Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8315/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2016. Зареєстровано: 15.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2016.
Дата набрання законної сили: 01.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 вересня 2016 року                    16:00                                     №826/8315/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 №13782-17, №13784-17, №13785-17.
		Позов мотивовано тим, що автомобілі Land Rover Range Rover 2013 року випуску, об'єм двигуна 4367, реєстраційний номер НОМЕР_1, Mersedes Benzs S 63 AMG 4 MATIK, 2014 року випуску, об'єм двигуна 5461, реєстраційний номер НОМЕР_2 та Toyota Land Cruiser 200, 2012 року випуску, об'єм двигуна 4461, реєстраційний номер НОМЕР_3, а тому він не є об'єктом оподаткування відповідно до приписів статті 267 Податкового кодексу України. Зазначив, що оподаткування транспортним податком не відповідає вимогам статті 58 Конституції України щодо незворотності дії закону у часі.
		Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що статтею 267 Податкового кодексу України передбачено обов'язок власників транспортних засобів, які використовують легковий автомобіль до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., сплатити транспортний податок у розмірі 25 000,00 грн. За таких обставин, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 №13782-17, №13784-17, №13785-17 є правомірними та прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства України.
		В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
		Суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
		Позивачу на праві власності належать автомобілі Land Rover Range Rover 2013 року випуску, об'єм двигуна 4367, реєстраційний номер НОМЕР_1, Mersedes Benzs S 63 AMG 4 MATIK, 2014 року випуску, об'єм двигуна 5461, реєстраційний номер НОМЕР_2 та Toyota Land Cruiser 200, 2012 року випуску, об'єм двигуна 4461, реєстраційний номер НОМЕР_3.
		18.06.2016 відповідачем, на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 та п.п. 267.6.2. п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №13782-17, №13784-17, №13785-17, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на загальну суму 75 000,00 грн.
		Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
		Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:
		- визначений в п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; 
		- визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кодексу  принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
		- визначений в п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Кодексу  принцип соціальної справедливості,  яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
		- визначений в п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо. 
		Суд наголошує на тому, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних  вище принципах та не суперечити їм.
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015. Зокрема,  введено новий транспортний податок.  
		Відповідно до п 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 Кодексу). 
		Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків. 
		Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом. 
		Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською  радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).  
		Відповідно до п. 12.3. ст. 12  Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		Пунктами 12.3.1. - 12.3.4. п. 12.3. ст. 12  Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні   статтею 7   цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених   розділом XII   цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
		Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
		Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4. Податкового кодексу України.
		Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4.3. Кодексу).
		Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених   підпунктом 12.3.4   цієї статті.
		В ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
		Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, яке містить норми, аналогічні тим, що викладені в Податковому кодексі України.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вказане вище рішення Київської міської ради, було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015 року.  
		Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 06.03.2015. 
		Відтак, враховуючи закріплений в Кодексі принцип стабільності податкового законодавства, визначені в п. 12.3. ст. 12, п. 12.4.3. п. 12.4. ст. 12 Кодексу межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, а також з огляду на норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, рішення Київської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року.  При цьому, норми п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України зобов'язують суд, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.
		Суд наголошує на тому, що відповідно до Податкового кодексу України та Положення про транспортний податок  транспортний податок сплачується за базовий період (рік), але пропорційно кількості місяців, на протязі яких особа володіє легковим автомобілем, що є об'єктом оподаткування. Оскільки нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, (ст. 58 Конституції України), то визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за повний 2015 рік, враховуючи, що рішення місцевої ради про введення на території міста цього податку було оприлюднене лише в березі 2015 року, є передчасним та неправомірним. 
		Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, керуючись п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 2-7, 69-71,   94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 18.06.2016 №13782-17, №13784-17, №13785-17.
		3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) судові витрати в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                                                                                                                                                                                                    К.М. Кобилянський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...