Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/2777/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2016. Зареєстровано: 01.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2016.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 405/2777/14-к
		1-кп/405/80/14
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 серпня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
		 головуючого судді: ОСОБА_1 
		 при секретарі: ОСОБА_2 
		 за участю прокурора: ОСОБА_3 
		 адвоката:                  ОСОБА_4 
		 потерпілого:                     ОСОБА_5         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження №42013120000000047 від 05.09.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золіно, Богородського району, Горківської області, Російської Федерації, росіянина, гр. України, з вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Крім цього, ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа. 
		Крім цього, ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні використання завідомо підробленого документа. 
		Згідно зміненого обвинувального акту від 25.07.2015 р. ОСОБА_6 обвинувачується у такому. На розгляді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст.130 КУпАП. 06.09.2013 ОСОБА_5 звернувся у м. Олександрія за юридичною допомогою до юриста ОСОБА_6     
		ОСОБА_6  ознайомившись із ситуацією ОСОБА_5  та необізнаністю останнього у справах про адміністративні правопорушення запропонував за винагороду домовитись із суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_7 про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. За дані дії ОСОБА_5 необхідно було передати ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2800 грн, з яких 1000 грн. у якості авансу та другу частину 1800 грн. - коли ОСОБА_6 передасть ОСОБА_5 відповідну постанову суду.
		ОСОБА_6 , 13.09.2013 року близько 14.55 год. знаходячись у своєму службовому офісі у АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_5 і його співмешканки ОСОБА_8 першу частину коштів у сумі 1000 грн.
		Продовжуючи свої протиправні дії, 16.09.2013 року ОСОБА_6 , діючи умисно з корисливих спонукань, знаходячись у своєму службовому офісі у   АДРЕСА_3 , близько 12.50 год. передав ОСОБА_5 копію постанови судді ОСОБА_7 від 12.09.2013 по адміністративній справі №398/6807/13-п, про призначення ОСОБА_5 за ч.І ст.130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт та одержав від ОСОБА_5 другу частину коштів у сумі 1800 грн.
		Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 був заблокований та затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області.
		Таким чином, ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду у розмірі 2800 грн. за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_7 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 при призначенні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді 50 годин громадських робіт, отже вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди за вплив на прияняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Крім того, продовжуючи свій злочинний намір, 08.09.2013 року ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ніде не працює та ніколи не працював у ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», а також достовірно знаючи від свого знайомого-засновника і директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_9 , що підприємство перебуває у стадії ліквідації та на даному підприємстві крім ОСОБА_9 ніколи не було інших працівників, знаходячись у своєму службовому офісі у м. Олександрія по вул. Першотравневій, 45, близько 14.30 год., виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_9 , а саме протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013 згідно якого колектив товариства у кількості 7 вигаданих ним осіб слухали головуючого зборів - директора ОСОБА_9 та ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-схід» ОСОБА_5 , у зв`язку з порушенням ним ч.1 ст. 130 КУпАП., клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_7 про передачу їм на поруки  ОСОБА_5 , від 05.09.2013 та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_5 від 05.09.2013, підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Роздрукувавши по два примірники кожного з вказаних документів,  ОСОБА_6 зустрівся зі своїм знайомим засновником і директором ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_9 та попросив останнього розписатися у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», що останній, не знаючи і не здогадуючись про злочинні наміри  ОСОБА_6 , зробив.
		Таким чином, ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах дії які виразилися у виготовленні ним завідомо неправдивих документів з метою подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.
		В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 надав по одному примірнику кожного із зазначених завідомо неправдивих документів, а саме протоколу №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013, клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_7 про передачу їм на поруки ОСОБА_5 , від 05.09.2013 та характеристику  ОСОБА_5 від 05.09.2013, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_5 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_6 .
		Таким чином, ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах вказані дії, які виразилися у передачі виготовлених ним завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адіміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти аторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
		Допитий в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч.1,ч. 4 ст. 358 КК України не визнав і пояснив, що 6.09.2013 р., до нього звернувся ОСОБА_10 , прийшовши до офісу, де він надає юридичні послуги. ОСОБА_10 пояснив, що відносно нього складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, і він переживає за те щоб його не позбавили водійських прав, просив порадити як йому себе вести. Він з`ясував, що ОСОБА_10 дійсно керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та дав йому консультацію, також роз`яснив, яке стягнення може бути на нього накладено згідно кодексу. Роз`яснив і те, що існує варіант, взяття на поруки трудовим колективом, на це ОСОБА_10 відповів, що не працює. Він пояснив ОСОБА_10 , що якщо йому потрібен юридичний супровід, то ціна таких послуг буде складати 2400 грн. Також пояснив ОСОБА_10 , що той сам може в суді признати вину, пояснити свій сімейний стан, стан батьків і можливо його не позбавлять водійських прав. ОСОБА_10 погодився на юридичний супровід його справи, але оскільки грошей у нього на той час не було то він сказав, що підійде пізніше. Пояснив, що під час консультації ОСОБА_10 показував повістку до суду, у якій було зазначено, що справу розглядає суддя ОСОБА_11 . Вказав, що цього суддю він не знав, з ним ніколи не спілкувався. Після того, як ОСОБА_10 пішов, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_12 і запитав чи не знає він хто займається адміністративними справами, повідомивши, що справу розглядає суддя ОСОБА_11 . ОСОБА_12 пояснив, що такими справами займається ОСОБА_13 , яка дружить із цим суддею і дав номер телефону ОСОБА_14 . Він цього ж дня подзвонив ОСОБА_15 і запитав чи вона зможе взятись за справу ОСОБА_10 і вирішити справу щоб його не позбавили водійських прав. Вони домовились зустрітись 7 числа, в цей же день по телефону надиктував ОСОБА_15 всі дані ОСОБА_10 . 