Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/521 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2016. Зареєстровано: 29.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2016.
Дата набрання законної сили: 25.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" липня 2016 р.           Справа№ 6/521
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Пономаренка Є.Ю.
		суддів:            Кропивної Л.В. 
		          Дідиченко М.А. 
		за участю представників: 
		від позивача - Мануілова Я.І., довіреність № 10-889/д  від 08.12.2015; 
		від першого відповідача -  Бєлячкова О.В., довіреність № 2-77  від 21.03.2016;  
		від другого відповідача - Куницький В.В.,  довіреність № 14-129  від 13.05.2014,  Громніцький Ю.П.,  довіреність № 14-132  від 13.05.2014, Федорова Т.В. довіреність № 14-101  від 07.09.2015,
		розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016р. про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. за нововиявленими обставинами у справі  №6/521 (суддя Головіна К.І.) за позовом відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном. 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрнафта") до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  про зобов'язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном.
		Заява обґрунтована  існуванням нововиявленої обставини, яка не була відома заявнику під час розгляду справи № 6/521 і яка має істотне значення для правильного вирішення спору, а саме - не підписання  договору на зберігання природного газу на виконання рішення суду у справі № 6/489 між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз".
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2016р. у справі                 №6/521  відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі  №6/521 за нововиявленими обставинами. 
		При прийнятті даної ухвали, місцевий господарський суд дійшовши висновку про те, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, а саме відсутність підписаного між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз" договору зберігання, були відомі другому відповідачу під час розгляду даної  справи, відмовив публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви.
		Не погодившись з прийнятою ухвалою другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016р. у справі                 №6/521  скасувати та заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі  №6/521  задовольнити; рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі  №6/521   скасувати. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що йому лише з листа ПАТ "Укртрансгаз" від 02.03.2016 №3063/6-001 стало відомо про невиконання рішення суду у справі № 6/489 щодо підписання ПАТ "Укртрансгаз"  та направлення ПАТ "Укрнафта" договору зберігання природного газу.
		При цьому, за доводами апелянта вказана обставина є істотною, оскільки підставою для задоволення позову у даній справі № 6/521 став договір зберігання природного газу, обов'язок  з підписання якого та направлення його ПАТ "Укрнафта" покладено на ПАТ "Укртрансгаз"   на підставі рішення суду у справі № 6/489.
		За доводами заявника, у випадку обізнаності суду із вказаною обставиною у даній справі щодо не підписання цього договору, він не прийшов би до висновку про задоволення позову.
		Крім цього, апелянтом також було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказів, виданих на виконання  рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі  №6/521.
		Заява мотивована тим, що враховуючи особливий порядок виконання рішення у даній справі, зокрема, специфічні властивості природного газу, поворот виконання рішення, у разі його скасування в результаті перегляду за                           нововиявленими обставинами, буде істотно ускладнений та навіть за певних обставин неможливий через фактичне споживання природного газу.   
		Представники апелянта та першого відповідача підтримали вказану заяву.
		Представник позивача заперечив проти вжиття заходів забезпечення позову.
		Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
		Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 66 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.
		Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.
		У даному випадку судом відмовляється у задоволенні вказаної заяви з огляду на відсутність підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі  №6/521 у зв'язку з тим, що обставина, на яку посилається заявник як на нововиявлену, такою не являється.
		Представники першого та другого відповідачів у справі  в судовому засіданні 25.07.2016 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.
		Представник позивача у справі в судовому засіданні 25.07.2016   надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.
		Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
		Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
		1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
		2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
		3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
		4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
		5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Пунктами 1  Постанови Пленуму Вищого господарського суду України          № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачено, що  статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
		Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. 
		Згідно п. 2 вказаної Постанови до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
		Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
		Другий відповідач як на нововиявлену обставину посилається на                       неукладеність (не підписання) договору на зберігання природного газу між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз" на виконання рішення суду у справі № 6/489, у зв'язку з чим, на його думку, такий договір не набув чинності (є неукладеним).
		Так, заявник зазначає, що йому з листа ПАТ "Укртрансгаз" від 02.03.2016 №3063/6-001 стало відомо про невиконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009  у справі № 6/489 (залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010) щодо підписання ПАТ "Укртрансгаз"  та направлення ПАТ "Укрнафта" договору зберігання природного газу.
