Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/708/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2016. Зареєстровано: 21.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/785/857/16
		Номер справи місцевого суду: 511/708/15-к 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 14.07.2016 року                                 м. Одеса
		Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
		головуючого-судді ОСОБА_2 ,
		судів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого         ОСОБА_8 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.04.2016 року по кримінальному провадженню №12013170390001861 від 01.11.2013 року відносно 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бритавка Чечельницького району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційного не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		обвинуваченого за ст. 286 ч. 1 КК України, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.04.2016 року ОСОБА_8 засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до 1 року обмеженняволі, з позбавленням права керувати транспортними засобаминастрок1 рік; на підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 295, 20 гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково та з ОСОБА_8 стягнуто на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди - 2951, 73 гривень та моральної шкоди - 25000 гривень.
		Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави судовий збір в сумі 551, 20 гривень.
		Вказаним вироком ОСОБА_8 засуджений за те, що 01.11.2013 року біля 10:00 годин він, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Carina Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1992 року випуску, рухаючись по автодорозі М-16 «Одеса-Кучурган», в напрямку с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, на 69 км + 450 м, в порушення п.п.10.1; 16.3 Правил дорожнього руху, рухаючись по проїзній частині, наблизившись до перехрестя автодороги М-16 «Одеса-Кучурган» з вулицею Леніна, с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, почав виконувати маневр повороту вліво, не переконавшись при цьому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, тим самим, не надав перевагу мопеду «Honda SA-50», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_10 , яка рухалась у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.
		В результаті зіткнення транспортних засобів, водію мопеду «Honda SA-50» ОСОБА_10 було завдано тілесних пошкоджень у вигляді закритого перелому сьомого правого ребра, закритого перелому лівого поперечного відростка першого поперекового хребця, множинні садна і синці голови та кінцівок, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 239 від 25.06.2014 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
		Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п.10.1; 16.13 Правил дорожнього руху, відповідно до яких: п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.16.13 - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч,  стало причиною зіткнення автомобілю «Toyota Carina Е» і мопеду «Honda SA-50» та знаходяться в прямому причинному зв`язку із тілесними ушкодженнями, що були спричиненні потерпілій ОСОБА_10 .
		   В апеляційній скарзі захисникОСОБА_7 просить вищезазначений вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, посилаючись на те, що вирок є незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вимоги своєї апеляції захисник обґрунтовує тим, що докази, на які послався суд, були отримані з порушенням встановленого законом порядку, тому є недопустимими, а висновки судово-медичних експертиз щодо тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_10 є суперечливими, ґрунтуються на доказах, які є недопустимими, та отримані з порушенням норм законодавства. Крім того, як зазначає захисник, висновки суду в частині доведеності складу злочину містять істотні суперечності, а позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскілки вони є безпідставними та вважає, що з позивача повинно бути стягнуто до державного бюджету судовий збір пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено (175000 гривень).
		   В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_11 , який відповідно до обвинувального акту є одним із процесуальних керівників по даному кримінальному провадженню, просить апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін, оскільки вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 286 ч.1 КК України підтверджується дослідженими судом доказами, наведеними у вироку, а також на те, що медична карта потерпілої не містить відомостей, які стосуються особи обвинуваченого, вона була витребувана слідчим у відповідності з положеннями ст. 93 ч.2 КПК України, а тому вона є належним та допустимим доказом. А в обґрунтування обвинувачення покладено висновок комісійної судово-медичної експертизи, в зв`язку з чим доводи апеляції стосовно недоліків, які були допущені судово-медичним експертом ОСОБА_12 при складанні його висновку  є безпідставними. Суд у вироку цим обставинам дав оцінку.
