Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1813/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано судом: 15.09.2016. Зареєстровано: 16.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2016.

Результат оскарження 04.09.2017 Одеський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"09" вересня 2016 р.Справа  № 916/1813/16
		Господарський суд Одеської області у складі :
		судді  Никифорчука М.І. 
		при секретареві  Кравченко С.В.
		 
		за  участю  представників  сторін :
		Від позивача: ОСОБА_1, директор;
		                        ОСОБА_2 за довіреністю від 21.07.2016р.;
		Від відповідача 1: ОСОБА_3 за довіреністю № 12 від 11.08.2016р.;
		Від відповідача 2: ОСОБА_4за довіреністю;
		від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю від 11.01.2016р.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1813/16: 
		За позовом: Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ";  
		до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2";  
		2. Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень";        
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонтанської сільської ради Комінтернівскього району Одеської області;
		про визнання недійсним договору суборенди та зобов'язання вчинити певні дії  , -
		 
		в с т а н о в и в :  
		 
		Дочірнє підприємство «Маккенлі» (далі  Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Рів'єра 2 (далі  Відповідач 1)  та Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» в особі Одеської філії (далі  Відповідач 2), за участю 3 -ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області  ( далі  Сільрада)  із позовом  у якому просить : 
		- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки укладений між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та Товариством з обмеженою відповідальністю Рів'єра 2 від 16.12.2015 року (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.05.2016 року за №14576001 та 26.05.2016 року за №14701262).
		- зобов'язати Державне підприємство «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» в особі Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економко-правових та технічних експертних досліджень» внести запис про скасування державної реєстрації прав від 17.05.2016 року №14576001 та від 26.05.2016 року №14701262 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рів'єра 2»  повернути земельну ділянку, загальною площею 33,058 га Дочірньому підприємству «Маккенлі»,  посилаючись на те, Позивач не укладав жодних договорів суборенди, а той договір, що зареєстрований у реєстрі є таким, що укладений та направлений на протиправне заволодіння майном ДП «Маккенлі» з використанням викрадених печаток та документів.
		Позивач зазначає, що доказами того, що  вказаний договір суборенди не укладався 16.12.2015 року є те, що даний договір був зареєстрований лише 17.05.2016 року та 26.05.2016 року, що не відповідає діючому законодавству.
		Також Позивач зазначає, що ані новопризначений директор ОСОБА_1, ані представники засновника ДП «Маккенлі» не були обізнані про укладений договір суборенди від 16.12.2015 року.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про оренду землі», Позивач просить позов задовольнити.
		Відповідачі з вимогами не погоджуються з підстав викладених у відзиві на позов.
		Під часу розгляду справи 26.07.2016р. представником відповідача надано клопотання про проведення по даній справі експертизи для визначення вартості вказаної земельної ділянки. При  цьому у поданому клопотанні представник відповідача не зазначив питання які слід поставити перед експертом, як того вимагає ст. 41 ГПК України.
		Розглянувши клопотання позивача щодо признаечення експертизи,  обговоривши це питання в засіданні суду, господарський суд відхиляє його за таких підстав.
		За ст. 41 Господарського процесуального кодексу  (далі - ГПК) України у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях господпрський суд призначає експертизу.
		Як випливає із змісту позову у справі йдеться про визнання недійним договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання вчинити  дії -  скасувати запис про реєстрацію та повернення земельної ділянки. Тобто майнові питання у справі не поставлені. Тому виходячи з приведеного господарський суд вважає не потрібним призначення експертизи для  визначення вартості вказаної земельної ділянки, так як про вартість вказаної земельної ділянки у справі не йдеться.
		Крім того, у  цьому ж  клопотанні  представник Відповідача 1 зазначає, що Позивач звертаючись до господарського суду не сплатив у визначеному законом розмірі судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру. 
		Це твердження Відповідача 1 не відповідає дійсності,  оскільки з  доданих  Позивачем до позовної заяви 3-х квитанцій про сплату судового збору вбачається оплата судового збору  саме за три вимоги які містить плозовна заява. 
		З цих підстав господарським судом і була прийнята дана позовна заява до провадження.
		Також в засіданні господарського суду 10.08.2016 р. представником Відповідача 1   подано клопотання про залучення до участі у справі у якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб, яким належать земельні ділянки за кадастровими номерами, які перераховані у клопотанні, без зазначення даних цих осіб (П.І.Б., чи фізична особа - підприємець чи просто фізична особа, адреса, тощо)
		Обговоривши дане клопотання (представники Позивача, Відповідача 2 та 3-ої особи проти клопотання заперечували), господарський суд відхиляє його за тих підстав, що у ньому не зазначені дані цих 3-ї осіб (П.І.Б, місце проживання), як того вимагає процесуальне законодавство.
		3-я особа також надала свої пояснення щодо предмета спору,
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 липня 2016р., залишеної без  змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 р., за заявою Позивача вжиті заходи щодо забезпечення позову.
