Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12368/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2016. Зареєстровано: 13.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2016.
Дата набрання законної сили: 23.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.09.2016№910/12368/16
		Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		справу № 910/12368/16
		за позовом громадської організації «Батьки за вакцинацію», м. Київ, 
		до громадської організації «Ліга захисту громадянських прав», м. Київ,  та 
		товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Маріупольське Телебачення», м. Маріуполь,                
		про визнання інформації недостовірною і зобов'язання її спростувати, 
		 
		за участю представників: 
		позивача - Петренко Л.М. (довіреність від 12.07.2016 № б/н);
		відповідача-1 -  не з'явився;
		відповідача-2 -  не з'явився.
		 
		Громадська організація «Батьки за вакцинацію» (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про:
		- визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформації, розміщеної у мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 в:
		абзаці першому «За повідомленням Маріупольської Служби Новин в Маріуполі помела 4-місячна дитина через 10 днів після орального щеплення від поліомієліту (ОПВ), отриманого 30 листопада 2015 року в рамках другого туру позапланової вакцинації проти поліомієліту в Україні»;
		абзаці другому «Батьки і фахівці пов'язують смерть з вакциною ОПВ. За словами батьків ОСОБА_2, дитина була повністю здорова перед щепленням. Смерть наступила раптово. За результатами розтину виявлено набряк мозку»;
		абзаці третьому «Тижнем раніше в Маріуполі зафіксована смерть ще однієї 6-місячної дитини після вакцинації ОПВ. Також відомо про смерті трьох дітей після вакцинації в Київській області»;
		- зобов`язання громадської організації «Ліга захисту громадянських прав» (далі - Ліга) не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили розмістити на Інтернет-порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням: повний текст судового рішення про визнання недостовірною інформації, розміщеної в мережі Інтернет на порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 в: абзацах першому, другому та третьому.
		Позов мотивовано тим, що вказана інформація є недостовірною та стосується безпосередньо осіб, що є засновниками Організації та самого позивача, оскільки у зв'язку з розповсюдженням такої інформації Організація почала зазнавати тиск з боку суспільства та оточуючих через власну позицію, яка полягає у необхідності проведення вакцинації від поліомієліту.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2016 порушено провадження у справі. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач подав суду: заяву про відсутність спору, в якій зазначив, що у провадженні судів загальної юрисдикції України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між даними сторонами про той же предмет із тих же підстав, та немає рішення цих органів з такого спору; клопотання про долучення до матеріалів справи диска формату CD-R, на якому міститься відеозапис інформаційного матеріалу Маріупольської служби новин під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		ІНФОРМАЦІЯ_3 (відскановані документи) товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Маріупольське Телебачення» (далі - Телерадіоорганізація) подало суду:
		- відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позову, зазначивши таке: Телерадіоорганізація не надавала жодних коментарів щодо причин смерті дитини; мати дитини ОСОБА_3 висловила свою суб'єктивну думку щодо щеплення та причинно-наслідкового зв'язку зі смертю її сина ОСОБА_4; відповідач-2 не чинить жодних перешкод Організації; позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність шкоди, завданій особистим немайновим правам (честі та гідності, діловій репутації Організації) та формам її прояву та не зазначив яким чином розповсюдження вказаної інформації вплинуло на немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію) позивача; 
		- клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у зв'язку із перебуванням його у відпустці.
		05.09.2016 Телерадіоорганізація подала суду відповідь на позовну заяву, в якій зазначила таке: позовні вимоги відповідач-2 не підтримує в повному обсязі, у позові просить відмовити; просить слухати справу без участі представника Телерадіоорганізації. 
		Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2016 надав пояснення по суті спору; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
		Представники відповідачів-1,2 у судове засідання 05.09.2016 не з`явилися; були належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання.
		Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачам на адреси, зазначені у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		Крім того, до матеріалів справи долучені конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача-1, з відміткою пошти «не находится».
		У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2016 без участі представників відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України). 
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
		Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. 
		Позов мотивовано тим, що у мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 була розміщена недостовірна інформація, а саме в:
		абзаці першому «За повідомленням Маріупольської Служби Новин в Маріуполі помела 4-місячна дитина через 10 днів після орального щеплення від поліомієліту (ОПВ), отриманого 30 листопада 2015 року в рамках другого туру позапланової вакцинації проти поліомієліту в Україні»;
		абзаці другому «Батьки і фахівці пов'язують смерть з вакциною ОПВ. За словами батьків ОСОБА_2, дитина була повністю здорова перед щепленням. Смерть наступила раптово. За результатами розтину виявлено набряк мозку»;
		абзаці третьому «Тижнем раніше в Маріуполі зафіксована смерть ще однієї 6-місячної дитини після вакцинації ОПВ. Також відомо про смерті трьох дітей після вакцинації в Київській області».
		На думку позивача, у мережі Інтернет було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності та є такою, що порушує право Організації на вільне вираження своїх поглядів та переконань (стаття 34 Конституції України).
		Позивач не вживав заходів досудового врегулювання та не надсилав відповідачам вимоги спростувати інформацію, яка на його думку, є недостовірною.
		Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - постанова Пленуму № 1) .
		Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
		Слід зазначити, що позивач у прохальній частині взагалі не заявляє жодної позовної вимоги до Телерадіоорганізації.
		Разом з тим, судом було оглянуто CD-диск, який додано позивачем до позовної заяви, та встановлено, що на ньому міститься запис програми Маріупольської служби новин, в якій було викладено сюжет щодо щеплення.
