Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9539/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2016. Зареєстровано: 04.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2016.

Результат оскарження 26.06.2024 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.07.2016Справа № 910/9539/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед"
		до Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України
		про стягнення 62 247 048,77 грн., -
		Суддя Морозов С.М.
		За участю представників учасників судового процесу: 
		від позивача: Астрюхін К.А. (представник за довіреністю №982 від 13.06.2016р.);
		від відповідача: Залевська О.О. (представник за довіреністю №05/04-Д від 21.04.2016р.);
		від третьої особи: Мовіле О.С. (представник за довіреністю №14.02/14 від 19.05.2016р.).
		 
		Обставини справи:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" (надалі - відповідач) суми пені в розмірі 247 048,77 грн. за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015р.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору в частині виконання зобов'язань щодо повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 62 000 000,00 грн. у передбачені договором строки. 
		Протягом перебування справи у провадженні суду до суду від позивача надійшли заяви про уточнення позовних вимог (13.06.2016р. та 05.07.2016р.), відповідно до змісту останньої заяви, позивачем заявлено до відповідача вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 62 000 000,00 грн. та штрафних санкцій (пені) в розмірі 247 048,77 грн.
		Судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" кваліфіковано заяву позивача як заяву про зміну предмету позову та прийнято її до розгляду.
		Протягом перебування справи у провадженні суду відповідачем двічі (12.07.2016р. та 26.07.2016р.) подано відзиви на позовну заяву, відповідно до змісту яких останній заперечував проти задоволення позову, при цьому посилався на те, що спірний договір є удаваним правочином, а грошові кошти фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. є частиною незаконно отриманих позивачем бюджетних коштів в розмірі 78 786 008,00 грн. що є предметом розслідування кримінального провадження № 12016000000000031 від 28.01.2016р. та в разі доведеності їх нецільового використання матиме наслідком відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачем також зазначено, що строк для повернення коштів фінансової допомоги за договором не настав та не міг настати, а зміна умов повернення коштів фінансової допомоги, викладена додатковою угодою №1 від 14.01.2016р., на думку відповідача, є незаконною з огляду на положення ст. ст. 6, 627, 1049 Цивільного кодексу України та в силу приписів ст. 83 ГПК України вказана додаткова угода підлягає визнанню судом недійсною. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення з нього штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки такий вид санкцій та її розмір не передбачений умовами договору. У відзиві на позовну заяву від 26.07.2016р. відповідач також зазначив про зв'язок між колишнім керівництвом відповідача та позивачем, а саме про те, що керівник відповідача ОСОБА_4, якою було підписано договір зі сторони відповідача до її призначення на посаду директора була керівником позивача, наведено міркування з приводу нецільового використання спірних коштів фінансової допомоги та заборони стягнення спірних грошових коштів, оскільки це, на думку відповідача, буде прямо суперечити законному наміру держави зберегти вказані кошти.
		Третя особа вимог ухвали суду в частині надання до матеріалів справи письмових пояснень щодо предмету та підстав заявленого позову не виконала, проте її представник в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.06.2016р. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено до 05.07.2016р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України та відкладено розгляд справи до 12.07.2016р. 
		Крім того, в судовому засіданні 05.07.2016р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12016000000000031 від 28.01.2016р. про даний спір, зупинення провадження у справі, залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного слідчого управління Національної поліції України та призначення у справі колегіального розгляду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. продовжено строк розгляду спору до 09.08.2016р. включно та відкладено розгляд справи до 26.07.2016р.
		Крім того, в судовому засіданні 12.07.2016р. відмовлено в задоволенні повторно заявленого клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного слідчого управління Національної поліції України.
		26.07.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи №910/13201/16 за позовом ДП «Укрмедпроектбуд» до ТОВ «Укрпрофмед» про визнання договору удаваним.
		Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду справи №910/13201/16, що розглядається Господарським судом міста Києва, оскільки договір, який є підставою позову у даній справі визнається удаваним в рамах іншого провадження. При цьому, відповідач зазначив, що суд в порядку ст. 83 ГПК України може визнати договір недійсним, проте наведена стаття процесуального кодексу не наділяє суд самостійно в рамках справи про стягнення коштів встановити удаваність правочину або визнати правочин удаваним.