7.09.2013 р., він зустрівся з ОСОБА_16 у своєму офісі, вона принесла протокол загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід», де директором був ОСОБА_12 , про взяття на поруки ОСОБА_5 і за свої послуги попросила 1400 грн., сказавши, що потрібно підготувати документи про те, що це підприємство бере ОСОБА_5 на поруки. Пояснив, що при зустрічі 6.09.2013 р., ОСОБА_5 повідомив, що справа призначена до розгляду у суді на 9.09.2013 р., але він подав заяву про відкладення справи у зв`язку з хворобою бабусі, про цю обставину він повідомив ОСОБА_15 . В день зустрічі ОСОБА_10 сказав, що грошей у нього на той час не було і дав в заставу золоту печатку, з тим щоб він продовжив роботу по його справі. При зустрічі він передав ОСОБА_10 заготовку протоколу загальних зборів підприємства «Етуаль-Схід» без підпису, для того щоб ОСОБА_10 його прочитав, що можливо він влаштується на це підприємство і його можна буде взяти на поруки. 8.09.2013 р. він подзвонив ОСОБА_15 і запропонував прийти до нього в офіс, коли вона прийшла, то привезла 2 характеристики, 2 протоколи загальних зборів про взяття на поруки ОСОБА_10 і 2 клопотання, які були без підпису та печатки. Зазначив, що він передав ОСОБА_15 свої 1400 грн., був впевнений що отримає для себе вигоду, оскільки з ОСОБА_10 домовився на суму 2400 грн, після цього, він подзвонив ОСОБА_12 і домовився про зустріч. Зазначив, що коли ОСОБА_12 приїхав, то він дав йому заготовлені ОСОБА_16 протокол, характеристики і клопотання, ОСОБА_12 їх підписав і поставив печатку. Ствердив, що ці документи ОСОБА_12 в його присутності передав ОСОБА_15 . 9.09.2013 р., йому зателефонувала ОСОБА_17 , яка сказала, що справу ОСОБА_10 перенесено на 12 число, та те, що документи по ОСОБА_10 передала судді, та пояснила, що можливо на поруки ОСОБА_10 не передадуть, а до нього буде застосовано стягнення у виді громадських робіт. Після цього, він подзвонив ОСОБА_10 та повідомив, що справа перенесена, що все буде нормально та щоб він зібрав гроші на оплату послуг юриста і адвоката. 11.09.2013 р., він зустрівся з ОСОБА_10 , якому повідомив, що його справою буде займатись адвокат ОСОБА_18 , оскільки він не може займатись такими справами так як не є адвокатом. ОСОБА_10 йому повідомив, що знайомий з ОСОБА_18 , коли зайшла мова про гроші, ОСОБА_10 пояснив, що грошей поки в нього немає. 12.09.2013 р., він був у м.Кременчук, де приймав участь в судовому засіданні, в цей час подзвонив ОСОБА_10 , і сказав що був з ОСОБА_16 в суді, що його справа розглянута, але ОСОБА_17 йому сказала, що він повинен заплатити їй ще 1000 грн. Вказав, що після цього він по телефону домовився з ОСОБА_16 про зустріч, вона нервувала. При зустрічі ОСОБА_17 сказала, що ОСОБА_10 призначили громадські роботи і потребувала за свої послуги ще 1000 грн. Він їй повідомив, що ОСОБА_10 йому ще ніяких грошей не давав, потім ОСОБА_17 вискочила з офісу нічого конкретно не сказавши. В кінці дня приїхав ОСОБА_10 , який підтвердив, що ОСОБА_17 представляла його інтереси, та те, що рішення судом прийнято. Він пояснив ОСОБА_10 , що той повинен йому віддати оговорену сумму, а ОСОБА_15 ніяких грошей не давати. ОСОБА_10 передав йому гроші, він перерахував їх, було 2400 грн. Потім ОСОБА_10 потребував щоб він дав йому постанову суду, він пояснив, що візьме постанову у суді і потім передасть ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_10 вийшов з офісу, потім повернувся і сказав щоб він повернув йому гроші, він залишив собі 1000 грн., а решту віддав ОСОБА_10 , сказавши при цьому, що так не робиться. Після цього, він подзвонив судді ОСОБА_11 , щоб дізнатися коли можна буде отримати постанову суду, це було після 17:00 год. 12.09.2013р., суддя ОСОБА_11 сказав, що він зараз на нараді, та зайде до нього на офіс, бо його офіс знаходиться поруч з приміщенням суду. Пізніше ОСОБА_11 зайшов до нього в офіс, сказав, що таких водіїв потрібно позбавляти прав і пішов. Після цього зайшов ОСОБА_10 , він йому віддав гроші ті що залишав і печатку, та сказав, що якщо ОСОБА_19 не сподобається рішення суду то він напише йому апеляційну скаргу. Після того, як розмова з ОСОБА_10 завершилась, потебував у нього свої гроші, які заплатив за послуги ОСОБА_18 . Пояснив, що в цей же день, приблизно в 21:00 год., йому подзвонила дружина ОСОБА_10 , яка стала говорити, що вони розрахуються і щоб він дав їм постанову суду. Вказав, що вона дзвонила двічі, він пояснив їй, що на наступний день візьме постанову в суді і їм передасть. 13.09.2013 р., - це була п`ятниця, приблизно після обіду, йому знову подзвонила дружина ОСОБА_10 і він погодився на зустріч з нею о 15:00 год. Вони під`їхали вдвох на офіс, дружина ОСОБА_10 стала розказувати різні ситуації, він їм сказав, що його послуги уже будуть коштувати 2800 грн, вони погодились на цю суму але сказали спочатку дати їм постанову суду. Він сказав їм погуляти, що піде в суд і попробує взяти постанову, ОСОБА_20  дружина ОСОБА_10 , гроші поклала на стіл. Коли вони вийшли, він зателефонував ОСОБА_11 і запитав чи можна забрати постанову, той сказав що можна. Після цього він їм сказав, що п`ятниця короткий день, та те, що він узнав, що рішення прийнято. ОСОБА_10 з дружиною стали забирати гроші, він сказав їм щоб залишили хоча би 1000 грн. В понеділок 16.09.2013 р. знову подзвонив ОСОБА_10 і запитав про постанову. Після цього він заїхав в суд, де секретар судді ОСОБА_11 повідомила, що суддя знаходиться у відпустці та відмовилась роздруковувати постанову, підтвердивши, що на ОСОБА_10 наклали стягнення у виді громадських робіт. Після цього, він підійшов до машиністки у канцелярію, яка роздрукувала йому постанову з реєстру, та зателефонував ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_10 з дружиною під`їхали, то він передав їм постанову, а вони йому 1800 грн., потім прибули працівники прокуратури і стали проводити обшук. Зазначив, що при проведенні обшуку його допитали, не роз`яснюючи ніяких прав, при обшуку були виявлені гроші, які йому передав ОСОБА_10 . Ствердив, що він ніколи не говорив ОСОБА_10 , що буде якимось чином впливати на суддю та передавати судді якісь гроші. Він не знав суддю, не дружив з ним, не був раніше його керівником, тому не міг ніяким чином впливати на суддю, з тим, щоб суддя прийняв якесь рішення. Гроші від ОСОБА_10 отримав за свої послуги, та за те, що знайшов йому кваліфікованого адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_10 в суді, а також за те, що надавав йому консультації і роз`яснення. Вказав, що він знав, що ОСОБА_18 та ОСОБА_12 перебували в дружніх стосунках, тому він і передав йому для підпису ті документи, які передала ОСОБА_18 щоб взяти ОСОБА_10 на поруки. ОСОБА_12 підписав документи без будь-яких запитань. Він зрозумів, що ОСОБА_18 з ним про це домовилась. Флешку, на якій були протокол загальних зборів підприємства «Етуаль-Схід», клопотання та характеристики йому передала ОСОБА_18 щоб краще було працювати. Вказав, що ОСОБА_10 в суді представляла ОСОБА_18 , документи на ОСОБА_10 їй особисто передав ОСОБА_12 у його присутності, саме ОСОБА_18 передала їх в суд, так як ніхто інший не міг їх передати. Зазначив, що згідно запису з камер відеоспостереження суду, які надані як доказ, він був у суді 16.09.2013 р., це вже після того, як було прийнято рішення по справі, заходив щоб отримати постанову суду. Ствердив, що ініціатива про виготовлення документів щодо взяття на поруки ОСОБА_10 виходила від ОСОБА_18 , оскільки вона практикувалась на таких справах. Він такими справами не займався. 