Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/3873/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2016. Зареєстровано: 21.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2016.
Дата набрання законної сили: 21.06.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 668/3873/16-ц
		н/п 2-о/766/35/16
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 08 червня 2016року Херсонський міський суд Херсонської області
		 у складі : головуючого суддіСпічак О.Б.
		 секретаря судового засіданняКирпиченко І.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства в Україні про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
		встановив:
		 
		10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в якій просив суд встановити факт , що вимушене його переселення в вересні 2014 року з окупованої території Донецької області, України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області.
		   Свої вимоги мотивував тим, що він з 2010 року зареєстрований та проживав разом із родиною у власній квартирі АДРЕСА_1 . Мав там постійну роботу, займаючись підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі. 
		   З липня 2014 року у місті почались бойові дії внаслідок Російської агресії. Маючи проукраїнську позицію йому довелось переїхати з м.Донецька до м. Херсона, де йому довелось зіткнутись з труднощами облаштування умов життя своєї родини, зокрема пошуком роботи , житла. 
		   Вважає, що через окупацію частини Донецької області Російською Федерацією, він фактично позбавлений не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		 Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Донецької області, Україна, Російською Федерацією порушено низку його прав, закріплених як Конституцією України, IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в зв`язку з чим йому завдано майнової та моральної шкоди, через що він має намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації.
		 В судовому засіданні заявник та його представники підтримали доводи заяви.
		 Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.
		 Заінтересована особа  представник посольства Російської Федерації в Україні в судове засідання на вказану дату та час не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 
		Дослідивши матеріали справи та відповідні докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог заяви з наступних підстав.
		 Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим липня 1995 року Краматорським ВМ УМВС України в Донецькій області та є уродженцем м. Краматорська. Зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України .
		 Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		 Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		 З даної заяви ВРУ слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		   Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		 17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
		 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		 Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий
		режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 року № 685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		 Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		 Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:
		 Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		 11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		 Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		 Крім цього, прес-секретар Верховного представника ЄС із закордонних справ ОСОБА_2 заявила, що "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю" (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771- e_s_ne_viznae__referendum_na_shodi_ ukraiini_1937380.html) (додаток 7).
		 Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		 Так, 21 травня 2014 року працівниками Державної прикордонної служби України було затримано громадянина Російської Федерації, який був снайпером і брав участь у військових діях на території Чеченської Республіки. Затриманий розповів, що за завданням російської спецслужби прямував до східних областей України для участі в незаконних озброєних
		формуваннях і перед від`їздом до України пройшов детальний інструктаж у Ростові-на-Доні. За свою "роботу" він мав отримати винагороду: за вбивство рядового українського військовослужбовця - 100 доларів США, за офіцера - 1000 доларів, а після повернення ще 2000 євро ( ОСОБА_3 =124859).
		 Згідно з офіційним повідомленням Служби безпеки України від 12 липня 2014, військовослужбовець строкової служби Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_4 засвідчив, що російська сторона направляє на територію Донецької та Луганської областей кадрових військових фахівців, озброєння та броньовану військову техніку. Колишній рядовий російської армії розповів, що його військова частина була перекинута у Ростовську область поблизу кордону з Україною у травні 2014 року. Частина постійно доукомплектовувалася фаховими військовими з числа спецпризначенців Головного розвідувального управління Російської Федерації та вихідцями з Північного Кавказу, які нелегально переправлялися на Схід України. На українську територію для підтримки терористів перекидалась броньована військова техніка з підготовленими російськими бойовими екіпажами .
		 23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		 За наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		 В абзаці 2 постанови Верховної Ради України про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		 Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		 
		   Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		 Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		 Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Донецької області, України.
		 При розгляді справи суд прийшов до висновку, що викладені вище факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Донецької області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		 Суд також бере до уваги те, що на факт окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна, вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р..
		 Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність».
		 Окупація характеризується наявністю ефективного контролю агресором займаної території, яка виражається у достатній присутності військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання.
		 Здійснення такого контролю Російською Федерацією частини території України, зокрема частини Донецької області, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.
		 Згідно з даними Державної прикордонної служби України від 12 вересня 2014 року, в межах Донецької та Луганської областей продовжується концентрація та перегрупування терористів та Збройних сил Російської Федерації, їх дозабезпечення озброєнням, важкою броньованою технікою, артилерією, боєприпасами та ПММ. Також ними проводяться активні розвідувальні заходи (http://dpsu.gov.ua/ua/about/news/news_5006.htm).
		 Згідно з оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ за 17 вересня 2014 року українська розвідка зафіксувала переміщення російських військових та бойовиків в районах населених пунктів Фащівка, Красний Луч Луганської області та Дебальцеве Донецької області. На територіях, підконтрольних бойовикам, терористи продовжують маскувати військову техніку в житлових кварталах та у подвір`ях мирних громадян (http://www.rnbo.gov.ua/news/1813.html).
