3316 на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції від 2013 року (внесення змін), оформленого на імя ТОВ Краснолиманське.
		В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Держгеонадра України з посиланням на положення абз. 4 п. 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615, зазначає, що рішення щодо продовження строку дії спеціального дозволу від 19.12.2003р. № 3316 до 19.12.2032 року та укладення угоди від 13.11.2013р. № 3316 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин прийнято на підставі поданих заявником документів, у звязку з чим накази Держгеонадра України від 28.04.2012р. № 174 та від 30.08.2013р. № 440, а також зазначені вище документи видані на підставі та в межах повноважень відповідного органу, встановлених Кодексом України про надра та зазначеним Порядком. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі № 922/41/16 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" також не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. у справі №922/41/16 в повному обсязі та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Первинної організації профспілки працівників Державного підприємства "ВК "Краснолиманська" та відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в повному обсязі.
		В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" зазначає наступне:
		- суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив правила предметної підсудності та норми процесуального права, передбачені ст. 12 Господарського процесуального кодексу України;
		- при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд вийшов за межі своєї компетенції та підмінив собою компетентний державний орган, фактично надавши ДП "ВК "Краснолиманська" право на користування надрами в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" та зобовязав Держгеонадра анулювати спеціальний дозвіл, виданий на імя ТОВ "Краснолиманське";
		- судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункту 1 Переліку корисних копалин та їх мінімальні запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин", дія якого не поширюється на відносини, повязані з видачею спеціального дозволу від 19.12.2003р. № 3316;
		- висновок суду щодо обовязковості проведення конкурсу при видачі спеціального дозволу на користування надрами зроблено з неправильним застосуванням положень п. 6, 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003р. № 1540;
		- при визнанні недійсними оспорюваних договорів неправильно застосовано норми ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України, а також п.п. 4, 5, 15 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011р. № 129;
		- невідповідність обставинам справи висновку суду щодо порушення прав та інтересів держави та ДП "ВК "Краснолиманська" під час видачі спеціального дозволу від 19.12.2003р. № 3316.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
		Відповідно до абзацу другого пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі якщо у провадженні апеляційної інстанції вже знаходиться апеляційна скарга одного з учасників судового процесу на ухвалу або рішення місцевого господарського суду, а іншим учасником судового процесу подано апеляційну скаргу на ту ж саму або іншу ухвалу чи рішення і ця друга скарга підлягає розглядові, апеляційний господарський суд приймає її до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження скаргою, про що виносить відповідну ухвалу.
		Перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної служби геології та надр України та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", враховуючи оскарження сторонами справи одного й того процесуального документа, колегія суддів дійшла висновку про прийняття вказаних апеляційних скарг до спільного розгляду.
		У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" просить рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення (вх.№ 6415 від 21.06.2016р.). 
		В обґрунтування своєї позиції у справі Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" зазначає, що місцевий господарський надав належну правову оцінку спірним правовідносинам, яка відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин" та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615.
		Інші учасники судового не скористались правами, наданим ст. 22, 96 Господарського процесуального кодексу України, письмові відзиви на подані апеляційні скарги з викладенням своїх позицій щодо заявлених у справі вимог та заперечень суду не надали. 
		Протоколами автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.07.2016р. у звязку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В. 
		В судовому засідання представник 2-го відповідача (заявник апеляційної скарги) підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, а також апеляційної скарги Державної служби геології та надр України, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. у справі № 922/41/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Первинної організації профспілки працівників Державного підприємства "ВК "Краснолиманська" та відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в повному обсязі.
		Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заперечував проти апеляційних скарг, просив рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. у справі №922/41/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		 
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені          статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності первинної організації профспілки працівників Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім - ресурс, Державної служби геології та надр України за наявними у ній матеріалами.                 
		Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Згідно статуту ДП ВК Краснолиманська, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 174 від 01.06.2011р., погодженого головою  профспілкового комітету ДП ВК Краснолиманська та зареєстрованого 14.06.2011р.,   ДП ВК Краснолиманська засноване на державні власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 05.11.2001р. № 535 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. 
