Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/318/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2016. Зареєстровано: 23.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2016 р.                             м. Чернівці                   Справа № 824/318/16-а
		 
		  Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
		          головуючого судді  Лелюка О.П., 
		          за участю:
		          секретаря судового засідання  Кіщук О.І., 
		  позивача ОСОБА_1 та відповідача Каспрука М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до голови Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрука Миколи Степановича, Чернівецької обласної виборчої комісії Чернівецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрука Миколи Степановича, Чернівецької обласної виборчої комісії Чернівецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
		Позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії голови Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрука Миколи Степановича щодо відмови у задоволенні адвокатського запиту адвоката ОСОБА_1 №11/04 від 11 квітня 2016 року;
		- зобов'язати Чернівецьку обласну виборчу комісію (код 34026592, місцезнаходження: 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Грушевського, буд. 1) надати відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 №11/04 від 11 квітня 2016 року з наданням копій відповідних документів.
		В обґрунтування своїх вимог позивач вказує про те, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  він в інтересах свого клієнта направив на ім'я голови Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрука Миколи Степановича адвокатський запит №11/04 від 11 квітня 2016 року, на який отримав відмову в наданні запитуваної інформації. Такі дії, на думку позивача, є протиправними, оскільки суперечать положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про місцеві вибори», Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.
		Відповідач  - голова Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрук М.С. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваних дій. Зокрема, посилаючись на положення статті 20, 101 Закону України «Про місцеві вибори», статтю 92 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» зазначав про відсутність у нього тих відомостей та документів, які просив надати позивач у своєму запиті.
		Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, ОСОБА_1 є адвокатом та згідно договору №01/10/2015 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2015 року має право надавати правову допомогу громадянину ОСОБА_3 
		Адвокатським запитом №11/04 від 11 квітня 2016 року позивач звернувся до голови Чернівецької обласної виборчої комісії Каспрука М.С, в якому на підставі статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», з метою надання правової допомоги ОСОБА_3, просив надати відомості про те, чи звертався до Чернівецької обласної виборчої комісії із заявою від 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 в якій він начебто «надавав свою згоду балотуватися кандидатом у депутати в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Чернівецької обласної ради Чернівецької області 31 жовтня 2010 року від Чернівецької обласної організації Партії регіонів та у зв'язку з цим надавав згоду на оприлюднення своїх біографічних даних».
		До запиту було додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера та копію заяви від 28 вересня 2010 року.
		Вказаний запит отримано Чернівецькою обласною виборчою комісією Чернівецької області 11 квітня 2016 року.
		Листом від 15 квітня 2016 року №2/2, підписаним головою Чернівецької обласної виборчої комісії Каспруком М.С., про розгляд запиту на інформацію Чернівецькою обласною виборчою комісією Чернівецької області відмовлено в задоволенні запиту.
		В указаному листі зазначено, зокрема, що територіальна виборча комісія є постійно діючим колегіальним органом, що в межах свої повноважень забезпечує організацію та проведення тільки місцевих виборів 25 жовтня 2016 року, а запитувана інформація містить прохання надати відомості, що стосуються місцевих виборів, які були проведені 31 жовтня 2010 року.
		Відтак, керуючись пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу відмовлено в задоволенні запиту №11/04 від 11 квітня 2016 року.
		За указаних обставин, вважаючи безпідставною відмову у задоволенні запиту, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська    діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Згідно пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
		Частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
		До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
		Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
		Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
		Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
		Як вбачається з обставин справи, на адвокатський запит позивача №11/04 від 11 квітня 2016 року відповідачем у встановлений Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» строк та по суті поставлених питань надано відповідь листом від 15 квітня 2016 року №2/2, яким відмовлено у задоволенні вимог заявника.
		При цьому указаний запит було розцінено відповідачем як запит на публічну інформацію.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
		Частиною першою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на    інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 
		У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Частиною першою, другою та шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. 
		Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		В ході судового розгляду справи відповідач, який відмовив позивачу в задоволенні запиту посилаючись на пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вказав, що він не є володільцем запитуваної інформації, оскільки територіальна виборча комісія, що сформована 06 вересня 2016 року, організовувала підготовку та проведення тільки місцевих виборів 25 жовтня 2016 року. Водночас запитувана позивачем інформація містить прохання надати відомості, що стосуються місцевих виборів, проведених 31 жовтня 2010 року. Вся виборча документація, що стосується місцевих виборів, проведених 31 жовтня 2010 року, передана до відповідної місцевої державної архівної установи й  така наразі в  Чернівецькій обласній виборчій комісії відсутня. 
