Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3/726/624/16 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення права на інформацію та права на звернення.
Надіслано судом: 29.08.2016. Зареєстровано: 29.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2016.
Дата набрання законної сили: 29.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		29 серпня 2016 року                                                              м. Чернівці 
		         
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Садгірського районного суду м. Чернівців від 12 липня 2016 року, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		Цією постановою, ОСОБА_2, громадянина України, адреса місця роботи: м. Чернівці вул. Заводська, 22, працюючого начальником Управління патрульної поліції в м. Чернівці, притягнуто до адміністративної відповідальності:
		-за ч.5 ст. 212-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 425 грн..  
		Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 275,60 грн. на користь держави.
		В судовому засіданні встановлено, що відносно начальника патрульної поліції в м. Чернівцях ОСОБА_2, складено адміністративний протокол СЕ№0001 від 30.06.2016 року, за те, що він свідомо не надав адвокату Бовкуну С.О. інформацію за його адвокатським запитом, а саме: копію службового посвідчення НОМЕР_1 від 26.06.2016 року виданого рядовому поліції ОСОБА_5; копію протоколу, на підставі якого винесено постанову серії ПС2№644365; докази, згідно ст. 251 КпАП України, які доводять вчинення ОСОБА_6 правопорушення зазначеного в постанові ПС2№644365 (відеозаписи з нагрудних камер зокрема) , чим порушив право на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за що передбачено адміністративну відповідальність ч.5 ст. 212-3 КпАП України.
		На вказану постанову суду І інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду такою, що не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи. 
		 
		Провадження №33/794/105/16                            Головуючий у І інстанції: Тріска А.І. 
		Категорія: ч.5 ст. 212-3 КпАП України                 Доповідач: Станковська Г.А.
		 
		Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 15 КпАП України, в якій зазначається, що поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом. Перелік правопорушень за які поліцейські несуть на загальних підставах, передбачений ст. 15 КпАП України є виключний. Стаття 212-3 КпАП України не відноситься до тих, за якою поліцейського (в даному випадку Начальника Управління патрульної поліції в м. Чернівці) може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на загальних підставах.
		Стверджує, що ОСОБА_2 є начальником Управління патрульної поліції в м. Чернівці, то секретар Ради адвокатів Чернівецької області не мав права на складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього. Однак суд першої інстанції проігнорував цю обставину.
		Вважає, що суд першої інстанції, прийнявши справу до розгляду, в порушення вимог ст. 280 КпАП не з'ясував обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи підлягає ОСОБА_2 адміністративній відповідальності.
		Окрім того, враховуючи, що під час проголошення постанови він був відсутній, а копію отримав лише 27.07.2016 року, просить поновити строк на оскарження постанови суду від 12.07.2016 року та скасувати постанову суду І інстанції в повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть постанови та вимоги апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав свої апеляційні вимоги та просив скасувати постанову суду повністю і визнати протокол, який складений Радою адвокатів Чернівецької області таким, що не відповідає вимогам Закону. Доводи представника Ради адвокатів, який подав свої письмові заперечення на апеляцію і підтримав їх в суді, перевіривши матеріали справи та постанову суду, апеляційний суд вважає, що слід поновити строк на апеляційне оскарження представнику ОСОБА_3, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		При перевірці постанови суду І інстанції, апеляційним судом встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 ч.5 КУпАП і висновок про доведеність провини у вчиненні адміністративного правопорушення відповідає сукупності обставин викладених у постанові та доведена дослідженими в суді доказами, яким суд дав належну оцінку.
		Так, районним судом встановлено, а апеляційним судом перевірено те, що 16.05.2016 року адвокат Бовкун С.О., діючи в інтересах ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги, надіслав до ГУНП в Чернівецькій області запит про направлення інформації та копії документів зокрема: копію службового посвідчення НОМЕР_1 від 26.06.2016 року виданого рядовому поліції ОСОБА_5, копію протоколу, на підставі якого винесено постанову серії ПС2 №644365; докази, згідно ст. 251 КпАП України; докази, які доводять вчинення ОСОБА_6 правопорушення зазначеного в постанові ПС2№644365.
		На вказаний запит 24.05.2016 року була надана відповідь УПП в м. Чернівцях за підписом керівника ОСОБА_2 та адвокату було направлено копії документів (посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, пояснень свідка, списку згрупованих рекомендованих відправлень від 18.05.2016 року). Також у відповіді було зазначено, про неможливість надання копії службового посвідчення НОМЕР_1 від 26.06.2016 року виданого рядовому поліції ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що поліцейський пред'являє своє посвідчення, відповідно до закону України «Про національну поліцію», надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
		Щодо протоколу, на підставі якого винесено постанову серії ПС2№644365 та доказів за ст. 251 КпАП України, у відповіді зазначено, що відповідно до ст. 256 КпАП України, протокол не складався.
		Крім того у відповіді зазначено про відмову у наданні відеозапису з нагрудних камер, оскільки там міститься інформація, що стосується третіх осіб, і тому поліція не може оприлюднити запитуваний матеріал.
		Однак, згідно вимог ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. (№ 5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, обхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
		Як вбачаться з адвокатського запиту, то в ньому вказані всі необхідні відомості та право на доступ до такої інформації - записів нагрудної камери поліцейського, які зроблені під час складання постанови та фіксації порушення ПДР. 
		Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаментом патрульної поліції №100 від 03.02.2016 року, в п.5.3.передбачено, що відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції є доступними для ознайомлення громадськості у порядку та в спосіб, встановлені чинним законодавством України та з цією Інструкцією. 
		Відповідно до ч.2 ст.20 ЗУ «Про інформацію» , будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. 
		Статтею 27 цього закону передбачено відповідальність за порушення законодавства про інформацію, згідно якої, порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
		Також згідно ч.4 ст. 21 вказаного закону, до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 
		- про факти порушення прав і свобод людини, та ін..;
		- про незаконні дії органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 
		- інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Отже, оскільки ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних» визначає, що, персональними даними є «відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована», а чинним законодавством не встановленого чіткого переліку таких відомостей, що могли б бути захищені цим Законом, то слід вважати, що конфіденційна інформація, відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», це «інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов».
		Так, діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, яка здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, ЗУ «Про захист персональних даних», іншими законами України (ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про Національну поліцію»), а відтак, передача відео у ЗМІ або розміщення його на відеохостингах (наприклад YouTube) є обробкою персональних даних. Така обробка, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», не допускається без згоди особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 
		Тому за ст. 24 ч.3 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
		Згідно з наведеним, вважаю, що суд І інстанції вірно прийшов до висновку, що такий запис не є персональними даними і не підпадає під дію Закону України «Про захист персональних даних», а у випадку, якщо витребуваний запис і містив би таку інформацію, то адвокат, відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" має право отримувати необхідні відомості, для виконання функції та повноважень, щодо надання відповідної правової допомоги своєму клієнту, в даному випадку учаснику зафіксованого правопорушення.
		Крім того вважаю, що наведена у відповіді УПП в м. Чернівцях підстава, як то наявність на відеозаписах інформації, що стосується третіх осіб, як одна з причин відмови, є надуманою і поліцією вказана з формальних підстав, оскільки адвокат конкретно вказав, що має намір ознайомитись з записами, що стосуються складання протоколу і постанови відносно його клієнта.
		Виходячи з вищенаведеного прихожу до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 212-3 КпАП України.
		Досліджуючи твердження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_2 є співробітником поліції, та відповідно до вимог ст. 15 КУпАП несе відповідальність за адміністративні правопорушення виключно за дисциплінарними статутами, а отже на нього не може бути накладено адміністративне стягнення, приходжу до наступних висновків. 
		Згідно закону «Про Національну поліцію» в ст. 19 визначені види відповідальності поліцейських
		1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		2. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Однак, на даний час у Верховній Раді України зареєстровано лише проект «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» от 01.02.2016 № 3857, який не прийнятий та відповідно не набрав законної сили. 
		На час складання протоколу щодо ОСОБА_2 діяв Закон України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 року, тому на даний час підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності не визначені законодавцем, а відтак працівники поліції повинні нести відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень на загальних засадах. 
		Враховуючи, що статтею 2 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а в ч.1 ст.1 вищевказаного Закону - службова дисципліна полягає в дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, то згідно ч. 2 ст. 5 вказаного Закону особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. 
		Разом з тим, ч. 2 ст. 16 передбачає, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про   адміністративне  правопорушення  на  осіб  рядового  і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не  пізніше  одного  місяця  з  дня  закінчення  службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про  адміністративне  правопорушення,  не  враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
		Тобто вказаними вимогами Закону жодним чином не визначено розмежування меж дисциплінарною та адміністративною відповідальністю. 
		Крім того, жодних відомостей, що відносно ОСОБА_2 почате службове розслідування або прийнято рішення за його результатами, або що накладалося дисциплінарне стягнення на нього, представником надано не було, як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді. 
		Щодо заперечень представника Ради адвокатів на те, що ОСОБА_3 є неналежним представником ОСОБА_2 в суді, вважаю, що згідно доручення № 70 від 17.05.2016 року, яке видано ОСОБА_3 та міститься в матеріалах справи на а.с.31, він може представляти інтереси ОСОБА_2, як посадової особи ДПП, відносно якої і складено протокол про адміністративне правопорушення серії СЕ № 00001 від 30.06.2016 р. за порушення права на інформацію за запитом адвоката, як на Т.В.О. начальника управління патрульної поліції в м. Чернівцях департаменту патрульної поліції національної поліції України (а.с.1-3).
		При накладенні на ОСОБА_2 адміністративного стягнення районним судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий та сімейний стан.
		В судовому засіданні апеляційного суду, апелянтом не надано будь яких нових доказів на підтвердження доводів своєї апеляції, які б могли спростувати правильність висновків районного суду щодо вини ОСОБА_2, а тому, посилання апелянта на відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 212-3 КУпАП є необґрунтованими та безпідставними.
		Таким чином, приходжу до висновку, що постанова районного суду винесена законно, з урахуванням всіх норм матеріального та процесуального закону, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А: 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Постанову Садгірського районного суду м. Чернівців від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_2, притягнутого до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 212-3 КпАП України - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		           Суддя апеляційного суду 
		              Чернівецької області                                                                Г.А. Станковська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...