		Основним видом діяльності ДП ВК Краснолиманська є добування кам'яного вугілля.  ДП ВК Краснолиманська здійснює добування на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 4403 від 28.09.2007р. та акту про надання гірничого відводу №1422 від 24.12.2007р. ДП ВК Краснолиманська надана у користування земля на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 26.11.2002р. (землі добувної промисловості), державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 25.01.2008р. (землі добувної промисловості), державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП ВК Краснолиманська від 13.07.2007р. (для розширення породного відвалу).
		На підставі протокольного рішення від 07.05.2003р. технічною нарадою Департаменту вугільної промисловості Мінпаливенерго України вирішено:
		-з метою підтримки життєдіяльності ДП «Вугільна компанія "Краснолиманська" та вугільної галузі визнати обґрунтованість недержавних інвестицій в розвиток гірничих робіт та капітальне будівництво;
		- передати запаси вугілля ТОВ "Краснолиманське" з балансу ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" в кількості 65,4 млн. т: пласт m42 - 13,8 млн. т., пласт Із - 38,5 млн. т.,пласт К5 - 13,1 млн. т.;
		-ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" оформити ліцензії та гірничі відводи в установленому порядку.
		30.09.2003р. листом за № 04/30-1176 Мінпаливенерго України погодило отримання ТОВ "Краснолиманське" спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою видобування вугілля за умови укладання з ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" договору щодо врегулювання правових, технічних та економічних взаємовідносин.
		На підставі протокольного рішення від 13.10.2003р. технічною нарадою Державного комітету України з нагляду за охороною праці вирішено погодитись з переоформленням спеціального дозволу на користування надрами ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" і надання нового дозволу ТОВ "Краснолиманське" в рамках вимог постанови КМУ від 15.07.1997 № 742.
		19.12.2003р. ТОВ "Краснолиманське" було надано спеціальний дозвіл № 3316 на користування надрами, строком дії 10 років - до грудня 2014 року.
		В 2007 році ДП «Вугільна компанія "Краснолиманська" було переоформлено спеціальний дозвіл на користування надрами від 28.09.2007р. № 4403 у зв'язку з передачею на його баланс запасів вугілля ТОВ "Краснолиманське" загальним обсягом 15,2 млн. т., у тому числі: по пласту m42 -1,2 млн. т., по пласту l3 - 10,5 млн.т., по пласту k5 - 3,5 млн. т., у звязку з чим до спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Краснолиманське" № 3316 були внесені відповідні зміни.
		В листопаді 2013 року до спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Краснолиманське" № 3316 були внесені відповідні зміни в частині продовження строку дії до 19.12.2032р. на підставі наказів Державної служби геології та надр України від 28.04.2012р. № 174 та від 30.08.2013р. № 440 та було укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013р. №3316 між ТОВ "Краснолиманське" та Державною службою геології та надр України.
		Згідно листа Інституту геотехнічної механіки Національної академії наук України № 311-22/11-1-25 від 25.03.2015, листа Державного вищого навчального закладу Національний гірничий університет № 13/19-22-87 від 25.03.2015, звіту № 30-15 за результатами внутрішнього аудиту ДП ВК Краснолиманська, проведеного Міненерговугілля України за період з 01.01.2015 по 30.11.2015 на виконання наказу Міненерговугілля України від 22.12.2015 № 832 (стор. 22) запаси вугілля, що були надані ТОВ Краснолиманське по пластах m42, l3, k5+k5B, розташовані всередині ліцензійної площі ДП ВК Краснолиманська. Безпосереднього виходу на земну поверхню гірничі роботи ТОВ Краснолиманське не мають. Тому між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське було укладено договір щодо врегулювання спільної роботи в межах єдиного шахтного господарства та розподілу обовязків з будівництва обєктів нового блоку в межах  проекту Розкриття та підготовка скидової частини та резервних запасів від 13.05.2005р. № 287/05.
