Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1207/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2016. Зареєстровано: 29.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2016.
Дата набрання законної сили: 09.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" липня 2016 р.Справа № 922/1207/16
		Господарський суд Харківської області у складі:
		головуючий суддя Хотенець П.В.
		судді:  Шарко Л.В. ,  Ємельянова О.О.         
		при секретарі судового засідання Цірук О.М.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м.  Харків  в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, м. Київ , 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол", м. Харків   про  стягнення 3004406,92 грн. за участю представників сторін:
		прокурора - не з*явився
		позивачів - 1.  не з*явився, 2. ОСОБА_1, дов. № 2310 від 28.04.2016 року
		відповідача - ОСОБА_2, дов. від 20.05.2016 року 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 3004406,92 грн. неустойки.
		Представник відповідача у судовому засіданні 19 липня 2016 року надав заперечення на письмові пояснення позивачів, які колегія суддів долучає до матеріалів справи.
		Прокурор у судовому засіданні 19 липня 2016 року наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Представник першого позивача у судовому засіданні 19 липня 2016 року та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник другого позивача у судовому засіданні 19 липня 2016 року підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 19 липня 2016 року, у наданому уточненному відзиві та у запереченнях на письмові пояснення позивачів заявлені позовні вимоги визнає частково.
		У судовому засіданні 19 липня 2016 року було оголошено перерву до 26 липня 2016 року до 11 годин 40 хвилин.
		26 липня 2016 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.
		У судовому засіданні 26 липня 2016 року було оголошено перерву до 27 липня 2016 року до 10 годин 45 хвилин.
		27 липня 2016 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.
		Прокурор у судове засідання не з*явився.
		Представник першого позивача у судове засідання не з*явився, у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник другого позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні, у наданому уточненному відзиві та у запереченнях на письмові пояснення позивачів заявлені позовні вимоги визнає частково.
		Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників другого позивача та відповідача, колегією суддів встановлено наступне.
		11 листопада 2009 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова (другим позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" (відповідачем) було укладено договір оренди №06/2009/КЕВ м. Харкова нерухомого військового майна, розташованого в Харківському гарнізоні за адресою: Харківська область, Харківський район, хутор Небоженко, військове містечко №122, буд. №1, 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, за яким орендодавець (другий позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 10181,6 кв.м., в будівлях № 1, 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, військового містечка № 122 (надалі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, хутор Небоженко, вартість якого визначена на 16 жовтня 2008 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 5895100,00 грн.
		Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного другим позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол".
		25 жовтня 2010 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено додаткову угоду №14д/2010/КЕВ м. Харків до договору, якою встановлена сума орендної плати в розмірі 59500,00 грн.
		01 січня 2011 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено додаткову угоду №02д/2011/КЕВ м. Харків згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 54600,00 грн.
		16 липня 2011 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено додаткову угода №07д/2011/КЕВ м. Харків, згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 54895,32 грн.
		22 липня 2011 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено додаткову угоду №19д/2011/КЕВ м. Харків, згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 51834,78 грн. з червня 2011 року. 
		02 квітня 2012 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєгол" укладено додаткову угоду №10д/2011/КЕВ м. Харків, згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 64039,68 грн. з лютого 2012 року. 
		Згідно пункту 3.6. договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа  місяця наступного за звітним.
		Відповідно до пункту 5.16 договору, щомісячно орендар зобовязаний компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю та згідно пункту 5.11 договору понад орендну плату за нерухоме майно орендар повинен щомісячно здійснювати витрати повязані з утриманням орендованого майна в тому числі за фактичні комунальні платежі.
		У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди, позивач звертався до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями господарського суду Харківської області по справах № 5023/9665/11, № 922/1549/14 та № 922/3447/15 стягнуто на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованість в загальному розмірі понад 5000000,00 грн.
		Згідно пункту 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11 листопада 2009 року по 10 жовтня 2012 року включно.
		Матеріали справи свідчать про те, що листом № 6009 від 04 жовтня 2012 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків повідомив відповідача про те, що строк дії договору № 06/2009/КЕВ м. Харків у зв*язку з існуванням значної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" перед Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків другим позивачем продовжений не буде.
		Як стверджує прокурор у позовній заяві, відповідач фактично продовжує користуватися приміщенням та не передав його другому позивачу.
		Відповідно до пункту 10.9  договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. 
		Згідно пункту 10.10 договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. 
		Відповідно до пункту 10.11 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. 
		В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірного приміщення. 
		Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, Товариству з обмеженою відповідальністю "Вєгол" було нараховано неустойку за період з січня 2015 року по березень 2016 року в розмірі 3004406,92 грн. за фактичне користування останнім приміщенням.
		Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що неустойка у розмірі 3004406,92 грн. за 14 місяців нарахована другим позивачем необґрунтовано та прострочено строк позовної давності.
