Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/3083/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2016. Зареєстровано: 14.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2016.
Дата набрання законної сили: 03.11.2016
Результат оскарження 03.11.2016 Апеляційний суд Київської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     Справа № 363/3083/16-к 
		 
		У Х В А Л А
		12 вересня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                         ОСОБА_5 ,
		захисника                         ОСОБА_6 ,
		потерпілої                         ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження по обвинуваченню  ОСОБА_8  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
		в с т а н о в и в:
		До Ірпінського міського суду після зміни Апеляційним судом Київської області підсудності надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному 24.04.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110150000455 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		В судовому засіданні прокурор заявив про відповідність обвинувального акту вимогам закону та у зв`язку із цим можливість призначення його до розгляду. Потерпіла ОСОБА_7 притрималась такої ж думки.
		Захисник і обвинувачений вважали, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону і підлягає поверненню прокурору, оскільки обвинувачення є неконкретизованим.
		Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		Також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.12 № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
		Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення  це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
		В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
		Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).
		Вивчивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 24.04.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110150000455 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121, п.2 ч. 2 ст. 115 КК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення та містить суперечності.
		Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 , тримаючи в обох руках кухонні ножі, одним з них з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_9 удар в область черевної порожнини праворуч.
		При цьому, не вказано якою саме рукою (лівою чи правою) було завдано удару ножем і який був механізм нанесення удару, в той час коли при викладенні обставин вчинення кримінального правопорушення зазначено, що виключається ймовірність виникнення тілесного ушкодження ОСОБА_9 в результаті удару ножем знизу вверх.
		Крім того, в обвинувальному акті не міститься вказівки з яким умислом ОСОБА_8 із застосуванням насильства притиснув тіло малолітньої ОСОБА_10 до свого правого плеча. Зазначено лише, що це він здійснив це без будь-яких мотивів.
		Однак, в подальшому зазначено, що після втрати ОСОБА_10 свідомості, продовжуючи реалізувати свій умисел на умисне позбавлення життя малолітньої особи, ОСОБА_8 перетягнув тіло потерпілої до зрошувального каналу, де занурив її тіло у воду.
		Таким чином, залишається незрозумілим коли саме, в який момент, у зв`язку з чим і з якою метою у ОСОБА_8 виник умисел на умисне позбавлення життя малолітньої ОСОБА_10 . 
		Зазначені недоліки обвинувального акту позбавляють обвинуваченого можливості чітко розуміти від якого обвинувачення йому слід захищатися, а суд позбавляють можливості вирішити справу в межах обвинувачення.
		Отже, у зв`язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
		Разом з тим, в судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки дія такого запобіжного заходу спливає, а ризики, що стали підставою для обрання такого запобіжного заходу не відпали. Такої ж думки притримались потерпіла.
		Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора вважали, що можливо обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.
		Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, суд дійшов висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого слід продовжити на 60 днів, виходячи з таких підстав.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що під час досудового провадження обвинуваченому спочатку, 27.04.2016 р., було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, а потім ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 16.05.2016 р. замінено на інший запобіжний захід - у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 12.09.2016 р.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Оскільки ОСОБА_8 раніше вже був засуджений 14.04.2015 р. Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 125 КК України, на даний час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину під час перебування його під домашнім арештом, суд вважає, що існує ризик того, що, перебуваючи на волі, він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, що, в свою чергу, спонукає суд продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, не забезпечить запобіганню зазначеного ризику.
		З цих же підстав суд не приймає до уваги заперечення обвинуваченого та його захисника.
		Також в судовому засіданні обвинувачений заявив відвід своєму захиснику, оскільки він раніше надавав правову допомогу іншій особі, інтереси якої суперечать його інтересам.
		Прокурор, потерпіла та захисник вважали, що відсутні підстави для задоволення відводу.
		Суд, заслухавши клопотання та думку сторін, дійшов висновку, що відвід не підлягає задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 78 КПК України захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги; в разі зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом; якщо є близьким родичем або членом сім`ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.
		Однак обвинуваченим не надано жодних доказів на підтвердження того, що у цьому провадженні адвокат ОСОБА_6 надає або раніше надавав правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам обвинуваченого, тому відсутні підстави для відводу захисника з цих підстав.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 314, 331 КПК України, суд, -
		у х в а л и в:
		Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному 24.04.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110150000455 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121, п.2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 15 днів.
		Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів. 
		Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 12.09.2016 р. по 10.11.2016 р. включно.
		Відмовити у задоволенні відводу захисника ОСОБА_6 .
		На ухвалу в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.
		Повний текст ухвали буде складено у строк до п`яти днів і проголошено 16.09.2016 р. о 08 год 00 хв. 
		Судді:
		ОСОБА_1              ОСОБА_2              ОСОБА_3 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...