		Згідно з умовами договору від 13.05.2005р. № 287/05 ТОВ "Краснолиманське" зобов'язано було за рахунок власних джерел фінансування згідно з протоколом технічної наради Департаменту вугільної промисловості від 07.05.2003р., розподільною відомістю спільного будівництва об'єкту нового блоку шахти "Краснолиманська", провести 27620 п.м. гірничих виробок для розкриття та підготовки запасів похилого поля пласта m42 до ізогіпси - 650 м., похилого поля за скидової частини пласта Із до ізогіпси - 1080 м. (п. 1.3 договору).
		27.12.2013р. між ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" укладено додаткову угоду до договору від 13.05.2005р. №287/05, якою продовжено строк дії договору від 13.05.2005р. № 287/05 до 19.12.2032р. (надалі - додаткова угода від 27.12.2013р.).
		30.12.2013р. укладено договір № 30/12-06 врегулювання економічних, технічних та правових взаємовідносини між ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві об'єктів нового блоку (надалі - договір №30/12-06 від 30.12.2013р.).
		Згідно з умовами договору від 30.12.2013р. № 30/12-06 ТОВ "Краснолиманське" зобов'язано було за рахунок власних джерел фінансування провести 76800 п.м. гірничих виробок для розкриття та підготовки запасів похилого поля пласта m42 до ізогіпси - 650 м, похилого поля за скидової частини пласта Із до ізогіпси - 1080 м. (п. 1.3.); строк дії договору до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами сторін (п. 4.1 договору).
		01.10.2014р. між ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" укладено договір підряду № 01/10-3, відповідно до якого державне підприємство зобов'язано здійснювати роботи на пластах надр, наданих ТОВ "Краснолиманське" (надалі - договір підряду від 01.10.2014 № 01/10-3).
		09.11.2015р. між ДП "Вугільна компанія  "Краснолиманська" та ТОВ "Торгівельний Дім-Ресурс" укладено договір субпідряду № 09/11-1 на виконання умов договору підряду від 01.10.2014р. № 01/10-3 (надалі - договір субпідряду від 09.11.2015р. № 09/11-1).
		Первинна організація профспілки працівників Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", вважаючи, що за обставин існування спеціального дозволу № 3316, а також не виконання ТОВ "Краснолиманське" своїх обовязків щодо проведення гірничих виробок, держане підприємство не має правових підстав з проведення гірничих робіт на пластах, що були надані товариству, що призведе до втрати (руйнування) державної власності  шахтного господарства "Краснолиманське" та залишенню без роботи 4700 осіб трудового колективу ДП "ВК "Краснолиманське", у зв'язку з чим звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд визнати недійсним договір № 30/12-06 щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське при будівництві обєктів нового блоку від 30.12.2013, укладений між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське; визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2013 до договору № 287/05 щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське при будівництві обєктів нового блоку від 13.05.2005, укладену між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське; визнати недійсним договір підряду № 01/10-3 від 01.10.2014, укладений між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське; визнати недійсним договір субпідряду № 09/11-1 від 09.11.2015, укладений між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Торгівельний Дім-Ресурс. 
		Як зазначає ДП "ВК "Краснолиманська", відповідно до висновку про зупинку ведення гірничих робіт в очисних забоях Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова від 20.10.2015 року зупинення гірничих робіт на шахті (ДП ВК Краснолиманська) більше ніж на одну добу призведе до незворотних наслідків, в тому числі до перенарізки лав, перемонтажу механізованих комплексів.
		Вищезазначені обставини мали наслідком здійснення всього обсягу гірничих робіт на шахті за власний рахунок підприємства, що є прямими збитками для останнього. Вартість даних гірничих робіт з підготовки шахтного поля та лінії очисних вибоїв за цінами 2012 року складає 994,1 млн. грн. (згідно пункту 2.7.2 Протоколу № 2883 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.04.2013), тобто фактично ТОВ Краснолиманське спричинило збитки ДП ВК Краснолиманська на суму мінімум 994,1 млн. грн.. в цінах 2012 року.
