Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/3475/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2016. Зареєстровано: 21.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2016.
Дата набрання законної сили: 13.09.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/3475/15-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/1091/16   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 34    13.09.2016 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		13 вересня 2016 року                         м. Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі : 
		   головуючого - судді :        - ОСОБА_2 
		   суддів :                - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		   секретар                - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		   за участю прокурора        - ОСОБА_7 
		   виправданого            - ОСОБА_8 
		 захисника                - ОСОБА_9  
		 потерпілого - ОСОБА_10 
		 представника потерпілого - ОСОБА_11 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014110200002013за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_10 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року, яким, 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого, який має середньо-спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		- визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і виправдано за недоведеністю, що в його діях є склад вказаного злочину.
		Цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення 150000 грн. моральної шкоди  залишено без розгляду.
		ВСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_8 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, вчиненому ним за наступних обставин. 
		Так, 11.07.2014 року близько 2 години ночі водій ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21011», д/н НОМЕР_2 , рухався по вул. Леніна зі сторони вул. Авіаторів в напрямку вул. Чкалова в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
		Рухаючись у вказаному напрямку, на відстані 45,1 метра до перехрестя вул. Леніна  вул. Чкалова в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_8 , проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався в попутному з ним напрямку.
		В результаті дорожнього-транспортної пригоди, пішохід  ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, посттравматичного субарахноїдального крововиливу, крововиливу в шлуночки головного мозку, закритої травми грудної клітини, переломів 1-9 ребер зліва з наявністю лівостороннього гемопневмотораксу, перелому обох кісток правої гомілки, перелому лівої лопатки, саден голови та обличчя. Вказані тілесні ушкодження, згідно висновку експерта № 198/Е від 17.12.2014-23.01.2015 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
		В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний  бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом на дорозі); пп. «а» п. 2.9 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин); п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
		Порушення ОСОБА_8 вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а» та 12.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП  отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 .
		Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України і виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях складу злочину.
		Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що беззаперечних та переконливих доказів вини ОСОБА_8 здобуто не було, а обсяг обвинувачення за ст. 286 ч.2 КК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
		Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
		Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
		На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд першої інстанції допустив істотне порушеннявимог кримінального процесуального законодавства, оскільки своє рішення у вироку достатнім чином не вмотивував. Також, вказує що судом першої інстанції ніяким чином не перевірено достовірність наданої стороною захисту довідки від 26.05.2016р. Петропавлівсько  Борщагівської сільської ради про те, що по АДРЕСА_3 функціонує вуличне освітлення з 17 год. по 01 год.та зовсім не взято до уваги покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_10 , які вказували, що на момент ДТП вулиця освітлювалась вуличними фонарями. Крім того, суд у вироку зазначив, що сторона обвинувачення самоусунулась від виконання ухвали суду першої інстанції від 21.04.2016р. про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , при цьому судом не взято до уваги те, що обвинувачений двічі відмовився від проведення слідчого експерименту, про що зазначено у відповідних протоколах.
		В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить повторно провести дослідження доказів у справі, оскільки суд першої інстанції дослідив докази сторони обвинувачення з порушенням та неповно, а саме, відкинув покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_10 про те, що на момент ДТП вуличне освітлення було увімкнене, не з`ясував усіх обставин, що підтверджувалися доказами та належним чином не мотивував причини, з яких відкинув докази сторони обвинувачення.
		В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_10  просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 150000 грн. На обґрунтування своїх вимог посилається на необґрунтованість та протизаконність вироку. Вказує, що ухвалюючи виправдувальний вирок судом, окрім суттєвої доказової бази, яка підтверджує вину ОСОБА_8 взагалі не були враховані факти, які негативно характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він після скоєння ДТП залишив місце події, вину не визнав в повному обсязі, на протязі досудового та судового слідства усіляко намагався плутати слідчого та суд, тобто ухилявся від встановлення істини. Також обвинуваченим спричинена ним шкода не відшкодована. Поведінка обвинуваченого по відношенню до потерпілого зухвала, агресивна та цинічна.
		Вважає, що висновок суду щодо освітлення вулиці, де сталась ДТП є дуже однобічним та необ`єктивним, оскільки довідка Петропавлівсько  Борщагівської сільської ради щодо освітлення вулиць суттєво протирічить показанням числених свідків у справі, які вказують, що на вулиці, де сталась ДТП було вуличне освітлення. Також є безпідставним твердження у вироку суду про те, що сторона обвинувачення самоусунулась від виконання ухвали суду першої інстанції від 21.04.2016р. про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки саме обвинувачений двічі відмовився від проведення слідчого експерименту. Зазначає, що вина обвинуваченого повністю доведена зібраними у справі доказами та що саме порушення ОСОБА_8  вимог п.п.1.5, 2.3б, 2.9а та 12.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення ДТП та знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
		В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого захисник ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення а вирок суду без змін. Вважає, що вирок Києво  Святошинського районного суду щодо ОСОБА_8 винесений на підставі всіх досліджених в судовому засіданні доказів, у вироку наведені належні та достатні мотиви його ухвалення.
		Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: прокурора, який подану прокурором та потерпілим апеляційні скарги підтримав, потерпілого та його представника, які підтримали вимоги поданої потерпілим апеляційної скарги та апеляційну скаргу прокурора,обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, у тому числі, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Як вбачається з вироку, суд визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та виправдав його в зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вказаний висновок суд першої інстанції обгрунтовував тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність освітлення на місці, де сталась ДТП та не доведено, що на момент ДТП був відсутній туман, а тому обвинувачений міг своєчасно помітити потерпілого та вжити заходів для уникнення ДТП. Вказує, що докази, на які посилається обвинувачення як на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , а саме протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також потерпілого ОСОБА_10 слід визнати недопустимими в зв`язку з тим, що вони проведені з явним порушенням в зазначенні вихідних даних. Так, у вказаних протоколах слідчих експериментів зазначено, що видимість пішохода для водія встановлена при освітленні проїзної частини вуличними ліхтарями, а відповідно до довідки Петропавлівсько  Борщагівської сільської ради від 26.05.2016р., по АДРЕСА_3 функціонує вуличне освітлення з 17 год. до 01 год. Із зазначених підстав суд визнав неправдивими покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в частині твердження про освітлення вулиці, де стався наїзд на потерпілого та не взяв їх до уваги при постановленні вироку. Також з вказаних підстав суд визнав недопустимим доказом висновок експерта №5-01/224 від 25.03.2015р., в якому зазначено, що видимість перешкоди (пішохода) встановлювалась за заданих умов  наявності освітлення дороги вуличними ліхтарями. 
		Однак із такими висновками безспірно погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Так, обвинувачений ОСОБА_8 в ході судового розгляду вказував, що потерпілого він побачив за секунд 10 перед ударом, після чого відбувся удар та потерпілий наскочив на його автомобіль. В суді апеляційної інстанції обвинувачений вказував, що він побачив пішохода (потерпілого ОСОБА_10 ) близько за 5м. При цьому він пригальмував та намагався об`їхати його з правого боку, однак потерпілий похитнувся та наскочив на його автомобіль. З показань свідка ОСОБА_15 в суді першої інстанції вбачається, що вона перебувала в автомобілі ОСОБА_8 в якості пасажира і сиділа на передньому пасажирському сидінні. Вказала, що вони їхали повільно, оскільки нічого не було видно. Невідомий йшов «вальяжно» по середині дороги, хитаючись. Невідомого вона побачила за метрів три до зіткнення. ОСОБА_8 намагався об`їхати пішохода з правої сторони в їхній полосі руху.
		При цьому суд першої інстанції на наявні суперечності уваги не звернув, оцінку вказаним доказам в сукупності з іншими доказами та обставинами справи не надав, належним чином показання обвинуваченого щодо того, що він бачив пішохода (потерпілого ОСОБА_16 ) та навіть намагався його об`їхати, однак потерпілий наскочив на його автомобіль, не перевірив та, в зв`язку з цим дійшов передчасного висновку про необхідність визнання недопустимими таких доказів, як протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та потерпілого ОСОБА_10 , покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , висновку експерта №5-01/224 від 25.03.2015р.
		Також суд першої інстанції не встановив, де саме сталося зіткнення, оскільки з показань потерпілого ОСОБА_10  вбачається, що він ішов по середині дороги, по розділовій смузі, а коли почув, що ззаду їде автомобіль, він змістився вліво на сантиметрів 10, після чого був удар і він втратив свідомість. Разом з тим, як вбачається зі схеми ДТП (т. 2 а.с.10) приблизне місце наїзду на пішохода, зі слів водія ОСОБА_8 , знаходиться на відстані 1 м від лінії дорожньої розмітки на смузі руху автомобіля обвинуваченого. Вказані суперечності судом першої інстанції також усунуто не було.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не вказав, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, вказані обставини вплинули на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, а тому вирок суду не може вважатись законним та підлягає скасуванню.
		Оскільки ні в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого, ні в доповненнях до апеляційної скарги прокурора не ставилось питання про допит свідка ОСОБА_15  та повторне дослідження доказів у справі для усунення зазначених суперечностей, а суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги ст. 404 КПК України позбавлений можливості досліджувати будь-які докази за власною ініціативою, без усунення зазначених суперечностей неможливе встановлення істини у даному кримінальному провадженні, доведення винуватості чи встановлення невинуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, то у цьому кримінальному провадженні є необхідним призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого необхідно дослідити докази, усунути зазначені суперечності, надати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, у тому числі і, у випадку необхідності, шляхом призначення експертиз та зміни прокурором обвинувачення, чого позбавлений прокурор в суді апеляційної інстанції та ухвалити у даному провадженні законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А:
		Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року щодо  ОСОБА_8 скасувати.
		Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Судді:
		__________________ __________________ ___________________
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...