Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18096/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2016. Зареєстровано: 27.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2016.
Дата набрання законної сили: 31.01.2017
Результат оскарження 31.01.2017 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		      "15" липня 2016 р.Справа  № 910/18096/15
		Господарський суд Одеської області у складі:
		судді                                             В.С. Петрова
		при секретарі                               Г.С. Граматик   
		 
		за участю представників:
		від прокуратури -   ОСОБА_1, 
		        від позивача          ОСОБА_2,
		від відповідача     не з'явився,
		від третьої особи  не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство „СПМК-7, про стягнення 2717456,41 грн. та виселення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк  про стягнення грошових коштів в загальній сумі 2717456,41 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 1524576,12 грн., збитків від інфляції сумі 486671,17 грн., штрафу в сумі 45737,28 грн. та пені в сумі 194188,41 грн., а також про зобовязання ПАТ „Фінбанк протягом 3 робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву за актом приймання-передачі нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 329,0 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Спецагро. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		03.06.2009 р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та ПАТ „Фінбанк (орендар) було укладено договір оренди № 4321 нерухомого майна, що належить до державної власності. 
		Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням додаткових змін до нього) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м - частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м - частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1 літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Спецагро. 
		Згідно п. 3.1 договору з урахування договору № 4321/07 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2013 року - 203785,77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад місяць 2013 року. 
		В п. 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Згідно п. 5.9 договору орендар зобов'язався щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу). 
		Як стверджує прокурор, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря та не вніс орендну плату в повному обсязі, в результаті чого у нього  виникла заборгованість перед орендодавцем, яка становить 1524576,12 грн. (за період з грудня 2014 року по червень 2015 року включно). 
		Так, за ствердженнями прокурора, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7 договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір якої становить 194188,41 грн., а також 45737,28 грн. штрафу, який розрахований відповідно до п. 3.8 договору. 
		Крім того, як зазначає прокурор, п. 10.1 договору сторонами встановлено, що договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 03.06.2009 р. до 03.05.2012 р. включно. В подальшому договором № 4321/05 від 09.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4321 від 03.06.2009 р. продовжено договір оренди строком на 2 роки 11 місяців до 03.04.2015 року. 
		При цьому в п.10.4 договору сторони погодили, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві, лише за наявності письмової згоди органу, уповноваженого управляти обєктом оренди в строк за місяць до закінчення його дії та укладення додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невідємною частиною цього договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору строк, то такий договір припиняється.
		Разом з цим, прокурор зазначає, що у зв'язку із закінченням 03.04.2015 р. терміну дії договору оренди, РВ ФДМУ по м. Києву направило на адресу відповідача заяву № 30-06/3975 від 16.04.2015 р. про припинення чинності договору оренди № 4321 від 03.06.2009 р. Враховуючи вищевикладене, прокурор зазначає, що строк дії договору № 4321 від 01.06.2009 р. закінчився 03.04.2015 р. та на новий строк не продовжувався. Однак, станом на день звернення до суду з позовом майно орендодавцю не повернуто та продовжує перебувати в користуванні орендаря, що підтверджується листом державного підприємства „Спецагро (балансоутримувачем) № 256/54-13 від 09.06.2015 р., а тому ПАТ „Фінбанк підлягає виселенню з орендованих приміщень у звязку з закінченням строку дії договору оренди.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі 910/18096/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
		В процесі розгляду справи позивачем було подану заяву про збільшення розміру заявлених  позовних вимог, згідно якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву просить суд стягнути з ПАТ „Фінбанк грошові кошти в загальній сумі 2717456,41 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати в розмірі 535635,15 грн., збитків від інфляції в сумі 179230,68 грн., пені в сумі 47481,04 грн. та неустойки в сумі 1955109,54 грн., а також виселити його із орендованого державного майна площею 329 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, літ. „А, що перебуває на балансі державного підприємства „Спецагро. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. за клопотанням відповідача на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України справу № 910/18096/15 було передано господарським судом міста Києва за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області, оскільки даний спір відповідно до положень ст. 15 ГПК України повинен розглядатись за місцезнаходженням відповідача, що знаходиться на підсудній господарському суду Одеської області території.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2015 р справу № 910/18096/15 було прийнято до провадження судді Желєзної С.П. та розгляд справи призначено в засідання суду.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2015 р. (суддя Желєзна С.П.) матеріали справи № 910/18096/15 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до публічного акціонерного товариства „Фінбанк про стягнення 2717456,41 грн. та виселення передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2016 р. матеріали справи № 910/18096/15 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк про стягнення 2717456,41 грн. та виселення передано за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.
