Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8273/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2016. Зареєстровано: 14.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2016.

Результат оскарження 27.02.2019 Верховний Суд: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 серпня 2016 року                                                    № 826/8273/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Шулежка В.П.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича, за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження,
		В С Т А Н О В И В:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда») до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, заявлено вимоги про:
		визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи щодо: встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) з ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15); поновлення відображення обліку у балансі ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15) на підставі договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року.
		скасування наказу Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 37 від 30 травня 2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».
		скасування розпорядження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 9 від 01 червня 2016 року «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутні будь-які підстави вважати укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» договір факторингу від 19.05.2016 № 1905 нікчемним на підставі п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки внаслідок укладення такого договору ПАТ «Банк Михайлівський» не стало неплатоспроможним та виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами не стало неможливим, навпаки банк отримав прибуток, який міг бути використаний для розрахунків з кредиторами, вартість права вимоги, відчужена за договором факторингу відповідає ринковій вартості (звичайним цінам). Договір факторингу не передбачає платежу чи передачу ПАТ «Банк Михайлівський» іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), укладення ПАТ «Банк Михайлівський» такого договору відбулось без порушення норм законодавства та не призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку.
		Представники Фонду у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та пояснили, що укладення договору факторингу здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур ПАТ «Банк Михайлівський».
		Представник Уповноваженої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та посилався на те, що спірні наказ від 30.05.2016 № 37 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» та розпорядження від 01.06.2016 № 9 «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку» є законними та обґрунтованими, а договір факторингу є таким, що має ознаки нікчемності відповідно до п.п.  2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Представник ПАТ «Банк Михайлівський» проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні повністю.
		Разом з тим, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.
		Зважаючи на наведене, в судовому засіданні ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		19.05.2016 між ТОВ  «Фінансова компанія «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір факторингу № 1905 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого позивач зобов'язався передати грошові кошти (суму фінансування позивачем Банку) в розпорядження Банку за плату (винагорода Банку), а Банк зобов'язався відступати позивачу право вимоги, визначене у реєстрі(-ах) прав вимоги. Разом з правом вимоги до позивача перейшли всі інші права та обов'язки Банку як кредитора за кредитним договором.
		Згідно з п. 1.3 Договору право вимоги - всі права Банку за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога).
		Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 та пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору сума фінансування, належна до сплати Банку, встановлюється в кожному реєстрі прав вимог, та складається з фіксованого платежу зазначеного в відповідному реєстрі прав вимог, що відповідає оціночній вартості прав вимог, які відступаються Банком позивачу за цим Договором, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності дані якого зазначаються в відповідному реєстрі прав вимог. Плата позивача складає суму у вигляді дисконту, що визначається як різниця між загальною сумою заборгованості та сумою фінансування, розмір якого зазначається в кожному реєстрі прав вимоги, при цьому фактичне отримання цієї плати з боржників здійснюється позивачем, без участі Банку.
		Як видно з наявного в матеріалах справи звіту від 18.05.2016 №  05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Дельта-Консалтінг», замовником проведення якого є ПАТ «Банк Михайлівський», ринкова вартість об'єкта оцінки складає 479814366,00 грн., а саме: майнові права по кредитам готівкою становить 125624818 грн.; майнові права по споживчим (цільовим) кредитам - 58893636 грн.; майнові права по кредитам на карти - 295295912 грн.
		При цьому, відповідно до висновків рецензії від 25.05.2016, проведеної ТОВ «Оціночна фірма «Абакус», щодо звіту від 18.05.2016 №  05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП  «Дельта-Консалтінг», вказаний звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо оцінки майнових прав і може бути використаний з вказаною у звіті метою.
		Пунктом 4.1 Договору передбачено, що право вимоги переходить від Банку до позивача з моменту підписання між сторонами відповідного реєстру прав вимоги.
		Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1 Договору Банк повинен повідомити боржників про відступлення Позивачу прав вимоги.
		19.05.2016 на виконання умов Договору між Банком та позивачем підписаний реєстр прав вимоги № 1, згідно з яким Банк відступив позивачу права вимоги до боржників на суму 679861696,07 грн., оціночною вартістю 479814366,00 грн., за що позивач сплачує Банку 480600001,70 грн. Розмір дисконту склав 199261694,37 грн. Така сума фінансування позивачем Банку за права вимоги, відступлені згідно з реєстром № 1, визначена сторонами з урахуванням оціночної ринкової вартості прав вимоги, визначеної у звіті від 18.05.2016 №  05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Дельта-Консалтінг».
