Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15019/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2016. Зареєстровано: 21.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2016.
Дата набрання законної сили: 15.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" вересня 2016 р.                                Справа№ 910/15019/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Яковлєва  М.Л.
		суддів:            Разіної  Т.І. 
		          Рудченка  С.Г. 
		секретар судового засідання - Пугачова А.С.   
		                                                
		за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.09.2016 року по справі №910/15019/16 (в матеріалах справи).
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015р. 
		у справі № 910/15019/15 ( головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Головіна К.І., Стасюк С.В.) 
		за позовом Державної іпотечної установи
		до 1.Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",  2.Національного банку України
		про визнання договору частково недійсним. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Державна іпотечна установа (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі-відповідач 1) та Національного банку України (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору застави майнових прав б/н від 10 серпня 2011 року в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15 жовтня 2008 року. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі №910/15019/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 року у справі №910/15019/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено  повністю. 
		Визнано недійсним договір застави майнових прав б/н від 10 серпня 2011 року укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"  за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15 жовтня 2008 року, що укладений між  Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра".
		Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2016р. скасовано та справу №910/15019/15 передано до останнього для нового розгляду апеляційної скарги. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2016р. апеляційну скаргу Державної іпотечної установи передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Рудченка С.Г. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Рудченко С.Г., Ільєнок Т.В. прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд справи №910/15019/15 призначено на 01.09.2016р.        
		Розпорядженням №09-52/4242/16 від 30.08.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. з 01.09.2016р. у відрядженні та відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15019/15.
		У зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. з 01.09.2016р. у відрядженні, 30.08.2016р. було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Федорчук Р.В., Рудченко С.Г.  
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Рудченко С.Г., Федорчук Р.В. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження. 
		01.09.2016р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2016р. 
		Розпорядженням №09-52/4668/16 від 13.09.2016 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В. та відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15019/15.
		У зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., 13.09.2016р. було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Рудченко С.Г.  
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Рудченко С.Г., Разіна Т.І. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження. 
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
		Як свідчать матеріали справи, 15 жовтня 2008 року між Державною іпотечною установою, як кредитором, та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"), як позичальником, був укладений кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), за умовами якого кредитор надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000,00 грн. (кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. 
		Пунктом 1.3 кредитного договору сторони передбачили необхідність укладення між кредитором та позичальником договору застави майнових прав за іпотечними кредитами, які відповідають вимогам за кредитами на суму, що становить не менше 120% від суми кредиту рефінансування згідно п.1.1 цього договору.
		15 жовтня 2008 року між Державною іпотечною установою, як заставодержателем, та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра", як заставодавцем, був укладений договір застави майнових прав №7/1-З (далі - Договір застави №7/1-З), відповідно до умов якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку №1 до цього договору. 
		В додатку №1 до Договору сторони погодили перелік відповідних кредитних договорів та договорів забезпечення (укладених між відповідачем-1 та фізичними особами), права вимоги за якими передано у заставу за Договором застави № 7/1-З.
		Відповідно до п. 1.1 Договору застави №7/1-З майнові права сторони за домовленістю оцінено у еквіваленті 840 000 000,00 грн.
		За змістом п.1.3 Договору застави №7/1-З надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з кредитним договором № 7/1 від 15 жовтня 2008 року, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю у повному обсязі кредит рефінансування, а також сплатити відсотки за користування ним та суми штрафів та неустойки в разі їх витребування заставодержателем.
		Відповідно до п.1.4 Договору застави №7/1-З за рахунок заставленого майна вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі. 
		Пунктом 6.1 Договору застави №7/1-З встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором та цим договором. 
		Позивач зазначає, що з листа відповідача 1 від 19 березня 2015 року вих. №2517/15/2 йому стало відомо, що майнові права відповідача 1 за договорами, визначеними у додатку №1 до Договору застави, передані у заставу Національному банку України (відповідач 2). 