		Колегія суддів не може прийняти до уваги, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що на підставі вимог статті 232 Господарського кодексу України, статтей 256, 258 Цивільного кодексу України сплинув строк позовної давності, оскільки договір оренди № 06/2009/КЕВ діяв до 10 жовтня 2012 року, посилаючись на наступне:
		Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 Цивільного кодексу України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 Цивільного кодексу України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03 липня 2012 року № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).
		Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Згідно статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків. 
		Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
		Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.
		Відповідно до положень пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статтей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Згідно положень пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке. Законом (частина 3 статті 291 Господарського кодексу України, частина 2 статті 651, стаття 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним. Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі. 
		Як вже було встановлено колегією суддів, договір оренди №06/2009/КЕВ м. Харкова припинив свою дію та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєгол" про те, що строк дії договору № 06/2009/КЕВ м. Харків у зв*язку з порушенням відповідачем умов зазначеного договору другим позивачем продовжений не буде.
		Порядок повернення об`єкту оренди визначений пунктом 10.10 договору, яким передбачено повернення майна з моменту підписання акту приймання-передавання. Зазначений обов`язок покладається на орендаря. 
		Втім, відповідач, до березня 2016 року не передав приміщення, що створило перешкоди для другого позивача (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова) в користуванні майном. 
		В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірного приміщення Квартирно-експлуатаційному відділу міста Харкова. 
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач після припинення договору оренди нежитлового приміщення та до теперішнього часу не дав змоги використовувати другому позивачу приміщення за призначенням. 
		Позиція відповідача про те, що позовні вимоги про стягнення коштів за користуванням приміщенням у розмірі орендної плати не підлягають задоволенню, оскільки договірні відносини між сторонами по справі припинилися, через закінчення строку дії договору і нарахування штрафних санкцій не можливе, колегія суддів вважає безпідставним у зв'язку з наступним.
		Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. 
		Згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Відповідно до пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна", вбачається, що з урахуванням положень статтей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
		Припинення договору оренди зобов'язує відповідача виконати свій обов'язок, щодо повернення нежитлового приміщення.
		Отже посилання відповідача на статтю 625 Цивільного кодексу України та статтю 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій протягом шести місяців не береться судом до уваги, оскільки заявлена позивачем неустойка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою не є штрафом чи пенею. 
		З урахуванням того, що договором оренди (пункт 10.10.) передбачено повернення об'єкта оренди, шляхом укладення акту прийому-передачі, який в матеріалах справи відсутній, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова) неустойки за користування спірним приміщенням після припинення договору оренди у зв*язку з закінченням строку дії договору.
		Судом здійснено перевірку розрахунку неустойки, та встановлено, що другим позивачем невірно встановлено суму неустойки в розмірі 3004406,92 грн.
		Як вже було зазначено судом, пунктом 10.11 договору сторони передбачили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. 
		Крім того, статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Отже, як договором так і законом було передбачено сплату подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. 
		Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова було вірно визначено період нарахування неустойки, а саме з січня 2015 року до лютого 2016 року.
		Здійснюючи розрахунок неустойки, суд виходить із того, що місячна орендна плата становить 64039,68 грн. (додаткова угода від 02 квітня 2012 року). 
		Отже, сума неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення становить 1793111,04 грн. (64039,68 грн (місячна орендна плата) * 2 та * на 14 місяців (з січня 2015 року до лютого 2016 року).
		В той час, як Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків у своєму розрахунку неустойки посилається на пункти 3.4 та 3.7 договору.
		Згідно пункту 3.4 договору, у разі користування орендованим майном протягом неповного місяця добова орендна плата за дні використання визначається чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно днів користування. 
		Відповідно до пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або у неповному обсязі, підлягає індексації і стягненню відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. 
		Проте, в даному випадку дані пункти договору підлягають застосуванню лише під час дії договору та перерахування саме орендної плати. 
		В той час, як договір між сторонами є припиненим та заборгованість, яка нараховується Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків за своєю правовою природою є неустойкою, а не орендною платою, що виключає можливість індексації вказаної заборгованості. 
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1793111,04 грн., які підлягають задоволенню. 
		Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1211295,88 грн., суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 598, 612, 653, 785, 795 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" (61003, м. Харків, пров. Соляниківський, б.4, Б-3, розрахунковий рахунок 26000001306051 в АТ ОТП банк м. Київ, МФО 300528, код 25187643) на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, розрахунковий рахунок 35226201015404 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) 1793111,04 грн. неустойки.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєгол" (61003, м. Харків, пров. Соляниківський, б.4, Б-3, розрахунковий рахунок 26000001306051 в АТ ОТП банк м. Київ, МФО 300528, код 25187643) на користь державного бюджету України (розрахунковий рахунок Генеральної прокуратури України 35211001000164, МФО 280172, код ЄДРПОУ 00034051) 26896,66 грн. судового збору
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1211295,88 грн. неустойки відмовити. 
		 
		Повне рішення складено 28.07.2016 р. 
		 
		 
		Головуючий суддя  Суддя  Суддя      ОСОБА_3    ОСОБА_4    ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...