Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/26617/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2016. Зареєстровано: 14.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2016.
Дата набрання законної сили: 26.01.2017
Результат оскарження 26.01.2017 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 12 серпня 2016 року                    № 826/26617/15
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Федорчука А.Б., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
		за позовом ОСОБА_1
		до відповідача Національного банку України
		третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»
		про визнання протиправною бездіяльності,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		          Позивач ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Надра», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Надра».
		В обґрунтування позовних вимог серед іншого зазначено про те, що, укладаючи договір банківського вкладу позивач виходила з того, що діяльність банку контролюється відповідачем і у випадку порушення банком норм чинного законодавства будуть вжиті належні заходи реагування з боку держави в особі Національного банку України.
		При цьому, здійснюючи посилання на норми статей 55, 67, 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», позивачем зазначено, що саме Національний банк України, здійснюю свої прямі обов'язки щодо контролю банківської системи, повинен вживати всіх заходів, аби попередити можливість банку стати проблемним чи неплатоспроможним. При цьому, за переконанням позивача, Національним банком України не було виконано вказаних вимог законодавства, оскільки банк не зміг виконати, взятих на себе зобов'язань, що відповідно призвело до його неплатоспроможності.
		Під час судового засідання у справі представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості та невмотивованості.
		Як зазначено у наданих до суду письмових запереченнях, саме за результатами банківського нагляду у зв»язку із не приведенням ПАТ «КБ «Надра» своєї діяльності у відповідність з вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення банку до категорії проблемних, НБУ з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів було застосовано до нього захід впливу у вигляді віднесення до категорії неплатоспроможних постановою Правління НБУ від 05.02.2015 р. №83.
		В той же час, як зазначено відповідачем в обґрунтування власної правової позиції у справі, після надходження пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на виконання ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні», ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» (постанова Правління НБУ від 04.06.2015 р. №356).
		При цьому відповідачем також зауважено, що вимоги позивача як кредитора банку підлягають погашенню у сьому чергу, з огляду на що, на думку НБУ, твердження позивача, про позбавлення належного йому майна не відповідає дійсності. 
		За результатами судового засідання у справі, дослідивши наявні у ній матеріали, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
		Під час письмового провадження від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» надійшли письмові пояснення, у яких серед іншого зазначено, що порядок задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку безпосередньо встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому також зауважено, що позивача включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів у 7-му чергу в сумі - 997884 грн., а відтак, на думку уповноваженої особи Фонду, порушення прав відповідача в такому випадку відсутнє.
		Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши норми чинного законодавства та позицію судів вищих інстанцій з приводу такого спору Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Між ОСОБА_1 (далі - позивач, вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - банк, ПАТ «КБ «Надра») укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 20.08.2014 р. №2006908, договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 20.08.2014 р. №2006903, а також договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 19.08.2014 р. №2005660.
		Відповідно до п. 2.1. вказаних вище договорів строкового банківського вкладу «Золотий» ОСОБА_1 передала на вкладні рахунки наступні банківські метали:
		- за договором від 20.08.2014 р. №2006908 - золото 999,9 проби загальною вагою 230,17 гр. (двісті тридцять цілих 17 сотих) гр. або 7.40 тр. ун. золота (сім унцій золота 40);
		- за договором від 20.08.2014 р. №2006903 - золото 999,9 проби загальною вагою 500,45 гр. (п'ятсот цілих сорок п'ять сотих) гр. або 16.09 тр. ун. золота (шістнадцять унцій золота 09);
		- за договором від 19.08.2014 р. №2005660 - золото 999,9 проби загальною вагою 505,12 гр. (п'ятсот п'ять цілих 12 сотих) гр. або 16.24 тр. ун. золота (шістнадцять унцій золота 24).
		Строк дії кожного з договорів вкладу складає 6 місяців від дати надходження вкладу на вкладний рахунок.
		Вклади за договором №2006908 та №2006903 внесені позивачем 20.08.2014 р. в повному розмірі, що підтверджується квитанцією від 20.08.2014 р. №6760 та квитанцією від 20.08.2014 р. №6222, тому строк дії договорів №2006908 та №2006903 закінчився 20.02.2015 р.
		В той же час вклад за договором №2005660 внесений вкладником 19.08.2014 р. в повному розмірі, що також підтверджується квитанцією №б/н від 19.08.2014 р., з огляду на що строк дії договору №2005660 закінчився 19.02.2015 р.
		Пунктами 3.4.5 договорів №2006908, №2006903, №2005660 передбачено повернення вкладу та нарахованих по ньому процентів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок №26208275361501/80727250 у банківських металах в останній день строку дії вкладу.
		За таких обставин станом на 20.02.2015 р. за договорами №2006908, №2006903, а також станом на 19.02.2015  р. за договором №2005660 настав строк повернення вкладів за умовами зазначених договорів.
