Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/1283/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2016. Зареєстровано: 10.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2016.

Результат оскарження 14.03.2017 Апеляційний суд Донецької області: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 1-кп/243/494/2016
		 №236/1283/16-к
		У Х В А Л А
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		03 серпня 2016 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
		   Головуючого - судді          ОСОБА_1 
		   суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 при секретарі              ОСОБА_4 
		   за участю прокурора             ОСОБА_5 
		 обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10  
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області досудовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України, -
		В С Т А Н О В И В :
		До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України. 
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані усі вимоги КПК України, відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 2-4 частини третьої статті 314 КПК України (закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору, направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності). Просив відмовити у задоволенні клопотань обвинувачених та їх захисників.
		У підготовчому судовому засіданні обвинуваченими та їх захисниками були заявлені клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України. 
		Вислухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
		До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015051110000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України, який був затверджений 25 лютого 2016 року прокурором у кримінальному провадженні  начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 .
		З якого вбачається, що слідчим відділом Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області 12.03.2015 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120370000692, у якому 30.04.2015 року повідомлено про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
		Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в указаному кримінальному провадженні на підставі постанови від 30.04.2015 тимчасово виконувача обов`язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_7 про призначення групи прокурорів покладено на старшого прокурора зазначеної прокуратури ОСОБА_14 (старший групи) та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_15 .
		На початку червня 2015 року ОСОБА_12 з метою реалізації свого права на захист і права на захист ОСОБА_13 , передбаченого ст. 20 КПК України, звернулася до адвоката ОСОБА_16 , з яким 19.06.2015 було укладено договір про надання правової допомоги, за яким ОСОБА_16 узяв на себе обов`язок здійснювати захист ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у зазначеному кримінальному провадженні.
		У ході розмови ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_12 про те, що віг міг би домовитися із працівниками прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області щодо можливості застосування до неї та ОСОБА_13 більш м`якого покарання, ніж визначене законом, а саме такого, що не передбачає реального позбавлення волі. При цьому адвокат уточнив, що вартість вирішення такого питання може становити не менше 5000 доларів США, а його послуги будуть коштувати 5000 тис. гривень.
		У подальшому, в один із днів липня 2015 року, ОСОБА_16 в рамках виконання своїх обов`язків захисника ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звернувся до тимчасового виконувача обов`язків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_7 щодо можливості сприяння останнім при ухваленні судом вироку, зокрема застосування ст. ст. 69, 75 КК України та призначення ОСОБА_12 і ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, а також неоскарження стороною обвинувачення у подальшому вироку суду в апеляційному порядку.
		У ОСОБА_7 , який на той момент тимчасово виконував обов`язки прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області та достовірно знав обставини кримінального провадження у зв`язку зі здійсненням прокуратурою м. Сєвєродонецька Луганської області нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, виник умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за сприяння в ухваленні судом відповідного обвинувального вироку та не оскарження його в установленому КПК України порядку.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно наприкінці липня 2015 року ОСОБА_7 , під час організованої зустрічі з адвокатом ОСОБА_16 , повідомив останньому про прийняте ним рішення щодо можливості сприяння в ухваленні судом обвинувального вироку, призначення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України, а також у неоскарженні в апеляційному порядку вироку, ухваленого судом.
		У зв`язку з цим ОСОБА_7 висловив ОСОБА_16 вимогу щодо надання обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 неправомірної вигоди за здійснення впливу на ухвалення суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області обвинувального вироку та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, а також за здійснення впливу на уповноваженого на подання апеляційної скарги прокурора з метою неоскарження вироку до апеляційного суду Луганської області.
		Крім того, ОСОБА_7 , виконуючи на той момент обов`язки прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, достовірно знаючи про підтримання державного обвинувачення в суді у справі за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 старшим прокурором зазначеної прокуратури ОСОБА_14 , уповноваженою відповідно до ст. ст. 2, 36, КПК України на подання апеляційної скарги, попередив ОСОБА_17 , що в разі ненадання неправомірної вигоди обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прокуратура м. Сєвєродонецька Луганської області проситиме призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, а у випадку ухвалення судом обвинувального вироку з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, буде подано таку скаргу до апеляційного суду Луганської області.
		При цьому ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_17 , що розмір неправомірної вигоди та порядок її надання буде оголошений йому після проведення з такого приводу розмови із визначеним автоматизованою системою документообігу Сєвєродонецького міського суду Луганської області суддею, уповноваженим на розгляд вищезгаданого кримінального провадження.
