Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/3183/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2016. Зареєстровано: 23.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2016.
Дата набрання законної сили: 14.07.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/785/166/16
		Номер справи місцевого суду: 496/3183/14-к 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 14.07.2016 року                                 м. Одеса
		 Апеляційний суду Одеської області в складі: 
		 головуючий суддя ОСОБА_2  
		 судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_5 
		 прокурора - ОСОБА_6 
		 захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		 обвинувачених:
		     ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		   ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаїв, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		   ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Мідногорськ Оренбуржської області РФ, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_12  на вирок Біляївського районного суду Одеської області, від 24 лютого 20150 року, в кримінальному провадженні № 12013170110003705, внесеному до ЄРДР 02.10.2013 р.,
		 встановив:
		Вказаним вироком 
		ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачені у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28. ч.3 ст. 369-2 КК України, визнані невинуватим і виправдані в зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочину.
		   Судові витрати в кримінальному провадженні у вигляді вартості експертизи в сумі 1968,00 грн. покладені на рахунок держави.
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.З ст. 369-2 КК України.
		   Вказаний злочин, згідно з обвинуваченням, ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили за таких обставин.
		   Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.01.2013 року № 12/РА-2013 створено постійно діючу комісію з питань здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог законодавства у сфері організації благоустрою, земельних відносин, координації діяльності відповідних органів, підприємств, установ, організацій, а також громадян щодо виявлення безхазяйного майна та самовільно розміщених об`єктів на території Біляївського району, а також призупинення, у випадках передбачених законодавством, будівництва, яке проводиться з порушенням норм містобудівництва, законодавства України та інших нормативно-правових актів.
		   Згідно цього розпорядження, члени комісії зобов`язані виявляти порушення законодавства у сфері будівництва та повідомляти про них органи контролю для вирішення питання про вжиття заходів реагування.
		   До складу комісії включено працівників райдержадміністрації Біляївського району Одеської області та, за згодою, представників Державного архітектурного будівельного контролю, правління Держземагенства у Біляївському районі, представників виконкомів сільських, селищної та міської ради. Даним розпорядженням місце розташування комісії не визначалось.
		   На підставі розпорядження райдержадміністрації, рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, від 31.01.2013 року, № 17, до складу зазначеної постійно діючої комісії включено чотирьох представників сільради, в тому числі ОСОБА_13 .
		    ОСОБА_13 перебував у дружніх стосунках із директором філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» ОСОБА_14 , який згідно п.п. "б" п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		   Внаслідок співпраці та тривалих дружніх стосунків з ОСОБА_14 та будучи у змозі здійснювати вплив на прийняття ним рішень, ОСОБА_13 , керуючись корисливим мотивом, вирішив використати це у своїй злочинній діяльності - одержанні неправомірної вигоди.
		   На підставі рішення Великодальницької сільської ради № 17 ОСОБА_13 у період часу з 31.01.2013 року по 22.01.2014 року, користуючись своїми знайомствами з особами з числа керівництва Біляївської райдержадміністрації та ОСОБА_14 , здійснював свою діяльність у приміщені Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за адресою: с. В. Дальник вул. Б. Хмельницького, 3-г, в кабінеті, виділеному Великодальницькою сільською радою працівникам філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» для здійснення прийому замовлень у громадян на виготовлення технічної документації в с. В. Дальник, а саме - виділений для інженера з інвентаризації нерухомого майна 2-ї категорії філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» ОСОБА_10 , призначеного на посаду, згідно наказу від 02.10.2012 року № 75-JI.
		   Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_13 вступив у змову з ОСОБА_10 та своїм знайомим ОСОБА_11 , який не є службовою особою, але з яким ОСОБА_13 перебував у довірливих відносинах.
		   Отримавши їхню згоду на участь у вчиненні злочину, ОСОБА_13 розподілив між учасниками вчинення злочину ролі.
		   Згідно такого розподілу, в обов`язки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 входило інформування ОСОБА_13 про всіх громадян, які звертаються за отриманням технічної документації на об`єкти нерухомості, що побудовані з порушенням діючого законодавства України. При цьому ОСОБА_13 позиціонувався перед такими громадянами як особа, яка безпосередньо вирішує з філією комунального підприємства питання, пов`язані зі строками та вартістю виконання робіт, а також спільне проведення технічної інвентаризації нежитлового майна, виготовлення технічних паспортів та інше.
		   В обов`язки ОСОБА_13 входило використання своїх дружніх відносин з ОСОБА_14 для позитивного вирішення питань про прискорення видачі громадянам-замовникам технічного паспорту на нерухоме майно.
