Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1505/10796/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 26.08.2016. Зареєстровано: 29.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2016.
Дата набрання законної сили: 23.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/1606/16
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач Колесніков Г. Я.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 23.08.2016 року                                                м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		            головуючого  Колеснікова Г.Я.,
		           суддів  Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., 
		    за участю секретаря  Желєзнова В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що рішення апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2003 року про стягнення з ОСОБА_3 шкоди, завданої йому злочином, в загальній сумі 20504,79 грн., виконано лише 02 листопада 2012 року.
		Зазначав, що внаслідок тривалого неповернення відповідачем коштів вони значно знецінилися. Крім того, він був вимушений витрачати свій вільний від роботи час, здоровя та грошові кошти на організацію зустрічей з ОСОБА_3, проведення телефонних розмов тощо. Такі протиправні дії відповідача принизили його особисту честь і гідність та завдали моральні страждання.
		Посилаючись на ст.ст.23,625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних у загальному розмірі 47144,54 грн., моральну шкоду у розмірі 22001,01 грн. та понесені судові витрати, повязані із судовим збором та витратами на правову допомогу (а.с.2-4).
		Відповідач ОСОБА_3 заперечень на позов не надав.
		Справа розглянута у відсутності сторін та їх представників. 
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Неправильність рішення суд обгрунтував порушенням ним норм матеріального та процесуального права.
		Сторони та їх представники, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявились, що відповідно до правил ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність (а.с.164,166,167,171,172). 
		Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, поданими до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. 
		За правилами п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
		Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин неможливо застосувати положенняч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки грошові кошти, стягнуті на підставі судового рішення апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2003 року на користь позивача, не є грошовим зобов'язанням у розумінні положеньст. 509 ЦК України.
		Проте з такими висновком суду погодитися не можна. 
		Загальне поняття зобовязання та підстави його виникнення містяться у ст.509 ЦК України.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.509ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України.
		Поняття грошове зобовязання визначено в ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 
		Грошове зобовязання  це зобовязання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
		За змістом ст.11 ЦК України підставами для виникнення грошових зобовязань можуть бути різні юридичні факти. Грошові зобовязання можуть виникати із договорів та інших правочинів, внаслідок завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, у разі безпідставно набутого майна, а також у випадку трансформації зобовязання в грошове шляхом присудження до виплати грошової компенсації за рішенням суду  ч.5 ст.11 ЦК України.
		В правовій системі України  законодавстві, судовій практиці та науковій доктрині, грошові зобовязання виділяються в самостійну категорію і регулюються нормами права, які застосовуються до даного виду зобовязань.
		Відповідальність за порушення саме грошового зобовязання передбачена ст.625 ЦК України.
		За правилами ч.2 ст.625 ЦК Українипередбачено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Такі висновки щодо відповідальності з підстав ст.625 ЦК України за порушення грошового зобовязання, яке виникло на підставі рішення суду про присудження грошової компенсації, викладені в постановах Верховного Суду України від01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, від 30 березня 2016 року №5-86кз 16, від 6 липня 2016 року №6-1946цс15. 
		Відповідно дост. 360-7 ЦПК України постанови Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень при застосованні у своїй діяльності нормативно-правових актів, що містять зазначену норму права, та для всіх судів України.
		Апеляційним судом встановлено, що відповідача ОСОБА_3В притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.ст.102,190 ч.2 КК України 1960 року за заподіяння 22 червня 2002 року на автостанції в м.Білгород-Дністровський Одеської області начальнику відділу експлуатації ВАТ «АТП-15107» ОСОБА_2, у звязку з його службовою діяльністю, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
		Постановою Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 11 червня 2002 року ОСОБА_3 звільнено від покарання на підставі п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію».
		Рішенням Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 05 грудня 2002 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 504,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. (а.с. 8-9).
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2003 року вказане рішення скасовано.
		Стягнуто ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 504,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. (а.с.10-12). 
		Відповідно до ст.317 ЦПК України 1963 року рішення апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2003року про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 504,79 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. набрало чинності негайно після його ухвалення.
		Суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості зясувати у позивача дату звернення ним вказаного рішення до виконання, оскільки він та його представник в жодне з 6 призначених апеляційним судом (у новому складі) судових засідань не зявилися (а.с.119-121,134-135, 142-143,151,155-158,166,172).
		Тому колегія суддів виходить із наявних у справі доказів.
		Так, із змісту позову вбачається, що 30 листопада 2004 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист, який звернуто до виконання (а.с.2).
		Із копії дубліката виконавчого листа №2-1039 про стягнення зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 504,74 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000грн. видно, що він виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 30 листопада 2004 року (а.с.13-14).
		  За таких обставин посилання позивача на те, що інфляційні втрати та три відсотки річних, мають відраховуватися з травня 2003 року, а не з грудня 2004 року, є помилковим.
		   Із доданих до справи копій документів випливає, що судове рішення було звернуто до виконання до відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції (далі- ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ). 
		Стягнення здійснювалось із заробітної плати боржника (а.с.18-28).