		    Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляцію, прокурора, який також заперечував проти доводів апеляції про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, проте вважав за необхідне змінити вирок в частині цивільного позову, а саме зменшити суму на відшкодування матеріальних затрат, розглянувши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		   Статтею 404 ч. 1, ч. 2 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та може вийти за межі апеляційних вимог тільки у разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
		   Відповідно до вироку суду та звукозапису судового засідання, обвинувачений в судовому засіданні, заперечуючи свою вину, пояснив, що рухаючись по автодорозі «Одеса  Кучурган» в напрямку с. Кучурган, наблизившись до перехрестя з вул. Леніна в с. Кучурган, він зупинився, щоб надати перевагу автобусу, який рухався у зустрічному напрямку в сторону м. Одеси. Переконавшись у відсутності транспорту, він став здійснювати маневр лівого повороту та побачив мопед, який також рухався по дорозі у бік м. Одеси та якого спочатку видно не було, оскільки він рухався одразу за автобусом. Він зупинився і відчув як мопед в`їхав в його вже стоячий автомобіль, який в цей момент вже знаходився на зустрічній смузі руху. Стверджував, що потерпіла не дотрималась дистанції між її мопедом та автобусом, слідом за яким рухалась, через що він її одразу не помітив. Він вийшов з автомобіля зі своїм пасажиром ОСОБА_13 , підійшли до потерпілої, яка впала з мопеду. На місці ДТП в його присутності працівники ДАІ склали протокол, зробили необхідні заміри, слідчий допитав його пасажира. Потім із слідчим вони поїхали в лікарню, де і лікар ОСОБА_14 , і лікар рентгенолог вказали на відсутність у потерпілої переломів, однак брат потерпілої стверджував, що у неї мінімум два переломи. Він вибачився перед потерпілою та надав їй 2000 грн.
		   На спростування доводів обвинуваченого про відсутність його вини в ДТП суд послався на покази потерпілої ОСОБА_10 проте, що зіткнення відбулось на перехресті на її смузі руху, оскільки обвинувачений, пропустивши автобус, не надав їй перевагу у русі. Відстань між автобусом та мопедом була близько 11 м, а тому ОСОБА_8 мав можливість її побачити. В результаті зіткнення транспортних засобів вона впала та втратила свідомість та прийшла до тями від того, що її хтось підіймав. В Роздільнянській ЦРБ, оглянувши рентгенологічні знімки, лікар ОСОБА_15 спочатку сказав її брату, що у неї мінімум два переломи. Потерпіла підтвердила, що обвинувачений в лікарні вибачився перед нею, дав 2000 грн., але в подальшому нею не цікавився, на телефонні дзвінки не відповідав. 12.11.2013 року її виписали з лікарні з діагнозом «остеохондроз та забій нирки», проте вона почувала себе погано, тому 14.11.2013 року вона поїхала до лікарні в м. Тираспіль, де їй зробили знімок, томограму, виявили переломи та провели курс лікування. Рентгенівські знімки в Роздільнянській ЦРБ їй видали на руки і в подальшому вона їх надала слідчому для проведення експертизи. Раніше в ДТП не потрапляла та ніяких переломів не мала.
		   Свідок ОСОБА_13  пасажир автомобіля під керуванням обвинуваченого, який був очевидцем ДТП, пояснив суду, що ОСОБА_8 зупинився, щоб пропустити автобус, але коли почав здійснювати поворот, то побачив мопед, який їхав за автобусом на відстані 10-15 м. Коли вони вже були на зустрічній смузі руху, мопед зачепився за задню частину автомобіля, пасажир впала разом з мопедом. Вони надали потерпілій першу допомогу та викликали карету швидкої допомоги.
		   На підтвердження вини ОСОБА_8 в даному ДТП суд також послався на протокол огляду місця події, схему ДТП, висновок судово-технічної експертизи та надав доказам належну оцінку, прийшов до правильного висновку про те, що ДТП відбулось з вини ОСОБА_8 .
		   Як видно з апеляційної скарги та пояснень захисника і обвинуваченого в судовому засіданні апеляційного суду, цей висновок суду ними не оспорюється. Вони вважають, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину за ч.1 ст. 286 КК України, так як не доведено отримання потерпілою в результаті ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки докази, на підставі яких зроблено експертний висновок - є недопустимими.
		   Такі ж доводи приводились стороною захисту і при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та були належним чином перевірені.