		Разом з тим, як йдеться у позовній заяві, з огляду на прийняття 06.02.2015 р. постанови Правління  Національного банку України №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», вклади позивачу повернуто не було.
		Отож, беручи до уваги зазначені вище обставини, позивач звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
		 
		Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1). Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу) (ч. 2).
		До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3).
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №4452).
		Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Разом з тим, правовий статус та основи діяльності Національно банку України врегульовано положеннями Закону України від 20.05.1999 р. №679-XIV «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №679).
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		Згідно до ст. 6 Закону №679 відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ч. 1).
		При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (ч. 2). 
		Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті (ч. 3). 
		Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті (ч. 4).
		Положеннями ст. 7 Закону №679 передбачено, що Національний банк виконує такі функції: 
		1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; 
		2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг; 
		3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; 
		4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 
		5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; 
		6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
		7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
		8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;
		9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;
		10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; 
		12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; 
		13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; 
		14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; 
		15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; 
		16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; 
		17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; 
		18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; 
		19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; 
		20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;  
		21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України; 
		22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю; 
		22-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку;
		22-2) забезпечує облік і зберігання переданих йому цінних паперів та інших коштовностей, що конфісковані (заарештовані) на користь держави та/або таких, які визнані безхазяйними, для чого може відкривати рахунки в цінних паперах у депозитарних установах;
		23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;;
		25) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;
		26) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів;
		27) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;
		28) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;
		29) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків.
		В свою чергу відповідно до ст. 55 Закону №679 головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ч. 1).
		Так, Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України (ч. 2).
		Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті (ч. 3).
		Нормою ст. 58 Закону №679 встановлено, що з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком (ч. 1).
		Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію (ч. 2).
		Згідно до ст. 61 Закону №679 Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.
		Так, відповідно до ст. 66 закону України від 07.12.2000 р. №2121-IIІ Про банки і банківську діяльність» (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) (далі - Закон №2121) державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах: 
		I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. 
		II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов'язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов'язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу. 
		Згідно ж до положень ст. 67 Закону №2121 метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках (ч. 1). 
		Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності (ч. 2). 
		Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку (ч. 3). 
		Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію (ч. 4).
		При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків (ч. 5).
		Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок (ч. 6). 
		При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами (ч. 7). 
		У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки (ч. 8). 
		Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду (ч. 9).
		Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності (ч. 10). 
		Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів (ч. 11). 
		Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку має право запрошувати для надання пояснень голову правління або голову ради цього банку (ч. 12). 
		При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях: для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності; для перевірки права на здійснення банківської діяльності (ч. 13). 
		Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах (ч. 14).
		Нормою ж ст. 71 Закону №2121 передбачено, що Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами (ч. 1).
		Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 2).
		Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку (ч. 3). 
		Банки зобов'язані забезпечити уповноваженим Національним банком України особам умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку (ч. 4).
		Керівники та працівники банку зобов'язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам доступ до системи автоматизації банківських операцій, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності банку, а в разі виявлення порушень законодавства України про банки і банківську діяльність, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, також копії документів у порядку, встановленому Національним банком України (ч. 5).
		Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою (ч. 6). 
		Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 7).
		Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства, крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 8). 
		У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків (ч. 9).
		Національний банк України має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку (ч. 10).
		Перелік заходів впливу, які адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати НБУ у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, закріплено нормою ст. 73 Закону №2121, до яких серед іншого віднесено: 11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій; 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку. 
		Вирішуючи справу по суті, суд вважає доцільним здійснити також посилання на Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 р. №346, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 р. за №1590/21902 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) (далі - Положення №1590/21902).
		Це Положення визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (п. 1.2).
		Так, у відповідності до п. 2.1 Положення №1590/21902 Національний банк застосовує до банків заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки.
		Пунктом 2.5 Положення №1590/21902 встановлено, що Національний банк застосовує до інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку відповідно до Закону про банки, заходи впливу, передбачені пунктами 1, 9, 10 частини першої статті 73 Закону про банки.
		Згідно до п. 3.1 Положення №1590/21902 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій.
		Відповідно до п. 3.2 Положення №1590/21902 заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.
		Згідно до п. 3.3 Положення №1590/21902 рішення про застосування заходу впливу до банку приймає Правління Національного банку, Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем (далі - Комісія Національного банку), Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку (далі - Комісія Національного банку при територіальному управлінні) або уповноважена посадова особа Національного банку відповідно до цього Положення.
		При цьому факт здійснення банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), установлює Правління Національного банку або Комісія Національного банку.
		Рішення Національного банку про застосування заходу впливу має містити зміст (назву) заходу впливу, що застосовується до банку, реквізити документа, у якому зафіксовані порушення та/або ризикова діяльність; опис порушення (із зазначенням норм законів України, нормативно-правових актів Національного банку, які порушено) / ризикової діяльності та/або вчинених дій (бездіяльності) банку, що призвели до порушення та/або до здійснення ризикової діяльності. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу оформляється в установленому Національним банком порядку та є обов'язковим для виконання.