		Оскільки ТОВ Краснолиманське отримало у користування надра на полі діючої шахти ДП ВК Краснолиманська (тобто отримало надра, що знаходяться в середині пластів надр, що були виділені державному підприємству), то внаслідок невиконання товариством своїх зобовязань в обумовлені строки, на думку ДП ВК Краснолиманська, фактично створено всі умови для припинення роботи ДП ВК Краснолиманська, оскільки без здійснення цих робіт підприємство на даний час не має доступу до своїх пластів надр. 
		Таким чином, ДП "ВК "Краснолиманська", вважаючи, що для поновлення своїх порушених прав та інтересів запаси вугілля, що були передані ТОВ "Краснолиманьске" за рахунок зменшення запасів вугілля державного підприємства, повинні бути повернуті останньому, також звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
		Судова колегія господарського суду апеляційної інстанції, переглянувши оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову первинної організації профспілки працівників Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.  
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. 
		Згідно з ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
		Відповідно до ст. 2 Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. 
		Також, частиною 1 статті 37 Закону визначено, що профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. 
		Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.
		Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Закон України "Про об'єднання громадян" застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 1, 3 ст. 4 Закону).
		Відповідно до ч. 1,2 ст. 1 Закону України "Про обєднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.  Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
		Громадською організацією є обєднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону України "Про обєднання громадян").
		Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013р. № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено,що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
		Також, Господарським кодексом України передбачено, що  управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу (частина 1 статті 65 Господарського кодексу України); повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи (частина 8 статті 65 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ч. 4,5 ст. 19 Закону профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ. 
		Відповідно до Статуту Професійна спілка вугільної промисловості (ППВП) України (далі  Профспілка) є всеукраїнською масовою добровільною, самокерованою громадською організацією (профспілкою), що обєднує працівників вугільної промисловості, пенсіонерів, студентів та учнів з метою представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав і професійних інтересів своїх членів профспілки (п.1.1 Статуту)
		Профспілка діє у відповідності до Конституції України та Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, інших Законів України, цього Статуту і міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, Декларації прав людини, інших діючих нормативних актів держави (п.1.3 Статуту).
		При цьому, Профспілка має на меті усіма можливими засобами в межах своїх прав і діючих законів добиватися поліпшення життєвого рівня з урахуванням інфляції, умов праці, побуту та відпочинку, соціальної захищеності працівників вугільної промисловості та забезпечення гарантії зайнятості своїх членів при переході до ринкової економіки і умовах її дії (п.2.1 Статуту).
		Завданням профспілки є обєднання та консолідація організацій, що входять до неї, задля виконавчих функцій, що сформовані у цьому Статуті, по захисту соціальних, економічних, правових інтересів тих, що перебувають у профспілці, та членів їх сімей (п.2.2 Статуту).
		Профспілка організує розробку, укладання та контроль за виконанням власником та або роботодавцем колективних договорів та угод. Ставить питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у невиконані зобовязань щодо колективних договорів і угод у відповідності до діючого законодавства, а також про розірвання трудового договору (контакту) з керівником підприємства, установи чи організації, якщо він порушує Закон України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, законодавство по працю, про колективні договори та угоди. Для захисту прав та інтересів своїх членів профспілка використовує усі засоби, що дозволяються законом, у тому числі і крайню міру  страйк (п.2.3,2.4 Статуту).
		З аналізу зазначених правових норм та матеріалів справи вбачається, що  позивач - Первинна організація профспілки працівників ДП Вугільна компанія Краснолиманська створена в установленому законом порядку та є субєктом, який має право звертатися до суду згідно з встановленою підвідомчістю з метою представництва та захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів його членів - працівників вугільної промисловості, пенсіонерів, студентів та учнів (членів профспілки) у трудових, соціально-економічних прав і професійних інтересів. При цьому, трудовий колектив має право брати участь у вирішення саме соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист  це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
		Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать субєктам цивільного права.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		Це означає, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав чи предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством.
		Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Як вбачається з матеріалів справи підставами для звернення первинної організації профспілки працівників Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до господарського суду Харківської області з даним позовом стала обставина надання надр у користування ТОВ "Краснолиманське" на підставі спеціального дозволу № 3316 на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції від 2013 року, яке, на думку позивача, здійснено в порушення інтересів працівників ДП "ВК "Краснолиманська" та в порушення інтересів держави та суспільства, в порушення права власності Українського народу на надра, оскільки:
		- таке рішення, що стосується діяльності ДП "ВК "Краснолиманська", як надання надр у користування ТОВ "ВК "Краснолиманська" за рахунок зменшення надр, виділених ДП "ВК "Краснолиманська" та добування 2-м відповідачем вугілля на базі матеріально-технічної бази державного підприємства було здійснено без погодження із трудовим колективом або профспілкою працівників останнього;
		- у користування ТОВ "Краснолиманське були надані надра в середині пластів, виділених 1-му відповідачу, чим була створена залежність від ТОВ "Краснолиманське" самого існування ДП "ВК "Краснолиманська", як діючого державного підприємства з видобування вугілля, існування шахтного господарства "Краснолиманьске", існування та праця його трудового колективу у складі 4700 осіб.
		Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
		Перевіривши наявні матеріали справи, судовою колегією встановлено, що протокольним рішенням технічної наради Департаменту вугільної промисловості Мінпаливенерго України від 07.05.2003р. було визначено визнати обґрунтованість недержаних інвестицій в розвиток гірничих робіт та капітальне будівництво; передання запасів вугілля ТОВ "Краснолиманське" з балансу ДП "ВК "Краснолиманська" в кількості 65,4 млн. т: пласт m42 13.8 млн. т., пласт l3 38,5 млн.т., пласт k5 13,1 млн.т. Крім того, листом від 30.09.2003р. № 04/30-1176 Мінпаливенерго України погодило отримання ТОВ "Краснолиманське" спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами з метою видобування вугілля за умови укладення договору з ДП "ВК "Краснолиманська" щодо врегулювання правових, технічних та економічних взаємовідносин. 
		Зважаючи, що рішення щодо передання запасів вугілля ТОВ "Краснолиманське" з балансу ДП "ВК "Краснолиманська" ґрунтувалось на подоланні складної економічної ситуації, яка склалася на державному підприємстві, було спрямоване на налагоджуванні господарської діяльності останнього, посилання Первинної організації профспілки працівників Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на те, що надання дозволу на користування надрами на імя ТОВ "Краснолиманське", порушує права та інтереси трудового колективу державного підприємства без надання належних доказів, якими підтверджують вказані обставини, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатися доведеним стороною фактом порушення відповідних прав та законних інтересів.
		Також, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених ДП ВК Краснолиманська, не будучи контрагентом за спірними правочинами. При цьому, позивач не довів, яке саме субєктивне матеріальне право чи законний інтерес позивача порушено укладанням оспрюваних договорів, з огляду на те, що оспорювані договори про врегулювання економічних, технічних та правових взаємовідносини, підряду, субпідряду не відносяться до соціально-економічних питань діяльності ДП ВК Краснолиманська, у вирішенні яких може брати участь трудовий колектив підприємства згідно вимог законодавства.
		Судова колегія зазначає, що посилання позивача на невиконання або неналежне виконання 2-м відповідачем умов оспорюваних правочинів, як підстави для визнання їх недійним, що становить предмет позову, свідчить про обрання ним способу захисту, яким не забезпечується відновлення порушених прав останнього, оскільки в даному випадку заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків вчинення таких дій.
		Крім того, статтею 11 Цивільного кодексу України встановлені підстави виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема такими підставами є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
		Статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної  влади  та  органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		Виходячи з положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та Статуту позивача останній мав право звернутися до суду з позовом за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів щодо визначеного Статутом кола питань.