		   30.10.2013 року до ОСОБА_10 в приміщення Великодальницької сільської ради, де ним здійснювався прийом громадян, звернувся мешканець с. Жовтневої Революції ОСОБА_15 для оформлення замовлення на виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
		   Оглянувши спільно з ОСОБА_16 надані ОСОБА_15 документи, ОСОБА_10 повідомив останнього, що для виготовлення технічної документації необхідно проведення нових замірів, оскільки фактичні дані не відповідають тим, що зазначені у технічному паспорті від 1994 року.
		   Виконуючи відведену йому учасниками вчинення злочину роль, ОСОБА_10 телефоном повідомив ОСОБА_13 про надходження замовлення на виготовлення технічного паспорту.
		    ОСОБА_13 , який за декілька хвилин зайшов у приміщення, оглянувши представлені ОСОБА_15 документи, достеменно знаючи, що офіційна вартість виготовлення технічного паспорту складає 722 грн., у присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_16 повідомив замовника, що виготовлення нового технічного паспорту коштуватиме 2500 доларів СІЛА. Визначена ОСОБА_13 сума понад 20 разів перевищувала тариф на ці послуги, затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2011 року №41.
		 При цьому ОСОБА_13 попередив ОСОБА_15 , що у разі відмови передати вказану суму грошових коштів, до нього будуть застосовані штрафні санкції на суму 11950 грн., а виготовлення нового технічного паспорту розтягнеться на тривалий час. У випадку ж виплати неправомірної вигоди у сумі 2500 доларів США штрафні санкції не застосовуватимуться, а технічний паспорт буде виготовлено у строк до 3-х тижнів.
		ОСОБА_15 , сприймав ОСОБА_13 , ОСОБА_10 і ОСОБА_16 як посадових осіб філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка», які, за умови виплати їм неправомірної вигоди, здатні вплинути на службову особу - директора філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» ОСОБА_14 , уповноваженого на виконання функцій держави, з метою позитивного вирішення питання про незастосування штрафних санкцій та прискорення строку виготовлення відповідної технічної документації, усвідомлюючи, що іншим шляхом отримати технічну документацію йому не вдасться, вимушено погодився з їх незаконною вимогою про передачу незаконної винагороди.
		   Отримавши вимушену згоду ОСОБА_15 на передачу незаконної винагороди, ОСОБА_10 з ОСОБА_11 , на виконання вказівки ОСОБА_13 , вже на наступний день, 31.10.2013 року провели вимірювання житлового будинку замовника за адресою: АДРЕСА_4 . Під час вимірювання ОСОБА_10 повторно запевнив ОСОБА_15 , що питання вартості вирішує тільки ОСОБА_13 .
		   В подальшому, 14.11.2013 року приблизно о 13.00 год. ОСОБА_15 у приміщені Великодальницької сільської ради передав ОСОБА_13 у присутності ОСОБА_11 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 500 доларів США (що по курсу НБУ склало 3995 грн). Отримавши кошти, ОСОБА_13 повідомив, що технічний паспорт буде поданий на підпис директору філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» ОСОБА_14 .
		   У зв`язку з тривалим виготовленням технічного паспорту, ОСОБА_15 03.12.2013 прибув до Великодальницької сільської ради, де ОСОБА_11 заявив йому, що для отримання документів йому необхідно передати залишок раніше обумовленої суми неправомірної вигоди.
		    ОСОБА_13 , також у приміщенні Великодальницької сільської ради, на звернення ОСОБА_15 повідомив того, що документи готові, але для їх підпису у директора філії КП «ОМБТІ та РОН у м. Біляївка» ОСОБА_14 на раніше оговорених умовах необхідно передати другу частину неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів СІЛА, а залишок у такій же сумі - після отримання документів.
		   В подальшому ОСОБА_15 у приміщені Великодальницької селищної ради передав ОСОБА_13 другу частину неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів СІЛА (що по курсу НБУ склало 7990 грн.) за вплив на прийняття рішення ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_13 був затриманий, а одержані ним від ОСОБА_15 грошові кошти - вилучені.
		 Виправдовуючи обвинувачених, суд першої інстанції вказав, що органом досудового слідства та судом під час судового слідства не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 3 ст.369-2 КК України.
		 Зокрема суд першої інстанції зазначив, що жоден з допитаних свідків, заявлених стороною обвинувачення, в т.ч. і свідок ОСОБА_14 , в своїх показаннях не вказали, що ОСОБА_13 одержав неправомірну вигоду для себе та інших осіб за вплив на прийняття рішення ОСОБА_14 і що взагалі здійснювався такий вплив.