		Також, 20.05.2016 на виконання умов Договору між позивачем та Банком підписаний реєстр прав вимоги № 2, згідно з яким Банк відступив позивачу права вимоги до боржників на суму 2436158,80 грн., за що позивач сплачує Банку 2436158,80 грн. Розмір дисконту склав 0.00 грн. У зв'язку з відсутністю дисконту при відчужені прав вимоги за реєстром № 2 проведення незалежної оцінки майнових прав, як встановлено судом, не потребувалось, а тому - не проводилось.
		З матеріалів справи видно, що сторони виконали зобов'язання за Договором, що підтверджується, зокрема, актами прийому-передачі документів, що підтверджують право вимоги від 20.05.2016 № 1 та № 2.
		Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок від 19.05.2016 та від 20.05.2016 з поточного рахунку позивача № 26505300589101, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», з рахунку позивача здійснено оплату всієї обумовленої Договором суми грошових коштів.
		В подальшому, на підставі рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 23.05.2016 №  14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно.
		В той же час, 25.05.2016 Фонд на своєму офіційному веб-сайті розмістив інформацію: «До уваги позичальників: ПАТ «Банк Михайлівський» залишається єдиним дійсним кредитодавцем за укладеними раніше договорами», в якій зазначено, що 19.05.2016 відбулося переуступлення прав вимоги за кредитами від первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський» іншим фінансовим компаніям, проте таке відступлення відбулося за значно нижчою ціною, що дає усі підстави, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважати ці правочини нікчемними. А також зазначено, що ПАТ «Банк Михайлівський» залишається єдиним дійсним кредитодавцем за укладеними раніше договорами, у зв'язку з чим Фонд зазначає: погашення усіх кредитів, виданих ПАТ  «Банк Михайлівський», має здійснюватись на рахунки банку за реквізитами, які наведені у такій інформації.
		З вказаного слідує, що ще до проведення відповідної перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними та за відсутності відповідних висновків та рішень щодо нікчемності Договору, Фонд, не маючи на те правових підстав, стверджує про нікчемність Договору.
		Водночас, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.06.2016 № 991 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», а також продовжено повноваження Уповноваженої особи з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
		05.07.2016 позивач отримав від Уповноваженої особи листом від 01.06.2016 за вих.  №  05-53 повідомлення про нікчемність правочинів, відповідно до якого під час перевірки правочинів встановлено, що укладання Договору здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур Банку, у зв'язку з чим вказаний правочин, відповідно до п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Аналізуючи правомірність прийнятих Уповноваженою особою наказу та розпорядження, суд виходить з того, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має юридично значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Уповноваженої особи від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію на чолі з Уповноваженою особою по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (далі - Комісія).
		30.05.2016 за результатами проведення такої перевірки комісією складено акт № 1 (далі - Акт перевірки), в якому в ході перевірки Договору Комісія встановила, що внаслідок виявлених обставин, зазначений договір є нікчемним відповідно до п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме:
		банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Разом з тим, з аналізу змісту Акту перевірки та додатку 1 до нього вбачається, що будь-яких зауважень до самого Договору та/або порядку та способу його укладення, його форми тощо Комісія не має, натомість всі аргументи щодо наявності ознак нікчемності Договору зводяться до того, що звіт від 18.05.2016 № 05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП  «Дельта-Консалтінг», на підставі якого визначено суму фінансування, має певні недоліки та, відповідно, на думку Комісії, не може бути підставою для встановлення оціночної вартості прав вимоги за кредитними договорами, з огляду на що, Комісія стверджує про те, що сторонами не було проведено належну оцінку прав вимоги за кредитними договорами.
		Також 30.05.2016 наказом Уповноваженої особи від 30.05.2016 № 37 затверджено вказані результати проведеної перевірки, викладені в акті № 1 та вирішено на виконання ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) застосувати до Договору наслідки нікчемності та видати розпорядження про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку.
		01.06.2016 Уповноваженою особою прийнято розпорядження № 9 «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку», відповідно до якого, у зв'язку з визнанням 30.05.2016 нікчемним Договору, на підставі якого здійснено відступлення права вимоги ТОВ  «Фінансова компанія «Плеяда» за кредитними договорами клієнтів Банку, відновити в ПО АБС Б2 Банку облік зазначених угод; операційному Департаменту здійснити відображення в бухгалтерському обліку відповідних кредитних договорів згідно з реєстром в ПО АБС Б2 Банку в розрізі кожного договору.
		Отже, як видно з матеріалів справи, відповідач прийняв рішення про визнання Договору нікчемним виходячи з підстав, передбачених в п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Згідно з п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
		Відповідно до змісту п. 1.18 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов'язаний (зобов'язана), зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
		Зі змісту наведених норм слідує висновок, що Уповноважена особа наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у даному випадку, може спростовуватись документальними підтвердженнями відсутності обставин, з якими Уповноважена особа пов'язує нікчемність правочинів.