		Разом з тим, позивачем не доведено його права щодо представництва державного підприємства, робітники якого є його членами, у відношеннях щодо здійснення господарської діяльності останнього. Так, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ДП Вугільна компанія Краснолиманська надало позивачу повноваження в установленому порядку звертатись до господарського суду за захистом його порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у відносинах з контрагентами за договірними правовідносинами.
		У звязку з чим, саме ДП Вугільна компанія Краснолиманська, як державне підприємство та самостійна юридична особа, має право звертатися з відповідним позовом до господарського суду.
		Водночас, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право однієї юридичної особи звертатись до господарського суду з позовом в інтересах іншої юридичної особи, а тим більше не залученої в якості позивача у справі. Тим більш, в позовній заяві ДП Вугільна компанія Краснолиманська зазначено третім відповідачем, предявлення позову в інтересах якого чинним процесуальним законодавством не передбачено.
		Зважаючи на викладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що первинною організацією профспілки працівників Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в порушення вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів його членів, за захистом яких остання звернулась до суду з даним позовом, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог останньої. 
		 
		Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Державної служби геології та надр України підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Краснолиманське" підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська визначено:
		- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції від 2013 року, оформлений на імя ТОВ "Краснолиманське";
		- визнання недійсними наказів Державної служби геології та надр України від 28.04.2012р. № 174 та від 30.08.2013р. № 440 в частині продовження ТОВ "Краснолиманське" строку дії спеціального дозволу на користування надрами №3316;
		- зобовязання Державної служби геології та надр України анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції 2013 року (внесення змін), оформлений на імя ТОВ "Краснолиманське".
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів. 
		Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
		Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на:
		- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 
		- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. 
		Відповідно до поняття "справа адміністративної юрисдикції", наведеного у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є субєкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття "субєкт владних повноважень" - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору. 
		Судова колегія зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
		Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
		Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
		Статтею 19 Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр.
		Згідно з ч. 1,2 ст. 16 Кодексу ліцензування діяльності щодо користування надрами - це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповідною метою. Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.
		Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються Державним комітетом України по геології і використанню надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра). 
		Згідно з Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України (правонаступник Державного комітету України по геології і використанню надр), затвердженим Указом Президента України від 29.05.2000р. № 724/2000, Міністерство екології та природних ресурсів України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, видає в установленому порядку дозволи (ліцензії) на спеціальне використання природних ресурсів, спеціальні дозволи на користування надрами.
		Також, відповідно до Положення про Державну геологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002р. № 439, Державна геологічна служба України є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекоресурсів та підпорядковується йому, видає ліцензії на пошук (розвідку) корисних копалин та спеціальні дозволи на інші види користування надрами.
		Судова колегія зазначає, що надання ТОВ "Краснолиманське" права на користування надрами здійснено шляхом видачі спеціального дозволу, який не є правочином та відноситься до актів індивідуальної дії.
		Зважаючи на те, що Міністерство екології та природних ресурсів України належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України та в межах виконання покладених на нього законами України завдань приймає владні рішення з приводу надання спеціальних дозволів на користування надрами, продовження їх дії та у встановлених законом випадках приймає рішення щодо їх анулювання, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
		Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).
		Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Враховуючи, що господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що спір з заявлених вимог ДП Вугільна компанія Краснолиманська щодо  визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції від 2013 року, оформлений на імя ТОВ "Краснолиманське", визнання недійсним наказів Державної служби геології та надр України від 28.04.2012р. № 174 та від 30.08.2013р. № 440 в частині продовження ТОВ "Краснолиманське" строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 3316, зобовязання Державної служби геології та надр України анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції 2013 року (внесення змін), оформлений на імя ТОВ "Краснолиманське" не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у звязку з чим провадження з розгляду зазначених позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. у справі № 922/41/16 в цій частині підлягає скасуванню.
		Оскільки станом на момент розгляду справи спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції 2013 року (внесення змін), оформлений на імя ТОВ "Краснолиманське" є чинним, позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання права ДП ВК Краснолиманська  на користування надрами в межах шахтного поля діючої шахти Краснолиманська, пласти: m42, l3, k5+k5B у звязку з чим вказані вимоги не підлягають задоволенню. 
