Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2115/16 : не визначено.
Надіслано судом: 16.08.2016. Зареєстровано: 17.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2016.
Дата набрання законної сили: 26.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"09" серпня 2016 р.Справа № 922/2115/16
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Суслової В.В.       
		при секретарі судового засідання Помпі К.І.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Харківської місцевої прокуратури №1  в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків   до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи", м. Харків   3-я особа - Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків про  розірвання договору, стягнення заборгованості та зобов'язання звільнити нежитлові приміщення за участю представників:
		 позивача - ОСОБА_1, довіреність №27 від 07.10.2015 року;
		прокурор - Захарова Н.О., посвідчення №032956 від 10.04.2015 року;
		відповідача - не з'явився;
		третьої особи - ОСОБА_2, довіреність № 04/17-1135 від 15.12.2015 року; 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Харківська місцева прокуратура № 1 в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-втробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи", в якій просить:
		1. Розірвати договір оренди № 5375-Н від 10.01.2013 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи";
		2. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором № 5375-Н від 10.01.2013 року в сумі 20050,64 грн., штраф та пеню в сумі 7531,54 грн. 
		3. Зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення кім. № 125 на першому поверсі чотириповерхової будівлі учбового корпусу, інв. № 70994, літ. В-4, пам'ятка архітектури, загальною площею 21,80 кв.м., за адресою: м. Харків, просп. Леніна (просп. Науки) 14, та повернути їх позивачу;
		  4. Судові  витрати покласти на відповідача.
		Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором оренди №5375-Н від 10.01.2013 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2115/16 та  призначено її до слухання у судовому засіданні на 09 серпня 2016 року. Залучено  до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський національний університет радіоелектроніки.
		25 липня 2016 року від Харківської місцевої прокуратури № 1 до канцелярії суду надійшло нормативно-правове обгрунтування за вх. № 24292, яке долучено судом до матеріалі справи.
		05 серпня 2016 року  від третьої особи  на адресу суду надійшли пояснення за вх. № 25870, які долучені судом до матеріалів справи.
		08 серпня 2016 року від позивача до канцелярії суду надійшли пояснення за вх.№ 25966, які також долучені судом до матеріалів справи.
		08 серпня 2016 року від Харківської прокуратури № 1 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить  стягнути з відповідача 36246,06 грн. (основний борг -25343,48 грн., пеня та штраф 10902,58 грн.) на користь позивача, в іншій частині позовні вимоги залишити без змін.  
		В призначене судове засідання 09 серпня 2016 року з'явились прокурор, представник позивача та третьої особи.
		Прокурор просить розглянути  подану до суду заяву про збільшення позовних вимог.
		Враховуючи те, що згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі  збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, суд приймає подану прокурором  заяву про збільшення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
		Прокурор, представник позивача та третьої особи в судовому засіданні наполягають на задоволенні  позову з урахуванням збільшення позовних вимог.
		Відповідач свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 04 липня 2016 року повернулась до господарського суду з позначкою пошти "За вказаною адресою не значиться". 
		Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61166, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки (пр. Леніна) 14, корп. 3, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а прокурором - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
		Так, процесуальні документи у даній справі, а саме ухвала суду про порушення провадження у справі, направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.
		Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не зявився у засідання суду та своїм правом на участь не скористався, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
		Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК  та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
		При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.
		Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи
		Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
		Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.
		Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		10 січня 2013 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 5375-Н.
		Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно:нежитлові приміщення кімн. 125 на першому поверсі чотириповерхової будівлі учбового корпусу, інв. № 70994, літ. В-4, пам'ятка архітектури (надалі - майно), загальною площею 21,80 кв.м., за адресою: м. Харків, просп. Леніна, 14, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (ідентифікаційний  код № 02071197) (далі -Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на "13" серпня 2012 року і становить 98200,00 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення терміналу поповнення рахунку.
		Відповідно до п.п. 2.1., 2.3 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду.
		Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.6, 3.7, 3.8 Договору,Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендованої плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2012 року - 1471,52 грн. (згідно додатку № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2013 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховуються до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: - безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. 