		За результатами проведеного 04.02.2016 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу № 910/18096/15 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2016 р. справу № 910/18096/15 прийнято до провадження судді Петрова В.С., також провадження по даній справі було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Підприємства Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2015 р., оскільки розгляд справи неможливий до вирішення Одеським апеляційним господарським судом вищевказаної апеляційної скарги. 
		Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінбанк"  на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2015 р. у справі № 910/18096/15 повернуто скаржнику, а справу № 910/18096/15 направлено до господарського суду Одеської області.
		Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2016 р. провадження у справі № 910/18096/15 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду. 
		29.02.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Фінбанк" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області Одеської області від 18.12.2015 р. про направлення справи за підсудністю.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2016 р. провадження у справі № 910/18096/15 було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2015 р. 
		Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. у справі № 910/18096/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2015 р. у справі № 910/18096/15 скасовано, та вказану справу направлено до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду по суті.
		Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2016 р. провадження у справі № 910/18096/15 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду. 
		Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 31-36, т. 2), вказуючи при цьому, що на виконання умов договору оренди 06 квітня 2015 р. ПАТ „Фінбанк було підписано акти приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, та спрямовано їх на адресу позивача, однак позивачем не були підписані вказані акти приймання-передачі (повернення) нерухомого майна та до сьогоднішнього дня не було надано вмотивовану відмову від їх підписання. Також, як зазначає відповідач, 06 квітня 2015 р. між ПАТ „Фінбанк та ПП „СПМК-7 було укладено договір про надання послуг,  відповідно до умов якого ПП „СПМК-7 зобов'язалося надати ПАТ „Фінбанк послуги з вивезення майна ПАТ „Фінбанк, що розташоване в орендованому ПАТ „Фінбанк приміщенні загальною площею 329,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченко, 1. Крім того, 08 квітня 2015 р. ПАТ „Фінбанк було отримано лист ПП „СПМК- 7 від 07.04.2015 р., яким було повідомлено ПАТ „Фінбанк про недопущення третьої особи співробітниками ДП „Спецагро до приміщення з метою вивезення майна відповідача. Як стверджує відповідач, 16 квітня 2015 року ПАТ „Фінбанк було отримано лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 30-06/3975, відповідно до якого позивач повідомив про факт того, що договір оренди припинив свою дію 03.04.2015 року. Також відповідно до зазначеного листа Регіональне відділення доручило балансоутримувачу - НТУУ „Київський політехнічний інститут у 10-денний строк з моменту отримання даного листа, прийняти майно з орендованого користування, оформивши належним чином та направивши на нашу адресу підписанні акти приймання-передачі (повернення) у 3 примірниках, в іншому випадку повідомити регіональне відділення про звільнення (незвільнення) орендарем орендованих площ. Отже, як зазначає відповідач, незважаючи на інформацію, що міститься в листі № 30-06/3975 від 16 квітня 2015 р., доступ до приміщення відповідачу наданий не був, у звязку з чим ПАТ „Фінбанк було  позбавлено можливості здійснити вивезення свого майна  з обєкту оренди. Також 20 квітня 2015 року ПАТ „Фінбанк було спрямовано на адресу ДП „Спецагро підписані в 3-х примірниках акти приймання-передачі (повернення) з орендного листування майна, але підписаний примірник зазначеного акту так і не був повернутий ІІАТ „Фінбанк, не було також надано вмотивовану відповідь з поясненнями причин такого неповернення. За ствердженнями відповідача, 13 липня 2015 р. ПАТ „Фінбанк було отримано лист ДП „Спецагро № 292/54-13 від 08.07.2015 р., до якого було додано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди № 4321 від 03.06.2009 р., складений у трьох примірниках. У відповідь на вказаний лист 14.07.2015 р. ПАТ „Фінбанк було спрямовано ДП „Спецагро повторно підписаний у трьох примірниках акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди N 4321 від 03.06.2009 р. з проханням повернути один примірник, підписаний усіма сторонами, за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4А. Однак, за ствердженнями відповідача, вказаний акт також не був наданий до ПАТ „Фінбанк. 
