Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 414/1021/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 липня 2016 року                                             м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючогоДьоміної О.О., суддів:      Леванчука А.О.,    Ситнік О.М., Маляренка А.В.,    Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що з 2004 року по 15 травня 2015 року він та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка          ОСОБА_9
		03 листопада 2006 року батьки позивача надали йому грошові кошти у розмірі 26 316 грн для придбання будинку. Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 травня 2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 Ремонт будинку здійснювався за кошти батьків позивача. ОСОБА_6 вказував, що за період спільного життя сторони нажили наступне майно: жалюзі на суму 1 950 грн, дитячий диван у вигляді ведмедя вартістю               2 500 грн, тюль на всі вікна та штори на суму 2 000 грн, швейну електромашинку імпортну вартістю 2 000 грн; швейну машинку в неробочому стані вартістю 500 грн, оверлок вартістю 1 500 грн, 10 кв. м ковроліну вартістю 1500 грн, телевізор «Samsung» діагоналлю 42 дюйми, підключення до Інтернету, вартістю 10 600 грн, тюнер до супутникової антени «Євросіть» вартістю 600 грн, укріплення для телевізора настінне вартістю 700 грн, стабілізатор напруги вартістю 500 грн, цифрову відеокамеру «Sonу» вартістю 1 000 грн, цифровий фотоапарат «Olympus» вартістю 1500 грн, паласи площею 3х4 м червоно-зелено-жовтого кольору та площею 1,5х2 м коричнево-пісочного кольору вартістю 1 000 грн та 500 грн відповідно, кухонний куток з одного столу, двох пуфиків, двох лавок за                  700 грн, пральну машину «Indesit» вартістю 6 000 грн, електром'ясорубку «Bosch» вартістю 1800 грн, кухонний комбайн «Moulinex» вартістю 700 грн, фритюрницю «Philips» вартістю 800 грн, двокамерний холодильник «LG» сіро-сталевого кольору вартістю 8 000 грн, комп'ютерний стіл вартістю                  1 200 грн, офісне крісло бордового кольору вартістю 700 грн, кадку для білизни на шість відділень вартістю 1 200 грн, мікрохвильову піч «Samsung» віртістю 700 грн, масажер для ніг електроводяний «Scarlett» вартістю                 500 грн, масляний електронагрівач на сім секцій білого кольору вартістю                1 000 грн. Усе майно позивач оцінив у 42 650 грн. 
		Зазначав, що вказане майно відповідачем вночі з 13 на 14 квітня          2015 року вивезено за адресою: АДРЕСА_2. Крім речей відповідач забрала всі документи на побутову техніку, технічний паспорт на будинок, домову книгу. 
		Оскільки поділити майно добровільно відповідачка відмовилася, просив виділити все вищеперераховане майно відповідачці, а на його користь стягнути вартість 1/2 частини майна у розмірі 21 325 грн, а також 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, зобов'язати відповідача повернути технічний паспорт на будинок та домову книгу на будинок, а також документи на придбану техніку.
		Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від                 26 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 березня            2016 року рішення Кремінського районного суду Луганської області від               26 листопада 2015 року скасовано, позов задоволено частково. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. Виділено ОСОБА_6 телевізор «Samsung» діагоналлю 42 дюйми вартістю 10 600 грн, цифровий фотоапарат «Olympus» вартістю 1 500 грн, кухонний куточок з одного столу, двох пуфиків, двох лавок вартістю 700 грн, масляний електронагрівач на сім секцій білого кольору «Термостар» вартістю 1 000 грн, крісло офісне вартістю 700 грн, на загальну суму - 14 500 грн. Виділено ОСОБА_7 диван «Малютка» (зроблений під ведмедя) вартістю 2500 грн, швейну електромашинку імпортну вартістю 2 000 грн, пральну машину «Indesit» вартістю 6 000 грн, двокамерний холодильник «LG» сіро-сталевого кольору вартістю 8 000 грн, на загальну суму - 16 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У касаційній скарзі ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано доказів того, що зазначене ним майно є спільною сумісною власністю сторін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідачкою не надано доказів того, що майно, яке нею було вивезено з будинку за адресою:             АДРЕСА_1, належить саме їй, а тому майно, що було вказане позивачем у позові та яке у подальшому було виявлено за адресою: АДРЕСА_2, є спільною сумісною власністю подружжя. Вартість майна, указана позивачем, відповідачкою не спростована.
		З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
		За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
		Вказані вимоги апеляційним судом не дотримано. 
		Судами встановлено, що 15 травня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано шлюб (а. с. 9).
		Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від                  10 травня 2007 року визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а. с. 8).
		На підставі зазначеного рішення суду 08 червня 2007 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ОСОБА_6 на будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 11). Згідно з фотокопіями розписок у зазначеному будинку проводилися ремонтні роботи (а. с. 12−14, 16).
		За заявою позивача 01 жовтня 2015 року слідчим СВ Кремінського РВ ГУ МВС України була оглянута квартира за адресою: АДРЕСА_2, про що складено протокол огляду місця події, згідно з яким у цій квартирі виявлено таке майно: двокамерний холодильник сталевого кольору «LG», дерев'яний стіл, м'який кухонний куток темно-коричневого кольору, обігрівач білого кольору «Термостар», телевізор срібного кольору «Samsung» діагоналлю 30 см, диван «Малютка» (у вигляді ведмедя жовто-коричневого кольору), м'який диван світло-коричневого кольору, тумба темно-коричневого кольору, телевізор «Samsung» чорного кольору діагоналлю 42 см (а. с. 60−62).
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 
		Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова) зазначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно,  необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. 
		Згідно з п. п. 22, 24 Постанови вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди − виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		На порушення названих вимог закону, суд апеляційної інстанції не встановив обсяг спільно нажитого майна та не з'ясовував, чи належить виявлене за адресою: АДРЕСА_2, майно до спільної сумісної власності подружжя, не становив джерело і час його придбання, оскільки у матеріалах справи відсутні квитанції, фіскальні чеки або будь-які інші документи, які підтверджують факт придбання товарів.  
		Висновки суду, що названа позивачем вартість майна відповідачкою не спростована, тому вважається належною, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та згідно з ч. 1 цієї статті кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
		Крім того, виділяючи позивачу частину майна у натурі, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки звертаючись з позовом,          ОСОБА_6 просив виділити зазначене ним майно відповідачці, а на свою користь стягнути грошову компенсацію Ѕ частини майна у розмірі              21 325 грн, що передбачено ч. 2 ст. 364 ЦК України.
		Оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, то судове рішення апеляційного суду необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 339, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня               2016 року скасувати, рішення Кремінського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року залишити в силі.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:           О.О. Дьоміна      Судді:  А.О. Леванчук   А.В. Маляренко   О.М. Ситнік О.В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...