Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/3041/16-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		02 серпня 2016 рокум. Київ 
		Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ДемяносовМ.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова                   від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області  від 03 червня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі № 897-12/226/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Приватної фірми «Валентина» про стягнення заборгованості, 
		    в с т а н о в и в:
		ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 листопада 2012 року по справі № 897-12/226/12 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2,                 ОСОБА_4, ПФ «Валентина» про стягнення заборгованості за договором про надання траншу № SMH0005518-1 від 16 січня 2012 року та рамковою угодою № SMERS00286 від 08 листопада 2007 року. Вважає рішення третейського суду є необґрунтованим, оскільки судом не з'ясовано та не досліджено усі фактичні письмові матеріали справи та вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Рішення не містить посилання про повідомлення сторін про розгляд справи в третейському суді. При розгляді справи в третейському суді не були враховані обставини виконання зобов'язання поручителем ПФ «Валентина» про що зазначено в заяві банку від 04 грудня 2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство ПФ «Валентина». Відповідач згідно рішення третейського суду є споживачем послуг банку, а тому справа не була підвідомча третейському суду згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди».
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня                 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3,  просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		         У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
		Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.     
		         Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
		Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»).
		Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
		Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
		         За частиною 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України                                   від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив, що ОСОБА_2 не є споживачем послуг за договором про надання траншу № SMH0005518-1                 від 16 січня 2012 року, спір, що виник після укладення третейської угоди, підвідомчий третейському суду, оскільки виходячи з загальних правових засад, передбачено право сторін для звернення до третейського суду з позовом для вирішення спору, який виник після укладення третейської угоди, а тому дійшов правильного висновку про підвідомчість справи третейському суду. Крім того, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 листопада 2012 року з тих підстав, що ОСОБА_2 не було повідомлено про час та місце розгляду справи, оскільки Законом України «Про третейські суди» не передбачено підстав для скасування такого рішення у зв'язку з проведенням розгляду справи за відсутністю будь-кого зі сторін, які не повідомлені належним чином.
		 
		Доводи скарги висновки судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, 
		у х в а л и в:
		Відмовити ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, у відкритті касаційного провадження на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі № 897-12/226/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Приватної фірми «Валентина» про стягнення заборгованості.
		Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя Вищого спеціалізованого
		суду України з розгляду 
		цивільних і кримінальних справ                                               М.В. Демяносов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...