		   Так, судом досліджена медична карта стаціонарного хворого №3529 ОСОБА_10 , відповідно до якої потерпіла знаходилась на стаціонарному лікуванні з 01.11.2013 року по 12.11.2013 року, куди поступила з численними забоями м`яких тканин голови, грудної клітини зліва, грудного відділу хребта, попереку, кінцівок, що призвело до ускладнення грудного та поперекового відділу хребта. Було зроблено 11 рентгенограм, які потерпіла отримала на руки (а.п. 87- 87 об). Потерпіла на протязі всього часу лікування до дня виписки виказувала скарги на болі в грудному відділі хребта (а.п.87-102).
		   Для перевірки достовірності цієї медичної карти за клопотанням сторони захисту були допитані лікарі Роздільнської ЦРЛ ОСОБА_14  лікар травматолог, ОСОБА_16  завідувач рентгенологічним відділенням, ОСОБА_15 - завідуючий хірургічним відділенням, які дали пояснення з яких причин ними могли бути не виявлені переломи у потерпілої, що докладно зазначено у вироку.
		   При цьому в ході судового розгляду не було виявлено жодних даних, які б вказували на те, що вказана медична карта містить якісь фальсифіковані дані.
		   Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		   Також відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані в наслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		   Таким чином слідчий може витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості. В залежності від конкретних обставин слідчий сам вирішує як йому діяти - чи самому витребовувати певні документи, чи звертатись до слідчого судді з клопотанням про надання доступу до речей та документів, а можливо при певних обставинах відшукувати їх шляхом проведення обшуку.
		   З огляду на вказані положення закону, той факт, що медична карта потерпілої лікувальною установою була видана без ухвали слідчого судді про доступ до документів з правом їх вилучення, не є підставою вважати, що цей документ є недопустимим доказом.
		   Інформація, яка міститься в медицинській карті потерпілої стосується її прав та свобод, а від потерпілої не надходило ніяких заяв про порушення її прав при отриманні даного доказу.
		   Більше того, потерпіла вправі надавати докази і вона добровільно надала слідчому рентгенологічні знімки для проведення судово-медичної експертизи та томограми, які знаходились у неї, так як при виписці із лікарні їй їх повернули, а томограми вона робила після виписки з лікарні. Допитаний судом слідчий підтвердив ці обставини.
		   Для з`ясування ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою в результаті ДТП в ході досудового розслідування була призначена та проведена судово-медична експертиза № 375. Але а з огляду на те, що в медичній карті потерпілої були відсутні дані про переломи, а експерт встановив їх наявність, для усунення протиріч слідчим була призначена комісійна судова медична експертиза, яка підтвердила наявність у потерпілої переломів, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		   Обидві зазначені експертизи були належним чином досліджені судом. Крім того, судом був допитаний експерт ОСОБА_12 , який проводив експертизу за № 375 та який пояснив про можливу причину розбіжностей між цими висновками.
		   Суд обґрунтовано послався як на доказ в підтвердження ступеня тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень - висновок № 239 комісійної судово-медичної експертизи, відповідно до якої у потерпілої виявлено закритий перелом сьомого правого ребра, закритий перелом лівого поперечного відростку першого поперекового хребця, множинні садна та синці голови та кінцівок, які в своїй сукупності не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але викликали тривалий розлад здоров`я більш ніж 21 день і по цьому критерію відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.п.105-112).
		   Вказаний висновок зроблений комісією експертів з великим стажем роботи та самою високою кваліфікацією  три експерти мають найвищу кваліфікаційну категорію, експерт доповідач - кандидат медичних наук, а тому не має підстав сумніватися в його об`єктивності та достовірності. Крім того, із медичної карти потерпілої видно, що вона на протязі всього часу знаходження у лікарні скаржилась на болі у грудному відділі хребта та у поперековому, в яких в подальшому і були виявлені переломи.