		Відповідно ж до п. 3.4 Положення №1590/21902 Національний банк надсилає рішення про застосування заходу впливу банку згідно з установленими Національним банком вимогами щодо пересилання документів з грифом обмеження доступу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за винятком випадків, передбачених цим Положенням.
		Національний банк інформує Фонд гарантування про застосовані до банку заходи впливу в порядку, визначеному договором про співпрацю між Фондом гарантування та Національним банком.
		Згідно до п. 3.5 рішення Національного банку про застосування заходу впливу може бути оскаржене в судовому порядку. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
		Між тим, попри наведене, відповідно до ст. 75 Закону №2121 Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
		1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів (п. 1 ч. 1);
		2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк (п. 2 ч. 1);
		3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (п. 3 ч. 1);
		4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів (п. 4 ч. 1);
		4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 4-1 ч. 1);
		5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (п. 5 ч. 1).
		При цьому Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України (ч. 2).
		Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею (ч. 3).
		Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок (ч. 4).
		Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 5).
		Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів (ч. 6).
		Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч. 7).
		Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч. 8).
		У відповідності до ст. 76 Закону №2121 Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
		1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
		2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
		3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;
		4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ч. 1).
		Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2).
		Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку (ч. 3).
		Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України (ч. 4).
		Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності (ч. 5).
		В свою чергу відповідно до ст. 77 Закону №2121 банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1).
		Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії. (ч. 2)
		Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду (ч. 3).
		Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України (ч. 4).
		Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 5).
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 6).
		Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 7).
		Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (ч. 8).
		 
		Як пояснено під час судового розгляду справи відповідачем, та не спростовано позивачем, протягом 2010 - 2015 років здійснено 2 інспекційні перевірки ПАТ «КБ «Надра».
		Так, зокрема, остання планова перевірка проводилася за станом на 01.07.2014 р. у термін з 14.07.2014 р. до 06.10.2014 р.
		За результатами проведеної перевірки Національним банком зобов'язано ПАТ «КБ «Надра» (лист від 21.01.2015 №42-011/3589/БТ): розробити Програму капіталізації, яка передбачить вжиття заходів щодо збільшення його капіталу до обсягу, що дозволить сформувати у повному обсязі резерви під активні операції, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку; у строк до 01.02.2015 збільшити статутний капітал; розглянути питання про вжиття заходів до посадових осіб, відповідальних за порушення ПАТ «КБ «Надра» вимог чинного законодавства, виявлених за результатами інспектування; розробити детальний план заходів щодо усунення виявлених порушень, виконання рекомендацій, наданих Національним банком за результатами інспектування та зниження ризиків, притаманних діяльності ПАТ «КБ «Надра».
		При цьому вимога Національного банку ПАТ «КБ «Надра» була виконана, однак, як наголошено відповідачем, експертний аналіз цих планів засвідчив продовження генерування ПАТ «КБ «Надра» збитків у майбутньому, а тому Національний банк не мав підстав вважати такі плани реальними до виконання та такими, що підтверджують життєздатність установи.
		Крім того, можливість виконання планів капіталізації, за словами НБУ, ставилася в залежність від реструктуризації раніше наданих Національним банком України кредитів на пільгових умовах і на термін 10 років. Збільшення статутного капіталу ПАТ «КБ «Надра» у встановлені строки не відбулося.
		Як встановлено судом, у 2014 р. ПАТ «КБ «Надра» працювало також у межах Оновленого Плану (програми) фінансового оздоровлення ПАТ «КБ «НАДРА» на період 2013-2017 років (далі - ПФО), затверджений протоколом Правлінням ПАТ «КБ «Надра» від 24.10.2013 р. №94/1 та протоколом Наглядової Ради ПАТ «КБ «Надра» від 29.10.2013 р. №б/н, та погоджений Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (рішення від 30.10.2013 №836).
		ПФО був розроблений на період до 31.12.2016 р. та передбачав комплекс заходів ПАТ «КБ «Надра», спрямованих на поліпшення його фінансового стану, у тому числі основні прогнозні показники діяльності та економічні нормативи.
		Крім того, з метою зниження ризиків у діяльності та захисту інтересів кредиторів та вкладників ПАТ «КБ «Надра», Національним банком, постановами Правління Національного банку від 31.03.2011 р. №84/БТ; від 21.03.2013 р. №100/БТ; від 28.03.2014 р. №175/БТ; від 01.04.2014 р. №185/БТ; від 17.04.2014 р. №222/БТ; від 07.08.2016 р. №469/БТ було встановлено ряд обмежень у діяльності ПАТ «КБ «Надра», а саме: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсягах та за процентними ставками не вищими, ніж досягнуті на дату прийняття відповідної постанови; не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами; не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам та пов'язаним особам тощо.