		При цьому, другий відповідач вказує на те, що підставою для задоволення позову у даній справі № 6/521 став договір зберігання природного газу, обов'язок  з підписання якого та направлення його ПАТ "Укрнафта" покладено на ПАТ "Укртрансгаз"   на підставі рішення суду у справі № 6/489.
		За доводами заявника у випадку обізнаності суду із вказаною обставиною у даній справі щодо не підписання цього договору, він не прийшов би до висновку про набрання договором чинності і до висновку про задоволення позову.
		Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи, дійшла висновку про те, що вказані обставини з не підписання договору зберігання між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз" не є нововиявленими, з огляду на наступне.  
		Як вже зазначалось, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
		Отже, відсутність хоча б однієї із трьох вказаних умов свідчить про відсутність  існування нововиявлених обставин.
		Підставами позову у справі №6/521 визначено обставини з передачі та наявності на той час в підземних сховищах газу (далі - ПСГ) та газотранспортній системі (далі - ГТС) першого  відповідача 2061805,134 тис. куб.м. природного газу позивача власного видобутку 2006 року (т.1, а.с. 2-6). При цьому, позивач доводив саме факти передачі, знаходження підземних сховищах газу та газотранспортній системі і його належності позивачу. Виходячи з цих обставин позивач просив задовольнити його позов.
		В свою чергу, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при розгляді даної справи судом першої інстанції у своєму відзиві від 29.11.2010 №14/2-1558 (т.2, а.с. 29-36), заперечуючи проти позову,  зазначало про те, що позивачем не доведено факт знаходження в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" обсягів природного газу, видобутих в січні, лютому, квітні-грудні та в квітні-червні 2006 року. 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/521  позов задоволено повністю; зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не чинити перешкод відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2 061 805,134 тис.куб.м., у тому числі у його відборі з підземних сховищ газу та його реалізації промисловим споживачам -виробникам азотних мінеральних добрив, який зберігається в підземних сховищах газу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  виконати заявку відкритого  акціонерного товариства "Укрнафта"  від 25.10.2010 р. № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805,134 тис.куб.м.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"  від 25.10.2010 р. № 6ПГ-12/554а; вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року по справі №6/521 (апеляційні скарги  Дочірньої  компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" задоволено;  рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у справі № 6/521 скасовано; в позові відмовлено повністю.
		Постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі №6/521 скасовано; рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/521 залишено в силі. 
		Так, у  рішенні від 20.01.2011 року у справі №6/521 суд дійшов висновку про те, що обставини перебування природного газу позивача власного видобутку 2006 року в підземних сховищах газу та газотранспортній системі першого відповідача підтверджені первинними документами, поданими суду позивачем, та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 р. по справі № 6/489, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р.
		Крім цього, суд у рішенні зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 р. по справі № 6/489 за позовом відкритого акціонерного товариства  "Укрнафта" до дочірньої компанії "Укртрансгаз"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа - Національна акціонерна компанія  "Нафтогаз України", про зобов'язання укласти договір зберігання природного газу в редакції позивача, встановлено:
		- факт передачі позивачем до підземних сховищ газу 1548035,386 тис.куб.м. природного газу в сезоні зберігання 2006 - 2007 років;
		- факт передачі передачі газу до газотранспортної системи України в обсязі 528813,008 тис. куб.м., видобутого у квітні-червні 2006 року.
		Отже, як сторони, так і суд вважали істотною обставиною, яка підлягає обов'язковому встановленню для вирішення даного спору, саме наявність чи відсутність   факту  передачі позивачем та знаходження газу в підземних сховищах газу та газотранспортній системі  першого  відповідача.
		В контексті наведеного слід зазначити, що апелянтом не доведено того як саме не підписання договору зберігання (у випадку врахування цього судом) мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
		Отже,  другим відповідачем не доведено істотності обставин  не підписання договору зберігання для розгляду справи, що в свою чергу свідчить про відсутність однієї з обов'язкової умови існування нововиявлених обставин.
		При цьому, слід зазначити, що обставини не підписання  між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз" договору зберігання були відомі публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ще під час розгляду даної справи судом першої інстанції. 
		Так, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у своєму відзиві від 29.11.2010 №14/2-1558 (т.2, а.с. 29-36), заперечуючи проти позову, зазначало про те, що між позивачем та ПАТ "Укртрансгаз" відсутні будь-які договірні відносини щодо зберігання спірних обсягів природного газу, включаючи їх відбір із ПСГ ПАТ "Укртрансгаз".
		Так, другий відповідач зазначав, що оскільки згідно положень чинного законодавства України  ПАТ "Укртрансгаз", як зберігач здійснює зберігання природного газу лише на підставі укладених договорів із поклажодавцями, у останнього відсутні правові підстави для здійснення відбору природного газу позивача  у обсязі  2061805,134 тис. куб.м. та його документального оформлення, враховуючи, що відповідно до ст. 208 та ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання між юридичними особами має бути укладений в письмовій формі, а його відсутність не надає право зберігати природний газ в   ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", оскільки останнє має здійснювати свою діяльність на підставі договірних відносин з поклажодавцями.
		Отже, другий відповідач ще при розгляді даної справи судом першої інстанції (2010 рік) в обґрунтування  своїх заперечень проти позову посилався на відсутність між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укртрансгаз" договору на зберігання природного газу.