		З огляду на вказане, у судовому засіданні представником відповідача було подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  ПП „СПМК-7, обґрунтовуючи, що за укладеним 06.04.2015 р. між ПАТ „Фінбанк та ПП „СПМК-7 договором про надання послуг вказане підприємство зобовязалось надати ПАТ „Фінбанк послуги з вивезення його майна з приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1. Але, як стверджує  відповідач, ПП „СПМК-7 доступ до приміщень позивачем або балансоутримувачем наданий не був, тому ПАТ „Фінбанк позбавлено можливості здійснити вивезення свого майна з обєкту оренди, хоча вказаний договір про надання послуг є чинним, а зобовязання за ним не були виконані ПП „СПМК-7. Відтак, заявник зазначив, що рішення суду з даного спору може вплинути на права або обовязки ПП „СПМК-7 щодо відповідача, а участь вказаного підприємства сприятиме встановленню наведених відповідачем обставин щодо недопущення його до вивезення майна зі спірного приміщення.  
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016 р. до участі у справі № 910/18096/15 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Приватне підприємство „СПМК-7, при цьому розгляд справи було відкладено на 07.07.2016 р.
		07.07.2016 р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  ПП „СПМК-7 були подані до суду пояснення по справі (а.с. 95-96 т. 2). Так, третя особа у своїх поясненнях зазначає, що на виконання договору про надання послуг 07.04.2015 р. представники ПП „СПМК-7 прибули до обєкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1 з метою вивезення майна ПАТ „Фінбанк. Однак, під час спроби отримати доступ до вищевказаного приміщення, особами, які представились співробітниками ДП „Спецагро, було заблоковано доступ до приміщення. В зв'язку з цим представниками ПП „СПМК-7 було складено акт про недопущення до приміщення. Враховуючи викладені обставини, 07.04.2015 р. ПП „СПМК-7 звернулось до ПАТ „Фінбанк з листом вих. № 01-07/04/2015, яким повідомило ПАТ „Фінбанк про те, що під час спроби 07.04.2015 р. отримати доступ до частини даху шестиповерхової будівлі та приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ,вул.Б. Грінченка, 1, представникам ПП „СПМК-7 не було надано доступу до вказаних об'єктів співробітниками ПП „Спецагро, у зв'язку з чим ПП „СПМК-7 не вбачає можливості виконати власні зобов'язання за договором про надання послуг в строки, визначені п.п. 2.1.2 зазначеного договору.Таким чином, враховуючи викладені обставини та враховуючи заявлені позовні вимоги, ПП „СПМК-7 вважає, що ПАТ „Фінбанк були вжиті заходи щодо повернення з користування об'єкта нерухомого майна та звільнення його від майна, яке знаходилось у ньому, але через умисні дії ДП „Спецагро таке вивезення майна не було реалізовано.Отже з урахуванням вищенаведеного, третя особа вважає, що нерухоме майно було повернуто ПАТ „Фінбанк з користування відповідно до умов договору оренди (тобто 07.04.2015 р.), а позовні вимоги позивача мають бути задоволені частково, в частині стягнення заборгованості з ПАТ „ФІінбанк, нарахованої до моменту повернення з користування майна.
