Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5112/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2016.
Дата набрання законної сили: 08.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                           АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа №760/5112/15-ц                                               Головуючий у 1 - й інстанції: Усатова І.А.            
		Апеляційне провадження                                                            Доповідач - Ратнікова В.М.
		 №  22-ц/796/11625/2016
		 
		 
		                                                        У Х В А Л А
		 
		                                         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		 
		08 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах                                        Апеляційного суду місті Києва в складі:
		 
		головуючого судді - Ратнікової В.М.
		суддів                      - Соколової В.В.     
		                             - Невідомої Т.О.
		при секретарі         -  Сімаченко А.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника  відповідача  Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» Сокуренко Наталії Вікторівни на  заочне рішення  Солом»янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" про визнання дій неправомірними,-
		 
		                                                       в с т а н о в и л а:
		 
		Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від  27 січня 2016 року позов ОСОБА_5  до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  про визнання дій неправомірними задоволено.
		Визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  щодо списання коштів у сумі 147 519,20 грн. від 05 травня 2014 року згідно службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06.10.2012 рок, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_5.
		Визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" щодо нарахування відсотків, пені та штрафів на списану суму 147 519,20 грн. від 05 травня 2014 року згідно службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06.10.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_5.
		Стягнуто на користь ОСОБА_5 з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  судовий збір у розмірі 263 грн. 60 коп.
		Не погоджуючись з  таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача  Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» Сокуренко НаталіяВікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення Солом»янського районного суду міста Києва від  27 січня 2016 року  скасувати та ухвалити нове рішення  про відмову в задоволенні  позовних вимог в повному обсязі.
		   Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції  не відповідає вимогам ст..ст. 213, 214 ЦПК України, так як судом  не встановлені фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають  дійсним обставинам справи, судом порушенні норми матеріального та процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції  не врахував  доводів представника відповідача про те, що  в період  з 12.03.2014 року по 20.05.2014 року відбувся технічний збій в  інтерфейсі в веб інтерфейсі Liqpay, який стався в результаті  одночасної  роботи  нового і старого веб-інтерфейсів Liqpay. Внаслідок такого збою клієнт ОСОБА_6 зробив  трансакцію на користь  інтернет-магазину і слідом  суму цієї трансакції виводив  на кредитну картку  Приватбанку № НОМЕР_1, що належить  ОСОБА_5. Отже вказаними коштами  ОСОБА_6 скористався декілька разів. Суд не взяв до уваги  ту обставину, що  грошові кошти в сумі 147 519,20- грн.. були  помилково перераховані на  картковий рахунок  ОСОБА_5 і, відповідно до вимог ст.. 1212 ЦК України, вона зобов»язана  була повернути   це безпідставно набуте майно. Вказані  обов»язки позивач не виконала, а тому ПАТ  КБ « Приватбанк», списуючи  вказані кошти  з карткового  рахунку позивача, діяв у відповідності  до  вимог закону та умов  укладеного між ними договору  № б/н  від  06.10.2012 року  про надання банківських послуг і  такі дії банку є правомірними.
		В судове засідання представник відповідача  Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки  суду не повідомив, а тому. колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
		Представник  позивача ОСОБА_5 ОСОБА_7 проти  доводів апеляційної  скарги  заперечувала, посилалась на їх безпідставність  та просила рішення суду першої інстанції  залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  не  підлягає   задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 було подано та підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ "КБ "Приватбанк" від  06.10.2012 року,  у якій зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною картою «Універсальна»/Gold: « 0».
		У вказаній анкеті-заяві  позивачка погодилася з тим, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становлять укладений  між нею та банком договір про надання банківських послуг.
		Відповідно до умов  вказаного договору ОСОБА_5  отримала  кредит у розмірі  300,00 грн. у вигляді встановленого  кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом  у розмірі 30% на рік на суму  залишку заборгованості за кредитом  з кінцевим  терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		З наданих суду  та досліджених в судовому засіданні доказів  не вбачається, що  кредитний ліміт  за укладеним між сторонами договором було збільшено.
		05.05.2014 року  Публічним акціонерним товариством комерційний банк  «Приватбанк» було здійснено операцію "Служебная операция согласно служебной записки 6699610 перевод (дебетная часть) списание с карты» та з рахунку ОСОБА_5  були списані  кошти у сумі 147 519 грн 20 коп.. Вказана обставина підтверджується виписками по особовому рахунку ОСОБА_5 (а.с. 74, 83).
		Крім того,  на списану суму коштів  в розмірі 147 419 грн. 20 коп. банком  станом на  31.01.2015 року було нараховано  ОСОБА_5   заборгованість по відсоткам в сумі 80 596,66 грн.,  пеню  та комісію в розмірі  413,26 грн., фіксований штраф в розмірі 500,00 грн.,   та   штраф в сумі  11 426,46 грн. ( процентна частина), а всього- 240 455 грн. 58 коп.
		Вважаючи такі дії  ПАТ КБ « Приватбанк»  неправомірними,  ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом  про захист порушеного права.
		Задовольняючи позов ОСОБА_5,  визнаючи неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  щодо списання коштів у сумі 147 519,20 грн. від 05 травня 2014 року згідно службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06.10.2012 рок, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_5 та дії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" щодо нарахування відсотків, пені та штрафів на списану суму 147 519,20 грн. від 05 травня 2014 року згідно службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06.10.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на те, що  в ході судового розгляду не встановлено, що списання коштів з рахунку ОСОБА_5 відбулося у передбачений чинним законодавством та підзаконними нормативними актами спосіб та на підставі передбачених законом документів, а тому такі дії банку є неправомірними. Відповідно неправомірним та безпідставним є нарахування  банком на списані 147 519 грн. 20 коп. кошти  заборгованості по  відсотках, пені та штрафів.
