Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/762/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2016. Зареєстровано: 04.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2016.
Дата набрання законної сили: 30.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 367/762/15-ц   Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/3253/16   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46   30.08.2016 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		30 серпня 2016 року                                                                                  м. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Апеляційного суду Київської області в складі:
		Головуючого судді Фінагєєва В.О., 
		суддів Кашперської Т.Ц., Сушко Л.П.,
		  за участю секретаря Нагорної Г.О.,
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_3, до якої також приєдналися ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2016 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради Київської області» до ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельні ділянки, - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»; визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 13 липня 2007 року №686-23-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_49 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-є»; визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року №1432-40-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_51 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-ж»; визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року №1454-40-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_47 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 27-в»; визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 25 вересня 2003 року №422-14- XXIV «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_52 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Павленка, 33»; визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 травня 2008 року №1805-47-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_45 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 29-є»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 серії ЯЖ №242884, ЯЖ №242883, ЯЖ №242850, ЯЖ №242851 та ОСОБА_45 серії ЯЖ №670430 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_46; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210900000:01:043:0124 по вул. Рильського, 7-є в м. Ірпінь, вартістю 334900 грн., земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210900000:01:043:0133 по вул. Рильського, 7-ж в м. Ірпінь, вартістю 293300 грн., земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210900000:01:093:0090 по вул. Полтавській, 27-в в м. Ірпінь, вартістю 334900 грн., земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210900000:01:052:0070 по вул. Павленка, 33 в м. Ірпінь, вартістю 618956 грн.; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_46 земельну ділянку площею 0,1000 га. з кадастровим номером 3210900000:01:093:0105 по вул. Полтавській, 29-є в м. Ірпінь; визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Полтавська, 29-є, вул. Рильського, 7-є, вул. Рильського, 7-ж, вул. Полтавська, 27-в, вул. Павленка, 33 з кадастровими номерами 3210900000:01:093:0105, 3210900000:01:043:0124, 3210900000:01:043:0133, 3210900000:01:093:0090, 3210900000:01:052:0070. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року землі вкриті деревною рослинністю в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і зараховано їх до земель запасу. Деревну рослинність, зазначену в п. 1 даного рішення віднесено до категорії зелених насаджень у межах населених пунктів регіону, догляд за зеленими насадженнями покладено на Бучанську лісогосподарську установу. Бучанський лісгосп організований в 1954 році згідно наказу Міністерства сільського господарства на базі Бучанського лісництва Київського відділу комунального господарства на загальній площі 4461 га. До його складу ввійшли вісім лісових дач, в тому числі ОСОБА_2 площею 1450 га. На даний час межі населеного пункту м. Ірпеня у встановленому законом порядку не визначені, а тому землі, які передавалися громадянам, перебували у державній власності. Рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року прийнято за відсутності відповідного проекту землеустрою та згоди державного органу лісового господарства області. ОСОБА_2 міська рада Київської області, з перевищенням наданих повноважень, незаконно вилучила з державної власності земельну ділянку лісового фонду та передала її для нелісогосподарських потреб. В подальшому ОСОБА_2 міською радою Київської області прийнято ряд незаконних рішень про надання у власність земельних ділянок лісового фонду громадянам. Так, рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 13 липня 2007 року ОСОБА_49 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-є. На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯД №784715 на право власності на вказану земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 09 квітня 2007 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_48, якому було видано державний акт серії ЯЖ №423244 на право власності на вказану земельну ділянку. 10 липня 2008 року ОСОБА_48 відчужено спірну земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3, на підставі якого останньому видано державний акт. Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року ОСОБА_51 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-ж. На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯЖ №328999 на право власності на вказану земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2008 року дану земельну ділянку придбав ОСОБА_50, якому було видано державний акт. 10 липня 2008 року ОСОБА_50 відчужено спірну земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3, на підставі якого останньому видано державний акт. Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року ОСОБА_47 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 27-в. На підставі зазначеного рішення видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 квітня 2008 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3 та якому було видано державний акт. Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 25 вересня 2003 року ОСОБА_52 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Павленка, 33. На підставі зазначеного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2008 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 травня 2008 року ОСОБА_45затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 29-є. На підставі зазначеного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2010 року вказану земельну ділянку придбала ОСОБА_46. 
		       Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2016 року позов першого заступника прокурора Київської області задоволено. 
