Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13368/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2016. Зареєстровано: 24.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2016.
Дата набрання законної сили: 18.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/13368/15                                            Головуючий у 1-й інстанції:   Іщук І.О.                                                                                                             Суддя-доповідач:  Ганечко О.М. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		18 серпня 2016 року                                                                                            м. Київ
		Київський  апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:                                       Ганечко О.М.,
		суддів:                                                         Хрімлі О.Г.,Коротких А.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві  на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Маркет» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 0000332204 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116258 гривень та застосування штрафних   (фінансових) санкцій в сумі 24300 гривень.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 0000312204 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 95168 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23792 гривень.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
		У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
		Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцію у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протягом 12.12.2014 року - 25.12.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЕКСПРЕС-МАРКЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.13р., за результатами якої був складений Акт перевірки від 05.01.2015 року № 31/26-52-22-04-14/33632496 (далі - акт перевірки).
		Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
		На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, відповідачем 22.01.2015р. прийнято податкові повідомлення - рішення :
		№ 0000312204, яким було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 101676,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25419,00 гривень;
		№ 0000332204, яким було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123093,00 гривень та застосовано штрафні   (фінансові) санкції в сумі 26009,00 гривень.
		Встановлено, що за умовами договору поставки № 23/08 від 23.08.2012 року постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупця   певний Товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Як вбачається з копії даного документу, його   підписано директором позивача та Орешкіним В.В. 
		Саме вказаною особою підписано видаткові накладні №№0000762 від 28.08.2012р., 0000788 від 06.09.2012р., 0000834 від 19.09.2012р., 0000869 від 24.09.2012р., 0000888 від 28.09.2012р., 0000908 від 02.10.2012р., 0000945 від 09.10.2012р., 0000958 від 11.10.2012р., 0000986 від 16.10.2012р., 0001027 від 24.10.2012р., 0001068 від 02.11.2012р., 0001092 від 09.11.2012р., 0001126 від 19.11.2012р., 0001175 від 30.11.2012р.,   за якими, як стверджує позивач, йому було передано товар на загальну суму   45597грн.
		Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
		Частиною першою ст. 9 цього Закону, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		При цьому особа, що була визначена як відповідальна за здійснення господарської операції,   як документами, наданими позивачем,   так і реєстраційними даними, повідомила про відсутність її волі та фактичної участі у діяльності юридичної особи - контрагента позивача.
		Натомість позивачем не було повідомлено будь - яких обставин, якими було б можливо спростувати твердження відповідача про відсутність фактичного укладення та виконання угоди з боку контрагента позивача. Зокрема, позивачем не було повідомлено жодних відомостей про осіб, якими доставлявся товар, укладалася угода, узгоджувався асортимент товару та передавалися документи тощо.
		Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку. 
		При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
		Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. 
		Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
		При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.
		Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.10.2014р. № К/800/31683/14.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
		Крім того,  перевіркою було встановлено, що згідно договору від 27.01.2011 №000002, від 03.01.2012року за №7/3, укладеного між позивачем та ТОВ «Авіаком», виконувалася заправка паливом автотранспорту позивача на АЗС ТОВ "Авіаком". 
		Згідно договору №1/04-1, укладеного 01.04.2011 року   ТОВ    «Димеойл»    передавало позивачу нафтопродукти.
		Нафтопродукти, отримані за вищезазначеними договорами позивачем було списано як такі, що використані під час здійснення господарської діяльності. Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що списання паливно - мастильних матеріалів на підприємстві регулюють Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерством транспорту України № 43 від 10.02.1998 р., які передбачають наявність для    списання    паливно-мастильних    матеріалів нормативів витрат палива, які здійснюються на підставі розрахунків. 
		В акті перевірки зроблено запис, що позивачем не надано до перевірки розрахунки нормативних витрат палива автотранспорту, розроблені фаховим інститутом. Крім того, акт перевірки містить визначення, що проведеним вибірковим аналізом відповідності ведення первинної транспортної документації (подорожні листи службового легкового автомобіля, подорожні листи вантажного автомобіля) нормативним актам встановлено, що в порушення порядку заповнення, в наданих до перевірки подорожніх листах (ф.2-ТН) вантажного автомобіля в розділі результати роботи автомобіля і причепів» не заповнено обов'язкові реквізити, а саме:
		В розділі «Витрата пального (літрів)» не заповнено графа 32 - «Витрати пального», графа 33 «Витрати фактичні»; В розділі «Час в наряді, год., хв.» не заповнено графи 34, 35, 36, 37, 38; В розділі «Кількість поїздок з вантажем» не заповнено графа 39; В розділі «Пробіг, км» не заповнено графи 41, 42, 43; В розділі «Перевезено, тон» не заповнено графи 44, 45; В розділі «Виконано» не заповнено графи 46, 47; В розділі «Зарплата» не заповнено графи 48, 49; Крім того в подорожніх листах не відображається місце доставки вантажу, найменування товару або номери видаткових накладних з переліком асортименту товару, тобто не відображається послідовність виконання завдання. В наданих до перевірки подорожніх листах службового легкового автомобіля відсутні підписи особи, що користувалася автомобілем, підпис бухгалтера, в деяких подорожніх листах відсутній запис часу прибуття та вибуття автомобіля.
		З огляду на зазначене відповідач дійшов висновків про безпідставне включення позивачем до витрат виробництва та, відповідно, податкового кредиту, витрат на придбання палива, яке було списано позивачем.   
		Однак, згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Чинним законодавством не встановлено перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій. А відтак господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить зазначені обов'язкові реквізити та\або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог).
		З урахуванням викладеного відповідач безпідставно відхилив як підтверджувальний обліковий документ складені позивачем документи, на підставі яких позивачем здійснювався облік палива при транспортуванні товару.
		Не можна визнати правильним і посилання відповідача на Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України    від 10.02.1998 № 43. Адже цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. 
		Крім того, зазначений нормативно - правовий акт не може визначати прав та обов'язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов'язково мають дорівнювати цим нормативам. А    відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).
		Так, підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, визначено поняття витрат, якими є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Для цілей оподаткування, у відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПКУ, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Пунктом 138.10 ст. 138 ПКУ, визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати (пп. 138.10.2) на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
		Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).
		Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000332204 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116258 гривень та застосування штрафних   (фінансових) санкцій в сумі 24300 гривень та  № 0000312204 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 95168 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23792 гривень підлягають скасуванню, оскільки платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог законодавства.
		За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та, в порядку ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
		Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIIІ, який набув чинності 01.09.2015 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подані позовної заяви. 
		Частиною 1 цієї статті Закону, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		У зв'язку з цим судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за вимогами немайнового характеру складає 535,92 грн. (487,20 *110%=535,92 грн.)  підлягає стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу.
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві  - залишити без задоволення. 
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016 року - залишити без змін.
		Стягнути з управління Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 535(п'ятсот тридцять пять) грн., 92 коп.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                        О.М. Ганечко
		 
		Судді:                                                                                    А.Ю. Коротких 
		 
		                                                                                      О.Г. Хрімлі
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Ганечко О.М.            
		Судді:                                                                                           Коротких А. Ю. 
		                                                                                                                    Хрімлі О.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...