		Колегія суддів вважає, що такі висновки  суду першої інстанції  зроблені на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та  відповідають вимогам матеріального права  з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Згідно з ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Згідно вимог  ст. 1071 ЦК України,  банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Судом  достовірно встановлено, і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 розпоряджень щодо списання коштів з її рахунку  банку не надавала, рішень судів щодо списання з її рахунку коштів суду не надано.
		Відповідно до п. 2.1.1.3.5 Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ "КБ "Приватбанк",  клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту в межах сум, що підлягають сплаті банку за даним договором, в разі настання строків платежів по інших договорах клієнта в розмірах визначених цими договорами, а також списання грошових коштів клієнта в межах сум, що підлягають сплаті банку за зобов'язаннями третіх осіб, де клієнт є заставодавцем,  якщо грошові кошти клієнта, майнові права, які знаходилися в заставі за зобов'язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок клієнта (договірне списання). Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному Ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером".
		 Суд першої інстанції  вірно послався в рішенні на те, що,  відповідно до п. 2.1.1.3.5. Умов та Правил надання банківських послуг повинні бути дотримані такі обов'язкові умови договірного списання, як: наявність терміну сплати платежів за іншими договорами, а також така операція можлива лише в межах кредитного ліміту. З досліджених доказів  встановлено,  що ОСОБА_5 не мала заборгованостей по інших договорах перед ПАТ "КБ "Приватбанк", а також її кредитний ліміт становив "0".
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 цього ж Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " ініціювання переказу здійснюється шляхом подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні. Відповідно до ч. З ст. 26 цього Закону договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
		Відповідачем  не  було надано  суду  доказів  на підтвердження  дотримання вимог ст..ст. 21, 26 Закону  України « Про платіжні  системи та переказ  коштів в Україні» при  списанні коштів з  рахунку позивача.
		Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті № 22 від 21.01.2004 року, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року, списання договірне (далі - договірне списання) - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
		Пункт 1.7 вказаної Інструкції передбачає, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		Відповідно до п. 4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254 (далі - Положення), саме п. 4.1. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.
		Відповідно до п. 4.2,4.3 Положення підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
		Відповідно до п. 4.4 Положення залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
		Відповідно до п.4.6 Положення меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги і документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами    Національного банку).        
		На підтвердження  правомірності списання коштів з рахунку  позивача представник відповідача надав  документ « Служебная записка» ( шаблон 8540) від 30.04.2014 року №  Э.24.0.0.0-2096».
		Суд першої  інстанції  обгрунтовано послався в рішенні на те, що  наданий представником відповідача  документ « Служебная записка» ( шаблон 8540) від 30.04.2014 року №  Э.24.0.0.0-2096» не передбачений діючим законодавством як підстава для списання коштів з рахунків клієнтів,  його реквізити  не відповідають  вимогам  закону щодо такого виду документів, на ньому відсутні підписи та печатки уповноважених осіб, а  тому він не є належним та допустимим доказом, як того вимагають  норми ст.ст.  58,59, 60 ЦПК України.
		З урахуванням того, що  списання  грошових коштів в сумі  147 519,20 грн.   з рахунку позивача ОСОБА_5   здійснено  відповідачем ПАТ КБ « Приватбанк» з непередбачених законом підстав та у непередбачений законом спосіб,  колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку    про  неправомірність таких дій  та дій відповідача щодо нарахування на вказану  суму   відсотків, пені та штрафів.
		 Доводи апеляційної скарги  про те, що рішення суду 1-ї інстанції  не відповідає вимогам ст..ст. 213, 214 ЦПК України, так як судом  не встановлені фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають  дійсним обставинам справи, судом порушенні норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням вимог  закону. 
		Доводи  апеляційної скарги  про те, що,  задовольняючи  позов, суд першої інстанції  не врахував  доводів представника відповідача про те, що  в період  з 12.03.2014 року по 20.05.2014 року відбувся технічний збій в  інтерфейсі в веб інтерфейсі Liqpay, який стався в результаті  одночасної  роботи  нового і старого веб-інтерфейсів Liqpay, внаслідок такого збою клієнт ОСОБА_6 зробив  трансакцію на користь  інтернет-магазину і слідом  суму цієї трансакції виводив  на кредитну картку  Приватбанку № НОМЕР_1, що належить  ОСОБА_5, отже, вказаними коштами  ОСОБА_6 скористався декілька разів і вони були  помилково перераховані на  картковий рахунок  ОСОБА_5 і, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, вона зобов»язана  була повернути   це безпідставно набуте майно, правильність  висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки  предметом  судового  спору у даній справі  є правомірність дій ПАТ КБ « Приватбанк» при списанні  цих коштів з рахунку позивача та нарахуванні на них відсотків, пені і штрафів, а не правомірність  їх   зарахування на картковий рахунок позивача.  У випадку порушення  прав банку їх захист повинен здійснюватись у спосіб, передбачений законом.
		Інші доводи апеляційної скарги правильність рішення суду першої інстанції також не спростовують.
		Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		                                                            у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу  представника  відповідача  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Сокуренко Наталії Вікторівни   відхилити.
		Заочне рішення  Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня  2016 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий :                                    Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...