		Позивачем 27 березня 2015 року було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №46666606 із запису №8 якого стало відомо, що 10 серпня 2011 року між Національним банком України, як заставодержателем, та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", як заставодавцем, було укладено договір застави майнових прав (далі - Договір від 10 серпня 2011 року).
		Відповідно до п.1.1 Договору від 10 серпня 2011 року предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами (кредитні договори), перелік яких наведений у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами. Станом на 01 квітня 2011 року заборгованість за кредитними договорами становить 20 911 198 159,09 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
		Майнові права сторони за домовленістю оцінюють у розмірі 10 455 599 079,55 грн. (п. 1.2 Договору від 10 серпня 2011 року).
		У відповідності до п.1.3 Договору від 10 серпня 2011 року боржниками щодо заставодавця є юридичні і фізичні особи, перелік яких наведено у додатках №1 та №2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
		Згідно з п.6.1 Договору від 10 серпня 2011 року цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" Договір застави майнових прав від 10 серпня 2011 року в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку     № 1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15 жовтня 2008 року, суперечить положенням ст.ст.586, 588 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про заставу", оскільки такий правочин укладено без згоди позивача як заставодержателя за попереднім договором застави.  
		В зв'язку з чим, позивач просить суд визнати недійсним Договір застави майнових прав від 10 серпня 2011 року в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку № 1 до Договору застави майнових прав     № 7/1-З від 15 жовтня 2008 року.
		У відповідності до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Відповідно до ч.1 ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		За змістом ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
		Згідно із ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. 
		Як свідчать матеріали справи, майнові права Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008р., виступають також предметом застави за укладеним пізніше Договором застави майнових прав від 10.08.2011р.
		Тобто, фактично в даному випадку має місце наступна застава відповідного майна (майнових прав).
		У відповідності до ст.588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя. 
		Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу (ст.18 Закону України "Про заставу"). 
		Враховуючи приписи зазначених правових норм, наступна застава вже заставленого майна допускається, зокрема, якщо інше не встановлено попереднім договором застави.
		Згідно із п.3.4.3 Договору застави №7/1-З заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
		Сторонами не заперечується, що згода на передачу майнових прав, які є предметом застави за Договором застави №7/1-З в наступну заставу Державною іпотечною установою (як заставодержателем відповідних майнових прав) не надавалась. 
		Таким чином,  відповідач 1 не мав права без згоди позивача передавати у заставу відповідачу 2 відповідні майнові права. 
		Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань регулюється положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
		За змістом ст.ст. 11, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. 
		Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №47803444 від 08.09.2015р., наданого Державним підприємством "Національні інформаційні системи" на запит суду,  вбачається, що реєстрація обтяження, яке виникло на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору застави №7/1-З від 15.10.2008р., було здійснено 16.02.2015р. за №15083831, тобто після укладення між відповідачами спірного Договору застави майнових прав від 10.08.2011р.. 
		Наданий позивачем витяг № 214478284 (а.с. 15 том 2) судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки зазначений витяг сформовано 28.10.2008р., а згідно  витягу з Державного реєстру, який було надано на запит суду першої інстанції, запис про реєстрацію обтяження на підставі Договору застави №7/1-З від 15.10.2008р. раніше, ніж 16.02.2015р.,  відсутній. 
		Судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
		Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про виникнення, зміни та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-ІУ (далі - Закон), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541.
		Відповідно до ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.
		28.10.2008р. Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, яке на той час було реєстратором Державного реєстру, на підставі заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, поданої обтяжувачем - Державною іпотечною установою у м. Києві, до Державного реєстру було внесено відомості щодо реєстрації обтяження рухомого майна на підставі договору застави майнових прав №7/1-3 від 15.10.2008, яке належить Відкритому акціонерному товариству комерційному банку "Надра".
		Згідно із ч.2 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" записи зберігаються у Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право у будь - який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш,  як п'ятирічний строк.