		     Також суд першої інстанції зазначив, що не підтверджують вказаних в обвинуваченні обставин і письмові докази, надані прокурором та досліджені в судовому засіданні. 
		 За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що в діях обвинувачених відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 3 ст.369-2 КК України.
		 В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_17  стверджує, що вирок підлягає скасуванню на підставі п.1), 2), 3), 4), ч.1 ст.409 КПК України, в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
		1. Зокрема прокурор зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав низку доказів неналежними, дійшовши до висновку про те, що вони за своїм змістом не підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
		2. Прокурор стверджує, що, всупереч вимогам ст. 290 КПК України, був допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_18 , на показання якого суд послався у вироку.
		3. Незважаючи на неодноразові клопотання сторони обвинувачення, судом не було вжито належних заходів щодо допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка могла пояснити, що обвинувачені, за ідентичних обставин, вимагали неправомірну вигоду від її матері  ОСОБА_20 . При цьому, на думку прокурора, суд безпідставно визнав неналежними доказами звернення ОСОБА_20 з цього приводу до директора філії КП «ОМБТІ та РОН у м.Біляївка» та відповіді на ці звернення
		   Викладені обставини, як стверджує прокурор в апеляційній скарзі, свідчать про те, що судом не були досліджені обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного і обгрунтованого рішення, що є порушенням п.1) ч.1 ст.410 КПК України.
		4. Суд першої інстанції, за твердженням прокурора, не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , скарги ОСОБА_19 , результати проведення негласних слідчих дій, які, на думку прокурора викривають обвинувачених у вчиненні злочину, не усунув суперечностей в показаннях обвинувачених.
		   Враховуючи викладені обставини, прокурор просить скасувати виправдувальний вирок стосовно обвинувачених і ухвалити новий вирок, яким визнати всіх обвинувачених винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28; ч.3 ст.369-2 КК України, призначивши кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з конфіскацією майна.
		     В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказують, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просять залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін.
		   В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати вирок і ухвалити новий вирок, визнавши обвинувачених винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28; ч.3 ст.369-2 КК України, і призначити кожному з них покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією майна.
		   Обвинувачені та їхні захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, наполягали на залишенні її без задоволення, а вироку суду першої інстанції  без змін. 
		     Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази і перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
		1. Виправдовуючи обвинувачених за відсутністю в їхніх діях складу злочину, суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази, при цьому низку доказів, наданих стороною обвинувачення, суд визнав неналежними.
		   Прокурор в апеляційній скарзі заперечує проти такого висновку суду і стверджує, що зазначені докази отримані в порядку, передбаченому КПК України, встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, відповідно до положень ст.84 КПК України. 
		Апеляційний суд, за клопотанням прокурора, ретельно дослідив вказані докази в ході апеляційного розгляду і дійшов до висновку про те, що частину цих доказів суд першої інстанції помилково визнав неналежними.
		   Неналежними, з перелічених прокурором доказів, можуть бути визнані, на думку апеляційного суду такі докази:
		?рішення виконавчого комітету Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області (т.1, а.с. 85);
		?розпорядження Біляївської райдержадміністрації Одеської області (т.1, а.с. 79-80);
		?склад постійно діючої комісії Біляївської райдержадміністрації Одеської області (т., а.с.81-84);
		?рішення виконавчого комітету Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області (т.1, а.с. 85);
		?лист Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області (т.1, а.с. 98);
		?лист Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області (т.1, а.с. 156);
		?список членів виконкому Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області (т.1, а.с. 164);
		?лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (т.1, а.с.182);
		?лист Біляївської райдержадміністрації Одеської області (т., а.с.184-185);
		?лист Біляївської райдержадміністрації Одеської області (т., а.с.186);
		?лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (т.1, а.с.187-189);
		?скарга ОСОБА_20 (т.1, а.с.216);
		?лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (т.1, а.с.182);
		   Вказані докази, на думку апеляційного суду, обгрунтовано визнані судом першої інстанції неналежними, оскільки вони, всупереч положенням ст. 85 КПК України, не підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, а також не підтверджують інших обставин, які мають значення для цього провадження, і не підтверджують достовірності чи недостовірності, можливості чи неможливості використання інших доказів. 
		   Що ж стосується решти доказів, щодо яких суд першої інстанції дійшов до висновку про їхню неналежність, апеляційний суд вважає що є підстави вважати ці докази належними.