		За змістом п. 1.19 глави 1 розділу III Положення Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право запланувати у кошторисі витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, витрати на залучення аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, та інвентаризації банківських активів. За умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов'язаних із залученням до роботи аудитора(ів), виконавча дирекція Фонду може прийняти рішення про надання цільової позики на оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.
		Відповідно до змісту п. 1.26 глави 1 розділу III Положення під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень, зокрема: може залучати у порядку, визначеному цим Положенням, аудитора(ів) для проведення інвентаризації майна банку за умови прийняття такого рішення виконавчою дирекцією Фонду; може залучати до оцінки активів неплатоспроможного банку суб'єктів оціночної діяльності, визначених виконавчою дирекцією Фонду для такого банку, у порядку, встановленому цим Положенням, за умови прийняття такого рішення виконавчою дирекцією Фонду; приймає звіт про оцінку майна від суб'єктів оціночної діяльності; за потреби, відповідно до законодавства України, може прийняти рішення про рецензування звіту про оцінку майна, або про проведення повторної оцінки активів, або про доопрацювання (актуалізацію) звіту й висновку про вартість оцінюваних активів на нову дату.
		Згідно з п. 4.12 глави 4 розділу II Положення при виконанні своїх обов'язків уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право, зокрема: залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
		З аналізу вказаних норм видно, що Положення встановлює порядок проведення перевірки правочинів та передбачає можливість залучення до таких перевірок оцінювачів, аудиторів чи інших фахівців у відповідних областях.
		В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що Уповноважена особа залучила, зокрема, аудитора чи суб'єкта оціночної діяльності для здійснення перевірки Договору на предмет його нікчемності, відповідачами суду не надано.
		Вказані обставини підтверджуються також відсутністю відповідних суб'єктів у складі Комісії та відсутністю посилань в Акті перевірки та додатку до нього на відповідні звіти чи рецензії відповідного суб'єкта.
		Натомість, Комісія самостійно робить висновок щодо неможливості застосування звіту від 18.05.2016 № 05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Дельта-Консалтінг», а також приходить до висновку щодо відповідної ціни таких прав на власний розсуд.
		Водночас, відповідно до змісту ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 названого Закону суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
		Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
		З наведеного слідує, що Комісія, до складу якої входить і Уповноважена особа не є оцінювачами чи суб'єктами оціночної діяльності у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому зроблені ними висновки про оцінку майна не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження вказаних обставин, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги.
		Поряд з цим, судом враховується те, що суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент укладення Договору або на момент проведення Комісією перевірки, існували звіт про оцінку майнових прав, що відчужувались за цим Договором, або рецензії чи будь-які інші рішення компетентних органів, які свідчили про те, що вказаний звіт стосовно оцінки кредитного портфелю Банку є необґрунтованим та/або безпідставним та, відповідно, не може бути використаний при укладанні Договору.
		З огляду на те, що Уповноважена особа не скористалася своїм правом залучити відповідних суб'єктів для оцінки відступлених Банком прав вимоги та, відповідно, не забезпечила належної перевірки правочинів Банку, суд приходить до висновку, що такі висновки про нікчемність Договору зроблені на підставі припущень Комісії.
		В той же час, суд не може прийняти до уваги посилання Уповноваженої особи на рецензію ТОВ  «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 22.07.2016, в якій зазначено, що звіт від 18.05.2016 № 05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Дельта-Консалтінг», використаний при укладенні Договору, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, оскільки дії та рішення суб'єкта владних повноважень оцінюються на момент їх вчинення/прийняття, проте така рецензія складена набагато пізніше, ніж Комісією проведена перевірка Договору та Уповноваженою особою винесено спірний наказ, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Комісія не керувалась та не могла керуватись такою рецензію під час проведення перевірки.
		Крім того, висновки такої рецензії не відповідають висновкам іншого рецензента, а саме: ТОВ «Оціночна фірма «Абакус», яке дійшло до протилежного висновку про відповідність зазначеного звіту про оцінку вимогам законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
		Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування. Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом.
		Виходячи з наведеного, звичайною ціною на такий актив Банку, як право вимоги за кредитним договором, за висновком суду, є ціна, яка склалась на ринку подібних операцій у відповідний час у конкретному регіоні.
		Проте, Уповноважена особа не наводить та не надає будь-яких належних та допустимих доводів та доказів на підтвердження того, що ціни, які визначені сторонами у Договорі є інакшими, ніж ціни, які склались на ринку факторингових операцій у середині травня 2016 року у м. Києві, а також не вказує яку саме ціну при дотриманні вказаних критеріїв слід вважати звичайною. Крім того, в Акті перевірки не зазначено та суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що права вимоги, що були відчужені за Договором віднесені до І категорії якості.
