Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11130/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2016. Зареєстровано: 29.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2016.
Дата набрання законної сили: 09.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.07.2016Справа №910/11130/16
		За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»доПриватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -  Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів»простягнення 71973726 грн. 97 коп.
		Суддя Отрош І.М.
		Представники сторін:
		від позивача:        Феняк О.Р. - представник за довіреністю № 36 від 31.12.2015
		від відповідача:    Чорнобай Д.В. - представник за довіреністю № 13/13 від 26.11.2015;
		від третьої особи: Маньчин О.О. - представник за довіреністю № 18-162 від 30.12.2015.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		14.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» про стягнення 71973726 грн. 97 коп., з яких 64900000 грн. 00 коп. основного боргу, 1829646 грн. 58 коп. 3% річних та 5244080 грн. 39 коп. інфляційних втрат.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 (відповідно до умов якого до відповідача як до нового боржника перейшло зобов'язання первісного боржника (Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів») зі сплати позивачу грошових коштів у загальному розмірі 64900000 грн. 00 коп. (вартість поставленої електричної енергії у березні-квітні 2015 року), не виконав свій обов'язок зі сплати позивачу вартості електричної енергії, спожитої третьою особою у березні-квітні 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість у розмірі 64900000 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1829646 грн. 58 коп. за період з 03.07.2015 по 09.06.2016 та інфляційні втрати у розмірі 5244080 грн. 39 коп. за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11130/16; розгляд справи призначено на 05.07.2016; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів».
		05.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду з 01.01.2017 до 31.12.2017.
		05.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазначила, що у зв'язку з укладенням Договору про переведення боргу № 94 від 02.07.2015, відповідно до умов якого первісний боржник (третя особа) передав новому боржнику (відповідачу) заборгованість перед кредитором (позивачем) за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 на загальну суму 64900000 грн. 00 коп. Таким чином, як стверджує третя особа, у зв'язку із заміною боржника у зобов'язанні, зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» щодо сплати заборгованості за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 припинились.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.07.2016.
		22.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги (відповідно до довіреності вих. № 13/13 від 26.11.2015 представник відповідача Чорнобай Д.В. не обмежений у праві визнання позову), однак, зазначив, що тривалий час грошові кошти на рахунках відповідача перебувають під арештом, накладеним ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.03.2016. При цьому, посилаючись на ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення з 01.01.2017 до 31.12.2017 відповідно до графіку сплати заборгованості, наведеному у відзиві на позовну заяву.
		Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2016 подав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
		Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги визнав, просив суд розстрочити виконання рішення.
		Представник третьої особи у судовому засіданні 22.07.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав.
		У судовому засіданні 22.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані суду докази, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01.11.2012 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» (споживач) укладено Договір на постачання електричної енергії № 3, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб еклектроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		Відповідно до п. 2.2.2 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 постачальник електричної енергії зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу»); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком № 3 «Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача»; із дотриманням на межі балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; із забезпеченням отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, визначеної у п. 6 Додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
		Згідно з п. 2.3.3 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 спожива зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та Додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
		Відповідно до п. 7.1 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 облік електроенергії здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Уразі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються  при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами Додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та ПКЕЕ.
		Згідно з п. 7.2 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються зі діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.
		Відповідно до п. 7.9 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов договору оформлюються та надаються такі документи: акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію; акт звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником за тарифами, диференційованими за періодами часу; акт прийому-передачі електричної енергії; акт про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду; акт про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж споживача в мережі постачальника протягом розрахункового періоду; розрахунок втрат в мережах.
		Згідно з п. 9.5 Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.
		Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
		У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
		Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		Судом встановлено, що у березні 2015 року Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» було спожито електричну енергію за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 обсягом 157016517 кВт.год, та у квітні 2015 року - електричну енергію обсягом 139865148 кВт.год, що підтверджується відповідними актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2015 року та за квітень 2015 року, складеними Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (копії вказаних актів долучено позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 22.07.2016).
		Судом встановлено, що на підставі вказаних актів про спожиту Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2015 року та за квітень 2015 року позивачем було здійснено розрахунок вартості спожитої електричної енергії (201368842 грн. 60 коп. за березень 2015 року та 188582666 грн. 41 коп. за квітень 2015 року), та виставлені споживачу відповідні рахунки на оплату № 3/3а від 02.04.2015 (за березень 2015 року) на суму 201368842 грн. 60 коп. та № 3/4а від 05.05.2015 (за квітень 2015 року).