		Щодо позовних вимог в частині визнання недійсною угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013р. №3316, укладеної між ТОВ "Краснолиманське" та Державною службою геології та надр України судова колегія зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсною зазначеної угоди третя особа, яка має самостійні вимоги на предмет спору посилається на незаконність продовження ТОВ "Краснолиманське" в 2013 році строку дії спеціального дозволу на користування надрами, та, відповідно, недійсності спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. №3316 в редакції від 2013 року (внесення змін).
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р.у N 391/2011, Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає у встановленому порядку спеціальні дозволи, в тому числі, на видобування корисних копалин; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України, у тому числі, своєчасністю та відповідністю встановленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин, своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт із геологічного вивчення і використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов; організовує проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів.
		З метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Державна служба геології та надр України здійснює державний геологічний контроль, механізм проведення якого регулюється Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294 та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Порядок №1294).
		Пунктом 4 Порядку №1294 передбачено, що органи державного геологічного контролю відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний геологічний контроль за своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення та використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов.
		Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок №615).
		Відповідно до п.23 Порядку № 615 (в редакції станом на момент звернення до суду з позовом) право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
		Зі змісту ст. 4-1  Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган в межах наданих законом повноважень має право самостійно анулювати документ дозвільного характеру або шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру з підстав, визначених ч.7 вказаної статті. 
		Разом з тим, враховуючи, що на час вирішення даного господарського спору спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003р. №3316 в редакції від 2013 року (внесення змін), не анульований державним органом, яким наділений повноваженнями на видачу відповідних документів, а також відсутнє судове рішення, відповідно до якого вказаний дозвіл підлягає анулюванню або визнаний недійсним, у суду відсутні підстави для визнання недійсною оспорюваної угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013р. №3316, укладеної між ТОВ "Краснолиманське" та Державною службою геології та надр України на виконання діючого дозволу. 
		Також, предметом позову ДП Вугільна компанія Краснолиманська також визнано визнання недійсним: 
		- договору щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві обєктів нового блоку від 30.12.2013р., № 30/12-06  укладеної між ДП "ВК "Краснолиманьска" та ТОВ "Краснолиманське";
		- додаткової угоди від 27.12.2013р. до договору щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві обєктів нового блоку від 13.05.2005р. № 287/05, укладеної між ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське".
		- договору підряду № 01/10-3 від 01.10.2014, укладеного між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, 
		- договору субпідряду № 09/11-1 від 09.11.2015, укладеного між ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Торгівельний Дім-Ресурс. 
		В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції колегією суддів було оглянуто оригінали договору щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві обєктів нового блоку від 30.12.2013р., № 30/12-06, укладеного між ДП "ВК "Краснолиманьска" та ТОВ "Краснолиманське", договору щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві обєктів нового блоку від 13.05.2005р. № 287/05, укладеної між ДП "ВК "Краснолиманська", та ТОВ "Краснолиманське" та додаткової угоди до нього від 27.12.2013р., договору субпідряду № 09/11-1 від 09.11.2015, укладеного між ДП Вугільна компанія Краснолиманська та ТОВ Торгівельний Дім-Ресурс, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
		Як на підстави недійсності вказаних договорів ДП "ВК "Краснолиманська" посилається на наступні обставини:
		- невиконання ТОВ "Краснолиманське" своїх обовязків за договором щодо врегулювання економічних, технічних та правових відносин між ДП ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське" при будівництві обєктів нового блоку від 13.05.2005р. № 287/05, що підтверджується протоколом технічної наради Мінвуглепрому України з розгляду перспективної програми розвитку гірничих робіт ДП "ВК "Краснолиманська" від 29.09.2009р., звітом за результатами внутрішнього аудиту ДП "ВК "Краснолиманська" проведеного Мінерговугілля України за період з 01.01.2015р. по 30.11.2015р., листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17.11.2015р. № 04/35-2094 на лист Донецької облдержадміністрації від 02.11.2015р. № 13/2399 щодо стабілізації роботи ДП "ВК "Краснолиманська";
		- недійсності спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції 2013 року (внесення змін).