		В судовому засіданні 26.07.2016р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом було поставлено на обговорення представників учасників судового процесу.
		Представник відповідача підтримала вказане клопотання та просила суд його задовольнити.
		Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання та просив суд відмовити в його задоволенні.
		Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача та просив суд його задовольнити.
		Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
		Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
		В п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. 
		При цьому, суд відзначає, що розгляд клопотання відповідача та доданих до нього доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, здійснюється відповідно до вимог статей 32-34, 43 ГПК України.
		При розгляді клопотання відповідача виходить з того, що за загальним правилом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
		Крім того, відповідно до п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. " Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.
		При застосуванні вказаного пункту Пленуму Вищого господарського суду України у даному випадку суд виходить з однакового правового регулювання договорів кредиту та позики (Глава 71 Цивільного кодексу України).
		Судом також враховано практику Верховного суду України, зокрема в постановах від 07.10.2015р. у справі №6-1367цс15 та від 04.11.2015р. у справі №6-923цс15, які в силу ст. 111-28 ГПК України мають бути враховані судом при застосуванні таких норм права.
		Так, у наведених постановах Верховний суд України скасовуючи судові рішення судів нижчих ланок вказав на те, що суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що розгляд справи №910/13201/16, що розглядається Господарським судом міста Києва не перешкоджає розглядові даної справи, а клопотання відповідача про зупинення провадження у справі направлене на затягування судового процесу, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
		При цьому, суд звертає увагу заявника на ту обставину, що за наслідками прийняття судового рішення у справі №910/13201/16 та набрання ним законної сили, останній не позбавлений звернутися до суду з заявою про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.
		Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		В судовому засіданні 26 липня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29.12.2015р. між позивачем (надавач за договором) та відповідачем (отримувач за договором) було укладено Договорір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого надавач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає отримувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов'язувався прийняти поворотну фінансову допомогу у встановлені договором строки.
		Згідно п. 2.1. Договору поворотною фінансовою допомогою за цим договором є сума коштів у розмірі 62 000 000,00 грн.
		Відповідно до п. п. 3.1. - 3.2. Договору поворотна фінансова допомога надається надавачем отримувачу в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору. Фінансова допомога надається на безоплатній основі.
		Позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 62 000 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень №29 від 30.12.2015р. на суму 30 000 000,00 грн. та №30 від 30.12.2015р. на суму 32 000 000,00 грн.
		У відповідності до п. п. 4.1. - 4.2. Договору термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу  встановлюється до 31.12.2017 року. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється письмовими Додатковими угодами до цього Договору.
		В пунктах 5.1., 5.2. Договору сторони передбачили, що отримувач повертає надавачу поворотну фінансову допомогу у термін, передбачений у п. 4.1. Договору. Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом перерахування отримувачем грошових коштів на банківський рахунок надавача.
		Згідно п. 5.4. Договору поворотна фінансова допомога вважається повернутою отримувачем надавачу в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок надавача.
		Відповідно до укладеної Додаткової угоди №1 до Договору від 14.01.2016р. на підставі п. 12.2. Договору сторони дійшли згоди внести зміни до п. 4.1. та 4.2. розділу 4 Договору, виклавши їх в наступній редакції: « 4.1 Термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, встановлюється до 31.12.2017 року. Надавач має право в односторонньому порядку вимагати від отримувача дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, за умови надання надавачу відповідної письмової вимоги не менше як за 5 (п'яти) календарних днів до дати такого дострокового повернення поворотної фінансової допомоги. В разі отримання вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, отримувач зобов'язаний повернути надавачу вказаний у вимозі обсяг поворотної фінансової допомоги протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги.», « 4.2 Строк користування поворотною фінансовою, допомогою може бути продовжений або зменшений за згодою Сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього Договору. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути достроково зменшений, в разі отримання від надавача письмової вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, в порядку визначеному п. 4.1. Договору.».
		Крім того, Додатковою угодою №1 до Договору від 14.01.2016р. сторони доповнили Договір п. 5.5. відповідно до якого отримувач на першу вимогу надавача зобов'язувався протягом 5 (п'яти) календарних днів повернути всю суму коштів, визначену п. 2.1. Договору.
		Позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист №935 від 14.03.2016р.) про повернення суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 14.03.2016р., що підтверджується відповідною відміткою про отримання листа та присвоєнням вхідного № 83/03-16.
		Відповідачем надано відповідь на його вимогу (лист №935 від 14.03.2016р.), відповідно до змісту якої позивачу повідомлено про неможливість виконати вимогу від 14.03.2016р. з огляду на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016р. у справі №757/5236/16-к накладено арешт на грошові кошти в сумі 2 170 000,00 грн., а ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2016р. у справі №757/4801/16-к накладено арешт на грошові кошти в сумі 59 830 000,00 грн.
		Позивач також звернувся до відповідача з претензією вих. №936 від 21.03.2016р. про повернення суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 21.03.2016р., що підтверджується відповідною відміткою про її отримання та присвоєнням вхідного № 88/03-16.
		Відповідачем було розглянуто претензію відповідача вих. №936 від 21.03.2016р. та відхилено її з огляду на накладення Апеляційним судом міста Києва та Печерським районним судом м. Києва арешту на вказані кошти та заборону їх використання.
		У зв'язку з тим, що відповідач суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. у строки, передбачені умовами Договору, не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зімну предмету позову). 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		За загальним правилом згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Станом на час винесення рішення у цій справі Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015р. з усіма Додатковими угодами до нього, що укладений між позивачем  та відповідачем, судом не визнаний недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом. А тому за правилом ст. 204 ЦК України господарський суд під час винесення рішення у цій справі виходить з того, що вказаний договір є правомірним.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). 
		Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 62 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 29 від 30.12.2015р. та № 30 від 30.12.2015р., які містяться в матеріалах справи.
		Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач, надаючи відповідачу кошти поворотної фінансової допомоги, прагне повернути свої кошти відповідно до умов укладеного договору, тоді як відповідач вважає, що кошти фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. є частиною незаконно отриманих позивачем бюджетних коштів в розмірі 78 786 008,00 грн. по Договору №2012/5 від 29.12.2012р. на будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», а відтак у останнього у випадку доведеності їх нецільового використання матиме наслідком відсутність підстав для їх повернення.
		Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.  (ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України). 
		У ч.2 вказаної статті Цивільного кодексу України зазначено, що договір позики вважається безпроцентним, якщо:1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
		Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
		Твердження відповідача щодо того, що укладений між сторонами договір є удаваним правочином, оскільки насправді між сторонами вчинялася інша дія - часткове повернення бюджетних коштів, щодо яких триває досудове слідство не приймаються до уваги з огляду на наступне.
		За змістом ст. ст. 202-203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
		Таким чином, часткове повернення бюджетних коштів в розмірі 62 000 000,00 грн., що були попередньо перераховані відповідачем позивачу на виконання Договору № 2012/5 від 29.12.2012р., на думку суду, не може бути правочином в розумінні статей 202-205 Цивільного кодексу України, а відповідна правова оцінка таким діям має бути надана органами, на яких згідно закону покладено такі завдання.
		Також, при розгляді даного спору суд виходить з того, що згідно ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, розслідування кримінального провадження слідчим органом не свідчить про наявність в діях посадових осіб відповідача вини (умислу чи необережності) при укладенні Договору, доки їх вину не буде доведено в судовому порядку.
		Твердження відповідача про те, що грошові кошти у суму 62 000 000,00 грн. є частиною коштів в сумі 78 786 008,00 грн., які були перераховані  по Договору № 2012/5 від 29.12.2012р. всупереч затвердженому Паспорту на 2015 рік та в результаті їх нецільового використання так на які в подальшому було накладено арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016р. у справі №757/5236/16-к та від 10.02.2016р. у справі №757/4801/16-к, а тому не можуть бути повернені по Договору поворотної фінансової допомоги, який є підставою позовних вимог у цій справі, також не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно із ст. 190, 179 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. 
		Згідно із ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
		Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України гроші (грошові кошти) - це законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України, якою є грошова одиниця - гривня.  