		В контексті дослідження підстав позову (передача позивачем газу), а також  наведених заперечень НАК "Нафтогаз України" суд в своєму рішенні зазначив, зокрема, наступне:
		«Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 р. по справі № 6/489 за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Укрнафта"до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Укртрансгаз"), третя особа - Національна акціонерна компанія (далі - НАК) "Нафтогаз України", про зобов'язання укласти договір зберігання природного газу в редакції позивача, встановлено:
		- факт передачі позивачем до підземних сховищ газу 1548035,386 тис.куб.м. природного газу в сезоні зберігання 2006 - 2007 років;
		- факт передачі передачі газу до газотранспортної системи України в обсязі 528813,008 тис. куб.м., видобутого у квітні-червні 2006 року.
		Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
		Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Згідно з ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		Отже, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 р. по справі № 6/489, яка набрала законної сили з 10.12.2009 р. встановлено той факт, що спірні обсяги природного газу ВАТ "Укрнафта" видобутку 2006 року надійшли та перебувають в ПСГ та ГТС відповідача-1.»
		Таким чином, суду першої інстанції станом на час прийняття рішення була відома позиція другого відповідача щодо відсутності договору зберігання, проте це не призвело до прийняття іншого, ніж було прийняте, рішення. 
		Суд наведеним чином обґрунтував свою позицію щодо доводів НАК "Нафтогаз України", навівши нормативне обґрунтування. 
		Отже, апелянт намагається при перегляді за нововиявленими обставинами домогтися того, щоб суд здійснив переоцінку доказів з наведенням іншого нормативного обґрунтування.
		Однак, суд не може цього зробити в межах механізму перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
		Вказане також підтверджує  недоведеність другим відповідачем     того, що зазначена ним обставина є нововиявленою.
		Доводи апелянта, наведені в поясненні від 04.07.2016, стосовно того, що зазначення у відзиві від 29.11.2010 того, що договірні відносини були відсутні саме на той час, було зроблено нібито через те, що він вважав, що договір закінчився за строком дії 15.04.2010, тобто до розгляду спору у даній справі, судом відхиляються.
		При цьому, зокрема, слід зазначити, що НАК "Нафтогаз України" у відзиві від 29.11.2010, в якому вказував про відсутність договірних відносин зі зберігання, далі за текстом зазначав, зокрема, що договір зберігання між юридичними особами має бути укладений в письмовій формі, а його відсутність не надає право зберігати природний газ.
		Отже, апелянт зазначав, що договір в письмовій формі укладений не був.
		При цьому, НАК "Нафтогаз України" не заявлялось про те, що він вважав договір укладеним, але строк такого договору сплив на момент розгляду справи судом та відповідно такий договір вже є припиненим. Це було б вже іншим обґрунтуванням, але такого не було. 
		Отже, наведені доводи є намаганням іншим чином розтлумачити зміст викладеного у відзиві при розгляді спору по суті, та добитися переоцінки доказів та іншого нормативного обґрунтування щодо укладення договору. 
		Крім цього, вказане спростовує доводи апелянта про те, що про відсутність договору зберігання  він дізнався лише у 2016 році, оскільки, як вже зазначалось, ще у 2010 році другий відповідач вказував на існування зазначеної обставини.  
		З огляду на викладене, оскільки доводи щодо відсутності договору зберігання заявлялись апелянтом ще при розгляді даної справи судом першої інстанції, вказані обставини не можуть вважатися нововиявленими.
		Так, відповідно до ч. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"  не можуть вважатися нововиявленими обставини, на які посилався учасник  судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального  закону,  зокрема,  статті  38 ГПК. 
		Таким чином, обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути визнані нововиявленими. 
		Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. 
		Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
		Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні по справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив наступне.
		Суд повторив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. 
		Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 
		Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.
		В даній справі Європейський суд з прав людини констатував, що скасування судового рішення за нововиявленими обставинами було невиправданим, а тому мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Апеляційний суд вважає, що скасування рішення у даній справі за поданою завою про його перегляд за нововиявленими обставинами також порушуватиме принцип юридичної визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права, про що наголосив Європейський суд, та відповідно може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі                                                   № 6/521.
		Доводи апелянта щодо суперечливості висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для її скасування, оскільки вказане не призвело до прийняття неправильного рішення.
		Так, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у обставинах, на які посилається заявник, ознак нововиявленості.  
		У п. 8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  N 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. 
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача  (апелянта).
		Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва  від 25.04.2016р. у справі      №6/521 - без змін.
		 
		2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача  у справі.
		 
		3. Матеріали справи  №6/521 повернути до господарського суду міста Києва. 
		 
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                             Є.Ю. Пономаренко 
		 
		Судді                                                                                Л.В. Кропивна
		 
		                                                                                М.А. Дідиченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...