		З цього приводу судова колегія зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215,216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, пятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
		Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
		Враховуючи, що господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. в редакції 2013 року (внесення змін), позивачем не визначено підстав для визнання недійсності оспорюваних правочинів, визначених статтею 203 Цивільного кодексу України, у звязку з чим останні не були предметом судового розгляду місцевим господарським судом, а також те, що неналежне виконання вказаних договорів не має наслідком визнання їх недійсними, місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо задоволення даних позовних вимог, у звязку з чим рішення господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. 
		Щодо посилання господарського суду в оскаржуваному судовому рішенні на положення п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, чинній на дату укладення договору підряду від 01.10.2014р. № 01/10-3), відповідно до якої будівельна діяльність належала до видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про архітектурну діяльність", як підставу для визнання вказаного договору недійсним, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), за змістом частини першої статті 227 ЦК України є оспорюваним.
		Ліцензія є необхідною для здійснення деяких видів господарської діяльності, зазначених у статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності.
		Правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.
		Судова колегія зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Господарський суд розглядає справу з визначених стороною підстав та предмету позову та позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, за винятком випадку, встановленого ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
		Як вбачається з матеріалів справи, ДП "ВК "Краснолиманська" під час розгляду справи в суді першої інстанції не посилається на відсутність у останнього ліцензії на проведення будівельної діяльності, як підстави для визнання недійсним договору підряду від 01.10.2014р. № 01/10-3, учасниками судового процесу в суді першої інстанції також не було заявлено відповідного клопотання в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим місцевий господарський суд, зважаючи на принципи змагальності учасників судового процесу та рівності перед законом і судом, визначені ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, був позбавлений права розглядати відповідні підстави визнання недійсним договору, які не були визначені позивачем у справі. 
		Судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо підроблення оспорюваного договору підряду від 01.10.2014р. № 01/10-3 з боку ДП "ВК "Краснолиманська" заважаючи на наступне: 
		- по-перше, відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, заявлені ТОВ "Краснолиманське" вимоги не були заявлені позивачем або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в господарському суді першої інстанції та не були предметом судового розгляду. 
		- по-друге, ТОВ "Краснолиманське", яке є відповідачем у даній справі, мало право реалізувати свої право на пред'явлення відповідних вимог у відповідності до вимог процесуального законодавства шляхом подання зустрічної позовної заяви у даній справі.
		Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		За наведених вище підстав, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної служби геології та надр України  підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" підлягає частковому задоволенню з підстав, викладених вище, а рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. у справі №922/41/16  частковому скасуванню.
		Судові витрати у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись п. 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016 р. у справі №922/41/16 скасувати в частині задоволення позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська.
		В цій частині прийняти нове рішення.
		Припинити провадження в частині позовних вимог Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м. Красноармійськ, щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції від 2013 року, оформленого на імя Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", визнання недійсними наказів Державної служби геології та надр України від 28.04.2012р. № 174 та від 30.08.2013р. № 440 в частині продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 3316, зобовязання Державної служби геології та надр України анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003р. № 3316 в редакції 2013 року (внесення змін), оформленого на імя Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське".
		В іншій частині позову Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська відмовити.
		Рішення суду в частині відмови в задоволені позову первинної організації профспілки працівників Державного підприємства ВК Краснолиманська залишити без змін.
		Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, вул. Перемоги, 9, місто Красноармійськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031) 6063,20 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
		Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, вул. Перемоги, 9, місто Красноармійськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (85310, Донецька область, м.Красноармійськ, м. Родинське, ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", код ЄДРПОУ 32281519) 9094,80 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.
		Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.     
		Повний текст постанови складено 19.07.2016р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                    В.В. Лакіза
		Суддя                                                                           Л.М. Здоровко 
		Суддя                                                                           О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...