		   Зокрема належними, на думку апеляційного суду, є такі докази: 
		?заява ОСОБА_15 про вимагання в нього неправомірної винагороди (т.1, а.с.4)
		?протоколи добровільної видачі ОСОБА_15 грошових коштів, від 29 жовтня 2013 року, та від 13 листопада 2013 року, для перевірки його заяви (т.1, а.с.15-16, 65-66);
		?протокол огляду вказаних грошових коштів від 29 жовтня 2013 року, та від 13 листопада 2013 року (т.1, а.с.17,67);
		?протоколи вручення ОСОБА_15 грошових коштів для перевірки його заяви (т.1, а.с.18-19, 68-70, т.2, а.с.54-56);
		?заява ОСОБА_15 про прийняття зазначених грошових коштів для розкриття злочину (т.1, а.с.64);
		?постанова прокурора про проведення освідування (т.1, а.с.124-125);
		?протокол огляду місця події (т.1, а.с.132-134)
		?лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (т.1, а.с.140);
		?лист Біляївської райдержадміністрації Одеської області (т., а.с.183);
		?лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (т.2, а.с.3);
		?постанова про призначення судово-хімічної експертизи (т.2, а.с.24-27);
		?висновок експертизи (т.2, а.с.30-33);
		?протокол огляду зразків (т.2, а.с.35);
		?постанова про приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т.2, а.с.36-37);
		?протокол добровільної видачі ОСОБА_15 грошових коштів (т.2, а.с.52-53);
		?протокол огляду та мічення грошових коштів (т.2, а.с.58-59);
		?протокол про результати контролю за вчиненням злочину(т.2, а.с.60-78);
		?стенограма розмов (т.2, а.с.78-а);
		?постанова про приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т.2, а.с.79);
		   Також на думку апеляційного суду відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими.
		   Однак зазначені докази, повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, не спростовують тверджень обвинувачених, не викривають їх і не доводять їхню вину у вчиненні інкримінованого їм злочину, тому не можуть бути визнані достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинувачених і, відповідно не спростовують висновок суду першої інстанції щодо виправдання обвинувачених.
		   З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всім обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28; ч.3 ст. 269-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе та інших осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, за попередньою змовою групою осіб.
		   Між тим, аналіз наданих суду стороною обвинувачення доказів, свідчить про те, що таке обвинувачення грунтується виключно на припущеннях.
		   Зокрема перелічені докази підтверджують лише факт отримання обвинуваченим ОСОБА_23 грошових коштів від ОСОБА_15 . 
		   Але цей факт, проти якого не заперечує ОСОБА_23 , не може бути покладений в основу обвинувального вироку стосовно обвинувачених.
		   Докази того, що ОСОБА_23 отримав грошові кошти, як неправомірну вигоду, відсутні.
		   Обвинувачений ОСОБА_23 не є посадовою особою, а його твердження стосовно того, що він отримав вказані кошти для виконання взятих на себе зобов`язань по оформленню домоволодіння ОСОБА_15 та в якості оплати його послуг, стороною обвинувачення не спростовані.
		   Відсутні також докази того, що ОСОБА_24 отримав грошові кошти для інших осіб, що вказані кошти були отримані за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		   Виключно на припущеннях зроблений висновок обвинувачення про наявність вимагання неправомірної вигоді, а також про попередню змову між обвинуваченими. 
		   Наведені докази, на які посилається прокурор, жодним чином не підтверджують припущень обвинувачення. 
		   Щодо дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їхні дії такими, що не містять складу злочину, оскільки їх обвинувачення також грунтується на припущеннях, і суду не було надано стороною обвинувачення жодного доказу їхньої причетності до будь-якого злочину.
		   За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що здійснені обвинуваченими дії, обсяг яких встановлений судом, не містять складу злочину.
		2. Твердження прокурора в апеляційній скарзі про істотні порушення судом першої інстанції вимог ст.86 та 290 КПК України, які полягають в допиті судом свідка ОСОБА_18 , оскільки його показання не були відкриті стороні обвинувачення апеляційний суд вважає необгрунтованими, виходячи з таких підстав.
		    Згідно з положеннями ч.11 ст.290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		    Відповідно до вимог ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		   Однак, положення ч.6 ст.290 КПК України, передбачають, що сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		    Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
		   Відповідно, викладені положення кримінального процесуального законодавства, передбачають, що сторона захисту зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді, виключно за запитом прокурора.
		   При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що такий запит прокурора був відсутній.
