Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13401/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2016. Зареєстровано: 04.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 31 серпня 2016 року                     № 826/13401/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес»
		до                    Міністерства культури України 
		про         визнання протиправним та скасування наказу
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування пункту 54 додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13401/15.
		Ухвалою суду від 15 липня 2015 року справу було зупинено до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/13852/15.
		Ухвалою суду від 12.05.2016 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2016.
		Ухвалою суду від 19.07.2016 закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/13401/15 до судового розгляду у судовому засіданні на 01 серпня 2016 року, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення питання дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду.
		Ухвалами суду від 29.08.2016 відмовлено Міністерству культури України в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; визнано поважними причини пропуску ТОВ «Видавничий дім «Прадес» строку звернення до адміністративного суду.
		Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що пункту 54 додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем  при його винесенні не було, зокрема, складено паспорт об'єкта культурної спадщини та довідка про майнову цілісність об'єкта, а облікова картка об'єкта культурної спадщини не містить охоронного номеру об'єкта, дату на номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік.
		Міністерство культури України проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаюсь при цьому на те, що при прийнятті наказу 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 в частині його оскарження відповідач діяв в межах, та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
		Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовим клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 17.11.2011 № 1710 прийнято рішення про укладення договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 186,30 кв.м по вул. Сагайдачного, 37 у м. Києві з товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес». На виконання наказу, 22.11.2011 між РВ ФДМУ по місту Києву та позивачем укладено договір оренди № 6018 (зі змінами від 14.02.2013, від 23.05.2013), згідно з яким зазначені нежитлові приміщення передані Товариству в строкове платне користування з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою. 
		В подальшому, 30.12.2013 року між Фондом державного майна України та позивачем укладено договір №459 купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 181,6 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, будинок 37, що приватизуються шляхом викупу.
		Отже, ТОВ «Видавничий дім «Прадес» є власником групи нежитлових приміщень А, приміщень № 8, 9 (літ. Б) загальною площею 181,6 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.  
		Наказом Міністерства культури і туризму України, правонаступником якого є Міністерство культури України, № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкт культурної спадщини - будинок по вул. Сагайдачного, 37 в м. Києві, як пам'ятку архітектури та містобудування (п. 54 додатку 8 Наказу).
		Позивач вважає, що Наказ Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року в частині п.54 додатку 8 є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого звернувся до суду з даним позовом.
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1805-III).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
		Водночас, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. 
		Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
		Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону № 1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.
		Частиною першою та другою ст. 14 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: 
		а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; 
		б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. 
		Об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган. 
		Порядок виявлення об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 1805-ІІІ центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органам охорони культурної спадщини місцевого самоврядування витяги з Реєстру щодо пам'яток, які розташовані на їхніх територіях.
		Порядок обліку об'єктів культурної спадщини на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, яка є додатком до наказу Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 p. № 203 (далі - Інструкція № 203).
		Відповідно до п. 12 Інструкції № 203 при отриманні відомостей про виявлення пам'ятників історії та культури державні органи охорони пам'яток організовують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності зазначені об'єкти реєструються в Списках щойно виявлених об'єктів, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність (додаток № 2). Для проведення експертизи державні органи охорони пам'яток залучають фахівців науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам'яток історії та культури та інших спеціалізованих організацій. 
		«Список щойно виявлених об'єктів» містить коротку характеристику кожного реєстрованого об'єкта, а також висновок експертизи про можливість визнання даного об'єкта пам'яткою історії та культури.
		Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що на кожен нерухомий пам'ятник і щойно виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характері сучасного використання, ступеня збереження пам'ятника чи знову виявленого об'єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (додаток № 3).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-ІІІ щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
		При цьому, порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України регулюється Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760 (далі - Порядок № 1760).
		Відповідно до п. 1 Порядку № 1760 об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення. 
		Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. 
		Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
		Згідно п. 3 -7 Порядку № 1760 облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта. 
		Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями. 
		Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік. 
		Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).