		Згідно п. п. 5.1, 5.3 Договору,  Орендар зобов'язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. 
		Згідно п. 10.1 договору, Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 10 січня 2013 року до 10 грудня 2015 року.
		Факт передачі позивачем майна відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств 10 січня 2013 року.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди № 5375-Н від 10 січня 2013 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував орендну плату на користь позивача, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
		Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.
		В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		За приписами ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
		Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Як зазначалося вище в даному рішенні суду, п. 10.1 спірного договору, сторони передбачили, що цей договір діє до 10 грудня 2015 року, втім приписами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що  у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення  терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором. 
		Тобто, виходячи з приписів ст. 17 Закону України "По оренду державного та комунального майна", а саме відсутністю в матеріалах справи заяви однієї із сторін про припинення дії умов договору оренди № 5375-Н від 15 липня 2013 року, договір оренди вважається автоматично пролонгований в строк до 10 листопада  2018 року.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. 
		Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 5375-Н від 10 січня 2013 року за період з листопада 2014 року по липень 2016 року (включно) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати у розмірі 25343,48 грн.
		Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 9128,54 грн. пені та 1774,04 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
		Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. 
		За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. 
		Пунктами 3.7, 3.8 договору оренди № 5375-Н від 10 січня 2013 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
		В силу  ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Пунктом 6  ст. 232 ГК України  визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафу відповідно до якого сума пені складає 9128,54 грн., штрафу 1774,04 грн. 
		Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу враховуючи п. 3.7, 3.8 спірного договору, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 9128,54 грн. та штрафу у розмірі 1774,04 грн. підлягають задоволенню.
		Окрім того, позивач просить суд розірвати договір оренди № 5375-Н від 10 січня 2013 року та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати.
		Відповідно до пункту 10.6 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок:
		- закінчення строку, на який його було укладено;
		- загибелі орендованого майна
		- достроково за згодою сторін або за рішенням суду;
		- банкрутства орендаря;
		- ліквідації орендаря.
		Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
		З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.
		Частиною 3 стаття 26  Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу  однієї із  сторін, договір  оренди  може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та  з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
		Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував  умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення якої є предметом розгляду даної справи.
		Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 5375-Н від 01 січня 2013 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
		Згідно статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Пунктами 10.9 договору оренди сторонами узгоджено питання повернення майна у разі припинення або розірвання цього договору.
		За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 4 134,00 грн. покладаються на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629,  651,  759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - 
		   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		 
		Позов задовольнити у повному обсязі.
		Розірвати договір оренди № 5375-Н від 10 січня 2013 року укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи" (61166, м. Харків, просп. Науки (просп. Леніна) 14, корп. 3, код ЄДРПОУ 33899198).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи" (61166, м. Харків, просп. Науки (просп. Леніна) 14, корп. 3, код ЄДРПОУ 33899198) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337, отримувач: УК Дзержинс/мХар Дзержинськ/22080200, р/р 31111093700003 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999654, МФО 851011) заборгованості з орендної плати у розмірі 25343,48 грн. (за період з листопада 2014 року по липень 2016 року включно), 9128,54 грн. пені, 1774,04 грн. штрафу.
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю  "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи" (61166, м. Харків, просп. Науки (просп. Леніна) 14, корп. 3, код ЄДРПОУ 33899198) звільнити нежитлові приміщення кім. № 125 на першому поверсі чотириповерхової будівлі учбового корпусу, інв. №70994, літ. В-4, пам'ятка архітектури, загальною площею 21,80 кв.м., за адресою: м.Харків, просп. Леніна (просп. Науки) 14, та повернути їх за ОСОБА_2 приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Радіо і телекомунікаційні системи" (61166, м. Харків, просп. Науки (просп. Леніна) 14, корп. 3, код ЄДРПОУ 33899198) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 134,00 грн. судового збору. 
		Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Повне рішення складено 15.08.2016 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_3
		справа № 922/2115/16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...