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , пояснив, що познайомився з ОСОБА_21  на початку осені 2013 року, до цього його не знав. Після отримання повістки в суд, йому порадили звернутись до адвоката для отримання консультації, оскільки в Олександрійському суді відносно нього розглядалась справа про адміністративне правопорушення пов`язане з порушенням ПДР, а саме керування автомобілем у нетверезому стані. Навпроти суду розташований офіс на якому була вивіска юрист, зайшовши в офіс він побачив ОСОБА_21 , якому розповів свою ситуацію. На це ОСОБА_21 сказав, що шансів у нього мало і справа може закінчитись позбавленням водійських прав. При цьому ОСОБА_21 запропонував декілька варіантів, як можна вирішити цю справу. Він запропонував два чи три варіанти закінчення розгляду справи і назвав скільки коштував кожен варіант. ОСОБА_21 не роз`яснював для чого ці гроші і не говорив, що їх комусь потрібно дати, він просто називав варіант і його вартість. Вартість кожного варіанту була записана ОСОБА_6 на аркуші паперу, сума приблизно була від 2000 грн. до 3 800 грн. Після цього він звернувся до батьків за допомогою, оскільки на той час не мав грошей. На це батько йому порадив звернутись у міліцію. Після цього він разом із батьком поїхали до його знайомого у районний відділок міліції, цей знайомий порадив звернутись в УБОЗ. Наступного дня він прибув до УБОЗу і подав заяву про те, що ОСОБА_21 для вирішення питання про не позбавлення його посвідчення водія повідомив, що йому за це потрібно платити гроші. Він про це розповів слідчому. Потім ще приблизно п`ять разів зустрічався із ОСОБА_21 , це було під контролем міліції, кожен раз при зустрічі з ОСОБА_21 йому чіплялись технічні засоби на одяг. Після подачі заяви за погодженням з працівниками міліції, він повідомив ОСОБА_21 , що згоден на його послуги, для цього вибрав вартість самого дешевого варіанту у сумі 2200 грн. чи 2500 грн. ОСОБА_21 мав вирішити його питання і принести йому постанову суду. Спочатку він сказав, що справу можна вирішити взяттям на поруки. Потім сказав, що так не вийде і можливо все вирішити через призначення громадських робіт. Після цього він сказав ОСОБА_21 , що згоден на громадські роботи. На це адвокат йому сказав, що сума буде більше, здається 3500 грн., але кому ця сума і для кого на цю тему із ОСОБА_21 не говорили. Пізніше ОСОБА_21 подзвонив йому і сказав, що біля Олександрійського суду його помічник передасть йому постанову суду, а він пізніше мав передати ОСОБА_21 гроші, вони мали домовитись про зустріч по телефону. У вересні місяці здається 12 чи 13 числа прибув до суду, де його чекала юрист ОСОБА_13 , яка сказала зачекати в коридорі суду. Потім вона зайшла в кабінет до судді до якого не бачив, приблизно через 10 хвилин вийшла і сказала, що терміново потрібно ще 1000 грн., бо суддя нічого їй не віддасть. Оскільки він так не домовлявся із ОСОБА_21 , він подзвонив йому, той сказав не передавати ніяких грошей ОСОБА_15 і сказав, що сам забере постанову у суді та назначить йому зустріч. Пояснив, що точно не пам`ятає коли домовились про зустріч, але здається, що на другий день. Перед зустріччю слідчий викликав його у ОСОБА_22 , де при ньому помітили купюри по 100 грн. і 200 грн. та переписали їх номера у його присутності. Після цього поїхали на зустріч із ОСОБА_21 . Він їхав окремо від понятих, гроші йому вручались у кабінеті в УБОЗ. У призначений час він зайшов до офісу ОСОБА_21 , там було ще двоє людей. Він йому передав гроші, а той передав постанову суду і золоту каблучку, яку він залишав ОСОБА_21 на підтвердження того, що віддасть йому гроші. У постанові було вказано, що йому призначено громадські роботи на 50 годин. Пояснив, що раніше ОСОБА_18 знав, працював з нею в одній організації, знав, що вона юрист, але те, що вона працювала з ОСОБА_21 не знав. ОСОБА_21 говорив, що його питання вирішується за певну суму грошей, але кому ці гроші і за що він не говорив. Пояснив, що перший раз коли йшов до ОСОБА_21 для отримання консультації, його знайомий однокласник, який є працівником правоохоронних органів, порадив записати розмову з ОСОБА_21 на диктофон, для цього він і передав йому диктофон. Цей запис був потрібен для того, щоб батькам звітувати про потребу в грошах. Зі слів ОСОБА_21 він зробив сам для себе висновок, що частина із грошей названих ОСОБА_21 мала бути передана як хабар, але ОСОБА_21 про це не говорив і на його запитання скільки коштує саме його робота не відповів. Вказав, що консультацією ОСОБА_21 він був не задоволений, а саме тим, що ОСОБА_21 його налаштував на те, що суддя не самий кращий і, що він може позбавити його водійських прав. Зазначив, що в міліції написав, що адвокат вимагає гроші за надання послуг. Також в заяві писав, що потрібно дати гроші судді, оскільки в одній із розмов про це сказав ОСОБА_21 , але яку саме суму не говорив. За домовленістю із ОСОБА_21 , той мав представляти його інтереси в суді. Ствердив, що саме із ОСОБА_23 ним було укладено угоду на представництво його інтересів в суді, про гонорар з нею не домовлявся. З ОСОБА_21 теж не з`ясовував скільки буде коштувати робота ОСОБА_18 . Пояснив, що на час укладення усної угоди з ОСОБА_21 коштів на оплату його послуг не мав. 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_24 , який пояснив, що точного часу не пам`ятає, на вулиці, працівники міліції запросили його бути свідком при затриманні. Після цього він був присутнім в УБОЗі м. Кіровограда при поміченні коштів. Працівники міліції сказали, що гроші будуть передаватись ОСОБА_21 , здається купюри були по 200 грн., на них робились написи, які просвічувались ультрафіолетом. Де поділись помічені кошти та кому вони вручались не пам`ятає. Після цього працівники міліції сказали, що необхідно їхати для передачі грошей до Олександрії, туди їхали на легковому автомобілі, скільки було чоловік не пам`ятає. У м. Олександрії приїхали до якогось офісу, пізніше дізнався, що це офіс ОСОБА_21 , там стали чекати, всі знаходились у автомобілі, ніхто без команди не виходив. Після того як подзвонили по телефону, всі вийшли з автомобіля і направились в середину офіса, як зайшли в офіс там побачили ОСОБА_21 і ще двох людей. Працівники міліції йому сказали викласти все з кишені, після цього ультрафіолетовою лампою просвічували його одяг і руки. На одягу, кишенях і на піджаку було світіння. Також доставали гроші з гаманця ОСОБА_21 , на деяких купюрах було світіння. При цьому складався письмовий документ, пояснив, що до того як зайти до ОСОБА_21 в офіс, бачив як із офісу ОСОБА_21 виходив потерпілий і сідав в якийсь автомобіль. 