		 
		Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
		03 червня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством „Фінбанк (орендар) був укладений договір оренди № 4321 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з п. 1.1 якого з урахуванням додаткових змін до нього орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі: 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літ. А, та перебувають на балансі державного підприємства „Спецагро.
		В п. 1.2 договору вказано, що майно передається  в оренду з метою розміщення фінансової установи.
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди  лютий 2009 р. 125609,50 грн. 
		Орендна плата за перший місяць оренди  червень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень, травень, червень місяці 2009 року.
		Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Як передбачено п. 3.4 договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
		Пунктом 3.5 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		Згідно п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
		Як передбачено п. 3.9 договору, зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.
		Згідно п. 3.10 договору зобовязання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж потрійна орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди.
		Відповідно до п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
		Згідно п. 5.2 договору орендар зобовязаний протягом 10 днів після підписання договору внести завдаток, передбачений договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 договору. Після закінчення дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні три місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобовязання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.
		Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар зобовязаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Відповідно до п. 5.8 договору орендар зобовязаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження обєкта оренди, у порядку, визначеному законодавством і протягом 5 днів після страхування надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення про сплату страхового платежу. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.
		Пунктом 5.9 договору передбачено, що орендар зобовязаний щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
		Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
		Як встановлено п. 10.1 договору, останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 03.06.2009 р. до 03.05.2012 р. включно.
		Пунктом 10.6 вказаного договору передбачено, що його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку,  на який його було укладено (п. 10.6.1); загибелі орендованого майна (п. 10.6.2); достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п. 10.6.3); банкрутства орендаря (п. 10.6.4.); ліквідації орендаря  юридичної особи (п. 10.6.5).  
		В подальшому 11.02.2010 р. між сторонами було укладено договір № 4321/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 12 т.1), відповідно до якого сторони домовились п. 10.5 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем. Також сторони домовились п. 10.6 договору оренди № 4321 викласти у такій редакції: „Чинність цього договору припиняється внаслідок: 
		10.6.1 закінчення строку, на який його було укладено;
		10.6.2приватизації орендованого майна орендарем
		10.6.3загибелі орендованого майна;
		10.6.4достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
		10.6.5банкрутства орендаря;
		10.6.6ліквідації орендаря-юридичної особи.
		Крім того, сторонами досягнуто згоду щодо виключення п. 11.1 договору оренди № 4321.
		11.03.2010 р. між сторонами було укладено договір № 4321/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 13 т.1), відповідно до якого сторони домовились п. 1.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно  нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Агроспецсервіс, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2009 р. і становить 5024380,00 грн.. Також сторони дійшли згоди п. 1 акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, від 03.06.2009 р. викласти у наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно  нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Агроспецсервіс.
		25.05.2011 р. між сторонами було укладено договір № 4321/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 14, т.1), відповідно до якого сторони домовились п. 1.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно  нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Агроінвест, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2009 р. і становить 5024380,00 грн. без урахування ПДВ. При цьому сторони домовились у розрахунку орендної плати за перший/базовий/ місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі та в акті приймання-передачі від 03.06.2009 р. слова „державного підприємства „Агроспецсервіс замінити на „державного підприємства „Агроінвест.
		27.04.2012 р. між сторонами було укладено договір № 4321/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 15, т.1), відповідно до якого сторони домовились п. 3.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди  вересень 2011 р. 204819,04 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за місяці __0__ місяці 2011 року.. Також сторони домовились п. 3.11 договору оренди № 4321 замінити „у разі припинення (розірвання) договору на „у разі розірвання за згодою сторін договору. Сторони також дійшли згоди п. 10.11 договору викласти у наступній редакції: „За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
		09.10.2013 р. між сторонами було укладено договір № 4321/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 17 т.1), відповідно до якого сторони домовились договір оренди № 4321 від 03.06.2009 р. продовжити строком на 2 роки 11 місяців до 03.04.2015 р.
