Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/18048/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2016. Зареєстровано: 13.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/18048/15-ц
		                                                                             Провадження № 2/638/1664/16
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 серпня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
		Головуючого - судді      Шишкіна О.В.,
		секретаря -                   Голуб Ю.О.,         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом генерального директора ДП "Харківстандартметрологія" ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду із позовом, яким просив суд визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у своєму звернені від 18.09.2015 р. до органів державної влади, зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, вказану у звернені, шляхом надання відповідної інформації до органів державної влади, заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, які принижують честь, гідність, ділову репутацію та розповсюдження недостовірної інформації про позивача як генерального директора, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80 000,00 (вісімдесят тисяч) грн. та судові витрати.
		В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано про те, що 18.09.2015 року колишній співробітник ДП «Харківстандартметрологія» ОСОБА_2 (надалі відповідач) звернувся в органи державної влади з повідомленням відносно генерального директора державного підприємства, в якому поширив недостовірну інформацію стосовно ознак корупції в діяльності генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» та неефективності управління підприємством, а також вказав в зверненні, що мою діяльність «можна розглядати в контексті ст. 368 КК України». Зазначена недостовірна інформація, як стверджує позивач, принижує його честь та гідність як генерального директора, як громадянина та ділову репутацію.
		Вважає необґрунтованим твердження ОСОБА_2 позивач і стосовно того, що він нібито є керівником Запорізького осередку КПУ.
		Також, як стверджує позивач, низка звернень відповідача, в тому числі і анонімних, призвела до численних перевірок державного підприємства. 
		Крім грубих та образливих звернень на адресу позивача, які були і раніше, також були зроблені заяви про факти, які є неправдивими, з наміром принизити його як керівника державного підприємства в очах підлеглих та законослухняних громадян.
		Образи та грубощі відносно позивача принижують його честь, гідність та ділову репутацію, а розповсюджені відповідачем відомості не відповідають дійсності та є безпідставними, голослівними, крім того, носять негативний характер для державного підприємства.
		У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав, просив її задовольнити та наголосив, що численні образи та неправдиві повідомлення відповідача спричинили позивачу глибокі моральні страждання.
		Представник відповідача проти позову заперечував, вказав про те, що звернення позивача до органів державної влади є реалізацією його права відповідно Закону України "Про звернення громадян", який забезпечує можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.
		Треті особи у судове засідання попри належне повідомлення не з'явились, про причини неявки суд не повідомлений.
		Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.
		Згідно з вимогами частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.
		Судові рішення, відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що відповідач 18.09.2015 звернувся до правоохоронних органів, зокрема Харківської обласної державної адміністрації, Служби безпеки України, Державної фінансової інспекції України та Прокуратури Харківської області із зверненням стосовно ознак корупції в діяльності позивача та неефективності його управління підприємтсвом.
		Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України.
		Вказане право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.
		Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Ст. 299 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.
		При розгляді цивільних справ зазначеної категорії суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність певних обставин, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Із роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 ( v008p710-03 ) (справа про поширення відомостей).
		Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
		Таким чином, суд не вважає доведеним факт того, що наведені у зверненні відповідача до правоохоронних органів від 18.09.2015 року обставини були для нього завідомо неправдивими. Крім того, із змісту звернення вбачається, що наведені відповідачем обставини є переважно його висновками та особистою оцінкою фактів, з приводу чого просив провести відповідні перевірки.
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР (справа № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003), положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
		У вказаному Рішенні також зазначено, що межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що звернення відповідача до правоохоронних органів не може розцінюватись, як поширення неправдивої інформації стосовно позивача, а є лише одним з можливих способів реалізації визначеного законом права особи на звернення.
		Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд звертає увагу на те, що відповідач звернувся до органів прокуратури із заявами, про перевірку питань підвідомчих органам прокуратури, як компетентному органу.
		Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, а враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та решта позовних вимог є похідними від позовних вимог про визнання інформації недостовірною, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 277, 297, 299 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003; ст.ст. 3, 6, 8, 10, 11, 57-60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд  - 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
		     Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті.
		Головуючий: суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...