		        В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 міська рада Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що законність рішення міської ради від 27 червня 2002 року встановлена судовим рішенням. Спірні земельні ділянки розташовані на території міста Ірпеня і є комунальною власністю та належать до територіальної громади міста Ірпеня. Посилання прокурора на те, що земельні ділянки знаходяться в межах лісового фонду не підтверджуються належними доказами. Надані прокурором документи не виготовлені у встановленому законом порядку органом земельних ресурсів або землевпорядною організацією, не погоджені з відповідними органом місцевого самоврядування та суміжними землекористувачами, не містять у своєму складі планово-картографічних матеріалів. ОСОБА_2 міська рада при наданні у власність земельних ділянок діяла в межах наданих їй повноважень. Прокурор не має права самостійно, без відповідного повноваження звертатися до суду за захистом інтересів держави. Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу, що при зверненні до суду пропущено строк позовної давності. 
		       В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом було прийнято до уваги неналежні докази. Рішення ОСОБА_2 міської ради від 27 червня 2002 року є законним, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Планово-картографічні матеріали, зазначені як матеріали лісовпорядкування, ніким не затверджені та не погоджені. За даними форми 6-зем, що надавалася суду, земельні ділянки відносяться до земель житлової забудови, знаходяться в межа міста Ірпеня та не є лісовими земельними ділянками та є землями комунальної власності. При зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності, оскільки прокуратура знала про прийняття оскаржуваного рішення, та оскаржували його в судовому порядку у 2004 році. Суд першої інстанції безпідставно витребував земельну ділянку у добросовісного набувача, не вказав у рішенні право власності якого саме позивача порушено та необґрунтовано застосував одночасно три способи захисту.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступного.
		     Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», землі вкриті деревною рослинністю в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і зараховано їх до земель запасу. 
		Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 13 липня 2007 року №686-23-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_49 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-є» ОСОБА_49 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯД №784715 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0124, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2222 від 09 квітня 2007 року земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Рильського, 7-є в м. Ірпінь придбав ОСОБА_48 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_48 видано державний акт серії ЯЖ №423244 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0124, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		10 липня 2008 року ОСОБА_48 відчужено спірну земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки №2887 з ОСОБА_3, на підставі якого останньому видано державний акт серії ЯЖ №242884 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0124, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року №1432-40-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_51 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Рильського, 7-ж» ОСОБА_51 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		     На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯЖ №328999 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0133, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1249 від 24 березня 2008 року земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Рильського, 7-ж в м. Ірпінь придбав ОСОБА_50 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_50 видано державний акт серії ЯЖ №423209 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0133, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		10 липня 2008 року ОСОБА_50 відчужено спірну земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки №2892 з ОСОБА_3, на підставі якого останньому видано державний акт серії ЯЖ №242883 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:043:0133, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 лютого 2008 року №1454-40-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_47 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 27-в» ОСОБА_47 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯЖ №410449 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:093:0090, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1518 від 17 квітня 2008 року земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Полтавській, 27-в в м. Ірпінь придбав ОСОБА_3. 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ №242850 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:093:0090, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 25 вересня 2003 року №422-14- XXIV «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_52 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Павленка, 33» ОСОБА_52 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії Р3 №282466 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №207 від 08 лютого 2008 року земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Павленка, 33 в м. Ірпінь придбав ОСОБА_3. 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ №242851 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:052:0070, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 травня 2008 року №1805-47-V «Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_45 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь, вул. Полтавській, 29-є» ОСОБА_45 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 
		На підставі зазначеного рішення видано державний акт серії ЯЖ №670430 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:093:0105, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1304 від 02 квітня 2010 року земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Полтавській, 29-є в м. Ірпінь придбала ОСОБА_46.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 міська рада, приймаючи спірні рішення щодо розпорядження земельними ділянками, вийшла за межі наданих їй повноважень. 
		Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
		Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Відповідно до вимог статті 42 ЛК України переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не повязаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.
		Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
		Статтею 57 ЛК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не повязаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
		Статтею 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
		Відповідно до ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, ВР АРК, РМ АРК та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. 
		Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
		Ухвалюючи рішення про задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги першого заступника прокурора Київської області є доведеними наявними у справі доказами.
		З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які віднесені до земель лісового фонду та перебували у користуванні Бучанської лісогосподарської установи Київського обласного житлово-комунального управління, були вилучені в останньої без її згоди. Дана обставина підтверджується листом Київського державного лісогосподарського обєднання «Київліс» від 21 жовтня 2003 року, в якому останнє зазначило, що заперечує проти зміни цільового призначення земель лісового фонду. Факт належності земельних ділянок до земель лісового фонду підтверджується листом ВО «Укрдержліспроект» від 21 листопада 2014 року №387 та фрагментом ортофотоплану з вектором планшетів ОСОБА_2 лісової дачі.