		11.12.2013 р. між сторонами було укладено договір № 4321/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 18 т.1), відповідно до якого сторони домовились п. 1.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно  нежилі приміщення загальною площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літера А, що перебуває на балансі державного підприємства „Спецагро, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2009 р. і становить 5024380,00 грн. без урахування ПДВ. Також сторони домовились у розрахунку орендної плати за перший/базовий/ місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі, слова „державного підприємства „Агроінвест замінити на „державного підприємства „Спецагро та в акті приймання-передачі від 03.06.2009 р. слова „державне підприємство „Агроінвест замінити на „державне підприємство „Спецагро.
		30.04.2014 р. між сторонами було укладено договір № 4321/07 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4321 від 03.06.2009 р. (а.с. 19 т.1), відповідно до якого сторони, крім іншого, домовились в п. 1.1. договору оренди № 4321 слова „зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2009 р. і становить 5024380,00 грн. без ПДВ замінити на „з висновком про вартість станом на 31.10.2013 р. і становить 4935416,00 грн. без ПДВ. Крім того, сторони дійшли згоди п. 3.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, та змінена за згодою сторін відповідно до п. І ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та становить за базовий місяць - жовтень 2013 р. 203785,77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2013 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції листопад 2013 р.. Також сторони домовились п. 8.1 договору оренди № 4321 викласти у наступній редакції: „Контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування. Вказаний договір № 4321/07 вступає в силу з 01.11.2013 р. і діє протягом всього строку дії договору оренди.  
		Як стверджував прокурор у позові, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря та не вніс орендну плату в повному обсязі, в результаті чого у нього  виникла заборгованість перед орендодавцем. При цьому згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 40 т. 1) заборгованість відповідача за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року склала 535635,15 грн. Також у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати прокурор та позивач стверджують, що відповідач повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7 договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір якої становить 47481,04 грн., а також інфляційні збитки в сумі 179230,68 грн. Крім того, у звязку з закінченням дії спірного договору оренди 03.04.2015 року та неповерненням майна орендодавцю позивач просить виселити ПАТ „Фінбанк з орендованих приміщень, а також стягнути з відповідача неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі 1955109,54 грн.    
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам від 23 березня 2012 року N 7 (із змін.), якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви. У подальшому такий позивач за необхідності не позбавлений права самостійно звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
		Як вбачається з матеріалів справи, подана позивачем до господарського суду м. Києва заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 40 т. 1) була підтримана прокурором під час розгляду справи, у звязку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції вказаної заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.    
		Подані позивачем та прокурором в ході розгляду справи розрахунки заборгованості станом на 06.07.2016 р. судом не прийнято до розгляду в якості збільшення розміру позовних вимог, оскільки відповідна заява про таке збільшення не заявлялась ані прокурором, ані позивачем. Так, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції шляхом подачі відповідної заяви з додержанням встановленого процесуальним законом порядку вчинення такої процесуальної дії.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. 
		Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України). 
		Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
		Так, відповідач з моменту прийняття в оренду вказаних в договорі № 4321 приміщень  мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату (70%) не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.   
		Як вказують  прокурор та позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та п. 5.3 договору оренди не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди від 03.06.2009 року щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р. (до 03.04.2015 р.) включно в розмірі 535635,15 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи (а.с. 42 т. 1). При цьому слід зазначити, що відповідачем визнається наявність заборгованості по орендній платі перед позивачем, але в розмірі 527435,79 грн., про що свідчить надана відповідачем довідка від 05.07.2016 р. за № 211/415 (а.с. 116 т. 2). Однак, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.           
		Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 535635,15 грн.
