Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/24594/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2016. Зареєстровано: 02.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2016.
Дата набрання законної сили: 22.07.2017
Результат оскарження 22.02.2017 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		29 липня 2016 року                               № 826/24594/15
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
		за позовом ОСОБА_1
		відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В.
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		          Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 21.01.2016 р., а с. 39-44) до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В., в якій просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 р. №006-19507-260215, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочину;
		- зобов»язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу  (депозиту) від 26.02.2015 р. №006-19507-260215 р. у розмірі, еквівалентному 6600 доларів США, в національній валюті за курсом НБУ на день введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Від Уповноваженої особи до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, про необгрутованість позовних вимог.
		На підтвердження власної позиції відповідач серед іншого зазначив про нікчемність спірного договору, укладеного позивачем із банком. Так, зокрема, відповідачем при здійсненні перевірки, встановлено, що при укладанні між Банком та фізичними особами після 16.01.20І4 р. договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьомутака перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, що, на думку відповідача, і мало місце у ситуації із позивачем.
		Дослідивши наявні у справі матеріали, суд за результатами судового засідання прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши норми чинного законодавства та позицію судів вищих інстанцій з приводу такого спору Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26.02.2015 р. між ОСОБА_1 (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №006-19507-260215 у доларах США.
		Як встановлено судом, Постановою Національного банку України від 30.10.2014 р. №692/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» до категорії проблемних.
		02.03.2015 р. постановою Правління Національного банку України прийнято рішення №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 08.04.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03.03.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, яку запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р. включно. 
		Водночас вказаним рішенням Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.
		Рішенням від 08.04.2015 р. №71 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внесено зміни до рішення від 02.03.2015 р. №51 та тимчасову адміністрацію банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.09.2015 р. №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 р. включно, а також на вказаний строк продовжено повноваження Кадирова В.В.
		Наказом від 16.09.2015 р. №813 Уповноваженої особи Фонду застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено у додатку №1 до цього наказу (а.с. 54).
		Згідно витягу з додатку №1 до даного наказу наслідки нікчемності застосовано і до ОСОБА_1 за договором від 26.02.2015 р. №006-19507-260215.
		Водночас згідно з наказом від 22.09.2015 р. №836 «Про внесення змін до наказу від 16.09.2015 р. №813» прийнято рішення не застосовувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік яких наведено у додатку №5 до цього наказу, кошти на які надійшли від платників, сума залишку на рахунках яких станом на 03.03.2015 р. становила менше 200000 грн., в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими договорами.
		Також наказом від 22.09.2015 р. №836 анульовано проводки по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, перелік яких наведено в додатку №5 до цього наказу, згідно до реєстру операцій, наведеному в додатку №6 до цього наказу.
		Листом від 23.09.2015 р. представником АТ «Дельта Банк» за довіреністю листом №8821/2847 надано позивачу відповідь про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015 р. №006-19507-260215, укладеного між ним та АТ «Дельта Банк», згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Враховуючи зазначені вище обставини, вважаючи дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в межах гарантованої суми, протиправними, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
		 
		Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1). Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу) (ч. 2).
		До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3).
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №4452).
		Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		При цьому згідно пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №445 вкладом в розумінні цього Закону є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		Положеннями статті 3 Закону №4452 закріплено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
		Згідно частини 1 статті 4 цього Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Згідно статті 11 Закону №4452 управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.
		Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції.
		Повноваження Виконавчої дирекції Фонду закріплені у статті 12 названого Закону.
		Так, частиною 3 цієї статті закріплено, що до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.
		Положеннями пункту 2 частини 1 статті 14 Закону №4452 встановлено, що у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами від імені Фонду діє Директор - розпорядник Фонду.
		Відповідно до положень статті 20 Закону №4452 Закону Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
		Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку; 5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду; 6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.
		Згідно вимог статті 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
		У відповідності до вимог частини 5 статті 26 Закону №4452 відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
		Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
		Частиною 2 та 6 наведеної статті закріплено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а завершує Фонд виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
		Відповідно до ч. 4 зазначеної статті Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах.
		Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами врегульований положеннями ст. 27 Закону України від 23.02.2012р. № 4452.
		Згідно положень даної статті Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 1). 
		Частиною 2 статті 27 Закону №4452 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Відповідно до частини 3 цієї статті Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (частина 4 статті 27 Закону №4452).
		Водночас положеннями частини 5 статті 27 Закону №4452 встановлено, що протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		В свою чергу, як передбачено частиною 6 статті 27 Закону №4452, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Фонд здійснює відшкодування грошових коштів за вкладами тільки за результатами прийняття виконавчою дирекцією рішення про затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, яке підписує Директор - розпорядник Фонду. За відсутності вкладника у зазначеному реєстрі, підстави для проведення виплат вкладнику банка у Фонду відсутні.
		Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону №4452  встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Згідно з п. 1 ч. 6 зазначеної статті обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
		Абзацами 9 та 10 ч. 6 ст. 36 Закону №4452 зобов'язання банку, передбачені п.п. 1 - 4 ч. 6 цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.           
		Водночас положеннями статті 38 Закону №4452 визначено ряд заходів, які повинна вживати Уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.
		Так, як передбачено частиною 2 цієї статті, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		В свою чергу частиною 3 статті 38 Закону №4452 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, а саме: 
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Частиною 4 статті 38 Закону №4452 встановлено, що Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина 5 статті 38 Закону №4452).
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14 затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення №14), що розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду (п.1 Розділу 1 Положення №14).
		Так, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку (пункт 3 розділу 3 Положення №14).
		Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (п.2. розділу 4 Положення №14).
		Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 13 до цього Положення.
		При цьому до заяви додаються:
		- копія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) - сторінки, що містять прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про серію, номер, найменування або код органу, що видав документ, дату видачі, місце проживання або місце перебування;
		- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копія сторінки паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
		Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців (п.9 розділу 4 Положення №14).
		Згідно пункту 1,2 розділу 5 Положення №14 після одержання Загального Реєстру (Реєстру переказів) та коштів від Фонду банк-агент відповідно до умов договору, укладеного з Фондом, починає виплати гарантованих сум відшкодувань. Банк-агент забезпечує доступність отримання вкладниками гарантованих сум відшкодувань у будь-якій установі банку.
		При проведенні виплат відшкодувань уповноважений працівник банку-агента повинен здійснити: ідентифікацію особи, яка звернулась за отриманням відшкодування; звірку реквізитів документів особи, яка звернулася за отриманням відшкодування, із реквізитами у Загальному Реєстрі (Реєстрі переказів) відповідно до вимог розділу VI цього Положення; за умови позитивного результату звірки здійснити виплату коштів, вказавши у касовому документі реквізити отримувача та підставу для виплати відшкодування іншій особі (за потреби).
		Пунктом 2 розділу 6 Положення №14 встановлено, що вкладник або його представник, який звертається за отриманням гарантованої суми відшкодування, пред'являє відповідальному працівнику банку-агента свій паспорт або інший документ, що посвідчує особу (далі - паспортний документ). Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспорт, у якому контролюючими органами зроблено відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Якщо виплата здійснюється шляхом переказу за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду, заявник надсилає/подає Фонду копії документів, зазначених у пункті 2 цього розділу.
		 