		29 листопада 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ ухвалена постанова про закінчення виконавчого провадження у звязку із сплаченням ОСОБА_3 боргу в повному обсязі. 
		В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник ОСОБА_3 відповідає за порушення грошового зобовязання, що виникло з рішення суду апеляційної інстанції від 13 березня 2003 року про стягнення шкоди, завданої позивачу злочином, в загальній сумі 20504, 79 грн, яке належним чином не виконувалось відповідачем з моменту предявлення рішення суду від 13 березня 2003 року до виконання  з грудня 2004 року до 2 листопада 2012 року, тобто майже 7 років 11 місяців (а.с.13-14, 34).
		За весь час з момента предявлення рішення до виконання, прострочення зобовязання на підставі рішення суду про присудження грошової компенсації за шкоду заподіяну злочином, відповідач зобовязаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення коштів та три відсотки річних за користування утриманими та неповернутими своєчасно коштами.
		Тому колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та три відсотки річних, які є складовою частиною грошового зобовязання. 
		Із заявою про застосування судом строку позовної давності до винесення рішення, як це передбачено ч.3 ст. 267 ЦК України, відповідач до суду не звертався.
		Суд першої інстанціїї помилково не застосував до спірних правовідносиннорми ст. 625 ЦК України. Тому, відповідно до п. 4 ч.1 ст 309 ЦПК України рішення суду у частині відмови у позові про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягає скасуванню з постановленням нового рішення у цій частині про часткове задоволення позову.
		Вирішуючи питання про розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних, колегія суддів виходить із рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03 квітня 1997 року про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та вважає, що з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2за період з грудня 2004 року до листопада 2012 року підлягають стягненню :
		-інфляційні втрати в розмірі 24783,79 грн., сума інфляції обчислена як добуток суми заборгованості на початок періоду за відповідний місяць (рік) та приросту індексу інфляції у відсотках, поділений на 100. Загальний відсоток інфляції розрахований шляхом множення усіх показників інфляції за весь період;
		-три відсотка річних в розмірі 7411,51 грн., обчислені як три відсотки річних з розрахунку на місяць, що становило (3%:12 =0,25%), 
		а всього 32195, 30 грн. (24783,79+7411,51) - таблиці індексу інфляції та розрахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних на а.с.168, 169-171.
		Щодо вимог про стягнення моральної шкоди колегія суддів звертає увагу на наступне. 
		Правовідносини сторін регулюються ч.2 ст.625 ЦК України. Цією нормою закону стягнення моральної шкоди не передбачено, а норма ст.23 ЦК України, на яку послався віддповідач, правовідносини сторін не регулює. 
		Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення моральної шкоди.
		Відповідно до частин 1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. 
		Правову допомогу позивачу у даній справі надавав фахівець в галузі права ОСОБА_4, фізична особа  підприємець, на підставі свідоцтва №043139 про здійснення діяльності в сфері права (Код КВЕД 69.10) а.с.172-174. На пітвердження одержаних від позивача 907,20 грн. наданий письмовий документ про отримання коштів, який підписаний зазначеними особами (а.с.41, 42).
		Відповідно до пункту п.10 ст. 177 Податкового кодексу України та розяснень Національного Банку України в листі від 16 квітня 2015 року №50-01015/25464, фізичні особи  підприємці зобов'язані вестиКнигу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
		Відсутність запису вКнизі обліку доходів і витратпро отриману підприємцем готівку є порушенням норм з обігу готівки та її неоприбуткуванням. 
		Відповідний витяг із Книгу обліку доходів і витрат, тобто документальне підтвердження, яке передбачене законом, про отримання представником позивача, витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги  907, 20 грн., представником позивача не наданий.
		Тому, виходячи з вимог ст.84 ЦПК України, правових підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу немає.
		Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розгляду задоволених позовних вимог, а відповідачеві  пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		У звязку із частковим задоволенням позову ОСОБА_2, а саме стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних в розмірі 32195, 30 грн., судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь:
		-ОСОБА_2 в розмірі 321, 95 грн. (32195,30х1:100, тобто один відсоток від суми задоволених вимог);
		-держави в розмірі 354,14 грн. (321,95х1.1 за подання апеляційної скарги ОСОБА_2М, яка ним не була оплачена судовим збором).
		Керуючись ст. ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів 
		                                                        ВИРІШИЛА: 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня2013 року в частині відмови ОСОБА_2 у позовних вимогах до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних скасувати. 
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2інфляційні втрати в розмірі 24783 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 79 коп. та три відсотки річних в розмірі 7411 (сім тисяч чотириста одинадцять) грн. 51 коп., а всього 32195 (тридцять дві тисячі сто девяносто пять) грн. 30 коп. 
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди залишити без змін.
		Відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на правову допомогу з ОСОБА_3.
		Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2судовий збір в сумі 321, 95 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3в дохід держави судовий збір в сумі 354,14 грн. 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
		Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		        Головуючий:                             /підпис/
		                  
		         Судді:                                       /підписи/
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області                                                                                                    ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...