		Відповідно до статті 92 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (чинного на час проведення місцевих вибрів 31 жовтня 2010 року) територіальна виборча комісія після офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів передає виборчу та іншу документацію до відповідної місцевої державної архівної установи.
		Перелік виборчої та іншої документації, що підлягає зберіганню в місцевих державних архівних установах, та порядок її передачі до цих установ визначаються Центральною виборчою комісією за погодженням зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, що здійснює управління архівною справою.
		Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування після припинення повноважень виборчих комісій зобов'язані забезпечити збереження виборчих скриньок, кабін для голосування, печаток, штампів цих комісій, методичної літератури, що їм надавалися на період виборчого процесу.
		Протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях, про підсумки голосування у виборчих округах та про результати місцевих виборів, виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог цього Закону при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, інші протоколи та рішення виборчих комісій зберігаються у місцевих державних архівних установах протягом одного року з дня офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів, після чого знищуються в установленому порядку.
		Місцеві державні архівні установи забезпечують доступ до виборчої документації з місцевих виборів у порядку, встановленому законодавством України. 
		Статтею 20 Закону України «Про місцеві вибори» (чинного на час проведення місцевих виборів 25 жовтня 2016 року та на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виборчі комісії з місцевих виборів є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення відповідних місцевих виборів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про місцеві вибори. Територіальна виборча комісія є постійно діючим колегіальним органом, що в межах своїх повноважень забезпечує організацію та проведення місцевих виборів. Члени територіальної виборчої комісії здійснюють свої повноваження до сформування на чергових місцевих виборах у порядку, передбаченому цим Законом, нового складу відповідної територіальної виборчої комісії. Повноваження територіальної виборчої комісії у новосформованому складі починаються з моменту складення присяги більшістю від складу територіальної виборчої комісії, визначеного при формуванні її складу, на засіданні цієї комісії. Таке засідання скликається головою територіальної виборчої комісії і проводиться не пізніш як на другий день після дня прийняття рішення про формування її складу. Територіальна виборча комісія є юридичною особою. Територіальна виборча комісія має власну печатку, зразок якої затверджується Центральною виборчою комісією.
		Згідно статті 101 Закону України «Про місцеві вибори» територіальна виборча комісія після офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів передає виборчу та іншу документацію до відповідної місцевої державної архівної установи.
		Перелік виборчої та іншої документації, що підлягає зберіганню в місцевих державних архівних установах, та порядок її передачі до цих установ визначаються Центральною виборчою комісією за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи.
		Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування після припинення повноважень виборчих комісій зобов'язані забезпечити збереження виборчих скриньок, кабін для голосування, печаток, штампів цих комісій, методичної літератури, що їм надавалися на період виборчого процесу.
		Протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях, про підсумки голосування у виборчих округах та про результати місцевих виборів, виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог цього Закону при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, інші протоколи та рішення виборчих комісій зберігаються у місцевих державних архівних установах протягом п'яти років з дня офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів, після чого знищуються в установленому порядку.
		Місцеві державні архівні установи забезпечують доступ до виборчої документації з місцевих виборів у порядку, встановленому законодавством України.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що територіальна виборча комісія є юридичною особою, спеціальним постійно діючим колегіальним органом, який уповноважений організовувати підготовку та проведення відповідних місцевих виборів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про місцеві вибори, та після офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів передає виборчу та іншу документацію до відповідної місцевої державної архівної установи.
		Враховуючи викладене, за відсутності у відповідача запитуваної позивачем інформації, чого останнім спростовано не було, його запит фактично не міг бути задоволений.
		Відтак, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні запиту №11/04 від 11 квітня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки він не є володільцем інформації, щодо якої зроблено запит.
		В ході розгляду даної справи відповідач, який заперечував проти позову, довів суду правомірність оскаржуваних дій. Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене, не свідчать про обґрунтованість позову.
		Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
		Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня отримання  копії постанови.
		 
		Суддя                                                                                                                             О.П. Лелюк
		 
		 
		 
		Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2016 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...