Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/459/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; нотаріату.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2016. Зареєстровано: 01.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2016.
Дата набрання законної сили: 13.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                    
		ПОСТАНОВА  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 червня 2016 р. справа № 804/459/16  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді                                                                    Чорної В.В.
		при секретарі судового засідання                                           Попович Н.М.  
		за участю сторін:
		представника позивача                                                  ОСОБА_1
		представника третьої особи                                                  Габрусева В.М.
		                                                                                   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій, та скасування рішення № 23168044 від 27.07.2015 р., - 
		 
		в с т а н о в и в:
		21 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень               № 23168044 від 27.07.2015 р.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ним як позичальником було укладено з ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11233931000 від 12.10.2007 р. на суму 40 000 доларів США, та договір іпотеки № 11233931000/1 від 12.10.2007 р., згідно умов якого, на забезпечення виконання основного зобов'язання позивач передав банку як іпотекодержателю квартиру № 131, яка знаходиться за адресою:                      АДРЕСА_3. 19 січня 2016 року до квартири позивача прибули представники ТОВ «Кей-Колект», які надали витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за                      № 51790792 від 19.01.2016 р., відповідно до якого, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. було прийнято рішення № 23168044 від 27.07.2015 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на належну позивачу квартиру № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект». Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки умовами договору іпотеки               № 11233931000/1 від 12.10.2007 р. не передбачено можливості переходу до іпотекодержателя права власності на квартиру без додаткового укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати протиправним дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23168044 від 27.07.2015 р. (т.1 а.с. 5-12).
		В судовому засіданні 23.06.2016 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (т.2 а.с. 1-3).  
		Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався, на вимогу суду надав витребувані докази по справі (т.1 а.с. 173-249). 
		Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на законність дій відповідача щодо реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірне нерухоме майно (т.2 а.с. 1-3).
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11233931000, згідно умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 202 000 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити суму процентів за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Строк погашення зобов'язання за даним договором здійснюється відповідно до встановленого графіку (Додаток № 1 до договору), але не пізніше 12.10.2028 року. За користування кредитними коштами протягом перших 30 днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,4% річних (т.1 а.с. 184-205).
		Для забезпечення виконання зобов'язань, між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» було  укладено договір іпотеки № 11233931000/1 від 12.10.2007 р., предметом застави за яким виступила квартира квартиру № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. На підставі вказаного іпотечного договору, 12.10.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лопатою О.О. накладено заборону відчуження зазначеної квартири, яка належить ОСОБА_3, до повного припинення або розірвання договору (т.1 а.с. 178-181).
		Із нотаріально посвідченої заяви ТОВ «Кей-Колект» вбачається, що 11.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (фактор) було укладено договір факторингу № 4, відповідно до якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначена у додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням права вимоги, до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення (т.1 а.с. 174, 214-218).
		У виписці з додатку 1 до договору факторингу № 4 від 11.06.2012 р. зазначений кредитний договір № 11233931000 від 12.10.2007 р. (т.1 а.с.219).
		11.06.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (цесіонарій) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки (житлова нерух.) № 11233931000 від 12.10.2007 р. (виписка з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.10.2007 р.) (т.1 а.с. 220-222).
		27.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 12524714, що надійшла від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (т.1 а.с. 241).
		В той же день, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. прийнято рішення № 23168044 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», податковий номер 37825968 (т.1 а.с. 243).
		Здійснення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме, квартиру № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект» підтверджено копією Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності № 41260921 від 27.07.2015 року (т.1 а.с. 244).
		Не погодившись з діями відповідача щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі рішення № 23168044 від 27.07.2015 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 131, яка знаходиться за адресою:                               АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект», позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
		Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон   № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою   фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
		В свою чергу, нотаріус, в розумінні ст. 3 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. 
		Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 передбачено, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном. 
		На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості проведення нотаріусом державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. 
		Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. 
		Стаття 34 Закону № 3425-XII встановлює перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, а саме: посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо); вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; видача свідоцтва про право на спадщину; видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; проведення   опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видача дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчення справжності підпису на документах; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчення факту, що фізична особа є живою;   посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці;   посвідчення час пред'явлення документів; передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймання у депозит грошових сум та цінних паперів; вчинення виконавчих написів; вчинення протестів векселів; вчинення морських протестів; прийняття на зберігання документів. 
		Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 р.              № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. 
		Отже, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. 
		Згідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону. 
		Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 р., арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 