		Таким чином, грошові кошти не є речами, визначеними індивідуальними ознаками, а є засобом платежу. Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що грошові кошти, що були ним перераховані позивачу за іншим договором, а також кошти, на які накладений арешт відповідними ухвалами суду є тими самими грошовим коштами, що перераховані позивачем по Договору фінансової допомоги № 29/12-15 від 29.12.2015р. (а саме мають ті самі індивідуальні ознаки - є тими самими банкнотами з тими ж серійними номерами, тощо). За відсутності таких доказів, зважаючи на принцип свободи ведення господарської діяльності, господарський суд виходить з того, що грошові кошти, перераховані позивачем за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/12-15 від 29.12.2015р. згідно із платіжними дорученнями № 29 та №30 від 30.12.2015р., могли бути ним отримані від ведення будь-якого із видів господарської діяльності. 
		Щодо заперечень відповідача про те, що строк для повернення коштів фінансової допомоги за договором не настав та не міг настати, а зміна умов повернення коштів фінансової допомоги, викладена додатковою угодою №1 від 14.01.2016р., на думку відповідача, є незаконною з огляду на положення ст. ст. 6, 627, 1049 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.
		Як вже зазначалося вище, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України). Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору та додаткової угоди були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір та додаткову угоду та скріпивши його відтисками печаток , а тому всі умови спірного Договору та додаткової угоди з моменту їх укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
		Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково ототожнюється строк виконання зобов'язання, визначений певним періодом у часі (до 31.12.2017р.) та термін виконання зобов'язань з настанням якого пов'язане виконання умов договору в частині повернення коштів фінансової допомоги (протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги), а визначений на розсуд сторін строк виконання зобов'язання за Договором не суперечить жодному акту цивільного законодавства.
		При цьому не заслуговують на увагу суду твердження відповідача щодо зв'язку керівництва позивача та відповідача при укладенні спірного договору, оскільки відповідні факти перевищення повноважень або зловживання службовим становищем мають бути встановлені компетентними органами та підтверджуватися вироком суду у кримінальній справі, доказів чого матеріали справи не містять.
		Посилання відповідача на нецільове використання спірних коштів фінансової допомоги та заборону стягнення спірних грошових коштів, оскільки це, на думку відповідача, буде прямо суперечити законному наміру держави зберегти вказані кошти відповідно до ст. 34 ГПК України та п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не входять до предмета доказування в даній справі.
		З огляду на те, що вимогу (лист №935 від 14.03.2016р.) про повернення суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. відповідачем отримано 14.03.2016р., зобов'язання щодо повернення вказаних коштів мало бути виконано відповідачем у строк до 19.03.2016р. включно, а прострочення виконання свого зобов'язання з повернення коштів у відповідача виникло з 21.03.2016р. (20.03.2016р. вихідний день).
		Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
		З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми коштів повторної фінансової допомоги в розмірі 62 000 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
		Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму штрафних санкцій за невиконання зобов'язань щодо своєчасного повернення повторної фінансової допомоги в розмірі 247 048,77 грн.
		За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
		Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. 
		У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 
		Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов'язань за цим договором, вона несе відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством.
		Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
		Як свідчить зміст Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/12-15 від 29.12.2015р., його умовами не визначено розміру пені. Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги за Договором. За таких умов, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 247 048,77 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Крім того, суд відзначає, що попри те, що позивачем в тексті позовної заяви на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в розмірі 122 301,00 грн., позовних вимог про стягнення яких позивачем ані в позовній заяві, а ні в заяві про зміну предмету позову заявлено не було, з огляду на відсутність в матеріалах справи письмового клопотання сторони про можливість суду виходити за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), такі вимоги судом не розглядалися.
		Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
		За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/9539/16 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 62 000 000,00 грн. суми основного боргу.
		Судовий збір у розмірі 205 879,64 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" (код ЄДРПОУ 37700171, адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7-А, оф. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (код ЄДРПОУ 34350971, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4, літера Б, оф. 2/1) суму основного боргу в розмірі 62 000 000,00 грн. (шістдесят два мільйони гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 205 879,64 грн. (двісті п'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 64 коп.).
		3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
		4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.   
		 
		Повне рішення складено 01.08.2016р.
		 Суддя                                                                                                                           С.М. Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...