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_25 , яка пояснила, що ОСОБА_6 попросив її бути адвокатом у ОСОБА_10 по адміністративній справі, оскільки він не мав адвокатської ліцензії. Вона уклала з ОСОБА_10 договір на представництво його інтересів у суді, чи приймалось якесь рішення по справі ОСОБА_10 не пам`ятає, також не пам`ятає чи ОСОБА_21 передавав їй якісь документи на ОСОБА_10 . Гонорар по представництву інтересів ОСОБА_5 у суді ОСОБА_6 їй не заплатив. Також не пам`ятає чи повертала якісь документи ОСОБА_12 . Ствердила, що ОСОБА_21 попросив бути адвокатом, оскільки він не являється адвокатом, а участь у даному виді справ має право приймати професійний адвокат. Вважає, що ОСОБА_5 говорить неправду. 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_26 , яка пояснила, що працює у канцелярії Олександрійського міськрайонного суду, ОСОБА_21 знає з 2001 року, як адвоката. У вересні 2013 року перед обідом він зайшов у кабінет до неї і попросив роздрукувати копію постанови із реєстру судових рішень, потім назвав прізвище, здається ОСОБА_10 . По системі вона знайшла постанову по адміністративних справах, яку виносив суддя ОСОБА_11 , потім її роздрукувала і передала ОСОБА_21 без підпису і печатки. 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_27 , який пояснив, що вперше побачив ОСОБА_21 у м. Олександрія навпроти суду, день і місяць не пам`ятає, був понятим при дачі хабара, його запросили бути понятим працівники УБОЗ у м. Кіровограді. Вони повідомили, що потрібно бути свідком при дачі хабара. Потім його привели в УБОЗ по вул. В.Перспективній у м. Кіровограді, де при ньому помітили гроші, при цьому був і інший свідок. Гроші були 200 гривневими купюрами, яка була сума не пам`ятає. Їм пояснили, що гроші буде вручати потерпілий за те щоб його не позбавляли прав на керування автомобілем. Потерпілий був в УБОЗі, це молодий, високий, худощявий хлопець, йому були вручені гроші, їм пояснили, що потерпілий повинен передавати гроші адвокату. При цьому прізвище адвоката і де він знаходиться не говорили. Після цього він з іншим понятим і двома чоловіками, які не представлялись сіли в легковий автомобіль, і поїхали до м. Олександрії, потерпілого з ними не було. Коли приїхали в м. Олександрія то зупинились біля приміщення суду і стали чекати. Потім один із чоловіків сказав, що потрібно йти і вони направились до приміщення з написом юридична консультація чи юридична послуга. Коли зайшли у приміщення там були жінка і чоловік, він зрозумів, що то клієнти, також у офісі був ОСОБА_21 . Біля юридичної консультації вони зустріли ще групу осіб, потерпілого серед них не було. У приміщення зайшли з цією групою, тут же почалася зйомка і прокурор повідомив, що є підозра в отриманні хабра. У ОСОБА_21 спитали чи брав він хабар, на що він відповів, що йому давали гроші, але це оплата за його роботу, йому сказали показати ті гроші, він показав гроші, здається він витягнув їх з кишені брюк, ці гроші просвітили, пам`ятає тільки 200 гривневі купюри, суму не пам`ятає, вони були в плямах краски зеленого кольору, яка світилась, здається у куті була позначка хрестиком, але точно стверджувати це не може. Потім просвітили руки ОСОБА_21 на них також було світіння і стали робити змиви з рук, також світили кишені брюк на них також було світіння. Прокурор сказав, що гроші не всі і вони стали проводити обшук. В процесі проведення обшуку переглядали документи, все описували, паралельно велась розмова із ОСОБА_21 , його запитували кому він повинен був передати гроші, на що він відповідав, що то плата за його послугу. В процесі розмови щось говорилось про суддю, але що конкретно не пам`ятає. Також ОСОБА_21 запитували де перша частина грошей, на що він відповів що витратив їх у магазині. Обшук закінчився пізно ввечері і вони прибули до ОСОБА_22 . 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_28 , яка пояснила, що у вересні 2013 року працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_11 . Знає, що у провадженні судді ОСОБА_11  перебувала адміністративна справа відносно ОСОБА_10 , його інтереси представляла адвокат ОСОБА_18 . У неї була довіреність на представництво і свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю. Журавльов цією справою у неї не цікавився. За період 2013 року ОСОБА_21 в суді не бачила. Для того щоб потрапити у кабінет судді ОСОБА_11 , потрібно було пройти через кабінет секретаря, який одночасно був і приймальнею. Пояснила, що їй не було відомо яке рішення приймалось по справі ОСОБА_10 , оскільки суддя приймав рішення по справі одноособово. Зазначила, що рішення по ОСОБА_10 нікому не видавала. Також не бачила, щоб в цей період до кабінету ОСОБА_11 , а саме в день прийняття рішення по ОСОБА_10 заходив ОСОБА_21 , також не бачила щоб судді передавались якісь кошти. Здається 12 вересня 2013 року до кабінету ОСОБА_11 приходила адвокат ОСОБА_18 , яка передала йому заяву про перенесення розгляду справи. В день прийняття рішення вона теж заходила до кабінету. 16 вересня 2013 року суддя і помічник були у відпустці, кабінет не був зачинений на замок. Після обіду до кабінету ввірвались десь 10 осіб і зайшли в кабінет судді. Приблизно через дві хвилини вийшли і спитали де ОСОБА_11 , тут же появився слідчий прокуратури. Ті особи, які заходили до кабінету ОСОБА_11 їй не представились. Ствердила, що вона з ними до кабінету судді не заходила, сиділа на своєму робочому місці, була шокована від їхніх дій. Коли проводився обшук у кабінеті судді, вона заходила до кабінету разом із головою суду. Із числа тих осіб, які перший раз заходили до кабінету судді, при проведенні обшуку ці особи теж були у кабінеті судді. При обшуку слідчий з полиці взяв кодекс, тут же сказав: « о 200 грн. випало», вона побачила в цей час 200 грн. на підлозі, але звідки вони випали не бачила. Під час обшуку слідчий переглядав кодекс двічі, листав його, потім виходив з кабінету. Коли повернувся знову взяв той же кодекс і тут же сказав про 200 грн. Але коли світили сторінки кодексу то слідів світіння на сторінках не було, вона на це звернула увагу присутніх.
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_29 , яка пояснила, що суддею ОСОБА_11 було призначено до розгляду адміністративну справу відносно ОСОБА_10 . В день призначення справи прийшла адвокат ОСОБА_18 , але без будь-яких документів на представництво ОСОБА_10 , про це вона доповіла судді, який повідомив, що без повноважень вона не буде допущена до розгляду справи, про що вона повідомила ОСОБА_18 . Приблизно через одну годину ОСОБА_18 повернулась і принесла довіреність і копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю. В цей же день справа була розглянута, було прийнято рішення по справі про застосування до ОСОБА_10 громадських робіт. Суддя розглядав справу у присутності представника ОСОБА_18 . В кінці дня суддя передав їй справу і вона готувала проект рішення. На час розгляду справи стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_21 не бачила, його раніше не знала. Він по справах представником не був і до судді не заходив. Пояснила, що вперше ОСОБА_18 прийшла вранці, а вдруге десь о 12 годині, тоді вона і заходила до кабінету судді. Які були матеріали в справі вона не пам`ятає, але точно бачила довіреність на ім`я ОСОБА_18 . На полиці, у шафі в кабінеті судді стояли кодекси серед них був коментований цивільний кодекс, який відрізнявся по розміру і кольору від інших кодексів. Зазначила, що ОСОБА_18 раніше приймала участь у розгляді справ суддею ОСОБА_11 , у тому числі і у розгляді адміністративних справ. 
		Даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що ОСОБА_6 знає давно, ОСОБА_10 не знає. Зазначив, що йому ОСОБА_21 подзвонив в кінці робочого тижня у п`ятницю і попросив підписати характеристику і поставити на ній печатку. На наступний день, у суботу, приїхав ОСОБА_21 і вони разом під`їхали до ОСОБА_30 , яка чекала їх біля суду. ОСОБА_18 передала йому декілька екземплярів характеристики і він разом із ОСОБА_21 поїхали до бухгалтера товариства, яка поставила печатки на характеристиках, котрі він підписав. Потім повернулись до ОСОБА_18 і він передав характеристики їй. Через декілька днів подзвонив ОСОБА_21 і повідомив, що характеристика не потрібна і що її необхідно забрати у ОСОБА_18 . Пізніше ОСОБА_18 передала характеристики йому назад. Характеристика була на особу, яка не працювала на товаристві. Вказав, що вирішив видати характеристику бо перебував у довірительних відносинах з ОСОБА_21 . Зазначив, що ОСОБА_21 йому говорив, що характеристика необхідна для суду. ОСОБА_18 повідомила йому, що документи, а саме характеристика не була використана, вона була весь час у ОСОБА_18 і саме їй передавалась. Події були на початку вересня 2013 року. На кого була виписана характеристика не читав, бо був без окулярів. Вирішив підписати характеристику, бо знав давно ОСОБА_21 , як порядну людину а ще із-за того, що характеристика не є офіційним документом і не тягне за собою ніяких наслідків. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цих Кодексом.
		За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		В основу пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення органом досудового розслідування покладено: витяг з ЄРДР від 05.092013 р. (т.1 а.с 1); заяву потерпілого ОСОБА_5 про вимагання грошових коштів від 5.09.2013 року (т.1 а.с.3); копію повістки про виклик до суду ОСОБА_5 (т.1 а.с.4); копію адмінпротоколу відносно ОСОБА_5 (т.1 а.с.5); листок з номером телефону ОСОБА_6 (т.1 а.с.19); довідку про проведення негласних слідчих дій (а.с.42-43); протокол огляду, ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 12.09.2013 р. (т.1 а.с. 96-98); копії грошових купюр (т.1.а.с.99-102); протокол огляду ідентифікації (помічення) та вручення грошових коштів від 13.09.2013 року (а.с.103-105); ухвалу від 9.09.2013 року про надання дозволу на огляд службового офісу ОСОБА_6 (т.1 а.с.113-116); протокол обшуку в офісі ОСОБА_6 від 16.09.2013 року (т.1 а.с. 117-123); ухвалу слідчого судді про надання дозволу на обшук автомобіля ОСОБА_6 (т.1 а.с.138-141); протокол обшуку автомобіля ОСОБА_6 (т.1 а.с.142-144); постанову про проведення освідування особи від 13.09.2013 року (т.1 а.с. 145-146); протокол освідування від 16.09.2013 року (т.1 а.с.147-148); протокол про отримання зразків для експертизи (т.1 а.с. 151); ухвалу слідчого судді на проведення обшуку кабінету судді ОСОБА_7 від 9.09.2013 року (т.1 а.с. 152-155); протокол обшуку кабінету судді ОСОБА_7  від 16.09.2013 року (т.1 а.с.156-160); додатки до протоколу обшуку (копія постанови відносно ОСОБА_5 від 12.09.2013 року) (т.1 а.с. 161); постанови по ОСОБА_5 ( т.1 а.с.164-166); адміністративна справа відносно ОСОБА_5 ( т.1. а.с.167); протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 (т.1.а.с. 169); пояснення свідків по адміністративній справі відносно ОСОБА_5 (т.1 а.с.170-171); довідку про результати автоматичного розподілу справи (т.1 а.с.173); характеристику ТОВ «Етуаль-Схід» про те, що ОСОБА_5 працює у цьому підприємстві (т.1 а.с.174); протокол №1 зборів трудового колективу про взяття на поруки ОСОБА_5 на бланку ТОВ «Етуаль-Схід» (т.1 а.с.175); заяву ОСОБА_5 про відкладення судового засідання по адміністративній справі (т.1 а.с. 176); копія свідоцтва адвоката ОСОБА_25 (т.1 а.с.177); договір про надання правової допомоги між адвокатом ОСОБА_25 та ОСОБА_5 від 09.09.2013 року (т.1 а.с. 178); копію журналу розгляду судових справ суддею ОСОБА_7 , справа відносно ОСОБА_5 розглянута 12.09.2013 р., із накладенням стягнення у виді 50 год. громадських робіт (т.1 а.с. 182-186); повідомлення про те, що ОСОБА_6 не видавалось свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю (т.1 а.с.225); судову повістку на 09.09.2013 р. на 10:00 год. адресовану ОСОБА_5 (т.2 а.с. 15); копію адмінпротоколу відносно ОСОБА_5 (т.2 а.с.16); протокол огляду та дослідження флеш накопичувача (т.2 а.с. 161); клопотання від ТОВ «Етуаль-Схід» про передачу на поруки ОСОБА_5 (т.2 а.с. 166); характеристику на ОСОБА_5 на бланку ТОВ «Етуаль-Схід» (т.2.ас.167); протокол №1 загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід» про взяття ОСОБА_5 на поруки (т.2 а.с.168); висновок експерта № 1361 від 25.10.2013 р. про виявлення напилення на купюрах та спеціальних позначок (т.2 а.с.242-246); висновок експерта № 1368 від 29.10.2013 р. (т.2 а.с.249-252); протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.3 а.с.4-6); протоколи про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) (т.3 а.с.7-12, а.с.13-19, а.с. 20-23, а.с. 24-35, а.с.36-38, 39-40); протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56); висновок експерта № 5951, 6686, 6687/08 від 12.12.2013 р. щодо відповідності розмов на аудіо записах голосу ОСОБА_6 (т.3 а.с.91-106); протокол огляду та дослідження (т.3 а.с. 220-227). Речові докази; а саме: відеокасету із записом проведенням обшуку офісу ОСОБА_6 , диск 25НТ/13, диск ДВД 255-НТ/13, диск ДВД 256-НТ/13; диск ДВД 257-НТ/13; диск ДВД 259-НТ/13; диск ДВД 260-НТ/12; диск ДВД 261-НТ/13; диск ДВД 262-НТ/13; диск 12-НТ/13 аудіо та відео контролю ОСОБА_6 .
		Оскільки за клопотанням сторін до справи було залучено кримінальне провадження № 42013120000000047 від 5.09.2013 р., то із матеріалів цього провадження оцінювались тільки ті докази на які посилався прокурор як на доказ із зазначенням тому і аркушу справи.
		Заслухавши в судовому засіданні показання свідків, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, а також, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з позиції достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до таких висновків.
		Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в Законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Крім цього, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа. 
		Крім цього, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні використання завідомо підробленого документа. 
		Таке твердження органу досудового слідства не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, а докази надані стороною обвинувачення не доведені перед судом щодо їх переконливості. Обвинувачення висунуте ОСОБА_6 спростовується наступним.