		Відповідач-2 у відзиві визнав, що вказана програма була поширена 16.12.2015 та сюжет розміщено у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомив таке:
		- авторами сюжету є ОСОБА_5 та ОСОБА_6;
		- у сюжеті батьки померлої дитини, зокрема, мати ОСОБА_3 висловила свою думку з приводу щеплення та причинно-наслідкового зв'язку зі смертю її сина ОСОБА_4;
		- Телерадіоорганізація не коментувала причини смерті дитини;
		- відповідач-2 не має відношення до Ліги та до викладених у мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 коментарів;
		- Телерадіоорганізації не відомо хто є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 та автором статті «Жертви вакцинації: в Маріуполі після щеплення ОПВ померла дитина». 
		Що ж до вимог Організації про спростування інформації в мережі Інтернет, а саме на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4, то слід вказати таке.
		Відповідно до пункту 12 Постанови № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України). 
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. 
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. 
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Позивач не подав суду належних доказів того, що саме відповідач-1 є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Слід зазначити, що пунктом 13 Постанови № 1 передбачено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. 
		У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. 
		Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то відповідно до положень частини шостої статті 235 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		З огляду на викладене Організація не була позбавлена права звернутися з відповідними вимогами в порядку окремого провадження, визначеного ЦПК України.
		Позивач документально не довів, що поширення в мережі Інтернет спірної інформації призвело до порушення його законних прав чи інтересів, а саме такого немайнового права як право на свободу думки і слова.
		Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
		Жодного документального підтвердження того, що на Організацію здійснюється тиск, наслідком якого є обмеження чи порушення права позивача на свободу думки і слова, не подано.
		Посилання на те, що непоодинокими є випадки, коли вихователі у дитячих садках та вчителі у школах не рекомендують батькам-учасникам Організації перевести свою дитину у інший дошкільний/шкільний заклад, оскільки їх дитина вакцинована і становить загрозу для інших дітей; вакцинованим дітям забороняють гратися із невакцинованими дітьми, взагалі нічим не підтверджені та не стосуються такого права як свобода слова і думки юридичної особи чи навіть її засновників (фізичних осіб батьків), а по суті є порушенням особистих прав дитини.
		Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено того, що інформація, яка була поширена у мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, є недостовірною.
		У пункті 15 постанови Пленуму № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач мотивує недостовірність інформації тим, що: 
		- згідно інформації з офіційної сторінки Міністерства охорони здоров'я України (далі - Міністерство) зв'язку між смертю дитини в м. Маріуполь та вакцинацією немає (ІНФОРМАЦІЯ_4);
		- у новині від 18.12.2016 зазначено, що за попереднім висновком регіональної групи оперативного реагування щодо розслідування несприятливої події після імунізації (НППІ) смерть дитини, що сталася 12.12.2015 в Маріуполі та співпала в часі з періодом проведення додаткової імунізації проти поліомієліту, не пов'язана з вакцинацією причинно-наслідковим зв'язком;
		- за попередніми результатами розслідування група з'ясувала, що ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав щеплення ОПВ третім з 10-дозового флакону. Загалом з цього флакону вакциновано ще 9 дітей, ніхто з батьків інших 9 дітей за меддопомогою не звертався;
		- 27.10.2015 хлопчик був вакцинований ІПВ-вакциною для профілактики поліомієліту (інактивованою вакциною). За період з 30.11.2015 по 11.12.2015 батьки на порушення стану здоров'я дитини не скаржилися і не зверталися до медичних закладів;
		- попередній висновок Регіональної групи оперативного реагування щодо розслідування НППІ, зроблений на підставі аналізу медичної документації та попереднього судово-медичного діагнозу, визначає причиною смерті хлопчика набряк головного мозку нез'ясованої етіології. Остаточний висновок буде визначений рішенням клініко-експертної комісії Міністерства після отримання результатів бактеріологічного, токсикологічного, гістологічного та інших досліджень;
		- таким чином, вакцина, яка була отримана Україною як гуманітарна допомога, не могла призвести до летальних випадків (смертей дітей), відтак інформація, розповсюджена відповідачами, є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню.
		У свою чергу, позивач не подав суду роздруківку офіційної сторінки Міністерства, на яку він посилався, та документально не підтвердив викладені обставини.
		Разом з тим, зі змісту інформації, яку просить спростувати Організація, вбачається, що така інформація є лише викладенням фактів, а саме: 
		- дійсно дитина була вакцинована 30.11.2015;
		- після десяти днів, які пройшли з моменту щеплення від поліомієліту, дитина померла;
		- батьки зазначали те, що до щеплення дитина мала міцне здоров'я та не хворіла, а смерть настала раптово;
		- за результатами розтину було виявлено, що причиною смерті став набряк мозку;
		- тижнем раніше у м. Маріуполь було зафіксовано смерть шестимісячної дитини після вакцинації (а не внаслідок) ОПВ. Також відомо про смерті трьох дітей після вакцинації (а не внаслідок) в Київській області.
		Позивач не подав суду доказів того, що викладені обставини не відповідають дійсності; не пояснив, яким саме чином викладена інформація порушує його право на свободу слова і думки.
		Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.
		Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України). 
		Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували поширення відповідачами недостовірної інформації та порушення їх діями права Організації чи її учасників на свободу слова і думки.
		З огляду на наведене відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для задоволення позову.
		Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
		Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 12.09.2016.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          О. Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...