		В касаційному порядку вказана постанова Одеського апеляційного господарського суду не розглядалась.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2016 р. строк вирішення спору за клопотанням позивача продовжено на 15 днів до 21 вересня 2016р.  
		В засіданні суду 09 вересня 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Також в засіданні суду 09 вересня 2016 р. оголошено ухвалу про скасування заходів по забезпеченню позову, вжитих ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2016р.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, 3-ої особи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 43 ГПК України,  господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
		Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 24 жовтня 2007 року між Сільрадою (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким Орендодавець передав Орендарю в оренду земельну ділянку площею 33,058 га строком на 49 років для проведення робіт та призупинення протизсувних процесів на аварійно-небезпечних ділянках с. Фонтанка.
		Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.11.2007 року, передані в оренду земельні ділянки мають кадастрові номери:
		- 5122786400:02:002:1143 площею 22,1978 Га;
		- 5122786400:02:003:0177 площею 10,8599 Га.
		Зазначений договір було зареєстровано у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії центру ДЗК 23.11.2007 року.
		Рішенням (протоколом) загальних зборів засновника ДП «Маккенлі» №8/02/2016 від 08.02.2016 року призначено на посаду директора ДП «Маккенлі» ОСОБА_6.
		16.12.2015 р. ДП „Маккенлі в особі заступника директора ОСОБА_7  (Орендар) та  ТОВ „Рів'єра 2 в особі ОСОБА_8, який діє на підставі Статуту (Суборендар) укладений договір суборенди земельної ділянки за яким Орендар, на підставі Договору надає, а Суборендар приймає у строкове платне користування  земельну ділянку, яка була передана в оренду  ДП „Маккенлі на підставі  Договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2007 року, укладеного з Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області.
		За п.6 цього Договору суборенди, він укладений строком на 40 років.
		Даний договір суборенди зареєстрований у встановленому законом порядку, про що  свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими під номером № 14576001 від 17.05.2016 р. значиться  запис про реєстрація договору  суборенди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 16.12.2015 р., видавник ДП „Маккенлі та ТОВ «Рівєра2» та під номером № 14701262 від 26.05.2016 р. значиться  запис про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 16.12.2015 р., видавник ДП „Маккенлі та ТОВ «Рівєра2».
		Таким чином, вказаний договір пройшов необхідну державну реєстацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто вимоги закону по його реєстарції  дотримані.
		Також суд зазначає наступне. Як випливає із змісту позову, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору суборенди з тих підстав, що позивач не укладав цього договору та даний договір був зареєстрований лише 17.05.2016 року та 26.05.2016 року, що не відповідає діючому законодавству.
		З цими доводами позивача господарський суд не погоджується за таких підстав.
		Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Так., зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.
		Статтею 215 цього ж Кодексу передбачено недійсність правочину.
		Так, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.
		Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.
		У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		В обгрунтування своїх вимог позивач лише зазначає, що доказами того, що  вказаний договір суборенди не укладався 16.12.2015 року, є  (на його думку ) те, що даний договір був зареєстрований лише 17.05.2016 року та 26.05.2016 року, що не відповідає діючому законодавству. 
		З приведеним, як доказ, що вказаний договір суборенди не укладався, господарський суд не погоджується з тих підстав, що позивач не зазначає які саме норми Закону порушені та яким саме чином.  Не  надано таких доказів і протягом строку вирішення спору.
		При цьому суд зазначає, що вказаний договір суборенди укладений повноважними представниками сторін договору та зареєстрований у встановленому Законом порядку. Зворотнього  позивач в порядку ст. 33 ГПК України суду  не  довів.
		Також суд відхиляє твердження позивача, що ані новопризначений директор ОСОБА_1, ані представники засновника ДП «Маккенлі» не були обізнані про укладений договір суборенди від 16.12.2015 року  з тих підстав, що ці твердження також жодними  обєктивними  доказами  не підтверджені і  тому, у господарського суду відсутні  підстави приймати ці твердження позивача як доказ в обгрунтування своїх вимог.
		Щодо заяв Позивача про викрадення попереднім керівником печаток підприємства суд зазначає наступне.
		Із заяв Позивача до Приморського відділу поліції, на які посилається Позивач  у якості доказу викрадення печаток підприємства, не вбачається дати викрадення печаток підприємства та часу зникнення попереднього керівника підприємства.
		Також суд  зазначає, що вказані заяви Позивача є лише заявами про нібито скоєння злочину та, відповідно, обєктивно не доводять факт викрадення печаток взагалі та саме попереднім керівником підприємства, зокрема.
		Аналізуючи приведене суд вважає, що вимоги позивача не є доведеними, обгрунтованими  і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
		 
		Керуючись  ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ" - відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку                      ст. 85 ГПК України.
		Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2016 р. 
		 
		 Суддя                                                                                                                  М.І. Никифорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...