Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-18/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2016. Зареєстровано: 22.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2016.
Дата набрання законної сили: 23.08.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		   
		 
		Іванівський районний суд Одеської області
		смт. Іванівка, вул. Леніна, 81а, 67200, (04854) 3-13-42
		                                                                                                                                         справа 2-а-18/10
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 серпня 2010 року Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді      Погорєлова І.В.
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1
		Павловича  до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про
		     визнання неправомірними  дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо несвоєчасного нарахування та виплаті підвищення до пенсії ветерану війни - інваліду
		війни другої  групи-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо несвоєчасного нарахування та виплаті підвищення до пенсії ветерану війни - інваліду війни другої групи, посилаючись на те, що він є ветераном війни - інвалідом війни другої групи. Згідно статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» йому повинна виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вказане підвищення за 2005-2008 роки не надавалось.
		Представник позивача  позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, просив справу слухати у його відсутність у порядку ст..122 ч.З .-   КАСУ.
		Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області надав свої письмові заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав, .  вважає, що його дії відповідають чинному законодавству, просив у задоволенні позову відмовити та слухати справу у їх відсутність у порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч.З ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
		Судом встановлено наступне , що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ветераном війни - інвалідом війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення, посвідчення серії Б № ~ 368563 видане 20.12.2003 року Іванівським управлінням праці та соціального захисту населення ** Одеської області , доданою до матеріалів справи . Згідно статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» позивачу повинна виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вказане підвищення за 2005-2008 роки надавалось не в повному розмірі. Позивач вважає своє право на отримання підвищеної пенсії порушеним і звернувся до суду з цим позовом в якому просить поновити строк позовної давності , визнати дії Управління пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, що призвели до причини несвоєчасного нарахування та виплаті підвищення до пенсії за 2005-2008 року неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок з 01.01.2009 року по нормам розміру підвищення як ветерану війни -інваліду війни другої групи, стягнути з відповідача суму недоплати по підвищенню пенсії за 2005-2008 роки у розмірі 60618,02 гривень.
		Суд, дослідивши матеріали справи, доводи сторін по справі та надані докази, вважає адміністративний позов , що підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
		Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
		Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах
		строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено річний
		строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була
		дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також для захисту прав, свобод та інтересів
		особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки звернення до
		адміністративного суду.
		     Відповідно до ч.І ст.100 КАС пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у його задоволенні, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Разом з цим, відповідно до ч.2 вказаної статті суд вправі визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною і вирішити справу по суті. Судом встановлено, що відповідач по справі щодо пропуску строку нічого не зазначає і не наполягає на відмові в позові , тому , що позивачем пропущений строк, а позивач в своїй позовній заяві просить поновити йому строк звернення до суду.
		Суд враховуючи те , що позивач є ветераном війни, має поганий стан здоров»я, юридично не грамотний, що у сукупності зашкодило йому своєчасно звернутись до суду з зазначеним позовом, тому причину пропуску строку звернення до суду за період 2005-2008 р.р. суд визнає поважною та поновлює його.
		Сторонами визнається, що позивач є ветераном війни - інвалідом війни другої групи, та що до 01.07.2006 року він отримував підвищення до пенсії у відповідності до вимог Постанов Кабінету Міністрів України, а після 01.01.2006 року та до цього часу у розмірі 40% прожиткового мінімуму для особи яка втратила працездатність, тому відповідно до ст.72 КАС України суд вважає ці обставини доведеними.
		Згідно статті 13 ч.2 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни,
		гарантії їх соціального захисту» (в редакції що діяла до 01.01.2006р.) інвалідам війни другої групи пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість
		пенсії підвищуються в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком.
		     Виходячи з вказаної норми позивач повинен був отримувати підвищення до пенсії як ветеран війни - інвалід війни другої групи до 01.01.2006р. в розмірі 350 % прожиткового мінімуму.
		Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні   соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
		Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
		Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
		На підставі ч. З ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового  мінімуму, встановленого законом.
		Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до пенсії як учаснику бойових дій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
		Абзац 1 частини 1 статті 28 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.
		Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
		Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з посиланням на частину третю статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови позивачу в реалізації права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
		Позивач за період з 01.01.2005 року до 01.01.2006 року отримував надбавку до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1/2002 „ Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету " виходячи із суми 19,91 грн.
		З 01.01.2006 року та по теперішній час позивач отримує надбавку в розмірі 40% прожиткового мінімуму для особи яка втратила працездатність в зв'язку зі зміною редакції ст.13 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача суд виходить з приписів ч.З ст.2 КАС України та приходить до висновку про їх неправомірність до 01.01.2006р. виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
		самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
		що передбачені Конституцією та законами України.
		     Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту,
		суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч. З ст. 46 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
		Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі . збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись », виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
		Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що
		 включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати
		годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,
		передбачених Законом. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні
		права гарантуються та не можуть бути скасованими.
		Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії   їх соціального захисту»передбачено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якіо обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, в зв'язку з чим, суд
		 не може визнати ґрунтовним посилання відповідача на положення нормативного акту нижчого за
		правовою силою ніж Закон, який обмежує права та пільги інвалідам війни, як на підставу не надавати пільги, встановлені Законом.
		За період з 01.01.2005 до 01.01.2006 року діяли положення ст.12 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що безумовно визначає законність вимог позивача, оскільки за вказаний період часу розмір надбавки до пенсії був встановлений законом та не міг бути зменшений або обмежений вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України.
		Суд не погоджується з позовними вимогами щодо  права позивача отримувати підвищення до
		пенсії у розмірі 350% після 01.01.2006 року, так як при розгляді справи «Кечко проти України» (заява
		№63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які
		  надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи
		закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство.
		Отже, вивчивши надані сторонами документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо відмови у проведенні донарахування йому, як інваліду війни другої групи підвищення до пенсії згідно ст. 13 до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту», яка діяла в редакції на період з 06.11.2002 р. по і 01.01.2006 р, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, вважає за необхідне поновити права позивача щодо зобов'язання відповідача провести донарахування позивачеві, починаючи з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р, підвищення до пенсії відповідно до порядку та у розмірах визначених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки будь яких доказів про те, що таке підвищення позивачеві щомісячно нараховується та виплачується , відповідачем не доведено. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		У відповідності до вимог ст.. 256, ч.І, п.1 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у межах суми стягнення за один місяць .
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту», Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії ", п. 6 ст. З ЦК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо несвоєчасного нарахування та виплаті підвищення до пенсії ветерану війни - інваліду війни другої групи - задовольнити частково.
		Поновити позивачеві строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 2005 по 2008 роки.
		Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо несвоєчасного нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2005 року по 01.01.2006 року ОСОБА_1.
		Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до його пенсії, або щомісячного грошового утримання або державної соціального допомоги, що виплачується замість -?пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни другої групи, згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту» від 22.10.1993 р. ( з наступними . змінами) за період з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено у розмірі мінімального споживчого бюджету за кожний відповідний рік.
		В іншій частині адміністративного позову відмовити.
		Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у межах суми стягнення за один місяць .
		Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до канівського районного суду Одеської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Іванівського районного суду Одеської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного сулу.
		     Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
		Суддя          Погорєлов І.В.
		*

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...