		Якщо об'єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на об'єкт включає облікову картку і паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку і паспорт на кожний окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об'єкта культурної спадщини, а також зон охорони, матеріали фотофіксації як окремих об'єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця.
		Усім пам'яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися (п. 14 Порядку № 1760).
		Відповідно до п. 15 Порядку № 1760 комплексам (ансамблям), визначним місцям присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об'єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) або визначного місця присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) або визначного місця та номера об'єкта у складі комплексу (наприклад: 128/3). 
		Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що будинок прибутковий з торговельними приміщеннями на першому поверсі (первісне призначення), розташований за адресою м. Київ, Подільський район, вул. Сагайдачного, 37, є пам'яткою архітектури та містобудування за охоронним номером № 633-КВ, що занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення наказом Міністерства культури України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року (додаток 8, п. 54) (далі - об'єкт № 1).
		Зі змісту додатку 8 п. 54 наказу вбачається, що до 15.09.2010 Об'єкт на державному обліку не перебував.    
		Судом встановлено, що на зазначений об'єкт відповідачем було складено облікову картку 05.02.2009.
		З дослідженої облікової картки, копія якої наявна в матеріалах адміністративної справи вбачається, що її складанню передувало наявність науково-проектної документації (розділ 9) (історична довідка, розроблена в 2008 році Київським науково-методичним центром по охороні реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (виконавець ОСОБА_1).
		Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що Облікова картка об'єкта культурної спадщини не відповідає вимогам, встановленим п.5 Порядку, а саме, не містить охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік. 
		Вказане дає підстави вважати, що складена облікова картка щодо об'єкту не відповідає вимогам чинного законодавства, через що облікова документація щодо такого об'єкту не може вважатися такою, що наявна в повному обсязі та стосується будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Сагайдачного, 37.
		Разом з тим, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. 
		Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. 
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини як вбачається з Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №388/2011, є Міністерство культури України, до повноважень якого згідно статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 4 цього Положення належить занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
		Пунктом 11 Порядку № 1760 передбачено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
		- вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;
		- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;
		- є творами відомих архітекторів або інших митців;
		- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
		Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (п. 10 Порядку № 1760).
		Відповідно до пункту 12 Порядку відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. 
		Згідно з пунктом 13 Порядку після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. 
		Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру. 
		З наведених вище правових норм слідує, що занесення об'єкта культурної спадщини - пам'ятки місцевого значення до Реєстру здійснюється на підставі висновку експертної комісії рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини та за умови, що такий об'єкт відповідає критерію автентичності, а також принаймні одному із критеріїв згідно пункту 11 Порядку.
		При цьому, кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка включає облікову картку, його паспорт (, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (п. 3 -7 Порядку № 1760). 
		Як встановлено під час розгляду справи, облікову картку щодо об'єкту з підстав зазначених вище було складено протиправно. У той же час, необхідна облікова документація в повному обсязі на вказаний об'єкт складена не була - відсутній паспорт об'єкта культурної спадщини та довідка про майнову цінність об'єкта. 
		Вказаним обставинам відповідач належної оцінки не надав та на підставі такої облікової картки включив Об'єкт до наказу від 15.09.2010р. № 706/0/16-10, тобто за відсутності підстав вважати зазначений об'єкт - щойновиявленим об'єктом культурної спадщини. 
		Приймаючи до уваги викладене вище та те, що відповідно до п. 2 Порядку № 1760 занесення об'єкту культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовної вимоги  позивача щодо визнання протиправним та скасування пункту 54 додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37, у зв'язку із чим вона підлягає до задоволення. 
		За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес» задовольнити повністю. 
		2. Визнати протиправним та скасувати пункт 54 додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.
		3. Стягнути судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес» (код ЄДРПОУ 30519459) шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства культури України, за рахунок бюджетних асигнувань.
		Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Головуючий суддя                                                                       А.Б. Федорчук
		 
		Судді                                                                                   К.М. Кобилянський
		 
		                                                                                А.С. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...