		Прокурором, що здійснює процесуальне керівництво у провадженні, - старшим прокурором прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_14 17.07.2015 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015120370000692 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, який цього ж дня скеровано до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
		Під час реєстрації обвинувального акта в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області автоматизованою системою документообігу вказаного суду шляхом автоматичного розподілу суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6 визначено головуючим у відповідному судовому провадженні.
		Надалі ОСОБА_7 з метою реалізації злочинного умислу, дізнавшись, що розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_12 і ОСОБА_13 розподілено на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6 , звернувся до останньої та довів до її відома свій злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди через адвоката ОСОБА_16 від ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за ухвалення з використанням наданої ОСОБА_6 влади обвинувального вироку та більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, зі звільненням обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.
		У свою чергу, ОСОБА_6 , вислухавши пропозицію ОСОБА_7 погодилася на виконання запропонованого ним злочинного умислу та запевнила останнього, що в разі надання їй та одержання нею неправомірної вигоди ухвалить відповідне рішення в інтересах ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
		Водночас ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, направлені на незаконне збагачення, визначили, що розмір неправомірної вигоди, яку повинні надати обвинувачені ОСОБА_12 і ОСОБА_13 через адвоката ОСОБА_16 , повинен становити 4000 доларів США, про що останнього особисто повідомив ОСОБА_7 .    
		Крім того, згідно з розробленим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинним планом, ОСОБА_16 після отримання від ОСОБА_12 і ОСОБА_13 неправомірної вигоди в зазначеній сумі повинен був надати її ОСОБА_7 , який, у свою чергу, мусив частину із зазначеної неправомірної вигоди надати судді ОСОБА_6 за ухвалення обвинувального вироку, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, а іншу частину неправомірної вигоди залишити собі за сприяння у неоскарженні вказаного вироку до апеляційного суду Луганської області шляхом здійснення впливу на прокурора, уповноваженого на подання апеляційної скарги.
		ОСОБА_16 14.08.2015 перебуваючи біля пологового будинку в м. Старобільську Луганської області, на виконання висловленої ОСОБА_7 вимоги довів до відома ОСОБА_12 незаконні вимоги останнього та ОСОБА_6 про необхідність надання неправомірної вигоди, при чому зазначив, що в разі невиконання таких вимог та ненадання неправомірної вигоди в указаній вище сумі судом буде ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання у виді позбавлення волі.
		У подальшому, 22.10.2015 приблизно о 13 год. 30 хв. адвокат ОСОБА_16 , діючи з відома та за вказівкою ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , перебуваючи в автомобілі «Ланос» біля супермаркету «АТБ», розташованого поблизу готелю «Центральний» по проспекту Гвардійському в м. Сєвєродонецьку Луганської області, шляхом позміщення ОСОБА_12 за його вказівкою коштів до речової скриньки згаданого автомобіля у присутності ОСОБА_13 отримав неправомірну вигоду в остаточно визначеному ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розмірі 6000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135655 гривень, для ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ухвалення останньою з використанням наданої їй влади обвинувального вироку з призначенням ОСОБА_12 і ОСОБА_13 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а також неоскарження прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, вироку до апеляційного суду Луганської області.
		Цього ж дня, приблизно о 14 год. 10 хв., адвокат ОСОБА_16 , зустрівшись із ОСОБА_7 поблизу будинку № 41 по вул. Леніна в м. Сєвєродонецьку Луганської області, передав частину одержаної від ОСОБА_12 неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США для нього та ОСОБА_6 , вказавши, що іншу частину неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США буде передано після ухвалення обвинувального вироку у провадженні та набрання ним чинності.
		Надалі ОСОБА_7 , після отримання неправомірної вигоди для передачі судді ОСОБА_6 та для себе за вплив на старшого прокурора прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_14 , прибувши до приміщення зазначеної прокуратури за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. 8 Березня, 2, здійснив відповідний вплив, вказавши ОСОБА_14 на необхідність закінчення з`ясування під час судового розгляду обставин вчинення злочину, перевірки їх доказами та переходу до судових дебатів, у яких слід просити суд визнати винними ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, орієнтувати суд на призначення більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, та звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.
		Після цього суддя ОСОБА_6 відповідно до раніше розробленого плану вчинення злочину, діючи умисно та з корисливих мотивів, перебуваючи у своєму автомобілі Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , поблизу приміщення прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області по вул. 8 Березня, 2, у м. Сєвєродонецьку, одержала від ОСОБА_7 частину з наведеної вище суми неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США для себе за ухвалення з використанням наданої їй влади заздалегідь обумовленого обвинувального вироку на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо призначення їм покарання, не пов`язаного з реальним позбавленням волі.
		Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6 після одержання від заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_7 згідно із попередніми домовленостями частини неправомірної вигоди, 23.10.2015 ухвалила обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12015130370000692, визнавши ОСОБА_13 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначивши йому остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання із випробуванням строком на 3 роки.
		Крім того, цим же обвинувальним вироком суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6 визнала ОСОБА_12 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначила їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки.
		Дослідивши зміст обвинувального акту та додатки до нього, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту по цьому кримінальному провадженню, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи із наступного.
		Завданнями підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
		Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, у тому числі такої загальної засади кримінального провадження, як законність,що має безпосереднє відношення і до стадії досудового розслідування, суд при підготовчому судовому засіданні зобов`язаний перевірити зміст обвинувального акту та додатків до нього на відповідність вимогам КПК України з метою його подальшого призначення до розгляду при наявності на те правових підстав.
		Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
		Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
		Зазначені вимоги кримінального процесуального закону під час досудового розслідування при складанні обвинувального акта по кримінальному провадженню № 42015051110000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України не були дотримані.
		Суд, приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту, доданого до нього реєстру вимогам ст.ст. 42, 291 КПК України, в зв`язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, з наступних підстав.
		Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність то формулювання обвинувачення.
		Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015051110000021 стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 за попередньою змовою за вчинення в інтересах ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будь-якої дії з використанням службового становища, за ухвалення з використанням наданої влади заздалегідь обумовленого обвинувального вироку на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо призначення їм покарання, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, у ОСОБА_7 крім того, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди; стосовно ОСОБА_7 за фактом одержання від захисника обвинувачених у кримінальному провадженні ОСОБА_12 ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_16 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави,- старшим прокурором прокуратури м.Сєвєродонецька ОСОБА_14 , а саме невжиття заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо призначення їм покарання пов`язаного з реальним позбавленням волі, поєднане з вимаганням такої вигоди, у на те, що обвинувачення пред`явлено лише ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , хоча містить фактично обвинувачення щодо іншої особи, зокрема ОСОБА_16 .
		В той час, як у підготовчому судовому засіданні прокурором було долучено до матеріалів кримінального провадження перелік свідків, де останнім свідком у кримінальному провадженні зазначен саме ОСОБА_16 . 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Порушення даного принципу неодноразово ставало приводом для розгляду Європейським судом з прав людини, де основним тезисом в рамках даного принципу є порушення справедливого балансу між стороною обвинувачення та захисту, кожна людина згідно з п. с,б ч.2 ст. 6 зазначеної Конвенції має право не лише себе особисто чи використовуючи юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, а також допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
		Зокрема у рішенні ЄСПЛ «Луценко проти України`від 18.12.2008 року (заява № 30663/04) зазначено, що беручи до уваги той факт, що співобвинувачений, якому заявник не мав можливості поставити питання у відкритому судовому засіданні, давав свої зізнавальні показання, які використані вирішальною мірою для встановлення фактів, які мали істотне значення для кваліфікації дій заявника, суд визнав, що це обмежило права захисту настільки, що справедливість розгляду справи в цілому виявилася підірваною.
		Із урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності зазначеного в обвинувальному акті особи, а саме ОСОБА_16 порушує їх гарантовані законом процесуальні права, в тому числі право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним.
		Судом також встановлено, що заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури державним радником юстиції 3 класу ОСОБА_18  постановою від 17.02.2016 з матеріалів досудового розслідування № 42015051110000021 від 05.09.2015 матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_16 , за ч. 2 ст. 369-2 КК України, виділені в окреме провадження. Зазначеним матеріалам кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно № 52016000000000042. Підставою для виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_16 прокурором зазначено як спроба уникнути затягування з боку підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведення процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування. На час проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_16 встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7  завершено, відповідно до ст.290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, наданий доступ до матеріалів розслідування.
		Таким чином, підстави для виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_16 в окреме провадження, приведені прокурором, на даний час відсутні. Крім того, відповідно до змісту обвинувального акту встановлена одна подія злочину і хоча ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за різними складами кримінальних правопорушень, визначених кримінальним законодавством України, всі зазначені особи, за твердженням сторони обвинувачення, були обєднанні єдиним планом, у створенні якого всі приймали участь і, керуючись яким, вчиняли дії відповідно до своїх повноважень і визначених ними ж обсягах.
