Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1246/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2016. Зареєстровано: 08.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2016.
Дата набрання законної сили: 29.08.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"29" серпня 2016 р.           Справа№ 910/1246/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Сухового В.Г.
		суддів:            Жук  Г.А. 
		          Мальченко А.О. 
		при секретарі судового засідання:           Молокопой І.А.
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Креатив"
		на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016
		у справі № 910/1246/16 (суддя Зеленіна Н.І.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Креатив"
		до Публічного акціонерного товариства ,,Державний експортно - імпортний банк України"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
		1) ОСОБА_2;
		2) ОСОБА_3;
		3) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Протеїн - Продакшн";
		4) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Регіонпродукт - Україна";
		5) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одеський Олійноекстракційний Завод"; 
		6) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торговий Дім Протеїн - Продакшн";
		7) Публічне акціонерне товариство ,,Яготинське хлібоприймальне підприємство";
		8) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Креатив Трейд";
		9) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Креатив Постач";
		10) Приватне підприємство ,,Еллада"; 
		11) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Завод модифікованих жирів"
		про визнання договору недійсним 
		ВСТАНОВИВ:
		Приватне акціонерне товариство ,,Креатив" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору № 151213К17 від 21.08.2013, який укладено між ПрАТ ,,Креатив" та ПАТ ,,Державний експортно - імпортний банк України".
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
		1) ОСОБА_2;
		2) ОСОБА_3;
		3) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Протеїн - Продакшн";
		4) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Регіонпродукт - Україна";
		5)Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одеський Олійноекстракційний Завод"; 
		6) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торговий Дім Протеїн - Продакшн";
		7) Публічне акціонерне товариство ,,Яготинське хлібоприймальне підприємство";
		8) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Креатив Трейд";
		9) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Креатив Постач";
		10) Приватне підприємство ,,Еллада"; 
		11) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Завод модифікованих жирів".
		Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі                  № 910/1246/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору, положення ЦК України і дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. 
		Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі               № 910/1246/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку позивача, судом першої інстанції, незважаючи на доведеність обставин зловмисної домовленості представника ПрАТ ,,Креатив" в особі колишнього Генерального директора з банківською установою, прийнято рішення, яким відмовлено в позові.  
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 справу № 910/1246/16 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ,,Креатив" на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г. (доповідач), судді: Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд у справі на 30.06.2016.
		30.06.2016 судове засідання у справі № 910/1246/16 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді-доповідача Сухового В.Г. на лікарняному.
		Ухвалою суду від 04.07.2016 призначено розгляд скарги у справі                    № 910/1246/16 на 14.07.2016.
		Ухвалою суду від 14.07.2016 розгляд скарги у справі відкладено на 29.08.2016 на підставі ст. 77 ГПК України. 
		В судовому засіданні 29.08.2016 представник позивача підтримав доводи  апеляційної скарги, представники відповідача проти наведених доводів заперечили, треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з офіційного сайту УДППЗ ,,Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.  
		Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		З огляду на належне повідомлення третіх сторін, відсутність заяв про відкладення розгляду справи, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.
		Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2013 між Приватним акціонерним товариством ,,Креатив" (далі - позивач, позичальник) та Публічним акціонерним товариством ,,Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач, Банк) укладено Кредитний договір № 151213К17 (далі - Договір) в рамках Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17.11.2008.
		За умовами Договору Банк відкрив позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 87 555 000,00 дол. США (п. 3.2.1 договору).
		Кредитні кошти в загальному розмірі 87 555 000,00 дол. США були видані траншами в період з серпня 2013 року по липень 2014 року шляхом зарахування на рахунок позичальника в Банку.
		З метою забезпечення виконання зобов'язань по Генеральній угоді Банком укладено з третіми особами низку договорів забезпечення (поруки та застави). 
		21.08.2013 між банком, позичальником та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 151213Р28, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що оспорюваний кредитний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та представників відповідача.
		Зокрема, як вказує позивач, представники ПрАТ ,,Креатив" в особі попереднього керівництва та представники Банку спільно здійснили дії зі створення штучної ліквідності у Компанії з метою штучного покращення фінансового стану для формальної відповідності критеріям для отримання Компанією кредиту від Банку; видачі Банком кредитних коштів Компанії у особливо великих розмірах, незважаючи на невідповідний фінансовий стан та неадекватне заставне покриття; нецільове використання кредитних коштів попереднім керівництвом Компанії та приховування відповідних порушень за сприянням посадових осіб Банку.