		Таким чином, твердження Уповноваженої особи про недоцільність суми дисконту при відчуженні банком прав вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим судом до уваги також не приймаються.
		Крім того, Уповноваженою особою не надано будь-яких доказів на підтвердження того, перед якими саме кредиторами та які грошові зобов'язання банку не можуть бути виконані внаслідок укладення Договору.
		Як наслідок, судом вважається необґрунтованим та безпідставним висновок Комісії, який затверджений спірним наказом Уповноваженої особи, що здійснюючи відчуження прав вимоги за кредитними договорами за зниженою ціною банком не отримано 199261694,87  грн. доходу від таких операцій, тобто, що банк взяв на себе зобов'язання внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.
		Враховуючи викладене у сукупності, висновки Уповноваженої особи щодо заниження ціни продажу належних Банку активів та невідповідності ціни продажу звичайним цінами, у тому числі її заниження на 20 і більше відсотків від звичайних цін, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим у суду відсутні належні правові підстави вважати нікчемним Договір відповідно до п.п. 2 та 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що висновок про наявність підстав нікчемності Договору відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зроблено з огляду на те, що відчуження за Договором відбулось за заниженою ціною та без попередньої оцінки, тобто з тих самих підстав, що вже проаналізовані та оцінені судом, у зв'язку з чим такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги та, відповідно, бути підставою для твердження про нікчемність Договору.
		Більш того, за Договором позивач набув статусу боржника, а не кредитора і жодних переваг (пільг) від ПАТ «Банк Михайлівський» у зв'язку з укладенням Договору не отримав.
		Як вже встановлено судом, здійснена позивачем оплата на користь ПАТ «Банк Михайлівський» здійснювалась за наявності достатньої кількості коштів на рахунку позивача, тобто, за відсутності наданих відповідачами належних та допустимих доказів зворотнього, суд вважає, що при виконанні переказу коштів з рахунку позивача на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» банком не порушено норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку.
		Таким чином, підстави вважати Договір нікчемним відповідно до вимог п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у суду також відсутні.
		Будь-яких інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок яких Договір є нікчемним, Уповноваженою особою не наведено.
		Судом також враховується, що на момент укладення Договору не існувало жодних обмежень щодо продажу Банком власних активів чи проведення розрахунків за них з рахунків, відкритих покупцями в Банку.
		Щодо зазначення в Акті перевірки інших виявлених обставин, які враховані Комісією, як то фінансова звітність позивача, час відкриття рахунку в Банку тощо, суд зауважує, що таких підстав нікчемності правочину ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить, а відтак такі посилання є помилковими.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
		Посилання Комісії та Уповноваженої особи на нікчемність Договору на підставі ч. 2 ст.  215 ЦК України та п.п.  2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» без мотивування та документальних підтверджень існування кожної обставини не є належним обґрунтуванням, адже вказані норми регламентують загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, а твердження Комісії та Уповноваженої особи про існування підстав нікчемності Договору спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.
		Зважаючи на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав вважати Договір нікчемним.
		Водночас, частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
		Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
		Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 
		У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним Договору, відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
		Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
		Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним Договору, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
		Враховуючи, що доводи Уповноваженої особи про нікчемність Договору не знайшли свого підтвердження під час вирішення даної адміністративної справи, суд приходить до висновку про протиправність дій та рішень Уповноваженої особи щодо: встановлення нікчемності Договору, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ  «Фінансова компанія «Плеяда» та поновлення відображення обліку у балансі ПАТ «Банк Михайлівський» кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені ПАТ «Банк Михайлівський» на користь ТОВ  «Фінансова компанія «Плеяда» на підставі Договору.
		За таких умов, суд вважає протиправним наказ Уповноваженої особи 30.05.2016 № 37 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», з огляду на що він підлягає скасуванню.
		Зважаючи на те, що оскаржуване розпорядження Уповноваженої особи від 01.06.2016 №  9 «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку» прийнято на підставі вказаного наказу Уповноваженої особи 30.05.2016 № 37, який визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тобто розпорядження є похідним від наказу, суд приходить до висновку, що вказане розпорядження також є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Всупереч наведеним вимогам Уповноважена особа, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених дій та винесення ним оскаржуваних наказу та розпорядження.
		Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
		За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Фонду.
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича щодо:
		встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15);
		поновлення відображення обліку у балансі Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15) на підставі договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року.
		Скасувати наказ Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 37 від 30 травня 2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».
		Скасувати розпорядження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 9 від 01 червня 2016 року «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку».
		Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (код ЄДРПОУ 40210636) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5512,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.).
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...