		Таким чином, позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради Київської області» є обґрунтованими та доведеними.
		Однак, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельні ділянки першим заступником прокурора пропущено строк позовної давності.  Заперечуючи проти позову, на вказану обставину також посилалися відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_45
		Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірні земельні ділянки прокурор дізнався після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної у 2014 році.
		Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи  носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Статтею 361Закону України «Про прокуратуру»та ч. 2ст. 45 ЦПК Українипередбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2ст. 45 ЦПК України).
		Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені уст. 46 ЦПК України.
		Згідно ч. 1ст. 46 ЦПК Україниоргани та інші особи, які відповідно дост. 45 цього Кодексузвернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. 
		Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного ОСОБА_53 України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15). 
		     Висновок Верховного ОСОБА_53 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		У даній справі першим заступником прокурора Київської області предявлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
		Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. 
		Державаздійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.
		З матеріалів справи вбачається, що відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - ОСОБА_2 міської ради Київської області. При цьомупідготовка цьогорішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. 
		Згідно ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
		Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.
		Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землюз часу вчинення цього порушення. 
		Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обовязків щодо усуненнявказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурору ще у 2004 році було відомо про наявність рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», про що свідчить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2004 року (а.с.31, т. 2).
		Крім того, у 2011 році в порядку адміністративного судочинства розглядалася справа за позовом Київської міської ради, зокрема, про визнання нечинним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови». Участь у справі брали прокуратура м. Києва, Державне агентство лісових ресурсів України.
		Згідно наданого суду листа Київського державного лісогсподарського обєднання "Київліс", державного комітету лісового господарства від 21 жовтня 2003 року, останнє розглянувши лист ОСОБА_2 міської ради щодо переведення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови заперечувало проти такого переведення (Т.1. а.с. 42). Тобто Державний комітет лісового господарства був обізнаний про рішення ОСОБА_2 міської ради від 27 червня 2002 року № 49-3-XXIV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови».
		     Відповідно до положення «Про Державний комітет лісового господарства України», затвердженого Указом Президента України № 969/2000 від 14 серпня 2000 року  Державний комітет лісового господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені державні органи в галузі земельних відносин та лісового господарства, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття ОСОБА_2 міською радою оспорюваних рішень, які приймалися у 2002 році, та з моменту обізнаності Київського державного лісогсподарського обєднання "Київліс" у 2003 році.
		Перший заступник прокурора Київської області предявив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України у січні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності. 
		За таких обставин, строк позовної давності при зверненні до суду пропущений, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
		Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Прокурор на момент предявлення позову був звільнена від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент подачі позову), а відтак судовий збір, понесений ОСОБА_2 міською радою Київської області та ОСОБА_3 за подачу апеляційної скарги та витрати, понесені особою, яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_20 необхідно компенсувати за рахунок держави.
		Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, сплачений ОСОБА_2 міською радою Київської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_20 судовий збір необхідно компенсувати за рахунок держави, стягнувши з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь кожної з осіб, що його сплатили 6966 грн. 96 коп. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Київської області та апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої також приєдналися ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 задовольнити.
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. 
		У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради Київської області» до ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельні ділянки відмовити.
		Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ОСОБА_2 міської ради Київської області, місце знаходження  вул. Т. Шевченка, 2-А, м. Ірпінь Київської області, ЄДРПОУ 33800777, cплачений нею за платіжним дорученням №11 від 05 травня 2016 року судовий збір у розмірі 5 588 (пять тисяч пятсот вісімдесят вісім гривень, 96 копійок) та за платіжним дорученням №8 від 13 квітня 2016 року у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).
		Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ОСОБА_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, cплачений ним за квитанцією №16323136 від 10 травня 2016 року судовий збір у розмірі 6 966 (шість тисяч девятсот шістдесят шість гривень, 96 копійок). 
		Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ОСОБА_20, проживаючого по вул. Рильського, 7-Є, кв. 45 у м. Ірпінь Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, cплачений ним за квитанцією №116 від 18 травня 2016 року судовий збір у розмірі 6 966 (шість тисяч девятсот шістдесят шість гривень, 96 копійок.)
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
		 
		Головуючий:                                                  Фінагєєв В.О.
		Судді:                                                       Кашперська Т.Ц.
		                    
		                                                            ОСОБА_53

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...