		При цьому позивачем здійснено нарахування пені за період з 11.10.2014 р. по 03.04.2015 р. в розмірі 47481,04 грн. (а.с. 43 т. 1) з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати. 
		Адже за приписами ст. 612  Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
		В свою чергу невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
		        При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обовязку щодо внесення орендної плати. 
		Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
		Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Як передбачено п. 3.7 вказаного договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 
		Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. 
		Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. 
		В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
		За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
		Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем - Регіональним відділенням ФДМУ правомірно здійснено розрахунок пені за період з 11.10.2014 р. по 03.04.2015 р., розмір якої становить 47481,04 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 43 т. 1).
		Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків суд зазначає наступне. 
		Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який  прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. 
		Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).
		У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 179230,68 грн., що було додано до заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 43 т. 1) та встановлено, що вказаний розрахунок за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. на існуючу суму простроченого грошового зобовязання здійснено цілком правомірно з обранням відповідного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення.  
		При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по пені та інфляції відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.    
		Разом з тим, як зясовано судом, дія укладеного між позивачем та відповідачем спірного договору оренди № 4321 закінчилась 03.04.2015 р. Так, п. 10.1 договору № 4321 сторонами встановлено, що договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 03.06.2009 р. до 03.05.2012 р. включно. В подальшому договором № 4321/05 від 09.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4321 від 03.06.2009 р., було продовжено дію договору строком на 2 роки 11 місяців до 03.04.2015 року. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.
		Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Згідно пп. 10.6.1 п. 10.6 договору оренди № 4321 (в редакції договору від 11.02.2010 р. № 4321/01 про внесення змін) чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		За умовами п. 10.4. договору № 4321 договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві, лише за наявності письмової згоди органу, уповноваженого управляти обєктом оренди в строк за місяць до закінчення його дії та укладення додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невідємною частиною цього договору.
		Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
		Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
		Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Наразі слід зазначити, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.
		Втім, як свідчать матеріали справи, РВ ФДМУ по м. Києву було направлено на адресу відповідача заяву №30-06/3975 від 16.04.2015 р. про припинення чинності договору оренди № 4321 від 03.06.2009 р. у звязку з закінченням строку його дії. 
		Враховуючи те, що позивачем дотримано встановлений в законі та в договорі порядок  повідомлення про припинення дії договору оренди від 03.06.2009 р., суд вважає, що вказаний договір оренди припинився за закінченням строку, на який він був укладений, тобто 03.04.2015 р. Факт закінчення строку дії договору сторонами підтверджено під час розгляду справи.
		В свою чергу оскільки дія договору оренди № 4321 припинена, суд доходить до висновку про безпідставне зайняття відповідачем орендованих ним приміщень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.
		В п. 10.9. договору оренди закріплено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу. 
		Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою  чинність 03.04.2015 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав займане приміщення та продовжує його використання.
		Згідно п. 10.10 договору майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обовязок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
		Відповідні докази повернення орендованого майна відповідачем позивачу як орендодавцю в матеріалах справи відсутні. Той факт, що 06 квітня 2015 р. між ПАТ „Фінбанк та ПП „СПМК-7 було укладено договір про надання послуг,  відповідно до умов якого ПП „СПМК-7 зобов'язалося надати ПАТ „Фінбанк послуги з вивезення майна ПАТ „Фінбанк, що розташоване в орендованому ПАТ „Фінбанк приміщенні загальною площею 329,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченко, 1, не свідчить про повернення позивачу або балансоутримувачу орендованого майна згідно до умов договору оренди № 4321. Наразі судом не приймаються до уваги посилання відповідача та третьої особи на лист ПП „СПМК-7 від 07.04.2015 р. про недопущення третьої особи співробітниками ДП „Спецагро до приміщення з метою вивезення майна відповідача, оскільки належних доказів на підтвердження викладених у листі обставин щодо чинення ДП "Спецагро" перешкод у вивезенні належного ПАТ "Фінбанк" відповідачу майна ані відповідачем, ані третьою особою не надано. Тим більш слід зазначити, що обовязок повернення орендованого майна покладено саме на відповідача, а не на третю особу. 