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію) оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період: з 1 по 21 число місяця на суму 70% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії з кінцевим терміном оплати споживачем до 12 числа розрахункового періоду; з 21 по останнє число місяця на суму 30% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем до 28 числа розрахункового періоду.
		Згідно з п. 6 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію) за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно з даними наданого споживачем акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
		Відповідно до п. 10 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію) споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником. Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фіскальному чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі - дата, зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення споживачу.
		Судом встановлено, що на рахунку № 3/3а від 02.04.2015 на суму 201368842 грн. 60 коп. міститься підпис представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» та зазначено, що вказаний рахунок отримано 02.04.2015, з огляду на що, враховуючи умови п. 10 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію), суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів» повинно було сплатити позивачу вартість спожитої електричної енергії у березні 2015 року у строк до 09.04.2015 (включно).
		Крім того, судом встановлено, що на рахунку № 3/4а від 05.05.2015 на суму 188582666 грн. 41 коп. міститься підпис представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» та зазначено, що вказаний рахунок отримано 05.05.2015, з огляду на що, враховуючи умови п. 10 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію), суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів» повинно було сплатити позивачу вартість спожитої електричної енергії у квітні 2015 року у строк до 13.05.2015 (включно).
		Судом встановлено, що 15.04.2015 Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 50700000 грн. 00 коп. із призначенням платежу - плата за електроенергію, спожиту у березні 2015 року згідно з Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 253723 від 15.04.2015 (копія долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 22.07.2016).
		При цьому, у судовому засіданні 22.07.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що сплачені Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» 15.04.2015 грошові кошти у розмірі 50700000 грн. 00 коп. були враховані позивачем в оплату заборгованості за березень 2015 року, у зв'язку з чим заборгованість з оплати електричної енергії, спожитої у березні 2015 року, зменшилась до 150668842 грн. 60 коп.
		Крім того, у вказаних письмових поясненнях позивач зазначив, що у зв'язку з укладенням Договору про переведення боргу № 93 від 01.07.2015 з Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», заборгованість Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» за березень 2015 року була зменшена на суму  100000000 грн. 00 коп. та становила 50668842 грн. 60 коп.
		Судом встановлено, що 02.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» (первісний боржник), Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» (новий боржник) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (кредитор) укладено Договір № 94 про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе борг перед кредитором за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (основний договір) на загальну суму 64900000 грн. 00 коп. за поставлену електричну енергію, а саме: у розмірі 50668842 грн. 60 коп. за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 (включно) та у розмірі 14231157 грн. 40 коп. за квітень 2015 року.
		Відповідно до п. 1.2 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 новий боржник зобов'язується виконати грошові зобов'язання перед кредитором на суму заборгованості, зазначену у п. 1.1 цього договору.
		Згідно з п. 3.2 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 новий боржник зобов'язується покрити кредитору грошові зобов'язання первісного боржника, зазначені у п. 1.1. цього договору.
		Відповідно до п. 3.4 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 первісний боржник зобов'язується сплатити за переведені на підставі цього договору зобов'язання по основному договору новому боржнику 64900000 грн. 00 коп.
		Відповідно до п. 5.1 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до моменту завершення повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
		Згідно з п. 5.2 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 зобов'язання первісного боржника по основному договору, зазначені у п. 1.1 цього договору, є переведеними на нового боржника з моменту укладення цього договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
		Відповідно до ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Таким чином, шляхом укладення Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 відбулась заміна боржника у зобов'язанні, а саме заміна первісного боржника Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» на нового боржника Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» у зобов'язанні щодо сплати позивачу грошових коштів на загальну суму 64900000 грн. 00 коп. за поставлену електричну енергію за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012, а саме: у розмірі 50668842 грн. 60 коп. за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 (включно) та у розмірі 14231157 грн. 40 коп. за квітень 2015 року.
		Суд зазначає, що заміна боржника (з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа») відбулась у вже існуючому зобов'язанні - оплата вартості поставленої позивачем електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 у березні та квітні 2015 року на загальну суму 64900000 грн. 00 коп., та при цьому, строки виконання вказаного зобов'язання, які встановлені у п.п. 3, 10 Додатку № 4 до Договору про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 (Порядок розрахунків за активну електричну енергію) сторонами змінено не було.
		При цьому, у судовому засіданні 22.07.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що зобов'язання зі сплати заборгованості Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» за квітень 2015 року було передане не у повному обсязі, а на суму 14231157 грн. 40 коп. (залишок боргу було погашено відповідно до заяви Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.11.2015 на суму 172484044 грн. 82 коп.; 24.12.2015 Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод Феросплавів» було сплачено позивачу решту частини заборгованості на суму 1867464 грн. 19 коп.).
		Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 64900000 грн. 00 коп. відповідачем суду надано не було.
		Крім того, у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні 22.07.2016 відповідачем була визнана заборгованість у розмірі 64900000 грн. 00 коп. перед Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» за Договором про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» у розмірі 64900000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» суми основного боргу у розмірі 64900000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1829646 грн. 58 коп. за період з 03.07.2015 по 09.06.2016 та інфляційні втрати у розмірі 5244080 грн. 39 коп. за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року.
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
		Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Феросплавів» повинно було сплатити позивачу вартість спожитої електричної енергії у березні 2015 року на суму 201368842 грн. 60 коп. у строк до 09.04.2015 (включно) та вартість спожитої електричної енергії у квітні 2015 року на суму 188582666 грн. 41 коп. у строк до 13.05.2015 (включно).
		При цьому, як встановлено судом, шляхом укладення Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015 відбулась заміна боржника у зобов'язанні, а саме відбулась заміна первісного боржника Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» на нового боржника Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» у зобов'язанні щодо сплати позивачу грошових коштів на загальну суму 64900000 грн. 00 коп. за поставлену електричну енергію за Договором на постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012, а саме: у розмірі 50668842 грн. 60 коп. за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 (включно) та у розмірі 14231157 грн. 40 коп. за квітень 2015 року.
		Таким чином, заміна боржника (з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод Феросплавів» на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа») відбулась у вже існуючому зобов'язанні - оплата вартості поставленої позивачем електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 у березні та квітні 2015 року на загальну суму 64900000 грн. 00 коп., та строки виконання вказаного зобов'язання (оплата вартості спожитої електричної енергії у березні 2015 року на суму 201368842 грн. 60 коп. у строк до 09.04.2015 (включно) та вартості спожитої електричної енергії у квітні 2015 року на суму 188582666 грн. 41 коп. у строк до 13.05.2015 (включно)) сторонами змінено не було.
		З огляду на викладене, та враховуючи, що заміна боржника у зобов'язанні відбулась 02.07.2015 (відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015), тобто саме з дати укладення договору про переведення боргу (з 02.07.2015) у відповідача (нового боржника) виникли зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії у березні 2015 року та вартості спожитої електричної енергії у квітні 2015 року, суд дійшов висновку в обґрунтованості визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних (з 03.07.2015 по 09.06.2016) та інфляційних втрат (з серпня 2015 року по квітень 2016 року).
		Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» 3% річних у розмірі 1829646 грн. 58 коп. та інфляційних втрат у розмірі 5244080 грн. 39 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Щодо поданої відповідачем заяви, в якій відповідач просив суд відстрочити початок виконання рішення до 01.01.2017 та розстрочити виконання рішення до 31.12.2017 відповідно до графіку сплати заборгованості (тобто, по суті відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду), суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
		Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду, відповідач зазначає, що він перебуває у складному фінансовому становищі та на його грошові кошти, що знаходяться на рахунках в АТ «Ощадбанк» та ПАТ КБ «Приватбанк», накладено ухвалами суду арешти, у зв'язку з чим відповідач не може виконати рішення суду.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Суд зазначає, що підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.
		Згідно з пунктом 7.1.2. постанови  Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
		Положеннями пункту 7.2 постанови  Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012  № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Однак, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду належними доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення у даній справі відповідно до графіку розстрочки у випадку задоволення судом клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
		При цьому, суд зазначає, що обов'язок у відповідача сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 64900000 грн. 00 коп. виник з моменту заміни боржника у зобов'язанні - дати укладення Договору № 94 про переведення боргу від 02.07.2015, тоді як арешт на грошові кошти боржника було накладено пізніше, а саме у березні 2016 року (відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1416/16, ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 1-кс/760/2641/16 (№760/21597/15-к), ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 1-кс/760/2640/16 (№760/21597/15-к).
		Разом з тим суд зазначає, що відповідач не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду в будь-який час після прийняття судом рішення і до його фактичного повного виконання, надавши відповідні докази, в тому числі, щодо можливості фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення клопотання про його розстрочку виконання.
		Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12; ідентифікаційний код: 32113410) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код: 00130926) суму основного боргу у розмірі 64900000 (шістдесят чотири мільйони дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1829646 (один мільйон вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 5244080 (п'ять мільйонів двісті сорок чотири тисячі вісімдесят) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.
		3. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
		 
		 
		Повне рішення складено: 27.07.2016
		 
		 
		Суддя                                                                                                           І.М. Отрош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...