		Національний банк України здійснював контроль за дотриманням ПАТ «КБ «Надра» встановлених обмежень у діяльності в межах чинного законодавства. Такий контроль здійснювався на щомісячній основі з урахуванням даних статистичної звітності ПАТ «КБ «Надра» та інформації, отриманої від ПАТ «КБ «Надра».
		В той же час, під час здійснення контролю за дотриманням ПАТ «КБ «Надра» встановлених обмежень у діяльності в межах чинного законодавства, як вбачається з матеріалів справи, були виявленні факти недотримання ПАТ «КБ «Надра» встановлених окремих обмежень та порушень у діяльності, за результатами яких Національним банком до ПАТ «КБ «Надра» були застосовані заходи впливу у вигляді застережень, накладання штрафів на ПАТ «КБ «Надра» та адміністративних штрафів на посадових осіб ПАТ «КБ «Надра» відповідно до діючих у цей період нормативно-правових актів Національного банку України.
		Як зазначалося Національним банком у доповненнях до заперечень від 04.04.2016 р. №18-0012/28061, за результатами нагляду та контролю за діяльністю ПАТ «КБ «Надра» протягом 2012-2015 років (до прийняття постанови від 05.02.2015 р. №83) за наслідками виявлення порушення банківського, валютного законодавства тощо було застосовано 54 заходи впливу (письмове застереження, штрафи, угода, тощо), у тому числі накладено 8 адміністративних стягнень на керівників ПАТ «КБ «Надра» на підставі статті 166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Національний банк також зазначив, що постановою Правління Національного банку від 07.08.2014 р. №469/БТ до ПАТ «КБ «Надра» за результатами безвиїзного банківського нагляду у зв'язку із недотриманням ним протягом липня 2014 нормативу миттєвої ліквідності було застосовано такий захід впливу як віднесення останнього до категорії проблемних. Крім того, даною постановою для здійснення контролю за стабілізацією діяльності ПАТ «КБ «Надра» та відновлення його фінансового стану було призначено куратора.
		Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 р. №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
		Рішення Національного банку щодо віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних було прийнято також за результатами банківського нагляду. Основною причиною застосування такого заходу впливу, як віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних, було, як вбачається з матеріалів справи, неприведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, після віднесення його до категорії проблемних.
		В той же час, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р. включно.
		З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «Надра», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись ч.4 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №85 від 23.047.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05.06.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової І.О. до 05.06.2015 р. включно.
		На підставі постанови Правління НБУ від 04.06.2015 р. №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 р. №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05.06.2015 р. до 04.06.2016 р. включно.
		У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення від 05.06.2015 р. № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 12.06.2015 р. розпочав виплату коштів вкладникам даного банку (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1971-1339-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-kb-nadra).
		Так, для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «НАДРА» з 12.06.2015 р. до 23.07.2015 р. включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».
		Між тим, Фондом також у вказаному оголошенні було зауважено, що відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 12.06.2015 р. до 23.07.2015 р., здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
		Водночас рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 р. №616 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 р. включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. строком на два роки по 04.06.2018 р. включно.
		Як також встановлено судом, інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "КБ "НАДРА опубліковано в газеті «Голос України» 12.06.2015 р. № 103 (6107), а  також на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1972-1340-do-uvahy-vkladnykiv-pat-kb-nadra).
		При цьому у даному оголошенні серед іншого містилась інформація також про те, відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
		Між тим, під час судового розгляду справи судом встановлено, що 16.06.2015 р. ОСОБА_1 звернулась з кредиторськими вимогами до ПАТ «КБ «Надра» в розмірі банківських металів за згаданими вище договорами.
		Так, у справі, зокрема, наявна копія заяви позивача про визнання її кредитором у відповідності до п. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за вкладами на підставі договору строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 20.08.2014 р. №2006908, договору строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 20.08.2014 р. №2006903, а також договору строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий» від 19.08.2014 р. №2005660.
		Разом з цим, як пояснено Уповноваженою особою фонду та не заперечувалось позивачем, ОСОБА_1 включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів у 7-му чергу в сумі 997884 грн. за вказаними договорами банківського вкладу (депозиту) в банківських металах.
		Отож, здійснивши оцінку наявних у справі документів, а також повідомлених сторонами обставин, в частині їх відповідності наведених за текстом рішення законодавчим положенням, судом не встановлено протиправної бездіяльності Національного банку України, на наявності якої наполягає позивач, звертаючись із цим позовом до суду, а відтак, позовні вимоги, на переконання суду, є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.
		Згідно з вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог.
		 
		Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Я.І. Добрянська
		 
		 
		Судді                                                                                          В.А. Кузьменко
		 
		 
		                                                                                                    А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...