		   Крім того, зазначена правова норма передбачає надання стороною захисту доступ до речових доказів, до документів або їх копій і до житла чи іншого володіння.
		   Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що відкриття стороні обвинувачення інформації про свідка та про відомі йому обставини, які він може підтвердити в ході судового розгляду, законом не передбачено, тому посилання прокурора на визнання недопустимими доказами показань свідка ОСОБА_18 , апеляційний суд вважає необгрунтованими і такими, що не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. 
		3. Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд не усунув суперечностей в показаннях обвинувачених, на думку апеляційного суду не заслуговують на увагу, виходячи з таких підстав. 
		   Аналіз показань обвинувачених дає підстави дійти до висновку про те, що в них відсутні будь-які суперечності, які можуть поставити під сумнів обгрунтованість висновків суду, щодо відсутності в діях обвинувачених складу злочину.
		   При цьому слід зауважити, що прокурор, стверджуючи про те, що суд не усунув суперечностей в показаннях обвинувачених, не послався на жодні обставини, які свідчили б про наявність таких суперечностей.
		   За таких обставин апеляційний суд вважає доводи прокурора в цій частині голослівними і необґрунтованим.
		4. Щодо тверджень прокурора про неповноту судового розгляду, яка полягає в тому, що, незважаючи на неодноразові клопотання сторони обвинувачення, судом не було вжито належних заходів щодо допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка могла пояснити, що обвинувачені, за ідентичних обставин, вимагали неправомірну вигоду від її матері  ОСОБА_20 , апеляційний суд вважає, що такі твердження не грунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства.
		   З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції неодноразово намагався викликати і допитати свідка обвинувачення ОСОБА_19 , однак застосованими судом заходами не виявилось можливим викликати і допитати вказаного свідка, а сторона обвинувачення в не змозі була забезпечити допит вказаного свідка судом і відмовилась від його допиту.
		   За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що відмова сторони обвинувачення від допиту свідка обвинувачення не може бути визнана неповнотою судового розгляду.
		   Крім того, сторона обвинувачення ніяким чином не підтвердила той факт, що показання зазначеного свідка якимось чином можуть стосуватись цього провадження.
		   За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав неналежними доказами звернення ОСОБА_20 з цього приводу до директора філії КП «ОМБТІ та РОН у м.Біляївка» та відповіді на ці звернення.
		   Відповідно твердження прокурора в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції положень п.1) ч.1 ст.410 КПК України, об`єктивно не підтверджені матеріалами кримінального провадження.
		5. Що стосується тверджень прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , скарги ОСОБА_19 , результати проведення негласних слідчих дій, які, на думку прокурора викривають обвинувачених у вчиненні злочину, та не усунув суперечностей в показаннях обвинувачених, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вказані доводи не грунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства і тому не підлягають задоволенню.
		   З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив вказані докази, дав їм належну оцінку і дійшов до обгрунтлваного висновку про відсутність в діях обвинувачених об`єктивних і суб`єктивних ознак інкримінованого їм злочину, а відтак  дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність в діях обвинувачених складу злочину.
		   На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції про відсутність складу злочину в діях обвинувачених ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом, відповідно до вимог ст.94 КПК України.
		   Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції, а також апеляційним судом досліджені всі докази, надані стороною обвинувачення та захисту, що підтвердили всі учасники апеляційного розгляду.
		   За таких обставин суд апеляційної інстанції, на підставі ч.3 ст.404 КПК України обгрунтовано відмовив прокурору в задоволенні клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оспорювались.
		   Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду висловив сумнів, щодо правильності кваліфікації дій всіх обвинувачених і не виключав наявності в діях обвинувачених інших складів злочину.
		     Однак, відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише щодо до особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
		     При цьому слід зазначити, що доказів, які свідчили б про винуватість обвинувачених у вчинені будь-яких злочинів, ні органом досудового слідства, ні прокурором суду не надано.
		     Згідно ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		     За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а вирок суду першої інстанції стосовно  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 слід залишити без змін.
		 
		 Керуючись ст.ст.370-372, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд 
		 ухвалив:
		 Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_12 .
		 Вирок Біляївського районного суду Одеської області, від 24 лютого 2015 року, відносно  ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 залишити без змін.
		 Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її оголошення.
		 Судді апеляційного суду
		 Одеської області
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3              ОСОБА_4 
		 (підпис)              (підпис) (підпис)
		Згідно з оригіналом.
		Суддя апеляційного суду
		 Одеської області                             ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...