Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/409/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано судом: 12.08.2016. Зареєстровано: 12.08.2016. Оприлюднено: 16.08.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 РІШЕННЯ  
		    
		10 серпня 2016 р.                                                          Справа  № 918/409/16 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом: Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
		до відповідача 1: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради
		до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" 
		про визнання договору недійсним
		 
		Представники сторін:
		Від позивача: не з'явився;
		Від відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність від 11 січня 2016 року);
		Від відповідача 2: ОСОБА_2Г (довіреність від 08 червня 2016 року);
		Від органу прокуратури: ОСОБА_3; 
		 
		Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
		Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
		Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" про визнання недійсним договору №12 від 01 грудня 2014 року про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному, який укладений між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон", позовні вимоги аргументувавши відсутністю істотних умов договору, що передбачені чинним законодавством, відсутністю у відповідача 1 необхідного обсягу повноважень для передачі земельної ділянки-будівельного майданчика як вкладу в спільну діяльність, відсутністю наміру на досягнення відповідної мети, оскільки на момент укладення спірного договору вжито заходи щодо поділу земельної ділянки.
		Ухвалою суду від 03 червня 2016 року судом порушено провадження у справі №918/409/16, розгляд якої призначено на 13 червня 2016 року.
		Ухвалою суду від 13 червня 2016 року розгляд справи відкладено на 11 липня 2016 року.
		11 липня 2016 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" позов не визнає.
		Ухвалою суду від 11 липня 2016 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2016 року.
		Ухвалою суду від 19 липня 2016 року розгляд справи відкладено на 27 липня 2016 року.
		Ухвалою суду від 27 липня 2016 року продовжено строк розгляду спору у справі №918/409/16 в порядку статті 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04 серпня 2016 року 
		01 серпня 2016 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради позовні вимоги не визнає.
		Ухвалою суду від 04 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 10 серпня 2016 року.
		В судовому засіданні представник органу прокуратури підтримав позов  в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник відповідача -1 позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов.
		В судовому засіданні представник відповідача -2 позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов.
		Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		01 грудня 2014 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" (відповідач 2) було укладеного договір №12 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному (надалі договір), згідно предмету якого замовник зобов'язується надати інвестору будівельний майданчик для будівництва об'єкта, здійснювати технічний нагляд та виконувати інші обов'язки, визначені сторонами, а інвестор зобов'язується оплатити послуги замовника та здійснювати будівництво об'єкта відповідно до умов, передбачених цим договором.
		Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним вказаного договору з посиланням на статті 203, 2015 Цивільного кодексу України, зокрема позивач зазначає, що спірний договір не містить всіх істотних умов, передбачених чинним законодавством, зокрема сторонами не погоджено ціну договору, суму вкладених інвестицій, вартість робіт та послуг в процесі виконання зобов'язань, строк завершення робіт.
		Щодо вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		За змістом статті  627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України). 
		Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		За змістом статті 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 
		Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. 
		При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. 
		Відповідно до пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
		Пунктом 10.1 договору передбачено строк дії договору, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 05 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання ними своїх обов'язків. 
		Відповідно до пункту 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
		Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 
		Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. 
		З аналізу положень спірного договору слідує, що вказаний договір є змішаним та містить елементи різних договорів.
		Згідно з предметом спірного договору, Замовник (Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради) зобовязується надати Інвестору (ТОВ "Юрист-Кріон") для будівництва обєкта будівельний майданчик, здійснювати технічний нагляд та виконувати інші обовязки, визначені сторонами, а Інвестор зобовязується оплатити послуги Замовника та здійснювати будівництво обєкта відповідно до умов, передбаченим цим договором.
		Відповідно до п.3.1. спірного договору з моменту отримання обєкта Інвестором від Замовника, право власності на обєкт, а також результати будівельних робіт на будівельному майданчику набуває Інвестор.
		Відповідно до п.3.2. спірного договору з моменту передання обєкту, а також результатів будівельних робіт на будівельному майданчику Інвестору, Замовник зобовязується сприяти державній реєстрації права власності Інвестора на обєкт, або, якщо це встановлено у відповідних договорах між Інвестором та третіми особами, - права власності третіх осіб.
		Таким чином, метою спірного договору є будівництво багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 - на момент укладення договору, а після поділу цієї ділянки - на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0099 (яка утворилась в результаті поділу).
		Основним обовязком Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради є надання майданчику для будівництва, отримання дозвільних документів на здійснення будівництва, контроль (технічний нагляд) будівництва щодо його відповідності проекту, державним будівельним нормам, правилам і стандартам а також прийняття завершеного обєкту в експлуатацію.
		В свою чергу, основним обовязком ТОВ "Юрист-Кріон" за спірним договором є забезпечення фінансування обєкта будівництва, організовуючи на власний розсуд процес такого будівництва з дотриманням вимог законодавства.
		Позивач стверджує, що спірний договір, окрім елементів інших договорів, містить елементи договору підряду.
		Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
		Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт-робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
		Однак, за умовами спірного договору Замовник не несе обовязку оплачувати (фінансувати) виконання будівельних робіт, а також примати виконані роботи, оскільки майнові права на обєкт за цим договором належать Інвестору  та/або третім особам  (п.3.2. договору).
		Слід  зазначити, що згідно підпунктів 2,7 пункту 4.4. спірного договору, Інвестор зобов'язується укласти договір генерального підряду на умовах, визначених договором, з залученням до укладення вказаного договору Замовника. 
		У звязку з наведеним, суд приходить до висновку, що спірний договір за своєю правовою природою  не є договором підряду зокрема будівельного підряду.
		Крім того, відповідно до п.4.1. договору Замовник має право брати участь в укладенні договору генерального підряду з будівництва обєкту в якості замовника.
		Разом з тим, суд погоджується з твердженнями сторін, що на правовідносини, які виникли між сторонами згідно спірного договору, поширюється положення Закону України "Про інвестиційну діяльність".
		Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній, власності.
		Відповідно до ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" обєктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші обєкти власності, а також майнові права.
		Згідно положень ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" субєктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування.
		Відповідно до ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
		Відповідно до ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами Інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, с виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
		Враховуючи наведене, спірний Договір містить істотні умови інвестиційного договору (договору про інвестиційну діяльність), і такі умови достатні для досягнення сторонами його мети.
		Окрім надання Інвестору будівельного майданчика, Управління зобов'язалось отримати дозвільні документи для будівництва, здійснювати технічний нагляд, який передбачає здійснення Замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконання робіт та їх обсягами під час будівництва обєкта.
		Сторони погодили розмір оплати за здійснення технічного нагляду у розділі 6 договору.
		Крім того, у розділі 7 договору сторони погодили обовязкове укладення окремого договору підряду, а в розділі 8 визначили обовязок Інвестора сплатити пайову участь у розвиток інфраструктури міста Рівного.
		Також, згідно розділу 9 спірного договору Інвестор взяв на себе зобовязання відшкодовувати повну вартість орендної плати за користування Замовником земельною ділянкою, на якій заплановане здійснення будівництва.
		Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязані спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.
		Спірний Договір не містить умов, які передбачають обєднання вкладів учасників, однак, містить умови спільної діяльності для досягнення мети  будівництва багатоквартирного житлового будинку.
		Згідно роз'яснень викладених в пункті 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07 квітня 2008 року  № 01-8/211 слідує, що з частиною третьою статті 180 ГК України передбачено при укладенні  господарського  договору  сторони  зобов'язані  у будь-якому разі погодити,  зокрема,  ціну.  Отже,  ціна є істотною умовою  господарського  договору,  а  за  її відсутності договір є неукладеним. 
		Разом з тим слід мати  на  увазі,  що  зазначену  норму  слід застосовувати  лише до тих господарських договорів,  за якими одна сторона зобов'язана сплатити іншій  певну  суму  грошових  коштів. Якщо  за умовами господарського договору сплата грошових коштів не передбачається, то до такого договору  частина  третя  статті  180 ГК України в  частині  ціни  як  істотної  умови застосовуватись  не  може,  оскільки  зазначення  ціни  в   такому договорі не створює прав та обов'язків сторін.
		Слід зазначити, що умовами спірного договору передбачено порядок залучення інвестицій, зокрема суми мінімального фінансування будівництва об'єкту, а також встановлено умови щодо ведення спільної діяльності, права та обов'язки сторін.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір відповідає вимогам статей 625,627,628 ЦК України та статті 180 ГК України. Згідно пункту 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не  відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. 
		Слід зазначити, що згідно положень зазначених в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання  правочинів недійсними " від 06.11.2009 року   № 9 слідує, що відповідно  до  частини  першої  статті  215 ЦК підставою   недійсності   правочину   є   недодержання    стороною (сторонами) вимог,  які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
		У зв'язку з цим судам необхідно  правильно  визначати  момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
		Зокрема, не  є  укладеними  правочини  (договори), у яких відсутні встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною,  що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення  правочину  потрібна його  передача тощо).
		Таким чином в трактуванні положень статей 215 ЦК України, 181 ГК України у разі недосягнення сторонами договору істотних умов, такий договір вважається неукладеним, а позов про визнання такого договору недійсним до задоволення не підлягає.
		Слід зазначити що, на думку суду, спірний договір містить всі істотні умови необхідні для досягнення мети (будівництво об'єкта - багатоквартирного житлового будинку). 
		Відтак позовні вимоги що визнання недійсним спірного договору у зв'язку з відсутністю істотних умов  договору є необґрунтованими а відтак такими що не підлягають до задоволення.
		Щодо твердження позивача про відсутність в Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради необхідного обсягу повноважень для передачі земельної ділянки - будівельного майданчика як вкладу в спільну діяльність  та  як наслідком визнання спірного договору недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до статті 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
		Частиною першою ст.1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові звязки.
		У статті 1134 ЦК України міститься правове регулювання спільного майна учасників.
		Так, відповідно до частини першої вказаної статті внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
		Відповідно до змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
		Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до ст.8-1 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
