Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/4355/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2016. Зареєстровано: 11.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2016.
Дата набрання законної сили: 06.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		                            Справа № 303/4355/16-ц
		2/303/2117/16
		Номер рядка стат.звіту -26
		 
		    РІШЕННЯ (Заочне)
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 серпня 2016 року                                             м. Мукачево
		Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
		головуючого-судді          Заболотного А.М.
		при секретарі               Штець І.І.
		з участю: позивача          ОСОБА_1 
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 про стягнення суми та моральної шкоди,-
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 про стягнення суми та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2016 року між ним та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» був укладений договір банківського вкладу «Суперкапітал» № 980-070-000189472 відповідно до якого позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 40000 грн., строком 182 днів, під 28 % процентів річних до 15.08.2016 року. Також 15.02.2016 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-070-000189472, відповідно до якого позивачем було оплачено страховий платіж в сумі 254,80 грн. 15.02.2016 року позивачу було відкрито договір № 980-070-000000331 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний». Однак на даний час депозит та відсотки по депозиту йому не повернуті, а тому просить стягнути з відповідача розмір депозиту, 28 процентів відповідно до умов договору, та 254,84 грн. як суму страхового платежу. Крім того, вважає, що у звязку з неповерненням йому відсотків по депозиту, такі дії банку завдали моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 20000 грн. та які просить стягнути з відповідача.
		У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечив. 
		Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, подав заяву про відкладення розгляду у звязку з неможливістю представника прибути в судове засідання. Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання такої причини неявки в судове засідання поважної.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.
		Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 225, 226 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
		Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.
		В судовому засідання встановлено, що 15.02.2016 року між позивачем та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» був укладений договір банківського вкладу «Суперкапітал» № 980-070-000189472 відповідно до якого позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 40000 грн., строком на 182 днів, під 28 % процентів річних до 15.08.2016 року. Також 15.02.2016 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» № К980-070-000189472, відповідно до якого позивачем було оплачено страховий платіж в сумі 254,80 грн. 15.02.2016 року позивачу було відкрито договір № 980-070-000000331 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».
		Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		В ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		Як передбачено ст. 1060 ЦК України, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. При цьому за договором банківського строкового вкладу банк зобовязаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу (ч. 3 ст. 1060 ЦК України).
		Як встановлено умовами договору, що вклад банку надається по 15.08.2016 року. Також у ст. 3 договору передбачений порядок дострокового повернення коштів. 
		Одночасно суд звертає увагу також і на наступне. На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». В подальшому згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» вирішено припинити тимчасову адміністрації у банку та розпочати процедуру ліквідації з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року. Також згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2016 року № 124-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк Михайлівський». Одночасно рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 № 1213 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делеговано повноважень ліквідатора банку з ринку та розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно.
		Згідно з п.п. 6, 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку  це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Отже, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		Згідно з ч. 4, 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
		Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки на момент ухвалення судом рішення у банку вже було введено процедуру ліквідації, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому отримані під час виконання ліквідаційної процедури кошти, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості, задоволення вимог кредиторів банку поза її межами Законом не передбачено.
		Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 13.06.2016 року у справі № 6-1123цс16 та від 20.01.2015 у справі № 6-2001цс15.
		З врахуванням вищенаведеного, враховуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині у звязку з чим в задоволенні позову про стягнення депозиту, 28 процентів відповідно до умов договору, та 254,84 грн. як суму страхового платежу слід відмовити. 
		Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 також вказує, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку оцінює в 20000 грн. та які просить стягнути з відповідача.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
		Позивач вказує, що відмова відповідача від повернення грошового вкладу та нарахованих відсотків спричинили йому моральні страждання, вчасно не отримав свої кошти, у звязку з цим нормальне життя погіршилось. Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема коли: право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобовязань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобовязання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно зясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Поряд з цим, факт звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача обовязок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем. Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивачем не доведено в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи її розмір та якими доказами це підтверджується. 
		Крім того суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними, відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, крім того відповідне зобовязання не передбачено також в умовах договору, укладеному між сторонами. Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, яка мотивована невиплатою відповідачем банківського вкладу, задоволенню також не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 294 ЦПК України, ст.ст. 23, 509, 526, 527, 530, 625, 631, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, суд,-
		в и р і ш и в:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_2 про стягнення суми та моральної шкоди відмовити.
		На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		     
		Суддя                                                   А.М.Заболотний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...