		З урахуванням викладеного вище, приходячи до висновку про штучне розділення обставин, що мали місце у єдиний проміжок часу, між одними і тими самими особами, яка на даний час не є учасником даного кримінального провадження, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом, враховуючи що таке розділення може негативно вплинути на всебічність та повноту з`ясування обставин по справі та правильну їх оцінку, суд дійшов висновку, керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України, про невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015051110000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України.
		Статтею 109 КПК України визначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.
		В той же час, направлений до суду реєстр матеріалів не містить даних щодо часу повідомлення про підозру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на нову підозру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , також у реєстрі не зазначено дати та часу доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а вказано лише, те що « надано доступ до матеріалів досудового розслідування», а не зазначена жодна особа, якій було надано цей доступ. 
		Окрім того, в обвинувальному акті та Реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015051110000021 існують розбіжності щодо дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У Реєстрі матеріалів досудового розслідування дата внесення відомостей до ЄРДР зазначена «09.05.2015 року», а в обвинувальному акті дата «05.09.2016 року, також підставою щодо повернення обвинувального акту, оскільки згідно чинного законодавства обвинувальний акт повинен містить фактичні обставини справи, які прокурор вважає встановленими, в тому числі і дату внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що також зазначив в своєму клопотанні адвокат ОСОБА_7  ОСОБА_19 .
		Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015051110000021 від 05.09.2015 року, в ньому, в супереч вимогам ч.2 ст. 109 КПК України, не міститься строків застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а вказана лише їх дата.
		Крім того, в реєстрі відсутня інформація про складання обвинувального акту, що за підставі ч.4 ст. 110 КПК України, також є процесуальним рішенням.
		Вказані факти свідчать про невідповідність обвинувального акту й реєстру до нього п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, п.1 ч. 4 ст. 291 КПК України.
		Розглядаючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо відсутності повноважень у детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20 та начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 здійснювати досудове розслідування та процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні відповідно до чинного законодавства, суд вважає передчасними, оскільки під час підготовчого судового розгляду суду не надаються матеріали кримінального провадження, а тому суд позбавлений можливості ознайомитися із постановою про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні та постановою про призначення групи прокурорів. 
		Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на особисту поруку або домашній арешт, або зменшити розмір застави. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області застосовано стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 688 000 грн. 30.10.2015 року його було звільнено з Артемівського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області у зв`язку з внесенням суми застави його батьком ОСОБА_21 у сумі 688 000 грн. На його думку, при обранні запобіжного заходу та визначенні розміру застави слідчим суддею не доведено існування ризиків, визначених КПК України та не враховано його майновий стан, зокрема, визначено розмір застави, який є непомірним та непосильним для його родини. Оскільки з 28.10.2015 року його було звільнено із органів прокуратури, тобто на даний час він безробітній, дружина його також не працює, що на його думку вказує на критичний стан в його родині, в якій виховується малолітня дитина  ОСОБА_22 2012 року народження. Вказує, що на його утриманні перебуває його бабуся ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує постійного догляду та значних грошових коштів на ліки. Окрім того, зазначив, що його батько для того щоб внести заставу був змушений позичати грошові кошти у розмірі 700000 грн., а зараз гроші вимагають повернути. Також додав, що у зв`язку із його звільненням в нього погіршився стан здоров`я і він змушений позичати гроші на ліки. Просив змінити йому запобіжний захід або зменшити йому розмір застави.
		Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання.
		Відповідно до обвинувального акту, що є предметом судового провадження, дії ОСОБА_7  кваліфіковані за ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України. Згідно з положеннями ст. 12 КК України, злочини, передбачені до ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України, віднесені до тяжких злочинів.
		Згідно з ч. 4-5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		При цьому суд враховує і ризики, передбачені ст.177КПК України, що існує реальний ризик можливості обвинуваченого під загрозою тяжкості покарання переховуватися від суду. 
		Суд не може взяти до уваги посилання в клопотанні на те, що слідчим суддею необґрунтовано та недоцільно було визначено розмір застави в більшому розмірі ніж зазначено в п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, виключного випадку не було, оскільки це питання вирішувалося при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, мотиви прийняття такого рішення були зазначені в ухвалі слідчого судді і ухвала в цій частині могла бути оскаржена в апеляційному порядку.
		Зокрема при вирішенні питання про розмір застави були враховані майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини справи та характер інкримінованого кримінального правопорушення.