		За епізодом вчинення одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що звернувся до ОСОБА_6 за юридичною допомогою, оскільки на нього було складено адмінпротокол за ст.130 КУпАП і справа розглядалась у суді. При спілкуванні із ОСОБА_6 , той запропонував декілька варіантів по розгляду його справи і яке можливе прийняття рішення судом. Ствердив, що ОСОБА_6 , запропонувавши йому можливі варіанти розгляду справи називав суму грошей по кожному варіанту. При цьому ОСОБА_6 йому не роз`яснював для чого потрібна кожна конкретна сума грошей. Також не говорив, що гроші потрібно було комусь передати. Вартість кожного варіанту була записана ОСОБА_6 на аркуші паперу, сума приблизно була від 2000 грн. до 3800 грн. Після цього, за порадою батька, він звернувся до знайомого у районний відділ міліції, а потім в УБОЗ. У заяві вказав, що ОСОБА_6 для вирішення його питання сказав, що йому потрібні гроші. Після цього, приблизно п`ять разів зустрічався із ОСОБА_6 із застосуванням технічних засобів. Зазначив, що спочатку ОСОБА_6 йому говорив, що його справу можна вирішити взяттям на поруки трудовим колективом. Потім сказав, що так не вийде і можливо все вирішити через накладення стягнення у виді громадських робіт. Коли він погодився на цей варіант, то ОСОБА_6 сказав, що сума буде більша, здається 3500 грн. Ствердив, що із ОСОБА_6 не обговорювали кому ця сума грошей призначалась. Потім йому ОСОБА_6 повідомив, що біля суду його помічник передасть йому постанову суду, після цього він мав зустрітись із ОСОБА_6 і передати йому гроші. У вересні 12 чи 13 числа прибув до суду, де його зустріла юрист ОСОБА_13 , яка сказала зачекати в холі суду, а сама зайшла в кабінет до якогось судді. Приблизно через 10 хвилин вона вийшла і повідомила, що потрібно 1000 грн., бо суддя їй нічого не віддасть. Він тут же подзвонив ОСОБА_6 той сказав щоб ніякі гроші ОСОБА_18 він не давав, повідомивши що в суді сам забере постанову і повідомить йому про зустріч. Ствердив, що угоду на представництво його інтересів у суді укладав із ОСОБА_23 , про гонорар з нею не домовлявся, також не з`ясовував з ОСОБА_6 скільки буде коштувати робота ОСОБА_18 . Пояснив, що ОСОБА_21 йому говорив, що його питання вирішується за певну суму грошей, але кому ці гроші призначались і за що він не говорив. Пояснив, що із розмови ОСОБА_6 він зробив для себе висновок, що частина із тих грошей, яку він мав передати ОСОБА_6 мала бути передана як хабар. Ствердив, що ОСОБА_6 йому про це нічого не говорив.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що ОСОБА_6 попросив її бути адвокатом у ОСОБА_5 по захисту його інтересів у адміністративній справі. Після цього вона уклала з ОСОБА_5 договір на представництво інтересів у суді, чи приймалось якесь рішення по тій справі не пам`ятає. Також не пам`ятає чи передавав ОСОБА_6 їй якісь документи на ОСОБА_5 , а також чи повертала вона ці документи ОСОБА_12 . Пояснила, що гонорар їй за представництво інтересів ОСОБА_5  у суді ОСОБА_6 не заплатив.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що у вересні 2013 року із реєстру судових рішень роздрукувала ОСОБА_6 постанову по ОСОБА_10  , яку виносив суддя ОСОБА_11 . Цю постанову передала ОСОБА_6 без підпису та печатки.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснив, що був понятим при поміченні, врученні грошей потерпілому та при обшуку офісу ОСОБА_6 . Вказав, що понятим працівники міліції пояснили, що гроші потерпілий буде вручати за те щоб його не позбавляли прав на керування автомобілем. Також зазначив, що під час обшуку ОСОБА_6 неодноразово пояснював, що знайдені у нього гроші то плата за його послуги і гроші він нікому передавати не мав.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що у вересні 2013 року працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_11 . В провадженні у судді була адміністративна справа відносно ОСОБА_5 , його інтереси представляла адвокат ОСОБА_18 . Вказала, що ОСОБА_6 цією справою не цікавився, за період 2013 року ОСОБА_6 у суді не бачила. Зазначила, що адвокат ОСОБА_18 заходила до судді та передавала йому заяву про перенесення справи ОСОБА_10 , також заходила в кабінет до судді в день прийняття рішення по Наумчіку.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що інтереси ОСОБА_5 по адміністративній справі представляла адвокат ОСОБА_25 . Справа розглядалась у присутності цього представника, вона подала підтверджуючі на це документи, які були долучені у справу. 
		Отже, показаннями потерпілого і свідків заперечується твердження органу обвинувачення про те, що ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_5 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_7 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.130 КУпАП.
		Разом з цим, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що із ОСОБА_6 не обговорювали ніяких деталей щодо передачі грошей судді та якої суми. Також потерпілий ствердив, що звернувся до юриста ОСОБА_6 за правовою допомогою щодо захисту його інтересів у суді, оскільки судом розглядався адмінпротокол відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП і він боявся щоб його не позбавили посвідчення водія. Саме за вирішення цього питання він погодився заплатити ОСОБА_6 гроші. Потерпілий також підтвердив той факт, що його інтереси в суді у розгляді адміністративної справи представляла адвокат ОСОБА_13 , з якою він, у день прийняття суддею рішення, уклав відповідну угоду.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 підтвердила обставину, що згідно угоди представляла інтереси ОСОБА_5 в суді у розгляді адміністративної справи, на прохання ОСОБА_6 
		25.07.2015 року прокурором, який підтримував державне обвинувачення у суді, було змінено обвинувачення ОСОБА_6 та складено обвинувальний акт, погоджений першим заступником прокурора Кіровоградської області. Прокурор дійшов до висновку, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.369-2 та ч.1, ч.4 ст. 358 КК України.
		Так, згідно зміненого обвинувачення діяння ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, - одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. 
		Як вбачається із пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.369-2 КК України, останній вчинив кримінальне правопорушення 13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.
		Згідно із Законами №221-VII від 18.04.2013 р. та №222-VII від 18.04.2013 р. до ст. 369-2 КК України було внесено зміни за якими абзац перший частини другої після слів «неправомірної вигоди» доповнено словами «для себе чи третьої особи». Вказані зміни були опубліковані в газеті «Голос України» 17.05.2013 р. №90.
		Отже, станом на час вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення (13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.), ч.2 ст.369-2 КК України із внесеними змінами була викладена у такій редакції,- одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди. Таким чином, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_6 прокурор повинен був керуватись нормою Закону, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення. 
		Відповідно до ч.2 ст.4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Враховуючи те, що діяння ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, в редакції, яка діяла до часу внесення до цієї норми змін, що були опубліковані 17.05.2013 р., суд прийшов до висновку що прокурором не дотримано вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України. Так, стороною обвинувачення не доказано винуватість, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , кваліфікованого за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 року), тобто в редакції Закону, що не діяв на час вчинення злочину.
		У п. 146 справи «Барбера, Масагує і Джамбардо проти Іспанії» від 6.12.1998 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.
		Згідно ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		З аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, що надані стороною обвинувачення, суд прийшов до висновку, що прокурором, навіть за кваліфікації діянь ОСОБА_6 за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 року), не доказано час, місце і спосіб здійснення протиправного впливу ОСОБА_6 на суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_7 . Також не доведено у чому протиправність такого впливу полягала, які дії ОСОБА_6 для цього застосовувались, та не встановлено у яких стосунках перебували ОСОБА_6 із суддею ОСОБА_7 . 
		Вказані обставини відповідно до п.1 ст.91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню.
		Так, згідно обвинувачення від 25.07.2015 р., зазначено, що ОСОБА_6 запропонував потерпілому за винагороду домовитись із суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_7 про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. Але таке твердження органу обвинувачення заперечується показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 не говорив і не пропонував за винагороду домовитись із суддею ОСОБА_7 .