		У разі, якщо на протязі всього терміну дії обтяження, обтяжувачем не було подано заяву про внесення змін в частині подовження строку дії на наступні п'ять років, то від дня закінчення терміну дії стан реєстрації автоматично змінюється на "запис вилучено за завершенням п'ятирічного терміну зберігання".
		Згідно даних Державного реєстру запис №8121604 був автоматично вилучений з Державного реєстру 29.10.2013р. за завершенням п'ятирічного терміну зберігання відповідно до вимог законодавства.
		На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку про те, що станом на 10.08.2011р. запис №8121604 був чинним та існував у державному реєстрі, що також підтверджується листом Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 27.01.2016 р. № 257/01-04 направленого Голові правління Державної іпотечної установи на лист № 10/15/1-1 від 21.01.2016р. Аналогічна відповідь була направлена  01.03.2016р. вих. № 844/01-07 до Київського апеляційного господарського суду на ухвалу суду №910/15019/15  від 03.02.2016р.
		У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст.16 Цивільного Кодексу України можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
		Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до п.3.4.3 Договору застави №7/1-З заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
		Відповідачем 1 не надано доказів згоди позивача на передачу майнових прав, які є предметом застави за Договором застави №7/1-З в наступну заставу Державною іпотечною установою (як заставодержателем відповідних майнових прав).
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору застави майнових прав б/н від 10.08.2011р. укладеного між відповідачами в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за договорами, зазначеними у додатку №1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008р. підлягають задоволенню, оскільки останній суперечить положенням ст.ст.586, 588 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України "Про заставу".  
		В силу ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
		Вищий господарський суду України скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у даній справі зазначив, що останній дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. При цьому, залишив поза увагою подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на ст.267 Цивільного кодексу України.   
		Враховуючи положення ч.1 ст.111-12 ГПК України та зазначені вказівки касаційної інстанції, судова колегія зазначає наступне. 
		Згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  
		Так, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» скориставшись своїм правом подала до суду першої інстанції заяву про застосування якої заявлено стороною у спорі (а.с.4-6 т.2).   
		У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у  межах  якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). 
		Як свідчать матеріали справи, 24.02.2015р. та 19.03.2015р. відповідачем 1 на адресу позивача було направлено листи №13-4-2862 та №13-5-5681 з яких вбачається, що майнові права банку передані у заставу відповідачу 2. 
		З метою уточнення інформації, наведеної у вказаних листах, позивачем 27.03.2015р. було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №46666606.
		Таким чином, судова колегія вважає, що перебіг позовної давності почався з 24.02.2015р., оскільки позивач саме з даної дати довідався про порушення свого права. 
		Дані обставини відповідачами відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не спростовано належними та допустимими доказами.  
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в червні 2015 року.
		Враховуючи встановлене та приписи вказаних правових норм, судова колегія прийшла до висновку, що станом на день звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом, останнім не було пропущено строк позовної давності. 
		Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.  
		Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
		Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов слід задовольнити.      
		Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів.  
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 у справі № 910/15019/15 задовольнити.
		2.Рішення Господарського суду міста Києва  від 06.10.2015 у справі №910/15019/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		3.Визнати недійсним договір застави майнових прав б/н від 10.08.2011р., укладений між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" в частині застави майнових прав Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"  за договорами, зазначеними у додатку № 1 до Договору застави майнових прав №7/1-З від 15.10.2008, що укладений між  Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра".
		4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м.Київ, вул. Артема, 15, індентифікаційний код 20025456)  на користь  Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бул. Л.України, 34, індентифікаційний код 33304730)  609, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 669,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.  
		5.Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул.Інститутська, 9, індентифікаційний код 00032106) на користь  Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.України, 34, індентифікаційний код 33304730) 609,00грн.  витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 669,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
		7.Матеріали справи №910/15019/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.  107 ГПК України.
		Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.  105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                Т.І. Разіна
		 
		                                                                                С.Г. Рудченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...