		Як встановлено судом, згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №006-19507-260215 у доларах США, укладеного 26.02.2015 р. між ОСОБА_1 (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», сума вкладу позивача складає 6600 доларів США (п. 1.2).
		Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 договору, та по 12.03.2015 р. включно (п. 1.3).
		Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних (п. 1.4).
		Пунктом 1.6 договору встановлено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 (далі - рахунок), при цьому згідно до п. 1.7 договору додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються.
		Відповідно ж до п. 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
		Між тим, у даному пункті також відмічено, що у разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становить суму вкладу, на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладеним.
		Згідно до п. 2.1 договору цей договір укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної зі сторін, набуває чинності з моменту підписання його сторонами, скріплення печаткою банку та внесення вкладником суми вкладу, та діє до моменту повного виконання сторонами  своїх зобов»язань за цим договором.
		Між тим, у відповідності до п. 2.2 договору з підписанням цього договору вкладник, тобто позивач, засвідчує, що він ознайомлений з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «»Дельта Банк» та погоджується вважати їх обов»язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору.
		Тобто, враховуючи підписання вказаного договору позивачем, як вбачається, доводи його представника стосовно необізнаності позивача із згаданими правилами не відповідають дійсності та спростовуються фактичними обставинами справи.
		Разом з тим, згідно наданої до суду виписки за операціями по картковому рахунку з 02.02.2015 р. по 27.02.2015 р. в день 26.02.2015 р. з валютного рахунку НОМЕР_2, належного ОСОБА_5, здійснено операцію списання коштів в сумі 6600 доларів США та здійснено переказ коштів на депозитний вклад згідно договору від 26.02.2015 р. №006-19507-260215.
		А відтак, фактично ОСОБА_5, яким попередньо у ПАТ «Дельта Банк» було укладено депозитну угоду №10007009074629, здійснено переказ коштів в рахунок вкладу позивача за договором від 26.02.2015 р. №006-19507-260215 у доларах США, сума якого, між іншим, становить 6600 доларів США.
		Водночас, як вбачається, фактично зарахування вкладу на рахунок позивача ОСОБА_5 здійснено всупереч вимог п. 1.8 договору, адже рахунок, з якого здійснено таке зарахування, апріорі не належить ОСОБА_1, який є вкладником за договором №006-19507-260215. 
		При цьому докази зарахування коштів в рахунок вкладу станом на дату укладення цього договору позивачем з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку до суду не надано, а судом таких не встановлено, разом з тим, як вже встановлено судом, згідно до п. 1.7 договору додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються.
		Істотною обставиною при вирішенні даної справи, на переконання суду, також є й те, що умовами договору №006-19507-260215, а саме абз. 2 п. 1.8, чітко встановлено, що у разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становить суму вкладу (а можливість зарахування вкладу на рахунок договором передбачено лише з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору), на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладеним.
		Водночас, як передбачено нормою ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). 
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).
		А відтак, засвідчивши власним підписом факт укладення договору банківського вкладу (депозиту) №006-19507-260215, позивач повністю прийняв умови цього договору та надав свою згоду на обов»язкове виконання ним таких умов. Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, умов договору №006-19507-260215, зважаючи на відсутність факту зарахування позивачем вкладу на рахунок з його власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору, ОСОБА_1 у повному обсязі дотримано не було.
		Тобто, обґрунтованими в даній ситуації, на переконання суду, є доводи представника відповідача стосовно того, що метою договору банківського вкладу (депозиту) №006-19507-260215 фактично є надання окремим кредиторам, а саме ОСОБА_5, переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. При цьому, приходячи до даного висновку, суд враховує обставину прийняття працівниками банку від вказаної особи платежу в рахунок вкладу позивача за згаданим договором всупереч його умов, а саме п. 1.8 та п. 1.7.
		Враховуючи наведене у сукупності, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Згідно з вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно з ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (ч. 2).
		Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, ч. 1 ст. 267 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позову.
		 
		Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. 
		 
		Суддя                                                                                      Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...