		Також судом не приймаються посилання відповідача на лист ПАТ „Фінбанк від 14.07.2015 р. на адресу ДП „Спецагро стосовно направлення повторно підписаного у трьох примірниках акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди N 4321 від 03.06.2009 р. Так, відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України надано до суду незасвідчену копію вказаного листа. Крім того, складання відповідачем зі свого боку акту приймання-передачі нерухомого майна до договору оренди № 4321 не свідчить про звільнення відповідачем займаного приміщення.     
		Так, враховуючи припинення договору оренди № 4321 і відсутність правових підстав для зайняття відповідачем нежилих приміщень площею 329,00 кв.м, в тому числі 143,90 кв.м  частина першого поверху шестиповерхової будівлі, 105,4 кв.м  частина цокольного поверху шестиповерхової будівлі, 79,7 кв.м  частина підвалу шестиповерхової будівлі, яке розміщені за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, літ. А та орендувались за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими заявлені прокурором, які підтримані позивачем, щодо виселення відповідача з вказаних приміщень. 
		При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обовязку щодо своєчасного повернення обєкту оренди. 
		Зокрема, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Відповідно до п. 10.11 договору оренди (в редакції згідно договору про внесення змін № 4321/04 від 27.04.2012 р.) за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
		Враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх обовязків щодо повернення орендованих приміщень протягом 3 робочих днів з моменту закінчення строку дії договору, що є порушенням п. 10.9., п. 10.10. договору та ст. 785 ЦК України, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування неустойки в розмірі подвійної місячної плати за період з квітня 2015 року по липень 2015 року в загальній сумі 1955109,54 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 44 т. 1). 
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено  представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом. 
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру (в редакції, що діяла на момент подачі позову) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер  ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. 
		Так, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та  професійної оціночної діяльності.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, оскільки здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на спірне майно. Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим. 
		За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню. 
		Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір (зі змінами і доповненнями) в редакції, чинній на момент подачі позову.
		Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році  1218,00 грн.
		Згідно ч. 3 ст. 6 зазначеного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором заявлено вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості та вимогу немайнового характеру про виселення.  
		З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства за поданий позов судовий збір мав бути сплачений відповідно до кожної із заявлених майнової і немайнової вимог. Відтак, позивач при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав сплатити до бюджету судовий збір у розмірі 55567,13 грн. (54349,13 грн. + 1218,00 грн.)
		Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. 
		Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. 
		Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором предявлено позов, який на момент подачі позову був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство „СПМК-7, про стягнення 2717456,41 грн. та виселення задовольнити.
		2.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Фінбанк (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4-А, код ЄДРПОУ 20041917) до державного бюджету (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача: 37995466, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, р/р 31111094700011, КЕКД 22080300, назва: „плата за оренду іншого державного майна) заборгованість по орендній платі в розмірі 535635/пятсот тридцять пять тисяч шістсот тридцять пять/грн. 15 коп., інфляційні збитки в сумі 179230/сто сімдесят девять тисяч двісті тридцять/грн. 68 коп., пеню в сумі 47481/сорок сім тисяч чотириста вісімдесят одна/грн. 04 коп., неустойку в сумі 1955109/один мільйон девятсот пятдесят пять тисяч сто девять/грн. 54 коп.
		3.Виселити Публічне акціонерне товариство „Фінбанк  (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4-А, код ЄДРПОУ 20041917) з державного нерухомого майна загальною площею 329 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, літ. „А.
		4.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Фінбанк (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4-А, код ЄДРПОУ 20041917) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 55567/пятдесят пять тисяч пятсот шістдесят сім/грн. 13 коп. 
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2016 р. 
		 
		 
		                Суддя                                                                                       В.С. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...