		Такі обставини, на думку позивача, призвели до того, що у Компанії сформувалась заборгованість перед Банком, Компанія фактично не використовувала кредитні кошти у своїй господарській діяльності за призначенням, Компанія була використана в якості інструмента для незаконного заволодіння кредитними коштами Банка іншими особами, Компанія знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані.
		Позивач вважає, що між попереднім керівництвом Компанії та представниками Банку було досягнуто зловмисних домовленостей, щодо видачі кредитних коштів з Банку, оскільки Банк приймав участь у фальсифікації ліквідності Компанії з метою створення враження про задовільний фінансовий стан Компанії; Банк видав кредит незважаючи на недостатнє заставне покриття; За наявності фактів нецільового використання кредитних коштів Банк не тільки не вжив заходів по припиненню кредитування, а і сприяв приховуванню таких порушень; Банк досі не подав позови до поручителів за кредитом.
		Так, на думку позивача, представники Компанії та представники Банку діяли з усвідомленням того, що Компанія дійсно не зможе своєчасно повернути кредит, що призведе до вкрай важкого становища Компанії; а посадові особи Банку мали усвідомлювати, що під час кредитування Компанії, її використовували в якості інструменту, за допомогою якого кредитні кошти Банку направляються на цілі, інші ніж ті, що встановлено Кредитним договором з Компанією, включаючи привласнення кредитних коштів третіми особами.
		За наведених вище обставин, позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 151213К17 від 21.08.2013, який укладено між ПрАТ ,,Креатив" та ПАТ ,,Державний експортно - імпортний банк України" на підставі ст. 232 ЦК України. 
		З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи таке.
		Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно приписів статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: 
		- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 
		- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 
		- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 
		-  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 
		- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним кредитного договору № 151213К17 від 21.08.2013, який укладено між ПрАТ ,,Креатив" та ПАТ ,,Державний експортно - імпортний банк України", на підставі ст. 232 ЦК України. 
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Згідно з ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
		Як роз'яснено в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).
		Пунктом 3.10 даної постанови роз'яснено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
		Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
		Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. 
		Приписами ст. 161 ЦК України унормовано, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).    
		Колегія суддів зазначає, що у даному випадку оспорюваний правочин укладено з боку позивача Генеральним директором Бойком О.М., який діяв на підставі Статуту товариства, тобто не представником, а виконавчим органом товариства, та згода на укладання ним оспорюваного правочину надана на засіданні Наглядової ради ПрАТ ,,Креатив", оформленного протоколом № 70 від 16.08.2013.
		За приписами ст. 232 ЦК України категорія ,,представник" може бути використана тільки щодо особи. Водночас, орган юридичної особи є складовою самої юридичної особи, що виключає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого органом, внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною.   
		Як вірно вказав суд першої інстанції, господарський суд не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту злочинної змови, такі обставини можуть доказуватись, зокрема, матеріалами кримінального провадження, вироком суду у кримінальному провадженні тощо, а позивач, у разі наявності підстав вважати, що у даному випаду мають місце злочинні дії будь-яких осіб, не позбавлений звернутись до компетентних органів за захистом власних прав та інтересів.
		За наведених вище обставин, твердження позивача щодо укладення спірного Договору внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та представників відповідача є недоведеними належними та допустимими доказами, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача компанії Creative Trading S.A., оскільки залучення даної компанії надало б змогу підтвердити факти виводу кредитних коштів в особливо великих розмірах за межі країни. 
		Стосовно наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. 
		Як роз'яснено в п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. 
		Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
		Однак, позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з прийняттям судового рішення Компанію Creative Trading S.A. буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки.
		Таким чином, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказану особу не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав. 
		За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене вище клопотання правомірно було відхилено судом першої інстанції. 
		Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та колегією суддів відхиляються.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/1246/16, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним та має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення. 
		Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
		Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд  
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі                    № 910/1246/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Креатив" - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.
		      
		Головуючий суддя                                                             В.Г. Суховий 
		 
		Судді                                                                                Г.А. Жук
		 
		                                                                                А.О. Мальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...