		Більше того, потерпілий ствердив, що будь-яких розмов між ним та ОСОБА_6 про передачу якихось грошей судді не велось.
		Крім цього, згідно досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 12.09.2013 р. суддею ОСОБА_7 по справі №398/6807/13п було винесено постанову згідно якої ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАп та накладено стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт ( т.1 а.с.164). Вказана постанова суду набрала законної сили. Під час розгляду справи будь-яких доказів щодо скасування даної постанови із-за її незаконності суду не надано.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що жодним із досліджених в судовому засіданні допустимих доказів не доведено факту протиправного впливу ОСОБА_6 на прийняття рішення суддею ОСОБА_7 у справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_5 . За таких обставин суд вважає, що твердження органу обвинувачення в цій частині є надуманими та ґрунтуються на припущеннях.
		Відповідно до ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Із аналізу досліджених доказів вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 після того, як відносно нього судом було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення, про дату прийнятого рішення йому було відомо так як в той день він був у суді, під контролем правоохоронних органів, всіма способами, залучаючи навіть дружину, провокував ОСОБА_6 на те, щоб той взяв від нього гроші.
		Отже, за наслідками досліджених доказів суд прийшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_5 та працівники УБОЗ УМВС України в області переслідували намір цілеспрямованого схилення ОСОБА_6 до одержання неправомірної вигоди з метою відкриття кримінального провадження та отримання саме таким чином доказів.
		Про це свідчить та обставина, що працівники міліції і прокуратури після одержання ОСОБА_6 під їх контролем першої частини неправомірної вигоди 13.09.2013 р. у сумі 1000 грн., що вже саме по собі є закінченим злочином, замість виконання завдання щодо припинення злочину та затримання ОСОБА_6 , організували вручення ОСОБА_6 другої частини неправомірної вигоди у сумі 1800 грн.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 червня 1998 року у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», визначено, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Крім цього, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції від 18.04.2013 р.), характеризуються спеціальною метою  отримання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи. Оскільки діяння ОСОБА_6 органом обвинувачення кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 р.) то цей орган повинен був довести перед судом у чому полягає суб`єктивна сторона цього злочину у діях ОСОБА_6 , як того вимагає ст.91 КПК України. Але такий обов`язок стороною обвинувачення не дотриманий.
		Отже, аналізуючи наведені обставини по епізоду щодо зловживання впливом ОСОБА_6 , суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено об`єктивну і суб`єктивну сторону кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України як в редакції 2011 р. так і в редакції від 18.04.2013 року, що діяла на час вчинення діяння ОСОБА_6 .
		По епізоду підроблення та використання завідомо підробленого документа.
		Згідно пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, прокурор встановив, що 8.09.2013 року приблизно в 14:30 год. ОСОБА_6 виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи. Так, достовірно знаючи, від свого знайомого  засновника і директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_9 , що підприємство перебуває у стадії ліквідації і на ньому ніхто не працює ОСОБА_6 , знаходячись у своєму службовому офісі виготовив протокол №1 загальних зборів товариства від 5.09.2013 р. Згідно цього протоколу, загальні збори колективу товариства ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_5 , у зв`язку з порушенням ним ч.1 ст.130 КУпАП. Також ОСОБА_6 виготовив клопотання трудового колективу судді ОСОБА_7 від 5.09.2013 р. та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_5 від 5.09.2013 р. Ці документи ОСОБА_6 виготовив для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав для звільнення ОСОБА_5 від відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП. Після виготовлення і роздрукування по два примірника кожного документу ОСОБА_6 зустівся з директором ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_9  та попросив останнього розписатись у вказаних документах і поставити відбитки печатки товариства. У подальшому ОСОБА_6 передав вказані вище документи до Олександрійського міськрайонного суду і, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_5 . Дії ОСОБА_6 в цій частині кваліфіковано за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України.
		Аналізуючи виклад фактичних обставин зазначеного кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що обвинувачення пред`явлене ОСОБА_6 за ч.1 та ч.4 ст.358 КК України є протирічним та незрозумілим. Так, у обвинуваченні зазначено, що 8.09.2013 р. ОСОБА_6 на власному ноутбуці виготовив завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_9 , підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання до Олександрійського міськрайонного суду.
		Після викладу цих фактичних обставин, у обвинуваченні зазначено, що роздрукувавши по два примірники кожного документа ОСОБА_6 попросив директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_9 розписатись у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «Етуаль-Схід», що останній і зробив.
		Отже, з такого формулювання обвинувачення не можливо зробити єдиного висновку, які протиправні дії вчинив ОСОБА_6 , направлені на підроблення офіційного документа. Так, є незрозумілим чи ці дії пов`язані з виготовленням офіційних документів від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» і їх підписання від імені директора, чи це внесення тексту до офіційних документів на підписаних чистих бланках директором вказаного товариства. 
		Крім цього у пред`явленому обвинувачені зазначено, що ОСОБА_6 у службовому офісі, на власному ноутбуці, виготовив протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 5.09.2013 р. про взяття на поруки члена трудового колективу ОСОБА_5 , клопотання трудового колективу на ім`я судді та характеристику на водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_5 від 05.09.2013 р. Але у обвинуваченні не зазначено марку ноутбука на якому виготовлялись вказані вище документи, що позбавляє суд зробити висновок щодо можливості виготовлення цих документів за допомогою ноутбука.
		Згідно протоколу обшуку від 16.09.2013 року (т.1 а.с.117-122), який покладено прокурором в основу обвинувачення, зазначено, що у службовому офісі ОСОБА_6 виявлено і вилучено ноутбук марки «ASUS». Разом з цим, під час судового розгляду прокурором не надано жодного доказу, як то висновок спеціаліста чи висновок експерта щодо того, що протокол №1 загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід», характеристика водія - експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_5 та клопотання трудового коллективу на ім`я судді були виготовлені на вилученому ноутбуці марки «ASUS». Вказані обставини позбавляють можливості зробити беззаперечний висновок, що зазначені документи виготовляв саме ОСОБА_6 . Поряд з цим наведені обставини не спростовують доводів ОСОБА_6 про те, що названі вище документи готувались ОСОБА_23 , яка представляла інтереси ОСОБА_5 у суді. 
		Крім цього, у пред`явленому ОСОБА_6 обвинуваченні зазначено, що виготовлені документи ОСОБА_6 намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_5 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_6 . Тут же в обвинувальному акті прокурор зазначає, що ОСОБА_6 , виконавши дії, які виразились у передачі виготовлених ним зазначених завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності, вчинив використання завідомо підробленого документа. Отже, пред`явлене обвинувачення ОСОБА_6 у цій частині є протирічним, не зрозумілим та таким, що не доказує винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. 
		Так, у даному обвинуваченні одна обставина, встановлена прокурором, виключає іншу. А саме, у обвинуваченні прокурор стверджує, що ОСОБА_6 намагався долучити до матеріалів справи ОСОБА_5 документи на ОСОБА_5 , але судом ці документи були повернуті ОСОБА_6 . У даному випадку, стороною обвинувачення не доведено подію такого факту, не встановлено, які дії вчинялись ОСОБА_6 по долученню цих документів до справи та час коли ці події відбувались. Також не встановлено яким чином повертались вказані документи ОСОБА_6 ким і коли. Зазначаючи у обвинуваченні ту обставину, що документи стосовно ОСОБА_5 були повернуті ОСОБА_6 , прокурором не доведено чи був у данному випадку факт використання завідомо підробленого документа у розумінні положень ч.4 ст.358 КК України. 