		Таким чином, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. 
		Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постанові від 11.11.2014 р. (справа № 21-357а14), а також позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 20.04.2016 р. по справі К/800/10620/16. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на майно позивача - квартиру № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. на підставі іпотечного договору від 12.10.2007 року було накладено заборону відчуження до повного припинення або розірвання договору. 
		Не зважаючи на встановлену заборону, та без вчинення нотаріальної дії з майном у розумінні ст. 34 Закону України «Про нотаріат», відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект». 
		Крім того, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах   території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті (ч. 7 ст. 3 Закону № 1952-IV).
		Згідно з визначенням, наведеним у ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах   якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.
		Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом (ч. 3 ст. 13-1 Закону № 3425-XII).
		З матеріалів справи вбачається, що предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме, квартира № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
		Проте, приватним нотаріусом, всупереч указаних вище положень ст. 3 Закону            № 1952-IV та ст. 13-1 Закону № 425-XII, здійснено державну реєстрацію права власності спірного майна не за місцем його розташування (м. Дніпропетровськ), та поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність (Київській міський нотаріальний округ).
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
		Окремо суд зазначає, що стаття 55 Закону України «Про нотаріат» містить перелік нотаріальних дій, які можуть провадитися не тільки за місцезнаходженням майна, а й за місцем реєстрації однієї зі сторін правочинну. Зокрема, у частині четвертій цієї статті зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Однак, у даному випадку вказана норма застосуванню не підлягає, оскільки, як встановлено судом та зазначено вище, оскаржуваній реєстрації права не передувало укладення договору відчуження та, відповідно, вчинення з цього приводу нотаріальних дій (щодо його посвідчення).
		Крім наведеного вище, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після   державної реєстрації іпотеки.
		За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону №898-IV).
		Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №898-IV, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
		У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення   на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч. 1, 3   ст. 33 Закону № 898-IV).
		Частиною 1 ст. 35 вказаного Закону передбачено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про   усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається   без   задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 898-IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням   про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 898-IV, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на   предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.
		Пунктом 46 Порядку № 868 визначено особливості державної реєстрації іпотеки, відповідно до якого, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
		1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
		2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Відповідачем до матеріалів справи долучено копію повідомлення від 06.02.2015 р., підписаного представником ТОВ «Кей-Колект», про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, адресатом якого зазначено ОСОБА_3, що мешкає у АДРЕСА_3, а також надано копію поштового повідомлення, яка містить відмітку про його отримання позивачем (т.1 а.с. 176-177).
		Натомість, до матеріалів справи не надано опису вкладення до даного поштового відправлення, у зв'язку з чим, суд вважає документально не підтвердженим факт отримання позивачем від ТОВ «Кей-колект» повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 06.02.2015 р., що є порушенням п. 46 Порядку № 868, яким передбачено   подання нотаріусу заявником саме вимоги та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя. 
		Також, суд критично оцінює посилання представника ТОВ «Кей-колект» на положення розділу 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки № 11233931000/1 від 12.10.2007 р. як на підставу для вчинення переходу права власності від позивача до ТОВ «Кей-Колект»,   з огляду на таке.
		Згідно з п. 4.5 договору іпотеки від 12.10.2007 р., сторони домовились, що звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» та відповідно до Закону України «Про іпотеку». 
		Пунктом 5.2.1 договору іпотеки передбачено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»
		Відповідно до п. 5.2.2 договору іпотеки, отримання іпотекодержателем права продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодержателя здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (а.с. 76).
		Таким чином, договір іпотеки передбачає дві умови, за наявності яких предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект»: на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», та на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодержателя.
		Проте, не зважаючи на відсутність законних підстав для реєстрації переходу права власності на нерухоме майно від позивача на користь ТОВ «Кей-Колект», з огляду на відсутність укладеного відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 розділу 5 договору іпотеки                     № 11233931000/1 від 12.10.2007 р. окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», відповідачем протиправно було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на кв. № 131, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект». 
		При вирішенні спору, суд також приймає до уваги, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-7),   встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		- загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
		Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є  постійним місцем проживання позивача, та його загальна площа складає 44,7 кв.м, що підтверджується паспортними даними про реєстрацію позивача та відповідною копією технічного паспорта на вказану квартиру, а тому зазначений об'єкт нерухомого житлового майна підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що також свідчить про безпідставність вчинених відповідачем реєстраційних дій (т.1 а.с. 66-69).
		Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_3, у зв'язку з чим, рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23168044 від 27.07.2015 р., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ «Кей-Колект», та необхідність його скасування. 
		У відповідності до ст. 94 КАС України, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 551, 21 грн. (а.с. 4).
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167  КАС України,  суд, -
		 
		                                             п о с т а н о в и в:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
		Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. 
		Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23168044 від 27.07.2015 р.
		Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (01032, АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) сплачений згідно квитанції № 0.0.493135173.1 від 20.01.2016 р. судовий збір в сумі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).
		 
		Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		Повний текст постанови складений 30 червня 2016 року.
		 
		 
		Суддя                                                        В.В. Чорна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...