		   Щодо допущеної експертом Топали помилки, останній дав суду пояснення, чому він прийшов до висновку про наявність у потерпілої і інших переломів ребер та ключиці. При цьому, як видно із змісту дослідницької частини цього висновку № 375 (а.п.113-114) експерт звертався до лікаря  рентгенолога Одеського обласного бюро СМЕ за консультацією, який 19.11.2013 року, оглянувши рентгенівські знімки і знімки грудної клітини та черевної порожнини потерпілої, зроблені 01.11.2013 року в Роздільнянській ЦРЛ, прийшов до висновку про наявність перелому 7-го правого ребра та перелому поперечного відростку 1-го поперекового хребця зліва. Цей консультативний висновок був прийнятий до уваги експертом.
		   Доводи апеляції про те, що звертаючись за консультативним висновком експерт порушив вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Мінюстом 08.10.1998 р. № 53/5, а також вимоги ст. 69 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судово-медичний експерт керувався спеціальним нормативним актом, а саме Інструкцією Міністерства охорони здоров`я про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом № 6 від 17.01.1995 р., про що правильно зазначено у вироку.
		   В даному випадку зазначені вище два підзаконних нормативних акти  затверджені різними органами. При цьому Інструкція Мінохорони здоров`я є спеціальною по відношенню до Інструкції Мінюста, а тому, як зазначає сам захисник (а.п. 300), у п. 4 листа Мінюста №758-0-2-08-19 (v 0758323-08) від 26.12.2008 р. роз`яснено, що при розбіжності між загальним та спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
		   Експерт Топали не передоручав проведення експертизи іншій особі, а звернувся до спеціаліста-рентгенолога за консультацією по рентгенологічним знімкам, що мав право робити відповідно до п. 1.5 названої Інструкції від 17.01.1995 р. і це не суперечить ст. 69 КПК України.     
		   Крім того, суд у вироку не посилався на акт судово-медичного обстеження потерпілої, як на доказ.
		   З огляду на викладене підстав вважати недопустимими доказами: медичну карту №3529 стаціонарного хворого ОСОБА_10 ; висновок комісійної судово-медичної експертизи № 239 від 20.11.2014 р. (а.п.105-112); висновок судово-медичної експертизи № 375 від 06.12.2013 р. (а.п.113-114),  не має. 
		   Вказаному висновку експерта № 375 судом першої інстанції дана належна оцінка з точки зору його достовірності  суд прийняв його до уваги в тій частині, що не суперечить висновку комісійної експертизи.
		   Постанова слідчого про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 17.06.2014 р. не є доказом по справі, а тому не має підстав визнавати її недопустимим доказом. У разі, якщо при призначенні експертизи були порушені права сторони захисту, вони могли бути реалізовані в ході судового розгляду шляхом призначення додаткової експертизи. До апеляційного суду будь-які клопотання про призначення експертизи  не надходили.
		   Також колегією суддів не встановлено підстав для зміни вироку в частині розгляду цивільного позову, оскільки суд задовольнив його в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2951 грн. 72 коп., - тільки в тій частині, що була підтверджена потерпілою належними доказами, та мотивував своє рішення. Представлені дані на купівлю ліків (а.п.32-37) відповідають характеру захворювання та призначеному лікуванню (а.п. 87-105). При цьому обвинувачений ніякими даними не підтвердив те, за що він виплатив потерпілій в день ДТП 2000 грн.  чи на відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі на ремонт мопеду, чи на відшкодування моральної шкоди.
		   Також з огляду на перенесений потерпілою стрес, характер отриманих ушкоджень, тривалий фізичний біль, необхідність проходити стаціонарне лікування, а потім ще тривале амбулаторне лікування та доводи потерпілої в позові про те, що до цього часу її здоров`я не відновилося (а.п. 27-29) суд обґрунтовано стягнув на її користь 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		   
		   З огляду на викладене колегія судді не находить підстав для скасування законного та обґрунтованого вироку суду, а тому в задоволенні апеляції слід відмовити.
		        
		   Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		   Апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.04.2016 року по кримінальному провадженню №12013170390001861 від 01.11.2013 року відносно ОСОБА_8  без змін.
		   Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3-х місяців з моменту проголошення судового рішення.
		    
		   Судді апеляційного суду Одеської області: ОСОБА_2 
		                                            ОСОБА_3 
		                               
		 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...