		Однак, у обвинуваченні прокурором визначено і те, що ОСОБА_6 , виконавши всі дії, які виражались у передачі виготовлених ним завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП вчинив використання завідомо підробленого документа. Але під час судового розгляду прокурором не доведено і не підтверджено жодним доказом, які саме дії вчиняв ОСОБА_6 для передачі завідомо неправдивих документів до суду, кому ці документи передавав та з якою метою. Також не доведено, які наслідки настали у зв`язку з використанням таких документів. У обвинуваченні прокурор зазначає, що завідомо підроблені ОСОБА_6 документи були передані до суду для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. В той же час прокурором в якості доказу для підтвердження винуватості ОСОБА_6 додано постанову суду від 12.09.2013 р. (т.1 а.с.165). Згідно вказаної постанови ОСОБА_5 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАп та накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт. Отже, за цією постановою ОСОБА_5 не був звільнений від адміністративної відповідальності. Крім цього, у наведеній постанові зазначено, що інтереси ОСОБА_5 представляв представник. Із наданого прокурором доказу, а саме договору про надання правової допомоги від 9 вересня 2013 р. (т.1 а.с.178) слідує, що інтереси ОСОБА_5 в суді представляла ОСОБА_13 . Тобто, саме ця особа мала право надавати правову допомогу ОСОБА_5 та використовувати методи, передбачені законом щодо належного захисту особи у тому числі і на збирання та подання доказів.
		Разом з цим, пред`являючи ОСОБА_6 обвинувачення у підробленні офіційного документа, а саме протоколу №1 загальних зборів трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 5.09.2013 р., клопотання трудового колективу та характеристики на ОСОБА_5  водія - експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» прокурором не доведено чи ці документи мають статус офіційного документа. Тобто не встановлено обов`язкову ознаку підроблення, це предмет злочину, яким може бути тільки офіційний документ.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_6 давав йому на ознайомлення характеристику без підпису і печатки, у якій зазначалось, що ніби  то він працює у ТОВ «Етуаль-Схід».
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_13 передала йому декілька екземплярів характеристики, на особу, яка не працювала на товаристві, де він є директором, які попросив підписати ОСОБА_6 . Ці характеристики він підписав і поставив печатки, не читаючи їх, та передав ОСОБА_32 .
		Отже, у даному випадку, якщо прокурор прийшов до висновку, що названі вище документи мають статус офіційних, то ним не доведено з якого часу ці документи набули статусу офіційних і чи надавав такого статусу вказаним документам ОСОБА_6 .
		Суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України характеризується прямим умислом, за наявності спеціальної мети  використання підробленого документа.
		Суб`єктом злочину є певна особа, яка має право видавати чи посвідчувати офіційні документи, які надають права або звільняють від обов`язків.
		Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України полягає у одній із форм, такій як підроблення.
		Підроблення офіційного документа може втілюватися в механічному (технічному) внесенні у зміст документа чи його реквізитів неправдивих відомостей, тобто включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма документа й усі його реквізити відповідають необхідним вимогам. Отже, до часу підроблення документа такий документ уже повинен мати статус офіційного.
		Таким чином, стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено, які дії вчиняв ОСОБА_6 по внесенню саме до офіційного документа інформації, яка не відповідає дійсності, та не встановлено ким видавався такий документ.
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено об`єктивну і суб`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, не встановлено предмет злочину та суб`єкт злочину.
		В основу пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення покладено протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.09.2013 р. (т.3 а.с.4-6), протокол про результати аудіо-, відеоконтролю, місця (за особою) від 23.09.2013 р. (т.3 а.с 7-40), протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56). У даних протоколах зазначено, шо негласна слідча (розшукова) дія та аудіо-, відео контроль місця (за особою) проводиться на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_33 від 06.09.2013 р. Однак, матеріали, які стосувалися санкціонування вказаних заходів, а саме ухвали слідчого судді про надання дозволів на застосування зазначених заходів для дослідження суду не надавались. Під час судових дебатів адвокат обвинуваченого порушив питання про недопустимість таких доказів з огляду на те, що стороні захисту у повному обсязі не відкривались і судом не досліджувались такі матеріали. 
		Виходячи з вимог ст.ст.258,260,263,269 КПК України, ч.2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл. 
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 11 грудня 2008 року у справі « Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.
		Так, обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_6 , у значній мірі ґрунтується на даних протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій; аудіо  та відеоконтролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких було зафіксовано розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо одержання неправомірної вигоди та обставини передачі такої вигоди (т.3 а.с.4-56).
		Згідно ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено заборону оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або не проведення стосовно певної особи оперативно  розшукової діяльності лише до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
		Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну таємницю» забороняється віднесення до такої таємниці будь-яких відомостей, якщо цим можуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		Таким чином, суд приходить висновку, що ненадання для дослідження матеріалів, які стосувалися санкціонування негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відео контролю, спостереження за особою  ОСОБА_6 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж призвели до обмеження права ОСОБА_6 на змагальність сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, що також включає в себе належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення. Отже, під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні не встановлено і стороною обвинувачення не доведено які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею 6.09.2013 р., щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями.
		Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що докази, а саме протокол негласних слідчих (розшукових) дій від 30.09.2013 р., протокол про результати аудіо та відео контролю від 23.09.2013 р., протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.09.2013 р. (т.3 а.с.4-6, 7-12, 13-19, 20-23, 34-38, 41-56) отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини гарантованих Конституцією України, кримінально-процесуальним законом, зокрема ст.7 КПК України. За таких обставин вказані докази, у відповідності до ст.87 КПК України, визнаються судом недопустимими доказами.
		Правові позиції щодо визнання доказів недопустимими у разі не відкриття і не дослідження матеріалів, які стосувалися санкціонування негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- та відео контролю, спостереження за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.04.2015 року, справа 5-229км 15.
		Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		За правилами ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		З урахуванням викладених обставин, за наслідками судового розгляду, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.369-2, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку із чим, на підставі ст.373 КПК України, суд прийшов до висновку про ухвалення виправдувального вироку.
		У відповідності до ст.124 КПК України процесуальні витрати у розмірі 19228.30 грн. віднести за рахунок держави у зв`язку з ухваленням виправдувального вироку.
		Через ухвалення судом виправдувального вироку, запобіжний захід обраний ОСОБА_6 у виді застави підлягає скасуванню із поверненням розміру внесеної застави після набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		 УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.369-2 КК України, ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України визнати невинуватим, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України  виправдати.
		Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 57350 грн., внесеної на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області скасувати.
		Після набрання вироком законної сили внесений розмір застави повернути заставодавцю .
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 19228.80 грн. віднести за рахунок держави.
		Речові докази, грошові кошти, що є власністю ОСОБА_6 , які вилучені у останнього під час проведення обшуку згідно протоколу від 16.09.2013 р. та мобільний телефон «Нокія 6303 СІ» повернути ОСОБА_6 . Речові докази, що зберігаються у матеріалах справи залишити зберігати у справі. Інші речові докази повернути за належністю.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський райсуд м. Кропивницький протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 Суддя Ленінського районного суду 
		 м. Кіровограда                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...