		 Окрім цього Російська Федерація систематично направляє на територію України так звані "гуманітарні конвої". Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки та оборони України станом на 24.12.2014 року опублікував дані розвідки про невпинний потік військових конвоїв, що постачають "живу" силу та важке озброєння сепаратистам. Розвіддані показують кількість техніки, яка перетинає російсько-український кордон на тих ділянках, які не контролює Україна та не здійснює спостереження ОБСЄ. Військова техніка, що в`їхала в Україну в період з 30 жовтня по 9 грудня 2014 року налічує: танки - 256, бронемашини - 402, САУ (самохідні артилерійський установки) - 35, ракетний комплекс "Бук" - 5, вантажівки - 1903, гармати - 42, бензовози - 242, автомобілі та мікроавтобуси - 205, автобуси з "живою" силою - 20, ракетний комплекс тактичних ракет "Точка" - 4, реактивна система залпового вогню "Град" - 138, реактивна система залпового вогню "Ураган" - 4, 30-ствольна система залпового вогню "Буратіно" - 4, автоматизований комплекс радіорозвідки "Таран" - 5, комплекс радіоелектронної боротьби "Ртуть-БМ"(кількість невідома, комплекс було побачено на ешелоні), БРЕМ (Броньована ремонтно-евакуаційна машина) - 5, БАТ-2 (Шляхопрокладач) - 1, автокран - 2, автомобілі понт.-мостового парку - 6, РЛС (радіолокаційна станція) - 1, радіолокаційний комплекс - 3 (http://mediarnbo.org/2014/12/24/spravzhni-konvoyi-rf-za-bilimi-vantazh/).
		 Проявами ефективного контролю Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької області можуть свідчити також факти введення в обіг для розрахунків з населенням та виплат соціальних платежів національної валюти Російської федерації, а саме рубля. Інтернет-портал "Комсомольская правда в Украине" опублікував статтю під назвою "В Луганске обещали платить пенсии в долларах, но платят "деревянными"" від 9 квітня 2015 року в якій зазначено, що людям похилого віку почали платити пенсії на окупованій території Луганської області, але не в доларах, як обіцяли, а в рублях (http://kp.ua/economics/497651-v-luhanske-obeschaly-pensyy-v-dollarakh-no-platiat-dereviannymy).
		 Таким чином, твердження заявника , що Російська Федерація здійснює ефективний контроль частини Донецької області, Україна, дає підстави вважати частину Донецької області окупованою Російською Федерацією.
		 Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		 Верховна Рада України у Постанові Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 pоку, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. 
		 Зокрема, аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які зазначає заявник вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		   Так, у статті під назвою « Українських каналів в Донецьку більше немає: бойовики «ДНР» добралися до інтернет-провайдерів» від 06.06.2014 року, опублікованої інтернет-виданням «Сегодня.ua», розміщено інформацію про те, що донецькі інтернет-провайдери 
		змушені виконати вимогу ради міністрів ДНР про припинення з 01 червня 2014 року мовлення українських телеканалів « 5 каналу», «1+1», першого національного, телеканалу «Донбас», UBR і NEWS 24, оскільки у разі не виконання операторами кабельного зв`язку рішення ради міністрів ДНР, останні не гарантують збереження майна операторів та безпеку персоналу. Вимога ради міністрів ДНР від 01.06.2014 №11 опублікована інтернет-виданням «Сегодня.ua».( ukr.segodnya.ua/.../ukrainskih-kanalov-v-donecke-bolshe-net-boeviki-dnr- dobralis-do-internet-provayderov-526682.htm)/
		   Відповідно до інформації, опублікованої у статті « За добу терористи вбили 11 мирних жителів у Донецьку» від 15 серпня 2014 року на інтернетресурсі «TSN.UA», 14 серпня 2014 року в Донецьку, внаслідок обстрілів загинуло 11 мирних жителів та отримало поранень 8 донеччан. Місто Моспіно, Донецької області, що знаходиться поруч з Донецьком, розгромлено від снарядів. 
		   За оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ від 09 грудня 2014 року в м.Авдіївка Донецької області, внаслідок обстрілу, що вчинили 08 грудня 2014 року бойовики, загинув батько багатодітної родини, матері відірвано кість, п`ятеро дітей отримали травми різного ступеня. Значних руйнувань зазнали житлові квартири, снарядом бойовиків зруйновано трансформаторну підстанцію, будівлю міського магазину, помешкання, об`єкти транспортного сполучення та інфраструктури міста ( www.rnbo.gov.ua/news/1894.html). 
		    Перелічені факти є достатніми для розуміння наявності порушень гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації, при цьому матеріали справи містять інші витяги з інтернетресурсів, наданих заявником.
		 Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		 Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованими сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, згідно з даними Управління верховного комісара ООН з питань біженців (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		 Порушення прав заявника, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, крім пояснень заявника, підтверджуються поданими ним доказами, та узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Донецької області.
		 Починаючи з жовтня 2014 року заявник проживає в м. Херсоні, про що свідчить довідка від 24.10.2014 року № 6523000287, видана управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської райради у м. Херсоні.
		 Після окупації частини Донецької області Російською Федерацією з заявником під впливом російської пропаганди припинили спілкування деякі знайомі та друзі, зважаючи на його проукраїнські настрої, порушено його налагоджений звичний спосіб життя, гостро стало питання з приводу житла та фінансів, що позначилось на його моральному та фізичному стані.
		 За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частині території Донецької області було порушено низку конституційних прав заявниці, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України.
		 
		   Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		 Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		 Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		 Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		 Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		 Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		 Видана вищезазначена довідка посвідчує лише факт вимушеного переселення заявника з до м.Херсона і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		 Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		 Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 переселився з території Донецької області задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
		 
		                    ВИРІШИВ:
		 
		   Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
		 Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в вересні 2014 року з окупованої території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Донецької області, Україна. 
		 На рішення суду протягом десяти днів після його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області.
		   Суддя:                            О.Б.Спічак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...