		Орендар, що має намір відчужувати право оренди земельної ділянки за згодою орендодавця, подає особисто або надсилає рекомендованим листом орендодавцеві відповідну заяву.
		Відповідно до ч.4 статті 8-1 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний строк з дня отримання заяви письмово надає орендарю згоду на відчуження права оренди земельної ділянки або вмотивовану відмову в наданні такої згоди.
		Частиною 6 цієї статті встановлено, що відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Відповідно до  статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Відповідно до ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.
		Разом з тим з аналізу положень спірного договору слідує, що сторони Договору не мали наміру обєднувати вклади у спільній діяльності.
		Позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем 1, як орендарем земельної ділянки, вчинено дії щодо відчуження права оренди на земельну ділянку, зокрема такі умови відсутні у спірному договорі.
		Також матеріали справи не містять доказів надання Рівненською міською радою  згоди Управлінню про відчуження права оренди вищевказаних земельних ділянок.
		Спірний Договір не містить умов про виникнення у ТОВ "ЮРИСТ-КРІОН" будь - яких речових прав на земельну ділянку.
		Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації речових прав ТОВ "ЮРИСТ-КРІОН" на земельну ділянку. Крім того, відсутні правові підстави для проведення такої реєстрації.
		Надання будівельного майданчика Замовником Інвестору за спірним договором передбачає виключно допуск Інвестора на територію цього будівельного майданчика для виконання будівельних робіт (фінансування будівництва), у звязку з чим, твердження позивача про те, що Управління розпорядилось земельною ділянкою як вкладом у спільну діяльність є помилковим.
		Щодо решти обгрунтування позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		Станом на час укладення договору №12 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному від 01 грудня 2014р., земельна ділянка площею 20 539 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 ще не була поділена, а її державна реєстрація не була скасована.
		Укладаючи вказаний договір 01 грудня 2014р., сторони погодили місце розташування багатоквартирного житлового будинку.
		Відповідно до пункту 1.1. цього договору під будівельним майданчиком сторони розуміли територію, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер: 5610100000:01:001:0072; цільове призначення: для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового кварталу), з правом укладення договору суборенди), право користування на яку належить Замовнику на підставі Рішення Рівненської міської ради від 23.02.2012р. №1739 та Договору оренди від 05.12.2013р..
		27 лютого 2015 року на підставі Рішення Рівненської міської ради №4527 від 25.09.2014р. проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:001:0098 та 5610100000:01:001:0099. Водночас, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:001:0072 скасована в результаті поділу.
		10 вересня 2015 року між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради було укладено угоду про розірвання додаткового договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно якого сторони домовились достроково розірвати договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.09.2013р. (кадастровий номер 5610100000:01:001:0072).
		На підставі Рішення Рівненської міської ради від 25.09.2014р. №4527, а також Рішення Рівненської міської ради від 20.08.2015р. №5636, 20 квітня 2015 року між Рівненською міською радою (Орендодавцем) та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (Орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового кварталу) з правом укладення договору суборенди, площею 4 448 м2 з кадастровим номером 5610100000:001:0099.
		У пункті 1 вказаного Договору оренди зазначено: "... встановити, що договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072, яка ділиться, припиняється з моменту державної реєстрації договорів оренди на новосформовані земельні ділянки".
		Таким чином, погоджене сторонами Договору № 12 про організацію будівництва від 01.12.2014р. місце розташування обєкта будівництва не змінилось, однак, у звязку із поділом земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0072, та появою новосформованої ділянки площею 4 448 м2 з кадастровим номером 5610100000:001:0099 у користуванні УКБ міськвиконкому, виникла необхідність внести зміни у вказаний Договір в частині визначення Будівельного майданчика.
		У звязку з цим, 04 травня 2016 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради і ТОВ "ЮРИСТ- КРІОН" була укладена додаткова угода №1 до Договору про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному №12 від 01 грудня 2014 року.
		Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди сторони виклали пункт 1.1. договору №12 від 01 грудня 2014 року в новій редакції, внісши зміни в частині в частині визначення Будівельного майданчика, навівши його у такій редакції:
		"Будівельний майданчик - територія, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер: 5610100000:01:001:0099; цільове призначення: для іншої житлової забудови, з правом укладення договору суборенди), право користування на яку належить Замовнику на підставі Рішення Рівненської міської ради від 23.02.2012 року".
		Мета договору №12 про організацію будівництва від 01 грудня 2014р. відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.
		З пояснень відповідача 1 слідує, що станом на момент подання позовної заяви позивачу не було відомо про додаткову угоду №1 до договору про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному №12 від 01 грудня 2014 року, укладену 04.05.2016р., у звязку з чим, останній помилково і безпідставно послався на обставину щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5610000001:01:001:0072, а також на визначення будівельного майданчика із вказівкою на цей кадастровий номер як на підставу для визнання договору недійсним.
		Згідно зі ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем необґрунтовано підстав визнання недійсним договору №12 від 01 грудня 2014 року про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному, який укладений між управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрист-Кріон" в порядку статті 215 Цивільного кодексу України, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
		Судовий збір на підставі ст.49 ГПК України покладається на позивача.
		Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позову відмовити
		2. Судові витрати залишити за позивачем
		 
		повне рішення складено 12 серпня 2016 року
		 
		 
		        Суддя                                                                Войтюк В.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...