		Окрім того у першу чергу ОСОБА_7  була обрана міра запобіжного заходу тримання під вартою, а застава була лише визначена, оскільки законодавство України передбачає обов`язкове встановлення розміру застави по даної категорії кримінальних проваджень. Як вбачається із змісту клопотання і зазначено ОСОБА_7 застава була внесена не ним, а його батьком, тобто посилання на те що у нього скрутне матеріальне становище не заслуговує уваги. Також на думку суду не заслуговує уваги той факт що у обвинуваченого є родина, та син для визначення розміру застави під час обрання міри запобіжного заходу тримання під вартою оскільки він обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину. Таким чином суду не доведено жодних переконливих доказів того що обвинуваченому необхідно зменшити суму застави, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
		Обвинувачена ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про зменшення розміру застави та повернення їй закордонного паспорту. В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області застосовано стосовно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 689 000 грн. Вважає, що на даний час ризики передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 мінімальних заробітних плат, відсутні. Зазначає, що розмір застави не є співмірним з розміром заробітної плати, яку вона отримувала на момент винесення ухвали. Окрім того зазначила, що гроші для внесення застави були позичені у борг, а тепер його потрібно повертати. Тому, у зв`язку із її скрутним матеріальним становищем просить суд зменшити розмір застави у розмірі ближче до мінімального.
		Відповідно до КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного , , слідчому судді необхідно враховувати майновий стан і чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканість.
		Згідно з ч.5 ст. 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини проголошує верховенство права складовими елементами якого є адекватність, справедливість, рівність, співмірність та доцільність. Визначений розмір застави порушує ці принципи.
		Відповідно до обвинувального акту, що є предметом судового провадження, дії ОСОБА_6  кваліфіковані за ст. 368 ч.3 КК України. Згідно з положеннями ст. 12 КК України, злочин, передбачений до ст. 368 ч.3 КК України, віднесений до тяжкого злочину.
		Окрім того у першу чергу ОСОБА_6  була обрана міра запобіжного заходу тримання під вартою, а застава була лише визначена, оскільки законодавство України передбачає обов`язкове встановлення розміру застави по даної категорії кримінальних проваджень. Посилання на те що у неї скрутне матеріальне становище не заслуговує уваги, про що свідчить зокрема та обставина , що вона внесли заставу і знаходяться на волі.
		Ризики, які були при обранні запобіжного заходу, не зменшились і подовжують існувати.
		Враховуючи вищевказане, також те ,що ОСОБА_6  підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення , яке відносяться до категорії тяжких, працюючи на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, суд переконаний , що такий запобіжний захід, забезпечить дотримання обвинуваченою процесуальних обов`язків в суді. 
		Отже, для зменшення розміру застави на підстави ст.201 КПК України, якою врегульовано питання зміни запобіжного заходу, підстави відсутні.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6  ОСОБА_9 , звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, а саме автомобіля SKODA RAPID, д.н. НОМЕР_2 . В обґрунтування заявлених вимог, зазначає, що автомобіль SKODA RAPID, д.н. НОМЕР_2 на праві приватної власності згідно договору дарування транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_24 та ОСОБА_6 24 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_25 . 
		Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
		Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
		Стаття 174 КПК, встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.11.2015 року, в рамках кримінального провадження № 42015051110000021 від 05.09.2015 року, накладено арешт на автомобіль SKODA RAPID, д.н. НОМЕР_2 , який належать ОСОБА_6 .
		Суд не може взяти до уваги посилання в клопотанні на те, що ОСОБА_24 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, оскільки це питання вирішувалося при вирішенні клопотання про арешт майна, мотиви прийняття такого рішення були зазначені в ухвалі слідчого судді і ухвала могла бути оскаржена в апеляційному порядку.
		Враховуючи, що арешт зазначеного майна накладено в рамках кримінального провадження № 42015051110000021 від 05.09.2015 року, як на тимчасове вилучене майно, яке відповідає критеріям зазначеним у ст.167 КПК України, тобто обґрунтовано, розгляд кримінального провадження не завершено, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, суд не вбачає підстав для скасування арешту.
		Керуючись ст. ст. 109, 110,174, 177, 201, 291, 314-316, 376, 395 КПК України,-
		У Х В А Л И В :
		   Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015051110000021 відносно  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 ч.3, 369-2 ч. 3, 263 ч.1 КК України, повернути начальнику другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 .
		У задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу  відмовити. 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу  відмовити.
		Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Донецької області через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.
		 Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 09 серпня 2016 року о 09 год. 30 хв. 
		 
		 
		Головуючий суддя:                     ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 Судді: ОСОБА_3 
		                                    
		 
		 
		                                  ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...